🌾🚢 Алжир готовий купувати українську агропродукцію. Але як її доставити?28 липня Україна домовилася з Алжиром про розширення аграрної торгівлі. Йдеться про стабільні поставки пшениці, сухого молока та м’яса птиці. І це справді важливо, адже Алжир є одним із найбільших імпортерів української пшениці.❗️Але тепер головне питання — як реалізувати ці домовленості?Рентабельний шлях фактично один — морем. Проте порти Великої Одеси сьогодні працюють із серйозними обмеженнями через постійні російські атаки.Частину вантажів уже переорієнтовують на Дунай та румунську Констанцу, але:🔹 логістика подорожчала на 30–40%;🔹 альтернативні маршрути фізично не здатні повністю замінити потужності Великої Одеси.📊 І проблема значно ширша, ніж одна угода з Алжиром.Росія фактично намагається заблокувати український експорт саме у розпал жнив.Станом на 28 липня українські аграрії вже намолотили:🌾 10,65 млн тонн зерна нового врожаю;🌾 6,61 млн тонн пшениці;🌾 3,49 млн тонн ячменю.➡️ Продукція є.➡️ Попит на неї є.❌ Але залишається ключова проблема — доставити її покупцю.💰 У першому кварталі цього року аграрний сектор забезпечив $6,3 млрд експорту, або 62% усього українського експорту.Тобто шість із кожних десяти доларів експортної виручки України сьогодні приносить саме агросектор.Тому зупинка морських портів — це удар не лише по аграріях. Це удар по:🔸 валютній виручці;🔸 державному бюджету;🔸 курсу гривні;🔸 зайнятості;🔸 економічній стійкості країни.⚠️ Всеукраїнська аграрна рада попереджає: якщо повноцінний морський експорт не буде відновлений, протягом маркетингового року 2026/27 на внутрішньому ринку може накопичитися 27,4–32,4 млн тонн агропродукції.А це вже означає:📉 падіння внутрішніх цін;🏗️ дефіцит елеваторних потужностей;💳 проблеми з кредитуванням;⚖️ ризик банкрутств агропідприємств.Перші тривожні сигнали вже є. П’ять компаній Dnipro Agro Group звернулися до суду щодо захисту від банкрутства. Це не обов’язково є прямим наслідком блокування портів, але тенденція дуже насторожує.💡 Що робити?У цивільній площині відповідь очевидна — інвестувати в альтернативну логістичну інфраструктуру, розширювати можливості експорту через Дунай, розвивати перевалочні потужності та механізми страхування. Саме про це ми писали раніше.Але поки Росія продовжує терор портової інфраструктури, ключову роль відіграють Збройні Сили України.🇺🇦 За останній час українські сили завдали серії ударів по російській портовій інфраструктурі та зернових терміналах у Чорному морі, що вже призводить до перебоїв у роботі окремих об’єктів.📌 Наскільки це чутливо для агресора?Щороку Росія експортує через чорноморські порти близько 20 млн тонн агропродукції. Якщо брати лише зернові та олійні культури, це понад $5 млрд валютної виручки.Саме тому дзеркальний економічний тиск може стати одним із найсильніших аргументів для припинення ударів по українських портах.Бо без безпечного моря немає повноцінного експорту. А без експорту сьогодні немає сильної української економіки. 🇺🇦
⛽🌾 Нафта проти зерна — що чекає економіку України та РФ?За період далекобійних ударів по російським НПЗ, агресор орієнтовно отримав збитків на понад 💰 $7 млрд.Зараз інтенсивність ударів безпілотних систем трохи впала, в тому числі через зміну цілей для ураження. Так, за перші двадцять днів липня експорт нафтопродуктів з чорноморських портів упав майже вдвічі до 📉 1 млн тонн через знищення понад 45% дрібних танкерів.Найбільша проблема, що загальний експорт з РФ тримається на рівні 4,2 млн барелів на добу, що є відносно високим показником за останні роки. Більше половини складає “безпечний” експорт в Індію нафти Urals.👉 Головний нюанс тут — ціна.Якщо у грудні 2025 року ціна коливалася 💵 $35–50 за барель, то через відсутність прогресу кризи на Близькому Сході, ціна зросла до 📈 $65–88 за барель. Тобто майже вдвічі.🇺🇦 В нас ситуація інша.Хоча ціни на зернові зростають, через обстріли Чорного моря вивезти зерно нормально ми не можемо. Знову проблеми неготовності сухопутної інфраструктури.🚢 З такими темпами кожен місяць простою одеських портів коштуватиме Україні 💰 $2–2,5 млрд збитків.Точково компенсувати блокаду моря сухопутним маршрутом, як це зробила РФ та Індія, ми не можемо.⚠️ Найгірше — що це стала проблема, з якою ми стикаємося не вперше.Але небажання крупних інвестицій зрозуміле. Всі розуміють, що собівартість сухопутної логістики ніколи не буде дешевше морської.А тому хто захоче вкладати 💶 $2–3 млрд в одну ділянку колії для переходу на 1435 мм, чи 💶 $1–1,5 млрд в підхідну мережу Констанци? Вкладати мільярди в бізнес, який завтра не буде потрібен, — бажаючих 0.❓То що робити?👉 Головний шлях — змінити підхід.По-перше, це має бути інвестиція з подвійним призначенням, яка зможе адекватно завантажити інфраструктуру навіть з відкритим морем.По-друге, це має бути політичне рішення України та ЄС утримувати такі шляхи як стратегічні артерії, а не просто комерційні об’єкти.1️⃣ Поглиблення Дунаю.Ми маємо забезпечити стабільний “тиловий” водний шлях на Румунію. Інвестувати бодай 💶 $0,5–1 млрд зараз Союз може собі дозволити. Забезпечити ще близько 💶 $20 млн на рік від АМПУ для утримання паспортних глибин зможемо і ми, спільно з партнерами.2️⃣ «Укрзалізниця» має включитися.Пора відпрацювати з суміжниками реальні сталі маршрути та визначити точки інвестиції (колія, сухі порти). Ми будемо частиною залізничної мережі ЄС в будь-якому випадку, то навіщо відкладати.3️⃣ Посилити роботу ЕКА (експортно-кредитне агентство) — розширити пакет гарантій та суми для ризикових експортних операцій.🇺🇦 Тому працюємо. Наше завдання — оперативно мінімізувати черговий терор від РФ, не зупинивши економіку України.
