Прим. пер.

Ти — космос (2025)#кінопанорама Моя бульбашка розхвалила цей фільм так, що золотої пальми мало. Давайте так. Це хороший фільм — не безглуздий, душевний, з сінемафільськими алюзіями на Кубрика і Тарковського. Він акуратно викручується з малого бюджету. Словом, прокляття поетичного кіна знято.Вузьке місце в іншому: на 80 % це стендап у формі кіна. Уявіть, що героя «Люксембург, Люксембурга» — читай: пацана з району — перенесли на орбіту Сатурна. І от він веде дурні діалоги з роботом і сам собі Андрюхає, як співа «Бумбокс». Нам пропонують алегорію, тому не чекайте від зображень космосу реалізму. Є кібер-панк, а є укр-панк — це він. Далі йдуть два твіста, які перемикають тональність з комічної в трагічну —танатос перемагає, але ерос забиває гол престижу. Попередні рецензенти, з Оксаною Стефанівною включно, обіцяли дорогій редакції сльози катарсису, але чи то вони обманули, чи то я так зачерствів — сліз, на жаль, не сталося. На десерт ідуть титри під милий джазовий кавер на народну пісню.7/10. Сходити

Futureproof Гонорар за переклад першої книжки я витратив на ноутбук. Надворі був 2004 рік. Ноутбук, як зараз пам’ятаю, коштував 1532 долари, прослужив десять років і передав естафету комусь молодшому й бадьорішому. Це тепер я, навчений життям, технопесиміст, а тоді був технооптимістом і з ентузіазмом узявся оцифровувати все, включаючи телефонну книжку. Завів якусь базу в якомусь софті і все туди записував, не забуваючи хвалитися в редакції прогресивністю методу.Вчителька моя Майя Аркадіївна дивилася на це з поблажливою усмішкою — вона й не таке бачила. Я тоді і в правопис вірував.Аж ось настав той неминучий, але завжди несподіваний момент, коли ноутбук зламався і лежав у ремонті. Десь у його хворому нутрі лежав і телефонний номер автора, з тріумфом занесений у цифрову базу.Довелося попросити у Майї Аркадіївни. Вона не відмовила собі в сарказмі:— Так вы же его в компьютер записали, пан Мыкола.— Компьютер сломался, Майя Аркадьевна.Майя Аркадіївна педагогічно довго гортає сивий записник з редакційними номерами — автори, коректори, друкарні:— Тридцать лет веду — ни разу не сломался.

The 1924 Project#музична_пауза Якось я висловився, що нічого кращого за те, що слухав у молодості, в дорослості так і не почув, а мені відповіли, що це перша ознака старості. Бути старим не хотілося, і відтоді я в промисловій кількості сумлінно слухаю нове. «Нове» в моєму випадку означає не «сучасне», а «раніше не слухане».Вердикт це не змінило — вершиною масових жанрів мені досі здаються 1960–1970-ті роки. Зрештою, хто перевершив квінів, діплів і цепелінів?Аж тут алгоритм підсовує душевну суміш соула з фанком. Якась учителька музики з якогось Чикаго чи Бостона виконує на мінімалках призабуту музику епохи. Більше з'ясувати не вдалося.Якби вас цікавили музичні смаки дорогої редакції, то ось вони.UPD. Дорогі читачі пишуть, що це ШІ-згенерована музика. Навіть слова шішка навчили. ОМГ. Що тут скажеш — ми приречені. Коли воно навчиться так само добре перекладати, як фанк лабати — питання часу. Вангую, що наступним трендом у хіпстерів буде слухати Річі Блекмора — там є гарантія, що руками зіграно, а не термінатор похоронний марш нам насвистує.https://music.youtube.com/watch?v=SbLUO74y7Vg&si=kmOKvBcBFQHTFx95

F1 (2025)#кінопанорамаЯ людина проста: бачу Бреда Піта — дивлюся кіно. Бред Піт — насолода очам і недосяжна рольова модель. (За винятком любові до Анжеліни Джолі — не мій типаж. Мій — Ґвінет Пелтроу, Кейт Вінслет, Наталі Портман, Одрі Тоту і далі за списком.)Так от. Бачили мультик «Тачки» в геніальному перекладі о. Негребецького? Художній фільм F1 — це те саме, тільки в ролі Блискавки МакКвіна — Бред Піт. Джексона Шторма грає якийсь чорношкірий. У мультику ще була синя «порше 911» — Саллі (у них з Блискавкою був роман). Тут вона теж є — її зіграла актриса, яка була невісткою Майка Ермантраута у «Брейкінг беді». Ясна річ, вони з Бредом Пітом переспали. Як можна не переспати з Бредом Пітом?Що стосується кіна як такого, то його тут нема. А що є? Є 200 мільйонів бюджету. Є Формула 1. Є зйомки з десяти камер і трьох вертольотів одночасно. Зрештою, є Бред Піт. Що ще треба?Вердикт: можна подивитися, якщо теж любите швидкість. Якби хвилин на 40 всі ці пригоди-й-перегони скоротити, було би ще краще. 6/10

