Дорога життя...і на ній є каміння. Великі, маленькі...так різні вони. А Божа дорога не є лише рівна -Усюди Ісус по камінням ходив. Ноги в пилюці, підбиті камінням... Лиш раз на ослі їхав в Єрусалим. Усюди із посохом ногами ходив Він. І учні ногами ходили із Ним. А зараз ми звикли так жити кофортно. Так ходимо мало, кругом нас везуть. В життєвій дорозі так хочеться всім нам,Іти щоб дорогою рівною тут. Та рівну дорогу весь світ лише знає,Бо всюди для себе асфальт він поклав. Дорогу Господню лише оминають -Для них камениста вона і тяжка. А хто на дорогу відважно став Божу,Хай ранить каміння і ноги не раз,Та твердо на Боже той діло виходить,Того не зупинить ні страх, а ні час. Каміння велике Богу не завада,Він їх прибере із твоєї путі. Бо успіху можеш тоді не побачить,Якщо перед ними зупинишся ти. А ворог каміння побільше все ставить,Щоби ти ніяк їх не міг обійти. І тими каміннями часто бувають -Образи і сварки, й гріхи на путі... Віддай їх Ісусу усі у молитві. І Він їх з дороги тобі забере. А через дрібні можеш ти й спотикнутись,Але всеодно уперед ти іди. Але з покаянням ти не запізнися,То силу від Бога отримаєш ти. Щоби у житті на життєве камінняТобі не ступати, а лиш обійти. Л. Шпак