Тимчик

1163 Puma Blue - Croak Dream 🟦🟦🟦🟦🔵So fineТрип-хоп якийсь не самий сформований жанр, його сцена не стала широкою, закінчившись на горстці великих артистів, і тим паче не стала глибокою, де був би свій андерграунд та багатошаровий прошарок середніх імен, тому зараз його б, напевно, легко назвали мікрожанром. Виною цьому надто розповсюджені стилістичні тропи, які ніяк не обійти, та не саме еклектичне звучання, проте бувають все ж такі блискавки, як пан Джейкоб Аллен aka Puma Blue. Все йому вдається, і ця передозна чуттєвість, й андрогіна сексуальність, а головне музично він має хист роботи аскетичну красу з мінімалізму, перетворювати тишу на атмосферу, без страху надавати простору паузам. Це дуже-дуже гарно та виважено, з майже джазовим сонграйтінгом, цікавими експериментами, горні змістом і таким вокалом, який своїм шепотом лоскоче якісь потайні рецептори.🅱️ у нього завжди воно було якесь таке, що ти це вже десь чув, але тут мене прям бісить, що титульна пісня це буквально Ful Stop, а Hush — We Suck Young Blood Редіохед;💯-трек: DesireFFO: Radiohead, Portishead, Dijonhttps://pumablue.ffm.to/croak-dreamℹ️ 6.2.2026, UK, trip-hop#OG333@tymchyk

1160 The Hirsch Effekt - Der Brauch #AOTY@tymchyk ПотребаНімці видали без перебільшення один з найкращих прог альбомів останніх років. На ньому є неймовірна краса, складність конструкцій, цікаві структури, концепт, який замикає все в гарне коло. Альбом максимально живий, що по виконанню, що по звучанню, не має великої кількості овердабів, навіть тейки звучать так, ніби записані були з першого разу, не здивуюсь, якщо й писався він фул бендом. Акустичні пасажі перекликаються з епічними прогресивними ландшафтами, а іноді знаходиться місце для чогось приматкореного, що наводить на думку про квінтесенціальність цієї платівки, бо відсилань до попередніх релізів гурту тут безліч. Загалом Der Brauch не те, що сподобається з першого разу, але якісь чіпкі моменти точно запамʼятаються і заманять повернутися знов і знов…100-трек: Der DoppelgängerFFO: Покруч, Hypno5e, Leprousⓘ 30.1.2026, Germany, proghttps://thehirscheffekt.lnk.to/derbrauchAOTYs of 2026: https://open.spotify.com/playlist/5BkKp8hAEFKj3UQ0JZmNQP551 The Hirsch Effekt - Urian: https://t.me/tymchyk/2106#OG333@tymchyk

Twelves - It’s Safer on the Outside #BMAC@tymchykПовертаємося майже на 10 років назад, українська сцена вступає в епоху великої експансії: інтернет дає несподіваний буст, зʼявляється багато різних гуртів, кожен намагається робити щось цікаве та відрізнятися від інших. Багато з тих імен так і не змогли реалізувати свій потенціал, хоча заявки були надпотужні. Одні з таких були львівські Twelves, які вперше мене вразили саме наживо, одразу було зрозуміло, що це такий ґрунтовний проєкт, ретельно підготовлений технічно та з великими амбіціями. Переслуховуючи їхній єдиний альбом, я вловив деяке розчарування, бо матеріал все ж ближчий до демо, але на той час це все ж було вибухово. Цікавий, злегка прогресивний, приджентований інструментал і гарний вокал Горобцової, яка тут звучить зовсім не так, як зараз, обережно і ще без того голосу, який вона знайде на каверах. В цілому це той гурт, який дуже хотілось б досі мати, щоб він існував зараз і далі бачити їхній розвиток.https://youtu.be/sivIkxQj9B4Принагідно нагадую, що Катя дає вокальні уроки: www.instagram.com/horobtsova/