Духи й дервіші#книгопанорамаПрочитав знічев’я невеличку книжечку — яка зверху лежали. Зверху лежали белетризовані спогади Віри Вовк «Духи і дервіші» (ХХ століття зробило з неї бразильську германістку й україністку). Спогади виявилися душевними і добре написаними, хоч до засніжених вершин жанру їм далеко. У перекладацький щоденник перекочувало аж шість сторінок виписок. Пригощайтеся з нагоди Дня перекладача.лямурія (любовна драма)шибала очима по свічкахосоружна нужда (хороша алітерація)боксом у нісліхтарі з колірового транспаренту (прозорого пластику)розчарування різьблять характерв’язана мова (ідеальний відповідник для рос. витиеватый язык)монотонні низанки молитовдірява дорогарозірвала прядиво моїх сподіваньворушити спокійзатанцювала черевики до дірпрацювати в книжкахтягарці (риболовні грузила)хлопці під вусом (підлітки)рум’яний лист (життєрадісний)кокетерія (флірт)вона гойдалася в ілюзіях, що...св. Мартин хоронить від гаддя (береже від змій)він вистарався місце в університетідим лихих цигарок (міцних)нагнітила мені мозолів бабина сапкаІ наостанок цікавий лінгвоархеологічний епонім:жилетки до скальпеля (запасні леза)

Одна битва за іншою (One Battle After Another, 2025)#кінопанорамаУ прокаті нове кіно з Ді Капріо, який останнім часом переконливо знімається в амплуа шлімазла. Компліментарна преса і 8 з 10 на IMDB переконали сходити.Рецептура цього кінококтейлю така: в бюджет, ємністю 130 млн, наливаємо 1/3 Тарантіно, 1/3 братів Коенів, 1/3 Гая Річі. Гострі кути зрізаємо, бо прокатний ценз піднімуть. Правильно розподіляємо антагонізм і додаємо потрібних художньому твору двозначностей. За терор відповідають красиві чорні жінки. Тягар білої людини перетворився на фашизоїдний невроз (Шону Пену дадуть оскар, от побачите). Єдиний хто тут людяний — безсловесні нелегали (дель Торо в ролі мексиканського сенсея чудовий). Далі немилосердно розбавляємо коктейль хронометражем і називаємо в рецензіях «епічними пропорціями». (Я не здатен цього зрозуміти. Хвилина кіна коштує сотні тисяч. Нахіба витрачатися на 2:40, якщо достатньо 2:10? Всі ж від цього виграють: і глядач, і продюсер, і — головне — сама історія.) У підсумку мало вийти щось схоже на чорну комедію про Систему: не знати хто більший ідіот — той, хто на неї нападає, чи той, хто її захищає. Але для комедії вона недостатньо чорна, в ній замало самоіронії. Що хотів сказати автор? Та нічого не хотів — усе вже було сказано до нього.Вердикт: забавне, але радше одноразове кіно, 6/10. Сходити, якщо любите інгредієнти, з яких воно складається.Ну, і раз канал у нас про переклад, то на завершення додам, що назву переклали в букву. Краще — «Битва за битвою».

Ґайді (Heidi, 2025)#кінопанорамаПіти на цей мультик спонукала рись, яка фігурує в трейлері, — донька має пристрасть до котячих на чолі з Муфасою і Сімбою. Мультик виявився угорсько-німецько-бельгійським виробом, читай — малобюджетним. (Останній переконливий угорський мультик мені показували в далекому дитинстві — «Пастка на котів». Тільки радянським піонерам не казали, що це пародія на Джеймса Бонда.)Живе собі в Альпах допитлива дівчинка з добрим серцем. Є в неї дідусь і тупуватий хлопчик-сусід, пастушок між вівцями. Батьки по-вікторіанському десь загинули. Аж тут на Альпи насувається капіталізм — столичний мудак задумав перетворити заповідник на лісопилку. Розставля капкани, і дітям доводиться з ризиком для життя рятувати рисеня. Далі все передбачуване навіть для 9-річних сінемафілів. Ніжний, спокійний мультик, але вердикт — так само спокійно його можна пропустити, 5/10. До явища культури, яким була, скажімо, «Історія іграшок», йому дуже далеко. Наша «Мавка» впевнено кладе їхню «Ґайді» на лопатки.

