Про слова "мені байдуже". Коли людина каже: «мені не байдуже, мені важливо», для мене це виглядає як енергія, спрямована назовні. Щось усвідомлене, що стає внутрішнім рушієм - зсередини назовні. Але сьогодні я пояснювала те, скільки насправді енергії може бути в тому, про що ми кажемо: «мені байдуже», «мені це / воно / вони стали байдужі». Не просто : я спокійно про це згадую, я спокійна з цим, а саме байдужість- коли я в цій темі завмерла, ніби зробила або роблю зусилля, щоб більше не реагувати. Це енергія, спрямована всередину. Наче знеболення, щоб не відчувати роздратування, сум, образу чи заздрість. Я сьогодні «пілотувала» кілька ідей для наступного семінару, і ми з колегами виписували те і тих, до кого нам зараз стало байдуже. Там була відчутна різницяІноді це:* я заощаджую сили на тому, щоб не дивитися туди* я усвідомлено зосереджуюся на іншому* я уникаю контакту з цим, бо ця людина нагадує мені про… і коли я в контакті, мені знову болить* там для мене більше немає сенсу, і я можу дивитися на це спокійно, це просто зараз не моє. Тобто іноді це різниця між живим емоційним включенням і захисним емоційним відключенням. Фактично за словами «мені байдуже» можуть стояти різні психологічні процеси:- Уникання через біль- Свідоме перенаправлення уваги- Емоційний захист - відключення або відсторонення- Справжнє завершення і відпусканняЦя енергія, що пішла всередину і витрачається на те, щоб було «байдуже», тим чи іншим чином може привертати нашу увагу, симптомами, подібними темами, емоційними реакціями... Ми сьогодні експериментували з тим, щоб дуже обережно виводити її на поверхню. Я просила спробувати фразу : «Мені зараз байдуже, але колись боліло, що це сталося». Це було фактично м’яке повернення контакту з досвідом, але не руйнуючи захист. Можна поставити собі запитання:«Чи можу я спокійно подивитися на "це" або на "цих людей", якщо захочу?»Якщо ні, і хочеться відвернутися, швидше за все це байдужість - як захист. Там може бути напруження або зціплення, хочеться швидше змінити тему, іноді з’являється цинізм чи знецінення. Енергія витрачається на те, щоб не реагувати. Якщо можу, але не хочу зараз - це скоріш за все - відсторонення. Є усвідомлення, що я відчуваю, я розумію, чому не хочу йти в цю тему. Рішення скоріше раціональне. Можливо, це турбота про себе, щоб зберегти силиЯкщо можу дивитись, згадувати і всередині спокійно, може бути сумно, але спокійно - це швидше спокій і завершення ситуації. Ми прямо дивимось, вже не захищаємось, можемо говорити про це чи про «цих» без напруги, є відчуття спокійного завершення і простору. Але я все ж більше люблю те, коли мені не байдуже 😊 )))Доброї безпечної ночі. З тим, що для нас важливо ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз