Тризуб політичний 🔱

Починаючи з 1997 року Пінчук почав скуповувати медіаактиви з такою ж методичністю з якою підбирав заводи.Першим трофеєм стала газета «Факти і коментарі» — найбільший друкований тираж в Україні на той час. Кілька років підписка на неї була обов'язковою для всіх держорганів. Типу, хочеш працювати на державу — читай газету зятя 🌟У 2000 році Пінчук купує телеканал ICTV у газового магната Ігоря Бакая. Пінчук одразу поставив керувати ним Олександра Богуцького, і канал швидко перетворився на крупну політичну трибуну країни.І саме в цей момент Пінчук усвідомив агітаційну й комерційну силу телевізора. На початку 2000‑х він докупив ще 2 телеканали — «Новий канал» і СТБ.«Новий» Пінчук купив у російської групи СТС, а СТБ — у руснявої нафтової компанії «Лукойл». І тут до кінця не зрозуміло: чи то Пінчук просто запропонував більше грошей за інших, чи то росіяни не хотіли псувати стосунки з зятем президента України. Але до росіян у цій історії ми ще повернемось.Згодом додалась ще частка у М1, і до 2004-го Пінчук контролював уже третину (!) всього українського телебачення — все це від об'єднав у медіахолдинг StarLight Media. От тільки офіційно розкрив себе як власника лише у 2010-му. До цього все довго трималось за складним офшорним ланцюгом, і настільки складним, що навіть зі схем не одразу зрозуміло що і як (схеми цих ланцюгів прикріпив вам вище 🌟).А навіщо так довго було ховатись за офшорами? Щоб без слідів відбілювати репутацію тестя?

Найбільший скандал тієї приватизаційної вакханалії зав'язався навколо підприємства «Криворіжсталь». Тут замішані і Кучма, і Пінчук, і Ахмєтов, і навіть майбутній міністр оборони.На той момент (у 2004 році) «Криворіжсталь» була справжнім діамантом, цей комбінат виробляв 20% всієї сталі в країні. За різними оцінками, його реальна ринкова вартість становила $1,5-6 млрд, але Кучма вирішив зробити зятю сімейну знижку і штовхнути завод значно дешевше.На приватизаційний конкурс заявки подали 6 претендентів, з них до фіналу дійшли двоє, а виграв той хто мав виграти — консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС). А знаєте хто його заснував? Віктор Пінчук і Рінат Ахмєтов — зять президента і найбагатший олігарх країни, які купили «Криворіжсталь» за смішні для нього $800 млн. Що цікаво, у договорі навіть не було заборони на перепродаж. Тобто скоріш за все план був у тому, щоб взяти металургійного гіганта за копійки за допомогою Кучми і одразу злити його за мільярди.Але свято тривало недовго. У листопаді 2004-го вибухнула Помаранчева революція, а до влади прийшов Ющенко, який одразу заявив, що «Криворіжсталь» тупо вкрали. Далі були суди, і вже у квітні 2005-го приватизацію визнали незаконною, а акції повернули державі. У жовтні того ж року провели новий аукціон у прямому ефірі, щоб знову не було якихось схем. Дуже показово, що Пінчук з Ахмєтовим навіть не прийшли, мабуть, вирішили не ганьбитися.Переможець заплатив заплатив за комбінат $4,8 млрд. Різниця у $4 млрд — це ціна, яку ледь не заплатили ми з вами за бажання Кучми озолотити Пінчука.І наостанок іронічна деталь. Інтереси Пінчука та Ахметова у судах щодо «Криворіжсталі» захищав адвокат Олексій Резніков, пам'ятаєте такого? Тааак, той самий, який у 2021-му став міністром оборони, а пізніше вляпався у корупційний скандал з яйцями по 17 грн. Як то кажуть — світ тісний, а українська політика виявляється ще тісніша.

