Тимчик

1060 Twenty One Pilots - Breach #AOTY@tymchykI am starting it all over once againDid I learn a thing?Є концептуальні альбоми, які розповідають широкі історії протягом всього треклісту, є гурти, які ретельно будують свій лор, обростають деталями з кожною своєю ерою, а є Twenty One Pilots. Неможливо знайти ще когось, хто присвятив world building майже всю свою дискографію, розвивав цей світ Тренча всіма можливими медіумами, перебуваючи в постійній взаємодії зі своїми фанатами. Цей звʼязок був унікальним та ексклюзивним, ні з ким більше такого не існувало, таке більше схоже на фандом якогось серіалу чи книжок. Невже цьому прийшов кінець? Навіть, якщо так, то ця подорож була того вартою, ці емоції, як переповнювали (не тільки) мене під час завʼязування всіх вузлів у кліпі на City Walls, той мандраж — все варте. Тож уже не так важливо, чи повернемось ми в Дему, чи зʼявиться новий Кленсі, фінал більш ніж задовільний. А що ж музика? На мій великий подив Breach не звучить поспішним чи бідним, це такий повний самостійний альбом, яким був Clancy, може навіть більш довершений, що вдвічі дивує, як за рік можна було написати, спродюсувати такий багатий на музичну інформацію та божевільні аранжування твір. Тут є буквально все, за що я люблю Пілотів: справжні bass-driven рок-бенгери, засилля цікавої електроніки, найбіліший реп Тайлера, та жодної пісні з укулеле. А ще платівка навмисно чи ні нагадує, наскільки ж колись були класними Coldplay. Як і з попередником, робота здається дуже самореферальною, і це насправді добре, ніби тільки ти маєш зрозуміти всі ці відсилання до Scaled and Icy, почути реверснутий Truce в Intentions, поплакати під час Cottonwood. І всюди натикані маленькі якорі, вау-моменти, як ці модуляції, або прискорення/задовільнення, голосовуха від Джоша, сопілка в оупенері, справжні брейкдауни в халф-таймі. Й, мабуть, найсильніший вокальний перформанс, який в них чув, будь-то фальцети, чи крики, чи слова, які заспівані так, що починає тремтіти нижня губа. Альбом не вийде сприймати без відчуття фатальності та кінцевості цього всього, але якщо це кінець, то чому б йому не бути настільки неймовірно талановитим?💯-трек: City Walls / The Contract / Center Mass / One WayFFO: |-/https://top.lnk.to/breachAOTYs of 2025: https://open.spotify.com/playlist/3Ky01GkQ4siTiZB0LPFU41674 Twenty One Pilots - Clancy: https://t.me/tymchyk/3053#OG333@tymchyk

1029 Ethel Cain - Willoughby Tucker, I'll Always Love You #AOTY@tymchyk Лана Дель ГейВ принципі тепер зрозуміло, чому Perverts позиціювався саме як EP, бо WTIALY ще більший масштаб та амбіції, які й мають бути на альбомі Етель Кейн, до того ж це ще і приквел до Preacher’s Daughter, тож концептуально він є набагато повнішим за січневий реліз. Якщо продовжувати порівняння, то всі дронові та ембієнтові аспекти тут звучать не гірше за свого попередника, хоч і не так експериментально та сміливо, вони надто вдало склеюють наратив між піснями, яка кожна само по собі є самостійним монстром, і цей простір дійсно потрібний для їхнього перетравлення. Тому такий хронометраж в годину з чвертю не відчувається, він несе повільною течією, і тільки в другій половині стає зрозуміло, коли пороги стають небезпечнішими, що ця річка закінчується водоспадом. Рівень відвертості не такий не комфортний, яким був на початку року, швидше потаємний, ніби це конфесія, щира тремтлива розповідь про першу любов. Музично все огорнуто здебільшого в слоукор, фолковий дрім поп з постійними детюнами, атмосферою, яка шелестить магнітною плівкою, не без присмаку сепії, як на цій обкладинці. З погляду звукоінженерії це стане одною з найякісніших найглибших робіт цього року. А сенси доторкнуться до багатьох сердець. 🅱️ я не можу тепер розчути те, що Janie дуже схожа на пісню Snow Patrol Chasing Cars;💯-трек: Fuck Me Eyes / TempestFFO: Lana Del Rey, The National, Caroline Polachekhttps://ethelcain.ffm.to/wtialyAOTYs of 2025: https://open.spotify.com/playlist/3Ky01GkQ4siTiZB0LPFU41857 Ethel Cain - Perverts: https://t.me/tymchyk/4432#OG333@tymchyk