1156 By Storm - My Ghosts Go Ghost #AOTY@tymchyk I Got to PhoenixОстанній реліз Injury Reserve став моїм альбомом 2021 року і, напевно, найкращим музичним твором всіх двадцятих поки що. Прикрості цьому тріумфу додало те, що один з учасників тріо помер ще до випуску платівки. Гурт переформувався в дует під новою назвою та почав ретельно прокладати стежку до свого дебютного повноформатнику. Сказати, що мої очікування були завищені, буде суттєвим применшенням. Не порівнювати з By the Time I Get to Phoenix теж буде неможливим, але я постараюсь. По синглах вже було зрозуміло, що альбом буде стриманішим, сумнішим та одночасно сміливішим у своїх експериментах, все прям кричало: цю музику з першого разу не перетравити. Це складна повільна медитація на тему втрати, яка має допомогти цю втрату прийняти, тому навколо такого концепту багато не подуркуєш, як це бувало на їхніх попередніх роботах. Проте саме той апокаліптичний вайб їхнього магнум опусу тут отримав цікавий інакший розвиток, якщо BTTIGTP — це спостерігання вибуху і випалена сітківка його випромінюванням, то MGGG, швидше, те, що наступає після, післясвітіння, після якого підсвідомість трансгресує в щось інше. Це не варто глибоко аналізувати, воно не має мати якийсь сенс, це треба просто відчути, і цей букет дивних емоцій точно буде чимось новим. Кращої епітафії до смерті друга я одразу й не пригадаю. Rest in peace, Groggs!💯-трек: In My TownFFO: Injury Reserve, Earl Sweatshirt, Hoodhttps://stem.ffm.to/myghostsgoghostℹ️ 30.1.2026, USA, experimental hip-hopAOTYs of 2026: https://open.spotify.com/playlist/5BkKp8hAEFKj3UQ0JZmNQP#OG333@tymchyk

1155 Enter Shikari - The Mindsweep #GOAT@tymchyk Mutato nomine, de te fabula narraturПропустив чергову річницю цього абсолютного піку музики та відбитку часів, коли все здавалось трошки легшим. Детально можу пригадати, як цей альбом релізився, коли вперше побачив шедевральний кліп Олега Руза, перше вау, яке вирвалось з мене при почутих репрізах з минулих платівок та фірмовому “sorry, you're not a winner!” Це дійсно був незабутній досвід. Справжня квінтесенція всіє творчості гурту з глибокими сенсами та чіпкими хуками буквально в кожній пісні. Mindsweep надзвичайно щирий у своїх меседжах, з якими можна не погодитись, але не повірити їм неможливо, це притягує своєю потужною гравітацією впевненості та просто не може відпустити. Любов назавжди.💯-трек: The Last Garrison / Torn ApartFFO: 👏👏👏Spotify | Apple Music | YouTube Music | Deezerℹ️ 14.1.2015, UK, post-hardcoreGOATs: https://open.spotify.com/playlist/5NEXLJpVX2B4q6GxOAQ5a6487 Enter Shikari - A Kiss for the Whole World: https://t.me/tymchyk/1541#OG333@tymchyk

1154 Врангель - Альтернатива для України ⭐️⭐️⭐️⭐️Єдиний репер в УкраїніКоли я вперше почув наживо Дефенестрацію і побачив Демʼяна на сцені, то перетворився на Бредлі Купера й сказав сам собі: “Зірка народилась!” Була якась в ньому правильна комбінація харизми та нарваності з нальотом проблематичного минулого — те, ще треба для файного хіп-хопу. Дебютний альбом Врангеля вдало капіталізується саме на цих виграшних рисах автора, розсипає, як бите скло, гострі панчи, за словом не лізе в кишеню, він злий, зухвалий, з болючим бажанням щось довести. Дійсно складається таке враження, ніби такого репу в нас вже давно ніхто не робив, чи робив взагалі, все настільки насичено винахідливою лайкою та артефактами батл-культури, що воно справді схоже на двобій: Врангеля проти українського репу загалом. І така знеособленість опонента дещо позбавляє цю атаку можливості стати чимось на кшталт Not Like Us. А коли проходиш половину платівки, то стає зрозуміло, наскільки цей вузький ліричний фокус швидко зношується, бо пісні стають настільки схожими одна на одну (наприклад титульний трек з Галицьким Менталітетом) і не додають нічого нового на тему, а що гірше, не торкаються інших. Цьому відчуттю ледачості додає не сама впевнена вокальна подача, яка хоч і намагається видаватися дуже напористою, але все одно більше нагадує стародавній мем, де обличчя в сльозах ховається під маскою троля. Проте це все одно дуже весела, заповзятлива та на подив якісна у своєму виконанні робота, яка точно вміє справити добре первісне враження, на жаль, без подальшої глибини.💯-трек: АнтисоціальнийFFO: Eminem, Fort Minorhttps://linktr.ee/wrnglℹ️ 23.1.2026, Україна, реп#OG333@tymchyk

