Софос

🛸 "Летюча тарілка" Флоріана Юр'єва поступово перетворюється на "плазуючу" По перше, будівля Інституту інформації (1971 р.) з корпусом у формі книжки та космогонічною залою кольоромузичного театру на 49 років перейшла в оренду забудовнику Mandarin Plaza, який початково мав намір розмістити у тарілці казино, а тепер черговий ТРЦ. По друге, модерністський символ футуристичних знань вже давно став пам'ятником плазування органів міської влади та державних інституцій перед приватним інвестором — росіянином Вагіфом Алієвим. Знищення оригінальної архітектурної спадщини продовжується просто зараз, на третьому році великої війни. Для цього не потрібні прильоти ворожих ракет і дронів, як у випадку з Миколаївським костелом. Достатньо давати жирні відкати, дружити з мером Києва та чхати на усі закони — на заваді вашим планам не стануть навіть відкриті кримінальні провадження.Фото №1 - радянські часи, №2 - сучасність, №3 - бажання інвестораПетиція проти одоробла з рендеру. Без голосу громади все буде значно гірше.

🔔 Підсумки 2024 від "Софоса"Україна продовжує стояти і ми маємо бути вдячні за це Силам Оборони, усім полеглим і тим, хто надалі боронить нашу волю до існування та спільної творчості!Цей проєкт був би неможливий не тільки без ЗСУ, але й без вас, наші любі прихильники, донатори, активні підписники! Спасибі за підтримку та відданість! Культурно-просвітницька справа має жити, надихати на звершення, наповнювати любов'ю до себе та рідного краю — саме задля цього ми, автори ініціативи, вкладаємо час, сили і знання."Софос" поступово еволюціонує, працюючи не над кількістю, а над якістю. Та крок за кроком протягом року разом ми досягли наступних результатів:🔹 116 405 грн перераховано на армію та культурні ініціативи (у 2023 році було 85 400 грн, у 2022 р. було 29 000 грн)🔹 1 лекція про Київський некрополь 🔹 1 чайна церемонія🔹 7 прем'єр нових маршрутів🔹 1-а вечірня аудіоекскурсія Бабиним Яром🔹 2 кінопокази про Київ🔹 2 виїзні Дружні Подорожі Київщиною🔹 6 індивідуальних прогулянок🔹 15 різних самобутніх екскурсій містом, що не повторювалисьВ цьому сезоні вдалося реалізувати всього 21 подію, що сумарно відвідало понад 400 осіб. Сподіваємось, новий рік дозволить нам продовжувати дарувати вам щирі емоції, дивувати цікавими неординарними заходами та долучатись до спільних корисних справ. Ви найкращі! Любимо вас. Бережіть себе і пам'ятайте задля чого ми є! Побачимось у 2025 році!

Вітаю новоприбулих!Вчора вперше взяв участь у квізі про Київ від Лесі Квартиринки. Наша збірна команда неочікувано зайняла призове третє місце серед 26 колективів. Неочікувано, бо я йшов на захід з допитливості, ні на що не розраховуючи, тому перемога стала приємним сюрпризом.На івенті була приємна дружня атмосфера — 2,5 години промайнули дуже швидко. Вдячний Соні, Анастасії, Олексію, Анні та капітану Микиті за компанію, активність та любов до міста. Цікавий факт: усі учасники команди живуть на лівому березі.До речі, "Софос" виступив партнером вікторини, надавши в якості одного з призів сертифікат на індивідуальну екскурсію будь-яким районом столиці на вибір колективу. Результати співпраці з Квартиринкою покажу у наступних публікаціях. 🔥 Нагадую, дізнатись про проєкт "Софос" та його діяльність можна тут. І принагідно запрошую у неділю об 11:00 на безкоштовний перегляд чеської документальної стрічки "Яма" про родину Юрченків з села Позняки, яка опинилася у "проваллі" серед щільної міської забудови.