1005 Noise Trail Immersion - Tutta la morte in un solo punto #AOTY@tymchyk Hol up.Починається з ляпаса, який одразу виводить з рівноваги, десь на півдорозі дає відпочити, а потім знищує вщент другим раундом. Я не очікував від гурту, який, здається, давно вже втратив свій момент, повернутися з таким потужним твором після попереднього невдалого повноформатнику Curia. Нарешті їм вдалось відкалібрувати цю комбінацію пост-блек металу, маткору та авангарду: все дуже впевнено, ніщо не розхитується, а тільки стає більш дивним протягом платівки. Хвороблива атмосфера нічного марення підкреслюється вдало дисонуючими гітарами та абсолютно божевільною грою на барабанах, але понад усе додає цьому вайбу невгамовний вокал, в якому хоч і не зрозуміти жодного слова, але ці емоції та натиск дійсно відчуваєш. Блукаючи по цих структурно непередбачуваних піснях не одразу помічаєш, як почав потопати в них, ніби в трансі, й на останніх двох ці рвані гітари настільки деконструюють звичні форми, як мимоволі здається, що цей альбом тобі наснився, що він не може бути реальним. Але він існує…💯-трек: Spire di sangue / Precipizio consapevoleFFO: Hypno5e, Blut Aus Nord, Deathspell Omegahttps://noisetrailimmersion.bandcamp.com/album/tutta-la-morte-in-un-solo-puntoSpotify | Apple Music | YouTube Music | DeezerAOTYs of 2025: https://open.spotify.com/playlist/3Ky01GkQ4siTiZB0LPFU41#OG333@tymchyk

1001 We Lost the Sea - A Single Flower ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Arrival SongsОдразу зі свого старту цей австралійський пост-метал гурт наробив багато шуму, здебільшого завдяки емоційності та щирості їхнього вокаліста. Коли Кріс Торпі покінчив життя самогубством, то здавалось, що проєкту кінець, але вони змогли переформатуватись й видали шедевральний інструментальний Departure Songs. Ось вже третій їхній пост-рок альбом продовжує цю канву атмосферної сумної музики, в якій ніби-то і відчувається ця прірва, той вакуум, який залишив після себе Кріс, а з іншого боку все звучить цілісно, закінчено, повно. Хист для цього в них присутній, A Single Flower зроблено по кращих канонах жанру, є багато простору для розгойдування, є продумана драматургія, яка має влучно підводити до катарсису, є щільні важки секції. Понад година пролітає стрімко, ніде не дає заскучати (навіть на півгодинному клоузері), вкотре нагадуючи, що щось чуттєве, щемке, ліричне можна зробити й без слів.🅱️ мене трошки розчарував мікс, він якийсь зарізкий та плаский;ℹ️ у першій пісні є прогресія акордів, яка дещо нагадує гімн України;💯-трек: If They Had Hearts / Everything Here Is Black and BlindingFFO: Red Sparowes, If These Trees Could Talk, Russian Circleshttps://welostthesea.bandcamp.com/album/a-single-flowerSpotify | Apple Music | YouTube Music | DeezerPost-rock classics: https://open.spotify.com/playlist/06zb4pTgZKMaHFKwpbyhvx#OG333@tymchyk

А ще сьогодні вийшли два таких достойних EPSmalldick Samurai - Never Gets BiggerЯк сказав мені барабанник гурту, то вони звучать, як Tool, якби в тих не було такого глибокого розуміння музичної теорії. Десь так воно і є, але все ж з більшим нахилом до стоунеру та навіть гранжу, бо в цих вокальних гармоніях я почув немало Alice in Chains. Все ж українською поки що цей матеріал прозвучав гірше. І це одна з найкращих назв гурту, що я зустрічав.https://campsite.bio/smalldicksamuraiRe-read - Прокладений квітами шляхНаш улюблений мідвест далі продовжує мідвеститься. Музично дещо бадьоріший за попередній альбом, але більш меланхолійний змістовно, я відчув у ньому якийсь цей дивний літній сум, коли все наче й добре, але є якийсь тягар, тягне й тягне. На трійці середніх треків почало здаватися, що гурт загнав себе в формулу, і всі ці конструкції в них вже були. А ще не можу сказати, що в релізу вдалий продакшн, бо життя чутно тільки в гітарах, а звук барабанів і вокалу все ж викликає дорікань.https://album.link/prokladeniy_kvitamy_shlyah637 Re-read - Повсякденність, драма, романтика: https://t.me/tymchyk/2850