Журнал ПОТОП №6 «Вікно негативних можливостей» вийшов! Забирайте свій друкований примірник просто зараз на potopvydav.com У певному сенсі назва номера стала самозбувним прокляттям. Але попри всі обставини, спричинені в першу чергу сусідом-придурком, шостий абсолютно проклятий журнал виходить, щоб показати — вікно можливостей завжди поруч, навіть якщо це вікно негативних можливостей. На обкладинках, а їх нагадаємо дві, — люди, які уміло їх осідлали. Це Структура Щастя та Xarakter, з якими всередині величезні та красивезні фічери. У першому — повний, ілюстрований Структура Щастя approved гайд по всесвіту артистки, у другому — перше велике інтерв’ю Влада Чехути, яке треба розбирати на цитати. Також всередині — інтерв’ю з Санею Кицяпанком про рятівну силу преколів, армійські сповіді, репортаж з бродячого цирку, історія ранньої Ірини Білик, радикальна єврейська культура, забуті українські альбоми нульових, ретроспективна фоторепортажка від найкращих концертних фотографів, судоку, ґрайндкор й, звісно, гостра публіцистика та пронизлива художка. Все як ви любите. Також триває бандл-пропозиція. Додавши ПОТОП Альманах №1 до покупки, на нього нарахується автоматична знижка 10%. А якщо додасте ще й журнал ПОТОП №5 «Непомітні», то і на альманах, і на журнал нарахується цілих 15% знижки.Частина прибутку з продажів більшого ніж будь-коли журналу традиційно піде до фонду Musicians Defend UkraineКількість сторінок: 96Мова: УкраїнськаВікове обмеження: 18+Ціна: ₴699 Наклад обмежений, без перевидань. Тепер ми показали все, тепер ваша доля у ваших руках. Ми лиш пропонуємо аварійний вихід з безнадії

1150 Poppy - Empty Hands 🤲🤲🤲✋Ці руки нічого не кралиПам’ятаю, як я вийшов з кінотеатру після перегляду Star Wars: The Force Awakens з гострим відчуттям того, що про мене подбали, хоч це був і не тяговий фільм, який здебільшого грався з ностальгією, але турбота про глядача була присутня. Багато тямущих людей сіли та крепко подумали, що такого зробити й як, щоб мені дуже сподобалось. Десь такі самі враження від нового альбому Поппі. Про мене, як слухача, дійсно подбали, наробили купу всього цікавого, постарались зі звуком і сонграйтінгом. І єдина проблема цієї турботи в тому, що вона ретельно прорахована, майже маніпулятивна, всі ці тригери продумано розставлені по платівці, ефекти від них точно калькульовані, що робить всю роботу ближчою до маркетингу, ніж до мистецтва. Але ніхто не заперечує, що навіть в такій концепції можуть продукуватися дійсно непогані речі, й на Empty Hands їх достатньо. Є дивовижний оупенер, який одночасно поєднує якесь рване звучання індастріалу з саузерном, написаний Ісааком Гейлом Dying to Forget дійсно звучить як KL і має достатньо крутих рифів, та неймовірно брутальний клоузер, мабуть, найважче, що вона колись робила, навіть свиню видала наприкінці. Тож це безумовно непоганий реліз, але ця штучність та ідеальні шви від голки Джордана Фіша, якою він перешитий вздовж і впоперек, перетворюють альбом на тугий корсет з клішованих металкор-прийомів, у якому Мораї стає важкувато дихати. 💯-трек: Public DomainFFO: Bring Me the Horizon, Evanescence, Knocked Loosehttps://sumerian.lnk.to/emptyhandsℹ️ 23.1.2026, USA, metalcore828 Poppy - Negative Spaces: https://t.me/tymchyk/4092#OG333@tymchyk

