"Пальчики". 10 ігор та ідей, які можна використати в обмеженому просторі, коли рухливість обмежена, потрібно зняти напругу, відволіктися, зігрітися і повернути відчуття контролю.Писала їх на прохання виховательки дитячого садочку. І ми разом з Фондом Голоси Дітей їх проілюстрували.В кожній ідеї закладені рівні: розвиток, зняття напруги, розвага, відчуття близькості.Якщо ми можемо вплинути хоча би на те, що можуть робити наші руки - це вже повертає відчуття контролю.☀️ 1. Скласти з пальців обох рук жест – сердечко, може зробити одна людина, чи складаємо з дитиною разом. Наш мозок любить сердечко – як всі симетричні об'єкти. І це налаштовує на відчуття близькості та безпеки, це вправа для розвитку міжпівкульної взаємодії, ми можемо дивитись крізь це сердечко на все, що поруч, як через шаблон. Фотографувати те, що "видно" через сердечко☀️ 2. Я крутий - я молодець - вправа для розвитку міжпівкульної взаємодії (одна рука показує жест - круто, друга в цей момент гладить по голові). Ця вправа активізує мозолеве тіло, що інтегрує роботу півкуль, додає концентрації уваги і відчуття радості та впевненості.☀️ 3. Активні Пальчики - пальчики танцюють, стрибають. Присідають - "роблять" рух, який пропонує дорослий чи дитина☀️ 4. Назва кожного пальчика - це пропозиція до дії чи теми, яка починається з тієї ж літери:Великий – вправи, вдячність, відпочинокВказівний – виклик, відкриттяСередній – стосунки, спостереження, спілкування, спокійПідмізинний – пустощі, пам’ять, підтримкаМізинний – мрії, міркування, мудрість, м'якістьМи називаємо пальчик і обираємо разом з дитиною тему, про яку будемо говорити чи робити дію.☀️ 5. Я це люблю – загинаємо пальчики та називаємо те, що додає нам радості навіть в цей час. Це ресурсна практика. Коли ми загинаємо палець, ми робимо рух, який пов’язаний з відчуттям присвоювання. «я беру це і активізую»☀️ 6. Актори - Малюємо на подушечках пальців емоції і наші пальці стають «акторами».Пальчики можуть - обійматись, боротись, цілуватись, розмовляти, танцювати, "розповідати" про те, коли відчували подібні емоції☀️ 7. Тіньовий театр - показуємо різні фігурки: орел, равлик, зайчик, песик☀️ 8. Дощ - барабанимо пальцями по долонях один одного. Наш стук - це краплі дощу. Маленького, з веселкою, злива, град, ураган (створюємо вітер, дуємо на долоню). Завершуємо завжди "легким дощиком". Ми даємо в коректний спосіб можливість відреагувати агресію та напругу. І "витримуємо" цю напругу.☀️ 9. Схованки - великий палець - це мишка чи зайчик. Коли дитина чує слово: сова - "мишка" - палець ховається в кулачок. Ми розмовляємо з дитиною, читаємо, граємо, називаємо різних тварин. Неочікувано промовляємо: сова! Дитина має "сховати" мишу в нірку. Коли дорослий називає інші слова, мишка "вилазить" з кулачкаЦя вправа розвиває уважність, дає відчуття більшої захищеності, бо ми самі "ховаємося" - самостійно робимо дію.☀️ 10. Дихання квітка - вдих пальці збираються в кулак, видих, всі пальці розкриваються, мов пелюстки квітки. Слідкуємо за тим, щоб видих був повільнішим.Якщо у нас група дітей, можна створити "сад", в якому діти розповідають, яка квітка кожен з нихВ наступному повідомленні будуть ілюстрації.Доброї безпечної ночі ❤️@stijkist Світлана Ройз
У мене всередині в критичні моменти звучить голос, який звертається до мене: «дівчинка моя, ти впораєшся. Давай подумаємо, що тобі зараз важливо зробити?». Ось ця моя «внутрішня доросла частина» рятує мене. Вона дає остов підтримки всередині, коли зовні її немає.Насправді я її довго вирощувала в собі, поступово робила її голос гучнішою за голос постійно невдоволеного критика, який підстьобував, соромив і знецінював.Ми всі так багато знаємо про наших критиків, про внутрішню дитину, про внутрішнього дорослого, але реальні зміни відбуваються не стільки через знання чи розуміння, скільки через новий досвід.