БЛАГОДІЙНИЙ ПЕРЕГЛЯД ФІЛЬМУ "ЯМА"🐐 В глибині Позняків, столичного спального району, є зачароване місце, що називається Ямою. Це одна з останніх оаз колишнього села, де на неіснуючій вулиці Батуринській у пошарпаних часом хатах досі мешкають люди, тримаючись за сталий спосіб життя. Навіть сьогодні родина Юрченків на своєму зеленому острівку площею в 60 соток розводить кіз і кролів, тримає кульгаву вівцю, вирощує розсаду та продає сир з молоком, надихаючи інших на творчість.Наступної суботи 30 листопада запрошую вас на перегляд "Ями" — дебютної документальної роботи чеського режисера Іржі Стейскала про неймовірну дивакувату сім'ю, невиправний оптимізм та боротьбу за рідну землю. Зйомки фільму, що виборов приз глядацьких симпатій на кінофестивалі DocuDays 2015, тривали довгих 5 років, ретроспективно висвітлюючи проблеми сучасної України.🆘 Стрічка сподобається людям зі здоровим почуттям гумору!ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ! Кількість місць обмежена. Від 50% пожертв на ЗСУ➡️ Реєстрація обов'язкова за посиланням⬅️

На кінець листопада припало багато пам'ятних дат. Це і 1000 днів від початку Великої війни, і День Гідності та Свободи з річницями Помаранчевої революції та Євромайдану, і День вшанування жертв Голодомору. Як бачите, приводів для святкувань нема, натомість майже щоночі нас атакують ударними безпілотниками та ракетами. Кожна з подій має бути нагадуванням про те, в яких реаліях українці існують останні 100 років і задля чого. Східний фронт Першої Світової, національно-визвольні змагання УНР, ЗУНР та Гетьманату, селянські повстання проти більшовиків, Холодний Яр, геноциди, Червоний Терор, Розстріляне Відродження, ГУЛАГ, Биківня, польська/німецька/радянська окупація, нищівні фронти Другої Світової, "спалена земля", репресії, депортації, боротьба з УПА, замовні політичні вбивства, каральна психіатрія, ідеологічні кампанії, політичні справи та процеси, ув'язнення опозиціонерів, Афганістан, злидні, тотальний дефіцит, Чорнобильська трагедія, Революція на граніті, хаос бандитських 90-х, ядерне роззброєння, планомірне знищення армії, олігархат, тотальне хабарництво, Тузла, культурна русифікація, мирна революція 2004 р, глобальна економічна криза, Янукович, побиття студентів, Небесна Сотня, Крим, АТО/ООС і от тепер ми тут... Невже хтось ще має сумніви щодо намірів Росії? Невже у когось є утопічні надії на "заморозку конфлікту" та втихомирення сусідки? Вона тримає нас в лещатах вже кілька століть і точно не відчепиться, якщо не дати їй відсіч зараз. Коли мова заходить про символізм роковин, їх історична значущість має наштовхувати нас на осмислення і окреслення власної ролі в процесі становлення української ідентичності нації та держави. Вкрай небезпечно сприймати трагізм минулого і сьогодення як чергове надокучливе нагадування про тяжку долю України — так відбувається девальвація пам'яті. Несвідоме уникнення негативних емоцій перетворює важливе на рутинне, а першочергове на другорядне, відкидаючи на дальній план усе, що спонукає міркувати і переживати стани духовної трансформації, необхідні для якісних змін. Тільки продовження боротьби може стати запорукою для виживання. Жодні угоди, домовленості, альянси не є гарантією спокою. Мир — це лише перерва між війнами, тому або ми адаптуємось, або загинемо (політично, морально, фізично). І єдиний вихід з ситуації, що склалась, прийняти її в усіх проявах та жахливих гранях, усвідомлюючи персональну відповідальність за країну і те, що ми здатні зробити для неї тут і зараз. Бурхливу річку перепливе лиш той, хто ще може грести.Нам потрібні сили для спротиву. Нам потрібні ресурси. І якщо ви не в строю, допомагайте. Займайтесь волонтерством. Підтримуйте морально воїнів. Робіть пожертви — їх ніколи не буде забагато. Давати кошти на армію — найменший з наших обов'язків. Врешті, кожен внесок це інвестиція у спільне вільне майбутнє. І якщо ви бачите своє майбутнє тут, захистіть тих, хто захищає вас.Підтримайте збір на авто для 31 ОМБР. Це буде найкращою подякою військовим за службу українському народу.

🚌 Інформуємо вас щодо реєстрації на Дружню Подорож 2.0. Станом на зараз група набрана (повна посадка у автобусі), з чим вітаємо усіх, хто вчасно забронював місця і зробив благодійний внесок!Другий sold out поспіль свідчить про високий рівень інтересу до формату виїзних подій, і щоб виправдати очікування учасників команда "Софоса" плідно працює над створенням необхідних умов для комфортної та пізнавальної подорожі, яка подарує незабутні враження і яскраві спогади.Маємо бажання у перспективі проводити такі мандрівки щокілька місяців (принаймні раз на квартал). Не лише аби щоразу досліджувати незвідані місця поблизу Києва і сусідніх областей, а й поринати у атмосферу кожної пори року, розширюючи межі нашого сприйняття довкілля. Ми щасливі, що у "Софоса" є постійні шанувальники та з'являються нові поціновувачі. Завдяки вашій підтримці проект продовжує існування. Як можна було помітити, частота івентів знизилась, але ми докладаємо багато зусиль для підвищення їх якості і отриманий фідбек підтверджує, що старання не даремні (чого тільки вартий перформанс на ДВРЗ). Найближчий захід, доволі незвичний, проведемо 21 вересня, після чого наступна екскурсія Києвом запланована аж за місяць у неділю 20 жовтня.Тому важливо, аби ви і далі приходили, незважаючи на примхи погоди, фінансовий стан чи настрій. Найцікавіше попереду!

