Тимчик

1196 Moodring - death fetish 😭😭😭😭I'm living half a life nowТри роки тому Хантеру поставили діагноз міалгічний енцефаломієліт або синдром хронічної втоми і здавалось, що потужний зліт цього Дефтонсоподібного проєкту призупинено. Наостанок випустивши шедевральний EP YOUR LIGHT FADES AWAY, гурт скасував всі виступи і пішов у гібернацію, коротко прокинувшись на реліз сателіту PSYCHO-FRAME. Проте минулого року почались сингли на майбутній лонгплей Мудрінгу й обидва були дуже крутими, вони продовжили цей рух до максимально осучасненого ню металу, з качовими рифами, хуковими приспівами та модними брейкдаунами. Альбом поступово перетворився на надочікуваний, тому перше розчарування від почутого доволі одноманітного матеріалу death fetish я вирішив трохи перетравити, розслухати всі пісні. Тож все дійсно не так погано, на фоні очевидних хітів можна знайти ті, що можуть до них дотягнутися, однак загальне враження все одно зіпсоване тим, що на платівці не знайшлось місця більшій варіативності та іншими емоціями. Здебільшого все сфокусовано на ментальному стані Хантера через хворобу, його боротьбі з залежностями та суїцидальним покликам. Все це в мене викликає велику емпатію. Але музично ця робота на довгій дистанції така ж бідна, як і тематично.💯-трек: Half-LifeFFO: Spineshank, Deftones, Thornhillhttps://bfan.link/death-fetishℹ️ 27.3.2026, USA, nu metal#OG333@tymchyk

1192 Neurosis - An Undying Love for a Burning World #AOTY@tymchyk We are torn wide openСюрприз, який всіх застав зненацька. Мало того, що перший за десять років повноформатний альбом легенд сладжу, так ще й з не меншою легендою, Аарон Тернером, у складі. А цікаве в цьому, що звучить якраз зовсім без сюрпризів, а саме так, як написано: альбом Нейросис з фронтменом Айсис під назвою «Невгасаюча любов до палаючого світу», випущений без будь-якого промо в часи, коли цей світ дійсно палає — це просто найдоречніша робота сьогодення. Цей вогкий холодний звук одразу впізнаєш, він живий, він у повітрі, потрапляє у легені спорами приреченості, при тому дає навіть більше за декілька передостанніх платівок гурту. Тут є пекуча нагальність, присутній досвід сольників Стіва фон Тілла та, звісно ж, ідеальний метч з новим фронтменом, про який в колах поціновувачів пост-металу могли мріяти тільки у фанфіках. Нам був потрібний цей альбом, а ми про це навіть не підозюрвали. Спостерігаючи за цією чергою культових камбеків, неможливо не помітити, що всі ці гурти вже далекі від свого піку популярності, проте все одно звучать ризиковано та релевантно, і чи будуть такими сучасні команди за двадцять років?Окремо треба зазначити, як достойно гурт вирішив ситуцію зі Скоттом Келлі, який фізично абʼюзив свою дружину: zero tolerance, тотальне засудження, повне забуття.💯-трек: First Red Rays / BlindFFO: Isis, Cult of Luna, Mouth of the Architecthttps://music.neurotrecordings.com/burning_worldℹ️ 20.3.2026, USA, post-metalAOTYs of 2026: https://open.spotify.com/playlist/5BkKp8hAEFKj3UQ0JZmNQP#OG333@tymchyk

1189 Poison the Well - Peace in Place #AOTY@tymchyk 2026, рік повернення легенд: Poison the Well, Neurosis, Septa…Це завжди доволі трепетний момент, коли гурт, який ти любиш пару десятиліть, випускає перший за сімнадцять років альбом, і найскладніше в цьому нічого не очікувати, бо сценаріїв є три: це буде достойне продовження дискографії, ризикований експеримент чи дещо ледаче перемелювання того ж самого. Тому з завищеними очікуваннями може здатися, що це остання опція, бо гурт звучить так само, ніби цієї паузи не було, навіть ще далі, наче нічого не було після You Come Before You. Але це оманливо, звісно ж, вони продовжують багато рухів, які було започатковано на пізніх релізах, типу відходу від класичного металкору до більш металізованого пост-хардкору. Та й поекспериментувати теж вийшло, особливо на другій половині платівки, це ж треба було додуматись заховати один з найцікавіших треків у самий кінець. Тож мені треба було трошки охолоти, щоб розібратися з Peace in Place, як з незалежним від моїх сподівань твором. У підсумку це один з їхніх найпотужніших найконцентрованіших релізів з глибокими інтимними сенсами, неймовірним деталізованим звучанням, неочікувано лютим перформансом та сильними мелодіями, і вокальним виконанням Джеффрі, від якого йдуть мурашки. Так просто. Без будь-яких сумнівів. Останні роки можна спостерігати підйом такого звуку на кшталт того самого справжнього металкору, я бачив, як він вражає нових слухачів, тому мені, як тій попузі, постійно приходилось відправляти людей до старих релізів Poison the Well, як еталону, як ідеалу. Тепер у мене для цього буде новий чудовий альбом. Отці повернулися.🅱️ шкода, що в цій історії не знайшлось місця для Trembling Level;💯-трек: Everything Hurts / Bad BodiesFFO: Converge, Every Time I Die, Deadguyhttps://ffm.to/peaceinplaceℹ️ 20.3.2026, USA, metalcoreAOTYs of 2026: https://open.spotify.com/playlist/5BkKp8hAEFKj3UQ0JZmNQP#OG333@tymchyk