Раніше великий бізнес в Україні був можливий виключно лише якщо ти або сам при владі або дуже близько до неї.Питання можна було вирішувати по-різному — наприклад через суди і рейдерські захвати, як це робили Коломойський і Боголюбов. Але був спосіб набагато простіший і елегантніший — одружитись з донькою президента.Саме так і зробив Віктор Пінчук. Звичайний український інженер за освітою, який у 90-х заснував компанію з виробництва металевих труб «Інтерпайп».На старті його бізнес був доволі скромним. Але у 2002 році Пінчук одружився з Оленою Кучмою — донькою другого президента України Леоніда Кучми який на той момент ще сидів у кріслі.І от після цього справи у Пінчука пішли вгору: «Інтерпайп» якось дуже швидко став одним з найбільших трубних виробників Європи, з'явились заводи, медіаактиви, статки зросли до кількох млрд $. Цікаво, як же так?Щоб балансувати свій олігархічний бекграунд, Пінчук почав системно інвестувати в імідж мецената і великого благодійника.Але хто він насправді — український філантроп чи звичайний олігарх під прикриттям благодійності?

Отримавши повну свободу, Гєна і Бєня почали не розвивати заводи, а тупо їх вбивати.Замість того, щоб вкладати гроші в розвиток української промисловості, вони використовували ці підприємства для своїх махінацій.🌟Продукція заводів не експортувалась прямо з України, а продавалась підконтрольним Боголюбову і Коломойському офшорам. Тобто, фактично вони продавали метали самі собі, але по заниженим цінам, а вже потім перепродавали той самий метал за ринковими цінами у Європу та США.Тим часом феросплавні підприємства в Україні або показували найменший прибуток, або ж взагалі були збитковими. Відповідно, майже не платили податки, бо буквально не було з чого. Різниця з перепродажу осідала на закордонних рахунках Боголюбова і Коломойського, а не в наших дорогах, школах, лікарнях, на жаль.🌟У 2011 році 4 феросплавні підприємства Гєни і Бєні отримали кредит від ПриватБанку (тоді ще їхнього) нібито «на розвиток виробництва».Позика на суму $187 млн не затрималися на заводах навіть на добу: вже за 5 годин ці гроші прогнали через кіпрську філію ПриватБанку та вивели в США. Тобто, Боголюбов і Коломойський не тільки залишили борги залишили українським підприємствам, а ще й нагло вкрали гроші на свої власні потреби з рахунків українців. Мільярди гривень виведені через офшори, мільярди податків, яких держава ніколи не отримала, заводи, які не отримували інвестицій і поступово деградували...Завдяки господарюванню Боголюбова та Коломойського Україна вилетіла зі світових топів експорту металів, а виробництво феросплавів скоротилося в 7 (!) разів, бо заводи замість розвитку просто добивали.А Боголюбов у цей час жив у Лондоні і будував собі репутацію чесного бізнесмена.

Міндіча прослуховували через дірку в підлозі, яку детективи просвердлили у квартирі поверхом вище.Цікаво, що ця квартира раніше належала Геннадію Боголюбову — найближчому другу і партнеру Ігоря Коломойського.Боголюбов народився на Дніпропетровщині, закінчив будівельний універ, потім працював інженером. Здавалося б, звичайна біографія радянської людини, яка мала б закінчитись так само звичайно. Але на горизонті зʼявився Коломойський.Бєня і Боголюбов знайшли один одного у Дніпрі наприкінці 80-х років. Між ними одразу завʼязалась міцна дружба, і вже за кілька років вони створили перший спільний бізнес.Це був звичайний перепродаж — вони закуповували компʼютерну техніку, магнітофони і т.д. в Москві, а збували у Дніпрі. Так і зароблявся перший капітал.Це стало початком їхнього 30-річного партнерства. Вже тоді вони заклали фундамент своєї дружби — щоб не було, все ділимо навпіл. Тому майже у кожному активі Коломойського була частка Боголюбова і навпаки.У 1992 році вони разом заснували ПриватБанк, який став центром їхньої імперії. Фактично, це і стало точкою старту усіх фінансових махінацій, які вони крутили разом.Боголюбов завжди ліпив образ цивілізованого бізнесмена. Він часто жив у Лондоні, купував там дорогу нерухомість і намагався не світитися в українських кримінальних хроніках. Боголюбов був повною протилежністю Коломойського, чим вони і доповнювали один одного. Бєня відповідав за галас, в той час як Боголюбов був його тінню.Завтра розберемо Гєну Боголюбова і його зашквари детальніше.