⚡️Сьогодні мені написав давній добрий знайомий Дмитро з часів театру Лемент, в якому ми грали імерсивні вистави ще до локдаунів. Спонуканням до контакту став попередній допис-крик душі дворічної давнини, який відгукнувся і породив слова підтримки, що так цінні для тих, хто займається культпросвітницькою справою. Я вдячний усім, хто приходить на події, донатить, репостить або бодай ставить лайки. Виявилося, що проект "Софос" надихнув Дмитра заснувати книжковий клуб "Абзац", де він з товаришем формує ком'юніті, яке допоможе залучати молодь до читання книг та обговорення важливих тем/ідей, що в результаті спонукатиме кожного з нас бути більш проактивним громадянином. Кожен охочий може взяти участь у зустрічах, які проходять щомісяця на Подолі у кафе "Плекай" — це безкоштовно. Немає значення як слухач або спікер, головне, аби вам була цікава література. Щоразу розглядають два різнопланові твори, тому завжди можна обрати те, що ближче вам за духом. Чесно, мені дуже хочеться, аби більше людей читало і дискутувало на різні актуальні теми, навчаючись акцептувати чуже сприйняття і розуміння закладених авторами книг ідей. Рефлексія у колі інтелектуалів дає зовсім інший ефект, ніж коли ви на самоті, тож запрошую приєднатись до клубу віртуально і реально. Анонси наступних зустрічей за посиланням: https://t.me/abzac_par

Днями ми з Поліною поїхали у Китайгород — невеличке село у 20 км від Кам'янець-Подільського. Саме там було віднайдено неабияку концентрацію лебединих мотивів у оздобленні парканів, фасадів та навіть криниць.Такий декор в глухій провінції був типовим у пізньорадянський час, оскільки дозволявся (разом з іншими народними символами: соняшником, калиною, лелекою тощо) і з одного боку хоч якось виділяв архітектуру на тлі невиразних одноманітних хат, а з іншої сторони перетворював спроби індивідуалізації на прояв конформізму. Використання одного образу благородного птаха, хоч і в різних варіаціях, вказує не стільки на його міфотворчу роль для мешканців села (Китайгород і лебеді ніяк не пов'язані легендами чи повір'ями), скільки демонструє певну сюжетну обмеженість, притаманну ізольованим громадам, а також вплив соціальної ієрархії. Одним словом, прихильність китайгородців до білокрилих пернатих стала несподіванкою, але не причиною візиту до цієї місцини. Нас зацікавила багата історія краю, стара архітектура і феноменальної краси природні пейзажі. Кому цікаво, обов'язково ознайомтеся з інформацією про локацію.Важко повірити, що нині поселення у 400 осіб ще у XVII ст. було містом з фортецею і потужним супутнім промислом. Протягом багатьох століть тут активно велася торгівля, про що свідчить збережений "чумацький шлях", який пролягає мисом унікальної геологічної пам'ятки — Китайгородського відслонення. На перший погляд звичайні скелі є одними із найповніших у світі розрізів відкладень палеозойської ери, де досі можна знайти скам'янілі рештки коралів, молюсків та зуби мегалодонів, яким мільйони років.На узвишші товтри, де розміщена стара частина селища, завдяки польським поміщикам з середини XVIII століття постали одночасно два храми: католицький (зберігся) та православний (знищений). Зайвим буде говорити наскільки дивовижна панорама на долину річки Тарнави відкривається з оглядового майданчику біля майже зниклих давніх цвинтарів — дивіться самі. Тож не дивно, що митці нерідко обирають Китайгород для пленерів (ми не виняток).Розповідати про цей загадковий край можна ще довго, але краще почитати статтю, а потім приїхати сюди у рамках відвідин Кам'янця, адже не Бакотою єдиною багаті землі дністровського Поділля.