Я все послухавsexnesc - Повільний ТанецьПоважаю їхню вперту імітацію Дефтоунс, мало того, що пісня починається буквально як Change, так ще й одразу звучить в 192 kbps, як данина тим часамDetach - Антагоніст → New Ukrainian MetalЄ в мене якась стара закарбована любов до них, як і до успішних історій повернення (сам хочу), трек класний, але тексти обох нових пісень супер дебільніHLIBOROB - Мустанг → New Ukrainian RockНа рівні алергії не люблю у нас всі спроби робити щось приблюзоване, але цей проєкт мені подобається, хоч і цього разу напекли доволі черству буханочкуhoboth - ГлибинаБоже, бережи ноги барабанщиці, яка стоїчно простукала всю пісню ці прямі восьмі, жодного разу не збившись на тріолі пропаща сила - нвмнзХто придумав називати це трип-хопом, має сидіти в тюрмі, але такий новий напрямок я вітаю, що б це не булоТретя Спроба - Я ЖИВІШИЙ ВСІХ ВАСКажуть, що це нарешті записана якась стара пісня, але звучить так, ніби вона чекала цього десь з 2001 рокуTik Tu - ШпагатНайкращий продакшн, що я чув у нас за останній час, по матеріалу так само унікально, як колисьvesnavoseny - аксолотльНічого не зрозуміло, але дуже цікаво, й я теж фанат гурту ТОЛГЕРЦЬ - Догма #VR@tymchykДіти так швидко ростуть і вже викарбували якийсь свій оригінальний звукhttps://venona.lnk.to/dogma

1183 Worm - Necropalace 🌕🌕🌕🌕🌗 by @bttmchndThe Diamond King is dead, long live the EmperorWorm можна не помітити серед десятків дез-дум-метал гуртів, інтуїтивно списавши їх через жанрове кліше одноманітності та млявості — безідейних гуртів, які марно витрачають години часу слухача. Гурт однозначно спочатку мав таку тенденцію з незграбною спробою в «trve kvlt» блек-метал на ранніх демо та дебюті, а потім з фактичною імітацією Evoken та Disembowelment на другому релізі. Але цей шлях дозволив їм винайти себе та еволюціюнувати у щось неокласичне: екстремальна повільність змінилася вдумливою та проактивною роботою над чіпляючими ріфами (і соло), які притаманні традиційному хеві- та симфонічному металу (Cacophony та Symphony X згадуються як прямі інфлюєнси).На відміну від більш очевидних та мелодійних натхнень у симфонічному блек-металі, нас зустрічає синтезоване середньовічне low-fi інтро толкієнівського зразку, яке можна почути у Summoning та Abigor. Замість блискучого та вилизаного продакшену, альбом тисне та створює клаустрофобну атмосферу — помітний вплив індустріальної течії жанру, Thorns особисто. Вже з першого співучого треку гурт забирає на себе всю увагу та не відпускає до самого кінця, десять хвилин маніфестуючи справжнє дарк-фентезійне пекло та змушуючи відчути шкірою демонічну присутність. Подальші треки не збавляють темпу, але динаміка стає все більш барочно-помпезною та ріф-орієнтованою, парадоксально вальсовою та танцювальною.Впродовж прослуховування ми помічаємо, що маємо справу зі страшенно консистентним та віртуозним гуртом, який «ticks all the boxes» у всьому за що береться. Жах поступово змінюється на натхнення через хоровий спів у вікінгських традиціях Enslaved та холодну декламацію Emperor. Темрява стає все більш езотеричною, загадковою та зоряною, гітарні ріфи з синтезатором на фоні знаходяться у постійному русі та відкривають перспективу на далекі горизонти. Ми опиняємося посеред готичної трагедії та вампірського пафосу про нестерпне нескінченне життя та неминучу праведну смерть. ⛔️ альбом місцями пережали в такий аудіо-джипег, ніби вони повернулися до свого придурковатого дебюту Evocation of the Black Marsh, ситуація схожа з Emperor, найповажнішим гуртом з найгіршим звуком, послухайте для порівняння чистіший спліт з Dream Unending та Bluenothing EP, потребує більшого різномаїття, бо зараз гурт не дотягує по якості до того, на що стилістично опирається;⚠️ брама на фоні обкладинки взята з обкладинки Nachthymnen (From the Twilight Kingdom) Abigor;💯-трек: Dragon DreamsFFO: Summoning, Evoken, Disembowelmenthttps://worm.lnk.to/Necropalace-Albumℹ️ 13.2.2026, USA, symphonic black metal#OG333@tymchyk