Зараз Міндіч перебуває де й більшість українських корупціонерів-втікачів — у Ізраїлі. Там сонячно та й совість мабуть не парить.Одразу після викриття Міндіча оперативно позбавили українського громадянства, а Зеленський ввів безстроковий пакет санкцій проти нього.Сам Міндіч назвав справу «медійним кейсом» і заявив що з нього «зробили крайнього», а повернутись в Україну не може бо тут «немає чесного розслідування». Пряма цитата: «Мене зробили винним у всьому, я нічого не робив». Чувак організував схему розкрадання $100 млн на енергетиці, і ще щось каже про несправедливість проти нього, уявляєте? 🌟Офіс Генпрокурора минулого місяця нарешті відправив до Ізраїлю запит на його екстрадицію. Але тут можуть бути проблеми, бо у Міндіча є ізраїльське громадянство, а Ізраїль традиційно своїх не видає. Хоча разом із запитом відправили 24 томи доказів щодо його злочинів, тому Міндіч цілком може стати винятком, всяке буває.Ще один варіант: є інфа, що Міндіч може стати об'єктом розслідування ФБР за відмивання коштів, а от Сполученим Штатам Ізраїль вже видавав злочинців, і не раз. Але скоріш за все, як це часто буває в цьому несправедливому світі, Міндіч залишиться непокараним, на жаль.

Не знаю, хто видумував ці клички, але було витрачено тисячі годин, щоб розшифрувати цей корупційний маскарад. Отже, вашій увазі фігуранти справи «Мідас»:🌟«Карлсон» — Тімур Міндіч, організатор цієї ганьби. «Не хочеться підозру получать» говорив він, але таки отримав.🌟«Шугармен» — Олександр Цукерман, співорганізатор, відповідав за формування складу групи і за «бек-офіс» через який відмивали зібрані гроші.🌟«Рокет» — Ігор Миронюк, ексрадник міністра енергетики Галущенка, «Смотрящий» за «Енергоатомом» від імені організації. Він збирав гроші з підрядників і передавав далі для їх майбутнього відмивання. 🌟«Тенор» — Дмитро Басов, виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки «Енергоатому», він контролював схему всередині компанії і визначав хто вилітає зі списку постачальників.🌟«Рьошик» — Ігор Фурсенко, «головний бухгалтер» бек-офісу, був головним по відмиванню коштів. Цікава деталь: напередодні обшуків він повернувся в Україну з 2-тижневого відпочинку на Мальдівах. Оце так вчасно))🌟«Че Гевара» — Олексій Чернишов, ексвіцепрем'єр і вже ексміністр нацєдності, частина відмитих грошей передавалась йому особисто.🌟«Професор» він же «Сигізмунд» — Герман Галущенко, ексміністр енергетики, на момент обшуків встиг стати міністром юстиції, на записах фігурує постійно.🌟Леся Устименко та Людмила Зоріна — ці без кличок, працювали в бек-офісі і займалися технічною роботою, типу оформленням фіктивних ФОПів і т.д. Є ще й кілька інших, але їх поки тримають в секреті, тому що ведуться інші розслідування щодо цієї компашки.Більшість цих «героїв» намагалися зникнути в останній момент, і деяким навіть це вдалось. Врешті, всі отримали підозри.