Мова на службі капіталуРаз на рік-півтора науково-виробниче підприємство «Епл» випускає нові моделі електроніки і знімає вершки з суспільства демонстративного споживання. Крім того, що «Епл» — чемпіони світу з жадібності, це одна з небагатьох фірм, які не бояться гратися словами. Їхній копірайтинг дотепний і вигадливий — взірець жанру.Подивімося, що вони вигадали на цей раз.MagichromaticПро нові кольори айфонів, прийом «паровоз»Makes a strong case for itself Про новий корпус айфона, гра з ідіоматикоюKnow your body by heartA real lifelineПро пульсомір у годинникуІt’s a total frame changerNew cam-eraПро фотоапарат в новому айфоніSnap it on. Show it offПро аксесуариPower playerThey’re workin’ 9 to 5Про нові батареїPro within thinAn evolution in resolutionПро айфони, алітерована рима The best thing you’ve never heardПро нові навушникиThe sound of scienceПро шумодав у нових навушниках. Отут дотепно — гра з культурним шаром: Sound of Silence — це знаменита пісня Simon & GarfunkelСловом, Extra Ultra, як підсумовують вони багатство асортименту. Все це «роїння коротких епітетів», як казав Набоков про англійську мову, — на поверхні. А візьміть повторіть.

In MemoriamПомерла Майя Аркадіївна Притикіна — видатна техредакторка, моя вчителька у книжковому ремеслі. Те, що вона робила руками, очима і лінійкою-строкомером, тепер гламурно називається книжковим дизайном. Це була школа в середньовічному, суворому, старому смислі слова: кілька років я був у Майї Аркадіївни підмайстром — роздруковував макети, возив у друкарню кальки, зводив коректорські і редакторські правки в один макет. Інтернету в наші широти тоді ще не завезли. Вона була опорною стіною покійного видавництва «Наукова думка», потім «Критики» і безлічі проектів в академічних інститутах. Автори передавали її з рук в руки, як скарб.Потім я почав робити свої макети. Приносив — і наражався на лаконічне:— Разврат.— Перерасход бумаги на 10 %.— Не изобретайте велосипед, пан Мыкола. Его изобрел Гутенберг.— Потрудитесь переделать. Що це було і хто вона така я зрозумів не одразу. Добре, що взагалі вистачило ума зрозуміти. Майя Аркадіївна вчилася у Якова Веніаміновича Руденського, великого техреда і реформатора друку. Він зробив «Театральні строї» Петрицького і половину української літератури 1920-х років. («Он был очень строгий — халтуру заворачивал. Все его избегали, а я специально выгадывала четверги, когда он дежурил, и он меня учил».)На все життя врізався у пам’ять епізод, як я приніс якийсь дурнуватий вертикальний колонтитул, а вона афористично припечатала:— Пан Мыкола, если вы не можете сделать лучше, чем Гутенберг, значит последние 500 лет вы прожили зря. Дякую, Майя Аркадіївна. Дякую за доброту, за науку і гіркий єврейський гумор. Вибачте, що завдавав Вам клопоту своїми сперечаннями. («Пан Мыкола, не морочьте мне тухес — для этого есть геморрой».) Це я через молодість, яка, на жаль, не вернеться, не вернеться вона.

Як не треба писати приміткиКороткий курс для перекладачів і редакторівСіла птаха білокрила* на тополю**,Сіло сонце понад вечір за поля***.Покохала, покохала я до болю****Молодого, молодого скрипаля.Покохала, зачарована струною,Заблукала та мелодія в гаю.В гай зелений журавлиною весноюЯ понесла своє серце скрипалю.* Імовірно, мається на увазі мухоловка білошия (Ficedula albicollis) — невеликий птах із родини мухоловкових. В Україні гніздовий, перелітний вид. Маса тіла 9–15 г, довжина тіла близько 13 см. У шлюбному вбранні дорослий самець підвиду albicollis зверху чорний; лоб і задня частина шиї білі; поперек білуватий; низ білий; на покривних перах другорядних махових і на третьорядних махових перах широка біла смуга.** Тополя (Populus) — рід деревних листопадних рослин родини вербових (Salicaceae), заввишки 18–45 м і більше.*** Встановити точний час заходу сонця неможливо, адже автор не згадує географічної широти і дати. Відомо тільки, що дія відбувається навесні («журавлиною весною») після початку вегетації («гай зелений»).**** Автор, очевидно, натякає на мазохістичний тип характеру героїні.