986 Katatonia - Nightmares as Extensions of the Waking State 🌑🌑🌑🌔All young lovers know whyNightmares blind their mind's eyeЦе, мабуть, буде першим альбомом Кататонії, який мене не сподобався. Я колись писав, що просто радію тому, що можу далі слухати гурт, фанатом якого я є вже понад 20 років. Так ось, схоже, комусь з нас все ж варто зупинитися. Бо мені тут не подобається буквально все: дебільна назва, жахлива обкладинка, дефолтні тексти (heil satan, що?) та історія навколо того, як з гурту пішов Андерс. Але любов така штука, за один невдалий реліз не пойде, тому я все одно люблю цей гурт, ту атмосферу, яку він досі спроможний створити, той магічний вокал Йонаса Ренксе. Повернення до прогу а-ля The Fall of Hearts можна назвати дещо успішним, всі ці розлогі гітарні соло, хитромудрі структури пісень дійсно їм личать, але коштом цього втратилися хуки та моменти, які можна було б запамʼятати; все перетворилось на розмитий ландшафт, гарний, але невиразний, і тільки експеримент шведською трохи розбавив цей ефір. Я не знайду тут своїх нових улюблених пісень, але зануритися в ці Кошмари у пошуку все одно було трошки цікаво.💯-трек: The Light Which I BleedFFO: Opeth, Jonas Renkse, Anders Nyströmhttps://lnk.to/KAT-NAEOTWS453 Katatonia - Sky Void of Stars: https://t.me/tymchyk/1313#OG333@tymchyk

983 My Chemical Romance - Three Cheers for Sweet Revenge (Deluxe Edition) #GOAT@tymchykIt was never a phaseВ принципі, що це досконалість, легенда, ідеал було зрозуміло в будь-який відрізок часу. І навіть гейткіперський хейт, що це не справжнє емо не міг змінити цього факту. А зараз вже, здається, цей альбом полюбили буквально всі. Стильний, емоційний, автентичний, сьогодні вже зрозуміло, що він зовсім не паразитував на цьому гіміку, а навпаки створив щось принципово нове. Мені дуже подобається, як безцеремонно хардкорно він звучить на піснях, які не стали синглами, тож мало кому відомі, як на ньому в деяких місцях абсолютно лажово співає Джерард, тим самим підкреслюючи ту справжність, за яку їх варто цінувати. Ювілейне видання, якщо чесно, мене нічим не вразило: новий мікс, на жаль, виправив той незручний надто серединистий звук оригіналу, який назавжди відпечатався на моїй свідомості, тепер платівка звучить якось звичайно, правильно. Лайви просто кумедні, бо очевидно, що вони там дуже вгашені. Все одно — це любов назавжди.💯-трек: Helena / The Ghost of YouFFO: MCRhttps://mcr.lnk.to/ThreeCheersDeluxeGOATs: https://open.spotify.com/playlist/5NEXLJpVX2B4q6GxOAQ5a6ТЯГОВО - емо: https://youtu.be/ZTU0nCit_EE#OG333@tymchyk

981 Turnstile - NEVER ENOUGH #AOTY@tymchyk GLOW ON PART 2У доісторичні часи інтернет було таке вірусне відео, де чоловік дуже радіє побаченій подвійній веселці, декілька хвилин він знімає її й коментує, як це неймовірно; він робив це настільки зворушливо, що з цього потім навіть створили не менш віральну пісню. Такий самий ейфорійний заряд я отримаю й від нового альбому балтіморських хардкорщиків: він безтурботний, щасливий, легкокрилий — все це дуже складно відчувати зараз, ніби ці рецептори притупились, але NEVER ENOUGH бурхливим струменем проноситься по нервовій системі, по зіржавілим венам та повертає можливість безумовно радіти всьому на ці 45 хвилин. Цьому неможливо чинити опір, хочеться далі існувати у всесвіті, де є така музика, яка викликає в тебе найкращі емоції й змушує забути про все погане. Інструментарій для цього широкий: є купа класичних бенгерів, які вже не дуже хардкор, але все ще панк, є дрімпопові балади, звучання яких вони відточують ще гостріше. Обидві ці сторони їхнього звуку тепер живуть на окремо, а переливаються один в одну в гармонійному симбіозі, не перебиваючи, а існуючи разом. Також вони отримали пропорційний розвиток у вигляді чіпких гітарних соло та майже Radiohead-esque синтезаторів, вже не кажучи про приємні дрібнички. Яких дійсно вистачає, вони в якомусь сенсі диференціюють та роблять буквально кожну пісню унікальною — тут класні труби, там красиві педи, ось дискотека, а потім лютий метал. Нічого не викликає нудьгу, Брендан, той самий меджік мен, ідеально тримає увагу слухача своїми щирістю, харизмою та кристалізованим баченням того, як воно має бути. Просто, стильно, енергійно, і послухати цю платівку один раз ніколи недостатньо.🅱️ немає пісні Франца;💯-трек: NEVER ENOUGH / I CARE / DREAMING / LOOK OUT FOR ME / SEEIN’ STARSFFO: Brendan Yateshttps://turnstilehardcore.lnk.to/NeverEnoughAOTYs of 2025: https://open.spotify.com/playlist/3Ky01GkQ4siTiZB0LPFU41#OG333@tymchyk