І там, де раніше був тиск та контроль, важливо в першу чергу встановлювати контакт.Я встановлювала контакт з критиком. І встановлювала контакт з цим самим внутрішнім дорослим. До речі, я зараз усвідомила, що жодного разу моя внутрішня доросла частина не зверталась до мене: «я зараз зроблю». Завжди – ТИ зможеш. Ти, моя дівчинка, зараз встанеш, витреш сльози, вмиєшся і зробиш те, що потрібно.Якщо мій внутрішній контролер реагує емоційно: А! що ти накоїла, руки діряві, от дурко, то я навчила голос дорослого спокійно казати: ти була неуважна. Тут ти дійсно стратила. Та ти просто втомлена, зрозуміло, що розфокусована – він не хвалить і у всьому підтримує - він вносить ясність. І виводить з-під удару голосу критика.Коли діти щось розбивають\ розливають\помиляються – вони уважно дивляться на дорослих. Зазвичай зі страхом. І ось саме в такі моменти фіксується голос і слова, які стануть потім "внутрішніми". «Так, ти помилилась. Давай виправляти». Це такий важливий досвід, коли є впевненість, що любов не зникає і контакт не переривається через помилку. Ми ж саме через це насправді так боїмося помилок.Сьогодні я запитувала знайому: що відчувається і змінюється в тілі, коли говорить саме ваш «внутрішній дорослий». Це важливо фіксувати.І ми вчились спокійно відповідати критику: так, я помилилась. Виправлю. … так, сьогодні не вдалось закінчити. Зробила, що змогла.Нашому внутрішньому критику, який дбає про нашу безпеку, завжди може бути замало нашої ідеальності.Для нашого внутрішнього дорослого – ми достатні.Правда, ви чуєте його голос всередині, навіть, якщо він поки не дуже гучний?Доброї безпечної ночі. І вихідних. До понеділка.Нехай всередині і зовні буде спокійно ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Не пам’ятаю, чи розповідала - я збираю різдвяні шопки. У мене є із зовсім різних матеріалів - дерева, вовни, фанери. Сьогодні мені доставили цю.Подивіться, яка вона манюня. Спеціально показала на відео, порівняно з моїми руками. Вона дуже проста: будиночок з дверцятами на магнітах і три керамічних фігурки, за розміром, як фаланга пальця, а немовля - менше нігтя.Така хороша метафора: зовні - це лише зачинений іграшковий будинок. Коробочка. Коли відкриєш, можеш побачити три керамічних козявки. І тільки, якщо для тебе важлива сама тема, ти зможеш розрізнити - впізнати в них Святе Сімейство. Їх зображення таке просте, взагалі без деталей. Але це не спрощеність - це те, що дає можливість кристалізуватись сенсу.Кожен із нас - така коробочка. Ми не для всіх відкриваємося. Не всі зможуть за нашим мовчанням чи словами розпізнати, ким ми є насправді. Але ті, для кого ми важливі, у простих рисах і словах відчують, можливо, наше світло.Доброї безпечної теплої ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
А сьогодні міжнародний день Lego. Компанія з'явилася у 1932 році в Данії, а саме в цей день у 1958 році була запатентована цеглинка Lego, яка впізнавана і є основою для більшості наборів. Всі вони сумісні між собою. Уявила собі величезну родину Lego, для якої ця цеглинка була пра-пра родичкою. Я пам'ятаю, як нам з братом, коли ми були дітьми, мамина подруга передала з Америки набір. мені - автозаправку, а брату - космічну станцію. Мене більше привабили людинки, яким можна було змінювати скафандри. І я поєднала наші набори між собою, створила окрему рольову гру. Зараз мені не вистачає терпіння на складання Lego. Іноді купую вже дорослі набори для дітей. Я думаю про цю сумісність цеглинок, яку зробили ще у 1958 році. Як і у людей: ми всі такі різні, з різних "наборів", різних кольорів, різного призначення, але можемо бути сумісними. І створювати нові і нові конструкції. Об'єднуватись в нові історії. І у кожного є своє унікальне місцеДоброї безпечної нам ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