1148 Sleaford Mods - The Demise of Planet X 🍽🍽The Demise of Planet TwitterЦей дует завжди був чимось на кшталт делікатесу, типу сала в шоколаді, бо далеко не всім таке до смаку, як би хто не розповідав, яке воно смачне, класне, цікаве. Але будь-яка їжа з часом все одно приїдається, якщо вживати її регулярно, і той самий трюфель не буде викликати того ж захвату, як вперше. На жаль, це й сталось зі Sleaford Mods на їхньому тринадцятому (!) альбомі. Мінімалістичні біти все одно прокачають, але вже не дивують своїм нахабно лоу-файним звучанням, а зухвала хуліганська подача Джейсона ніяк не прогресувала за ці роки, в ній не відкрилось жодних нових сторін, навіть гірше, став помітний деякий регрес. Флоу все частіше рветься, тексти здебільшого провокативні тільки заради провокації та не несуть ніякого додаткового змісту, він просто свариться й свариться без будь-якої резолюції чи катарсису. Це все одно весело, особливо за участі гостей, проте просто те саме, знов і знов, як гот-доґ на заправці.💯-трек: Elitest G.O.A.T.FFO: Хамерман Знищує Вірусиhttps://sleafordmods.ffm.to/demiseℹ️ 16.1.2026, UK, post-punk#OG333@tymchyk

1140 The Dear Hunter - The Color Spectrum #GOAT@tymchyk Козячий тиждень закінчено!Кейсі Кресченцо — моя музична любов назавжди, це найталановитіший композитор та продюсер у сучасній рок-музиці, його енергія, креатив та наснага завжди будуть служити натхненням для мене. Після третього акту своєї амбітної епопеї він вирішив відволіктись на не менш амбітний проєкт, а саме 9 EP по чотири пісні на кожному, які будуть розкривати всі кольори веселки, стилістично, лірично та тематично. Щось схоже колись робили Трайс з їхнім The Alchemy Index, але тут це ще глибше та різноманітніше. Я досі не знаю цікавішого проєкту в музиці, це щось позамежне.⬛ Black: найважчий з девʼяти, десь так в ті часи звучав пост-хардкор, найближче до TREOS, що колись робив Кейсі;💯-трек: Filth and Squalor🟥 Red: мабуть, найсфокусованіший зі всіх, такий собі справжній альтернативний рок, ще й разом з Manchester Orchestra;💯-трек: I Couldn't Do It Alone🟧 Orange: цей вже ближче до якогось блюз-року, місцями схоже на Інкубус, але корінням десь в 70-х, feel good пісні;💯-трек: But There's Wolves?🟨 Yellow: ще далі в часі, кудись в Каліфорнію до The Beach Boys, але з явним впливом Бітлз, дуже літній та позитивний;💯-трек: Misplaced Devotion🟩 Green: нарешті інді фолк з мінімальним кантрі, гарний, чуттєвий, глибокий, найбільший вокальний хайлайт на збірці;💯-трек: The Canopy🟦 Blue: імовірніше, це була спроба в пост-рок, але все одно перетворилась в щось ближче до інді, настрій, звісно, сумний;💯-трек: Trapdoor🟫 Indigo (я знаю, що це не той колір, немає його): моя найулюбленіша частина, електрона, атмосферна, типу Radiohead;💯-трек: What Time Taught Us🟪 Violet: стилістично найближче до їхнього матеріалу, таке драматично-театральне, ніби це Джерард Вей або P!ATD;💯-трек: Lillian⬜ White: закривають все піано-рок балади, на кшталт Keane, лірично найсильніша робота, мабуть, мій топ 3 з індиго і чорним;💯-трек: HomeFFO: The Receiving End of Sirens, Thrice, Coheed and CambriaGOATs: https://open.spotify.com/playlist/5NEXLJpVX2B4q6GxOAQ5a6Spotify | Apple Music | YouTube Music | Deezer#OG333@tymchyk