1181 Harry Styles - Kiss All the Time. Disco, Occasionally. 🪩🪩Disco Elysium All the TimeУ гонитві за коментарем “4 альбоми, 4 різні звучання” (десь це я вже чув?) Гаррі спробував себе в танцювальній електроніці, але які й з невпевненою половинчатою назвою, зробив це теж десь наполовину. Мене приємно вразив перший сингл, не музично, а скоріше естетично, дійсно щось нове, як для нього, так і для чоловічого попу зараз, який відчутно стагнує в порівнянні з жіночим. Але виявилось, що сміливості вистачило тільки на Aperture у звʼязці з класним кліпом, а далі через пісню Стайлз повертається в свої комфортні води замріяної мелодрами. І це все наштовхує на думку про втрачений потенціал, бо талант і смак у нього вочевидь є, проте цього разу вони сховані за перформативністю, зайвою реферальністю та якимось пекучим бажанням показати всім, що цей хлопець був не такий як всі.💯-трек: PopFFO: The Weeknd, Gorillaz, LCD Soundsystemhttps://hstyles.lnk.to/KissAllTheTimeDiscoOccasionallyℹ️ 6.3.2026, UK, dance-pop#OG333@tymchyk

1171 Good Tiger - The Most Negative Day of the Year #AOTY@tymchykSome kind of rockЯкось не було сумніву в тому, що цей гурт, якщо й колись повернеться, то тільки з ідеальним альбомом. Так і сталось. TMNDOTY прекрасний з усіх боків, без жодного скіпу він майстерно проводить по найнегативнішому дню року, коли сталась втрата любові, життя, всього. При тому платівку не можна назвати надто похмурою, вона більше нагадує меланхолійне прийняття своє долі Орфеєм, який вже ніколи не возз'єднається з Еврідікою — його пісні сумні, але все одно про кохання. Елліот передає цей настрій дуже вдало, взагалі ця його легкість у виконанні найскладніших вокальних партій вражає на цьому альбом найбільше, ніби для нього це якась гра. В музиці, здається, що вони все більше віддаляються від металу, що точно йде на користь для їхнього звучання, хоча тягові рифи все одно на місці, просто аранжування стали ближчими до якогось прогу. Окремо варто зазначити, наскільки все неймовірно круто спродюсовано, з купою деталей та моментів, за які хочеться вхопитися й переслухувати сотню разів. Як і весь реліз насправді, його повторювальність на надзвичайному рівні. З поверненням, тигре!❓ чому Maybe Hope так безсоромно схожий на Loathe - Is It Really You?💯-трек: Square Breath / Decades on My FeetFFO: Circa Survive, Hail the Sun, Protest the Herohttps://linktr.ee/goodtigerℹ️ 20.2.2026, USA, swancoreAOTYs of 2026: https://open.spotify.com/playlist/5BkKp8hAEFKj3UQ0JZmNQP#OG333@tymchyk