Майже добу йде опитування, яке я вчора запропонувала. Дитяче Слово року. Вже другий рік поспіль після того, як Оксфордський словник оголошує свої результати, я починаю наше власне дослідження. Цього року в Британії діти обрали слово МИР. Минулого року цим словом була Доброта. В Україні найголовнішими словами торішнього опитування були: Родина, Мама. Мир.Я слідкую заоаз за тим, які слова діти вносять в гугл-док. Їх вже понад 1000. І бачу, як змінюються слова навіть за контекстом місця – де діти зараз перебувають – у школі чи вдома. Запрошую вас до опитування. Запитайте, будь ласка, у вашої дитини від 6-16 років: «яке для тебе зараз найважливіше слово» чи «яке слово ти вважаєш словом року для себе» і внесіть відповідь в гугл форму.В гугл-формі лише 2 запитання: вік дитини, яке слово ти вважаєш найважливішим.Жодні особисті дані не збиратимуться. Краще, звичайно, якщо дитина вноситиме відповідь сама.Зараз це не буде науковим дослідженням. Його проведемо пізніше.Гугл-форму я закрию 5.02. всіма результатами поділюсь.https://forms.gle/wXTDpTcGkYggoAQZ8Дякую!Доброї нам і безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні в розмові ми міркували про те, що провокує наш перфекціонізм. І як він виникає. Спочатку у дитини є потреба в безпеці, прийнятті, опорі, близькості. Потреба не завжди задовольняється. Бо дорослі, що поруч, самі перенавантаженні, самі не мають права на помилки, у самих не сформована здорова прив’язаність, не вміють бути близькими. Психіка дитини шукає спосіб, як створити внутрішні функції, що замінюють зовнішні опори.Так з’являються «внутрішні ролі». Це наші стратегії адаптації. Вони не є нашим усвідомленим вибором. Колись вони були життєво необхідні.Але наша психіка діє за принципом - «Не чіпай те, що колись врятувало життя». Тому навіть в час, коли ми самі начебто і дорослі, незалежні, і відчуваємо силу, вони все одно активні. І доколупують нас.Щоб їх голоси поступово ставали не такими активними, нам потрібен новий досвід безпеки, дозвіл на інші способи реагування. І нова внутрішня роль - та, що дає всередині нас підтримку і реагує на нову реальність.У кожної з цих давніх ролей була одна задача - захистити нас. Жодна з них не є патологією.Вони лише «сліди адаптації».Ми досліджували і називали їх сьогодні. Це «внутрішні» назви. Прочитайте, у кожній ролі ми прописали «корисну дію» яка була у ролі колись.☀️ 1. Внутрішній контролерЙого завдання: не припуститися помилки.Його страх: покарання, втрата контролю.Його логіка: «ми виживемо, тільки, якщо я все перевірю».Дія : постійно напружує, не довіряє процесу і тим, хто поруч.Колись він допомагав: у ситуаціях, де помилка справді дорого коштувала.☀️ 2. Дитинка, яка боїться самотностіЇї завдання: бути прийнятою, не втратити стосунки.Її страх: відкидання, сором, самотність.Її логіка: «Мене любитимуть, лише якщо я буду ідеальною». "Будь зручною і корисною - і тебе не покинуть».Дія: боїться помилок, гостро реагує на критику, догоджає, змушує старатися, мовчати про потреби.Колись вона навчилась: що любов потрібно заслуговувати☀️ 3. Внутрішній рятівник і супергеройЙого завдання: не дати розслабитисьЙого страх: зруйнуватисьЙого логіка: я маю все витримати, бо інакше всім ханаДія: не дозволяє відпочинку, ігнорує виснаження.Колись він допоміг: коли не було на кого спертись☀️ 4. Внутрішній суддяЙого завдання: оцінити і подбати про те, щоб ніхто не осудив більше за нього.Його страх: зовнішній осуд і викриття недосконалості чи помилкиЙого логіка: «Я першим скажу, що не так - тоді це не зроблять інші».Дія: знецінює, порівнює, підживлює сором.Колись він допоміг врятуватись: від критики чи приниження.☀️ 5. Внутрішній виживальник і тривожникЙого завдання: передбачити небезпеку.Його страх: втратити контроль, не бути готовим Його логіка: «Краще бути готовою до всього».