973 паліндром - Машина для трансляції снів #АРАльбом рокуВ сенсі не цього 2025 року, але й це теж, а саме, що альбом Степана має в собі більше року, ніж більшість рок-гуртів у нас. Хоча не думаю, що це було на меті. Та й взагалі Машина звучить поза жанрами, пробує різне і все в неї виходить, будь-то нью-вейв а-ля Depeche Mode, чи вже відвертий метал, або постпанк; я дійсно не згадаю настільки музично різноманітної роботи, кожну сторону якої хочеться слухати більше й далі. Це все класно зіграно, професійно заранжовано і має глибоке насичене звучання, при тому чесне, без жодних спроб замаскувати якісь дефекти чи бути більш доступним, так звана, дорога сирість. Зрозуміло, що така розлога преамбула йде до центрального елементу будь-якої роботи паліндрому, а саме його голосу та текстів. І якщо колись у мене були якісь дорікання до його співу, вони повністю нівельовані, як і з акомпанементом, є різні техніки, голоси, і кожен з них звучить філігранно та ефективно/ефектно доносить думку. А думок тут вистачає, бо платівка — сеанс самотерапії, болюче відверта, з таким рівнем щирості, якого в Україні змогли досягти одиниці. Хто памʼятає, то колись на Я боюсь я передчасно закінчив стрім, настільки це було потужно, і таких моментів на альбомі вистачає. На дорогах, взагалі, стане для мене однією з найкращих пісень цього року. Навіть якщо це все вигадані сни, і Степан поділився чимось химерним, а не справжнім, я все одно йому за це вдячний, іноді навіть з друзями не виходить так поговорити, а з деякими вже ніколи й не зможеш.🅱️ мені дуже не сподобався куплет Signals Feed the Void;💯-трек: Невагомість / На дорогах (вірш Максима Кривцова) / Я боюсь / Лінч мій дідоFFO: Jesu, IDLES, Скрябінhttps://orcd.co/mashyna#OG333@tymchyk

964 The Callous Daoboys - I Don't Want to See You in Heaven #AOTY@tymchyk Ugga-ugga-boo, ugga-boo-booЄ альбоми, які відчуваються більшими за життя, при створенні яких артист трошки вмер, після них виникає прірва з болючим питанням, а що далі? IDWTSYIH один з таких. І цей стрибок долі неможливо здійснити без абсолютної впевненості в тому, що ти робиш. Вона чутна в кожному лютому рифі, дивакуватій музичній ідеї, несподівано хуковому приспіві; її можна побачити на вайбових обкладинках, прочитати в метаіронічних відвертих текстах. Тільки з цим зухвалим гонором можна реалізувати такі дивні комбінації стилів музики, розірвати пута самозакапсульованого жанру маткору, бо тут можливо почути набагато більше, від альтернативи, емо до лаунжу та джазу. Але це не новина, якщо слідкувати за творчістю The Callous Daoboys, то стає зрозуміло, що до такої еклектики вони йшли з самого початку, просто цього разу, знов таки, завдяки маніакальній самовпевненості, все це вдалось на максималках. Не в останню чергу через щирі чіпкі ліризми Карсона Пейса та його далеко не ідеальному вокальному виконанні, саме так, ця шорсткість його партій є невіддільною в сприйнятті цієї платівки. Концепція якої, ніби має це підкреслити, саркастично ставлячи альбом експонатом в музей невдач, де його давно вже немає, бо його звідти вкрав Венсан Кассель.💯-трек: Schizophrenia Legacy / Full Moon Guidance / Distracted by the Mona LisaFFO: The Dillinger Escape Plan, The Number Twelve Looks Like You, The Chariothttps://found.ee/TCDidwtsyihAOTYs of 2025: https://open.spotify.com/playlist/3Ky01GkQ4siTiZB0LPFU41440 The Callous Daoboys - Celebrity Therapist: https://t.me/tymchyk/1075#OG333@tymchyk #MCN@tymchyk