Якось Міндіч навіть умудрився відібрати цілий ювелірний завод у Коломойського.Знаю, звучить сюрреалістично, але дійсно таке було) Значить, є в Києві завод «Ізумруд», який здебільшого займається виробництвом різної ювелірки. Раніше цей завод належав державі, але у далекому 2012 році Фонд держмайна продав його у власність компанії з орбіти Коломойського та групи «Приват» — ТОВ «Імперія комфорту». За умовами договору, новий власник, тобто Бєня, мав погасити борги заводу й таке інше. Коломойський нічого з того не виконав, і у 2014 році Фонд звернувся до суду, щоб повернути «Ізумруд» в держвласність. Коломойський на досвіді через ручних суддів та юристів виграв суд і остаточно віджав цей завод у держави. Одразу після цього Міндіч запустив на базі заводу свій стартап — лабораторію з вирощування синтетичних алмазів під назвою «Алькор-Д». Бізнес виявився успішним і навіть працює досі: приблизно 90%, а то й усі 100% діамантів йдуть на експорт. Все йшло добре поки у вересні 2023 року Коломойського не заарештували, і тут почалось цікаве.Структуру заводу змінили одразу: з числа власників зникла фірма пов'язана з Коломойським. Новим власником заводу стало ТОВ «Альфа Крос» на чолі з Вікторією Дедіщевою, яка у телефонних базах вона записана як «юристка Тимура Міндіча».Зрозуміли, що сталось? Щойно Беню закрили, Міндіч швиденько підсуєтився і через свою людину забрав завод під свій контроль. Тобто, Міндіч віджав завод у Коломойського як той раніше віджав його у держави. Karma is a bitch 😁

Хто такий Тімур Міндіч і як він з'явився в орбіті Коломойського?Міндіч народився в колишньому Дніпропетровську та був багатим вже від народження, адже зростав у родині успішних підприємців. Тимур вів максимально непублічний спосіб життя, деталей як саме він починав свій шлях майже немає, навіть фотографій в інтернеті до 2025 року було одиниці.Широко про Міндіча ми з вами дізнались лише у листопаді 2025 року після скандалу з дерибаном енергетики, але він вже давно крутився в українському бізнес-середовищі. Просто чувак хотів максимально сидіти в тіні, і в принципі в цьому й була його основна цінність для інших.Як Міндіч і Коломойський знайшли один одного точно невідомо, але судячи з усього це сталось через медіасвіт. За словами Бєні, Міндіч колись працював на 1+1, але його попер з роботи тодішній гендиректор Олександр Ткаченко.До речі, цей же Ткаченко з 2020 по 2023 роки очолював Мінкультури, але подав у відставку через купу провалів і скандалів.Після звільнення Міндіча з 1+1 Коломойський не покинув Міндіча, а їх стосунки тільки міцнішали.

Кожній бізнес-імперії яка хоче почуватись комфортно потрібні свої люди у владі. Для Коломойського такою людиною роками був Ігор Палиця.Якщо Міндіч допомагав Коломойському у сфері медіа, Боголюбов вирішував технічні питання Привату, то Палиця займав ключові позиції там, де інтереси Коломойського перетинались з державними ресурсами.Ігор Палиця очолював «Укрнафту» з 2003 по 2007 рік — саме в той момент, коли держкомпанія перетворилась на інструмент збагачення Бєні. І сам Палиця признав, що група «Приват» фактично контролювала «Укрнафту». Яке ж щире зізнання, так?Далі Палиця подався у парламент з партією «За майбутнє» яку в народі одразу охрестили «За Майбах». І це фактично посіпаки Коломойського в Раді, які голосували за потрібні закони і захищали інтереси олігарха. Звісно, Палиця все це забезпечував своєю давньому партнеру. Зараз Палиця систематично прогулює засідання Верховної Ради, причому тягнеться це вже роками. А от депутатську зарплату та надбавки Ігор Петрович отримує, як і інші.Отака от компашка у нас зібралась, продовжимо завтра.