Дія: змушує постійно перестраховуватись.Колись він був допоміг: у нестабільних, дійсно травматичних обставинах.☀️ 6. Внутрішній супергерой\каЇї завдання: витримати!Її страх: залежність, проявити слабкістьЇї логіка: «Я сильна. Я не маю права поплавитись».дія: забороняє вразливість і взагалі паузи.Колись вона допомогла відчути: гідність і опору там, де для дитини не було підтримки.Ми сьогодні пригадували ситуації і реакції. і перший крок – усвідомити, що ці голоси всередині є. Що колись вони рятували. А зараз можуть заважати. Буквально – вони допомогли нам вижити. А для того, щоб Жити, потрібно їх голоси зробити менш гучними, ніж голос:Я зараз доросла. Тепер я можу спиратись на себе. Я можу довіряти іншим. Я можу дозволити собі помилитись і мене не покарають. Моєї любові і поваги до себе достатньо. І я знаю, що мене можуть любити просто так. Повірити в це - і дозволити це - довгий і глибокий процес. Розповідатиму про динаміку наших пошуків.Можливо, і вам буде цікаво Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Кожного року у четвертий четвер січня (уявіть, вже четвертий четвер січня) відзначається День непоєднуваних кольорів в одязі.Як протиставлення чомусь сталому, тому, що створює рамкування.Я зрозуміла, що чомусь стала уникати яскравих кольорів та експериментів.Можливо, це здається зараз недоречним чи просто не вистачає сил. Чи не хочеться зайвий раз дратувати інших.Один з артдиректорів проєкту, над яким працювала, казав: «царапати око».Розвиток дитини і дорослого - це завжди поєднання страху і цікавості.Якщо перемагає цікавість - ми готові ризикувати - і розвиватись. Якщо перемагає страх - сидимо в нірці.Це залежить від того, чи вистачає нам ресурсу, і від рівня дофаміну. що в нас зараз сильніше: система страху чи система цікавості, яку підтримує дофамін.Але коли ми дозволяємо собі мінімальний ризик і почуваємося «переможцями», нам легше робити нові й нові кроки «в нове».Сьогодні я надягну на термобілизну якийсь яскравий шарфик :-))))Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні міжнародний день обіймів. Нагадаю про нейробіологію обіймів ❤️Під час обіймів на шкірі активуються тактильні сенсорні рецептори повільного дотику. Вони передають сигнали через спинний мозок до сенсорної кори головного мозку.Окситоцин синтезується в гіпоталамусі і вивільняється через гіпофіз. Він додає нам розслаблення. Саме через окситоцин під час обіймів з'являється відчуття "тепла" і комфорту.А ще знижується рівень кортизолу, зменшується відчуття напруги і тіло стає більш розслабленим.Обійми сприяють викиду дофаміну та серотоніну, які дають нам відчуття задоволення та комфорту.Активується лімбічна система. Це додає нам відчуття безпеки та приналежності.Обійми активують парасимпатичну нервову систему, яка допомагає регулювати серцебиття, дихання та й взагалі загальне розслабленняПрекрасний, корисний, теплий, зцілюючий процес.В наступному повідомленні залишу посилання на один з найулюбленіших проєктів - ОбійманціОбіймаю! Доброї безпечної ночі. ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні говорили зі знайомою про те, що повага в ставленні до нас починається з самоповаги.Але самоповага не може сама по собі з’явитись. Вона зростає з досвіду поваги, який людина відчувала колись в дитинстві. Як внутрішня модель ставлення до себе, яка формується з того, що почуття дитини помічають і вони важливі, її межі визнають, з її потребами рахуються.Фундамент самоповаги - відчуття: «Я маю цінність. Зі мною варто бути уважним».Колись запам’ятала фразу: повага - це якість контакту.Якщо в дитинстві досвід був іншим: знецінення, ігнорування почуттів, приниження, яке колись використовували «заради виховання», увага як нагорода за слухняність чи наші дії - може формуватись відчуття: «Моя цінність зовсім умовна», «я маю заслуговувати, щоб мене цінували».