Покровська церква у селі КожанкаМи продовжуємо нашу віртуальну подорож самобутніми пам'ятками Київщини і сьогодні на черзі населений пункт, що у різні часи встиг побувати і в епіцентрі козацьких повстань, і у власності польської шляхетської родини Браницьких. Мова йде про Кожанку — невеличке село у 18 км від Фастова на березі річки Кам'янка.Унікальність місцини обумовлена маловідомим, але добре збереженим автентичним Покровським дерев'яним храмом XVIII ст. Зазвичай такі давні святині переносять до музеїв народного побуту і архітектури, як це сталося, зокрема, у селі Пищики неподалік (у 1980-х Трьохсвятительська церква була розібрана і відновлена у Переяславі), однак у Кожанці споруда досі діюча, попри поважний вік. Справжній зразок народного сакрального зодчества звели у далекому 1758 році коштом фастівського полковника Микити Швачки, на честь якого у 1848 р. написав вірш сам Тарас Шевченко (пісня від "Кому Вниз"). Найбільшу цікавість викликають приземкуваті прості форми, відсутність барабанів під восьмигранними куполами, що робить силует споруди трохи незграбним, та суттєвий крен конструкції! Кут нахилу не менший, ніж у Пізанської вежі, але один цей дивовижний факт не перетворив Покровську церкву на туристичну мекку регіону. Храм неначе зліплений з дерев'яних хат, на які згори поклали три бані. Конструкція цілковито відчувається архаїчною і це викликає захоплення! "Сира" давня архітектура з незвичними декоративними елементами, в яких вгадуються дохристиянські мотиви, вказує на історико-культурну тяглість і зв'язок поколінь. Саме порушення канонів є однією з форм вираження ідентичності, яскраво проявляючись у гайдамацькій Покровській церкві. Попри ізольованість села від головних автомобільних трас, дістатись до пам'ятки зручно і дешево можна від Фастова на приміській електричці, попутно завітавши до сусідніх Трилісів, де на місцевому цвинтарі збереглися старовинні козацькі хрести.

Фастів — місто контрастівПоки аномальна спека плавить асфальт та мізки, ми вже у третій частині продовжуємо знайомство з найцікавішими локаціями маршруту Київщиною, який "Софос" розробив спеціально для першої виїзної екскурсії.Попереду нас чекав Фастів, відомий з давнини південний форпост на підступах до стольного граду Русі. З XVI ст. опиняється у власності поляків, які перетворюють населений пункт на осередок католицизму з кількома монастирями та костелами. Пізніше козацьке полкове місто і один з центрів гайдамацького руху. Такі історичні перипетії і сформують головні культурні пам'ятки Фастова, заради яких варто відвідати на подив не надто популярне серед туристів місце. А районному центру є чим дивувати гостей. Наприклад, однією з найдавніших на Київщині козацькою Покровською церквою (1740 р.). У народі її назвали на честь відомого полковника Семена Палія, який перетворив Фастів на власний добре укріплений маєток. Храму майже повністю вдалося зберегти свій автентичний вигляд, за винятком бляшаної лускатої покрівлі, що імітує гонт. Також лишилася невідреставрована оригінальна дзвіниця 1781 р. Враження, наче опиняєшся у музеї, де застигає час, однак святиня досі діюча, з цікавими розписами та різьбленими рельєфами. Поруч з територією церкви неможливо оминути увагою сучасні виробничі потужності фірми "Оболонь", які постали на місці корпусів старої броварні 1906 року. Напевно усі знають про славнозвісний "Zibert"? Так от, німецький підприємець Юліус Зіберт був першим, хто почав варити фастівське пиво, збудувавши завод на живописному березі річки Унава, з якого чудово видно головну архітектурну домінанту міста — Костел Воздвиження Святого Хреста. Католицький храм з київської жовтої цегли в нетипових осучаснених романо-готичних формах звели у 1911 році. Без перебільшення, це одна з найгарніших споруд еклектичного стилю в Україні, адже оздобленням фасаду бетонними горельєфами займався талановитий скульптор Еліо Саля — добрий друг відомого зодчого київського модерну Владислава Городецького.Насправді, Фастів дуже цікаве невеличке містечко, в якому, попри транзитний статус, достатньо атракцій для мандрівників: музей-вагон злуки УНР і ЗУНР, краєзнавчий музей, легендарне фастівське морозиво на вокзалі, комплекс садово-паркового мистецтва "Молодіжний", мозаїчне панно на Палаці Культури, Соборна площа — список можна доповнювати. Приїжджайте сюди на цілий день, хоч на електричці (25! грн в один бік), і ви точно не пожалкуєте!