1167 Charli xcx - Wuthering Heights 💩💩💩Пані, штангаЦе б легко міг бути #OSTOTY, якби вона не була такою дурепою. Бо треба ж трошки відчувати, фільтрувати та розбиратися в вечірках, на які ходиш, а якщо дійсно розібралась, то це ще гірше. На жаль, такі випадки зустрічаються ще частіше, що тільки підкреслює абсолютну неможливість деплатформінга росіян. Його не сталось на верхівках соціумів, бо за гроші можна купити собі будь-яку афтерпаті будь з ким, пасіонаріїв це питання теж все менш цікавить, особливо порівнюючи з Палестиною, а масова аудиторія вже захльобуючись дивиться Анору, Heated Rivalry та ідіотку, позіхаючи від того, яка ж таємнича русская душа. Шкода, бо для Чарлі цей саундтрек був найкращим способом виходу із прокляття зависоких очікувань після її найуспішнішого релізу, яке прикре самогубство.💯-трек: Househttps://united24media.com/latest-news/how-a-berlin-afterparty-for-charli-xcx-leads-back-to-russian-operations-in-occupied-ukraine-15948ℹ️ 13.2.2026, UK, OST685 Charli XCX - BRAT: https://t.me/tymchyk/3109#OG333@tymchyk

1166 Converge - Love Is Not Enough #AOTY@tymchyk But Converge IsМаючи аж два татуювання з обкладинками альбомів Конвердж, можу вважати себе супер фанатом, тож одинадцятий (чи по деяких розрахунках десятий) альбом хрещених батьків металкору я дуже чекав, особливо якщо взяти до уваги, що попередній сольний реліз вийшов майже 10 років тому. По синглах та загальному хронометражу одразу було зрозуміло, що це буде безжалісна безкомпромісна бійня, забігаючи наперед, так воно і є. Це легко їхній найважчий найсфокусованіший альбом з You Fail Me, де знайшлось зовсім трошки місця для перепочинку у вигляді інтерлюдії Beyond Repair, яка зручна поділяє платівку на дві половини. В першій несеться абсолютно лютий металізований хардкор панк, місцями навіть з елементами маткору, який має звичку зʼявляється в їхньому матеріалу деінде, а далі LINE дещо заповільнюється, дає собі змогу поекспериментувати, піти в сторону сладжу, пост-металу. І при тому все має якусь терміновість та наполегливість, чи то Джейкоб ділиться чимось інтимним, або розмірковує на більш глобальні соціальні теми, звучить він теж досі феноменально. Вони всі насправді, настільки ефектного, ефективного звучання у важкій музиці я й не згадаю за останні років пʼять: все максимально живе, ніби виконано гуртом в одній кімнаті, але має таку надзвичайну потужність, якої не чутно в самому відредагованому та скомресованому металі. Що тут можна сказати, Курт Баллоу — геній. У підсумку я дуже радію тому, що не відчув ні краплі розчарування, що це не Bloodmon: II, і що пора шукати місце для третього тату.💯-трек: To Feel Something / Amon AmokFFO: Botch, Nails, Mastodonhttps://converge.ffm.to/loveisnotenoughℹ️ 13.2.2026, USA, metalcoreAOTYs of 2026: https://open.spotify.com/playlist/5BkKp8hAEFKj3UQ0JZmNQPТЯГОВО - металкор: https://youtu.be/dErd0YJpyII#OG333@tymchyk

1164 Karnivool - IN VERSES ⭐️⭐️⭐️Не можу повірити, що ми отримали це раніше за GTA VIЦей альбом австралійських прогерів став чимось, типу Грааля, мовляв, зараз він вийде та знов врятує музику, бо їхня дискографія дійсно бездоганна. Час ішов, ставки зростали, в якийсь момент навіть здалося, що його вже ніколи не буде, і той єдиний сингл, який вийшов у 2021 так і залишаться на самоті. Але минулого року почалось промо, пісня за піснею, всі хороші, надія знов живе! Тож чи виправдав цей довгобуд той час, який на нього чекали? Відповідь, як завжди: і так, і ні, особливо, якщо порівняти з іншою такою подією — релізом Fear Inoculum. Все на своїх місцях, це дійсно той Karnivool, який ми всі любимо, може трошки більш сентиментальний, меланхолійний, але музично це те саме поєднання прогу та альтернативи на фундаменті нестандартних розмірів та гармоній. Проте, як і у випадку Тул, не можна не думати про те, що ця робота була б набагато більш актуальною та потрібною вийде вона десять років тому. У всьому цьому кришталево чистому звучанні тільки й можна почути те, наскільки над ним старались, а чогось справжнього, нагального в ньому залишилось надто мало. Все дуже технічне, мелодійне, але таке враження, що ця платівка їм була потрібна набагато більше, ніж слухачам, і замість того, щоб поглинути її, ми просто вуаєристи.💯-трек: Remote Self ControlFFO: Haken, Leprous, TesseracThttps://karnivool.lnk.to/inversesℹ️ 6.2.2026, Australia, progressive rock#OG333@tymchyk