Дитина не зможе навчитися поважати себе там, де її системно не поважають.І потім доросла людина наче і може знати, що варта поваги (не люблю слова – заслуговує), але все ж не відчувати цього.Але є хороша, просто прекрасна новина: цей досвід можна поступово добудувати в дорослому житті.Повага - це якість контакту. В першу чергу із собою.Ми можемо вчитись бути більш уважними до себе, у досвіді стосунків, у яких почуваємось у безпеці. Ми можемо фіксувати, як цей новий досвід відчувається на рівні емоцій і тіла.Ми обираємо стосунки, в яких ми суб’єктні. Звертатись до суб’єкта - це бути в стосунках з людиною.Звертатись як до функції - це лише користуватись тим, що людина може дати.Сил нам і стосунків, де саме ми важливі Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
10 ідей для «теплих ігор». Писала їх для знайомих родин з дітьми. На жаль, ми не можемо вплинути на швидкість відновлення теплопостачання. Але можемо підтримати дітей. Ці ігри можуть допомогти відволіктись, знизити рівень тривоги та м’язової напруги і найголовніше - підтримати відчуття близькості, тепла й захищеності.Сьогодні разом з порталом Шлях батьківства та Юнісеф ми опублікували цю добірку ігор з красивими і зручними картинками. Подивіться посилання. https://www.instagram.com/p/DTfke9jiBJH/?img_index=1Нехай буде тепло!☀️ 1. «Теплі спогади» Кожен по черзі завершує фразу: «Я відчуваю тепло, коли…»Варіанти відповіді: «…мене обіймають», «…кажуть добрі слова», «…я під ковдрою», «…дивлюся мультфільм», «…про мене піклуються» тощо.☀️ 2. «Висікаємо вогонь» Інтенсивно розітріть долоні, відчуваючи тепло. Наприкінці зробіть рух, наче надсилаєте свій вогник іншій людині. Той, хто його «піймав», кладе його собі на груди або живіт, а потім розтирає руки і передає далі.☀️ 3. «Яке ти зараз джерело світла й тепла?» Дайте можливість дитині пофантазувати: наприклад, ти зараз як свічка, сонце, камін, ліхтарик, зірка чи гірлянда. Можна показати це жестом, голосом або просто назвати.☀️ 4. «Теплий подих» Спочатку тренуйтеся дихати на долоню. Порівняйте холодний і теплий видих. Коли у вас з’явиться саме теплий подих, домовтесь, куди саме «дихатимете», щоб зігріти: ніжки, животик, спинку, долоньки.Коли ми робимо повільний видих - ми активуємо парасимпатичну нервову систему, що допомагає дітям і дорослим розслабитись і відчути більшу безпеку. ☀️ 5. «Тіло - музичний інструмент». Ваше тіло може звучати. Коли ви лагідно торкаєтесь дитини (плечі, руки, спина), вона: видає звук, починає співати або ж рухатись. Гра про контакт, увагу й регуляцію. Так ви повертаєте контакт із тілом. ☀️ 6. «Танець біля вогнища під уявну музику» Уявіть, що ви грієте руки, спину, ноги біля вогника. По черзі показуйте рухи, а всі мають їх повторити.☀️ 7. «Хто скаже більше теплих слів» Позмагайтесь, хто скаже більше приємностей одне одному: «ти моє сонечко», «я тобі дякую», «ти мій промінчик», «ти сонячний зайчик» тощо.Ця ідея добре працює і для зниження рівня напруги й для відчуття близькості.☀️ 8. «Пікнік у наметі» Зробіть вдома намет із ковдр на ліжку (краще не на підлозі).Уявіть, що ви вночі під зоряним небом. Читайте, вигадуйте історії або тихо розмовляйте.☀️ 9. «Теплі тваринки»Уявіть, що ви тваринки, які зігріваються:— котик, що згортається клубочком;— ведмедик, що ховає лапи, закриває ніс або ховається в барліг; — пташка, що «пухнаститься».Повільні рухи чи інтенсивна активність, а також «поза зібраності», коли ми в грі згортаємось в клубочок, додають відчуття контролю.☀️ 10. «Ковдра з тепла» Уявіть, що зверху вас накриває невидима тепла ковдра.Кожен може додати, з чого вона зроблена: з сонця, слів, обіймів чи світла.Можна «поправити» ковдру одне на одному жестами. За посиланням будуть ще ігри та книжки, які можна завантажитиДоброї безпечної ночі! З теплом ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