❄️ Чи готові громади Хмельниччини до важкої зими?Імовірність нарощування обстрілів тепло- та енергогенерації вкрай висока. ⚡Чи можна зараз повністю захистити енергосистему, щоб гарантувати спокійну зиму? На жаль, ні.Але можна зробити так, щоб громади ставали менш залежними від централізованого електропостачання. На мою думку, саме це є одним із правильних напрямків. Тут ми маємо діяти на випередження.🏫 Волочиська громада продовжує системно рухатися саме цим шляхом. Після встановлення сонячних електростанцій на КП ВКГ «Джерело», багатопрофільній лікарні, адміністративній будівлі міської ради та Центральній бібліотеці, наступним об’єктом стане Волочиський ліцей імені Героя України Максима Отінова.🔋 Проєкт передбачає встановлення гібридної сонячної електростанції потужністю 25 кВт із системою накопичення енергії на 288 кВт·год. Це означає, що заклад зможе працювати автономно навіть під час тривалих відключень електроенергії.🤝 Проєкт реалізується на умовах співфінансування:70% — кошти державного бюджету,30% — кошти громади.Чому це важливо?Тому що енергонезалежність сьогодні — це вже не про економію на рахунках за електроенергію.Це про можливість лікарні працювати без генератора. Про школу, яка може продовжувати навчальний процес. Про водоканал, який забезпечує людей водою навіть у найскладніші моменти.🛡️ Фактично, це вже питання безпеки громади.Приємно, що ця робота не починається з нуля. Свого часу Благодійний фонд сім’ї Лабазюк «Ми поруч» також долучився до посилення енергонезалежності об’єктів громади. Тоді це виглядало як інвестиція в майбутнє. Сьогодні бачимо, що це було стратегічне рішення.☀️ Безумовно, одна сонячна електростанція не вирішить усіх проблем. Проте якщо кожна громада матиме енергонезалежні лікарні, школи, водоканали та інші критично важливі об’єкти, навіть найскладніша зима вже не виглядатиме такою загрозливою.
Кадровий голод. Чи достатньо лише знайти нових працівників?Все частіше, спілкуючись із підприємцями, аграріями чи керівниками виробництв, чую одну й ту ж проблему. Не кредити. Не податки. Не логістика.Люди.Понад 1 млн залучений до оборони країни, близько 3 млн працездатного віку виїхала за кордон, ще частина змінила професію. Як наслідок — бізнес дедалі частіше конкурує не за ринки збуту, а за кваліфікованого працівника.Чи можна вирішити цю проблему лише підвищенням зарплат? Частково. Але не повністю. На мою думку, є кілька обов'язкових напрямків для держави, без яких кадровий голод лише посилюватиметься.Перший - звісно, повернення українців та залучення точкових програм за участі мігрантів без гарантій їхнього осідання в Україні. Як не крути, ми потребуємо близько 4 млн додаткових "пар рук", тому без збільшення загального ресурсу важко закрити всі потреби. Другий — професійне перенавчання. В Україні за спеціальністю працює менше 30% громадян, тому людина має отримати можливість за кілька місяців опанувати спеціальність, яка потрібна економіці вже зараз, а не через п'ять років.Третій — тісніша співпраця освіти, роботодавців та держави. Ми не повинні підлаштовувати запити економіки до наявних кадрів, навпаки - більшість замовлень на підготовку має базуватися на плановій потребі спеціальностей в коротку - 2-3 роки. І тут знову, акцент на профосвіту! Мода на "ВИШі" та диплом заради диплому має залишитися в минулому. Четвертий — розвиток малого бізнесу. Кожен новий підприємець — це не лише власна справа, а й нові робочі місця та розширення українського економічного ланцюжка. До речі, за І півріччя 2026 року в Україні відкрили понад 140 тис нових ФОПів, а загальна кількість діючих бізнесів перевищила 1,83 мільйона, що дуже радує в нинішній час. Саме тому позитивно оцінюю запуск урядової програми «Грант на професійний розвиток», яку реалізують ще попередній склад Мінекономіки з Державною службою зайнятості. До 30 тисяч гривень на навчання, цифрова подача заявки та можливість швидко отримати нову професію — це реальний інструменті відповіді на кадровий виклик.Втім, не менш важливо, щоб поруч працювали програми підтримки підприємництва. Бо людина після навчання повинна мати можливість не лише знайти роботу, а й створити її для інших. Тут ми маємо хороший приклад у Наркевицькій громаді.Оксана Карпавічіене, скориставшись грантовою програмою служби зайнятості, отримала 250 тисяч гривень на розвиток тепличного господарства. Закуплено сучасне обладнання, розширюється виробництво, створюються нові робочі місця.Безумовно, жодна програма не вирішить проблему одномоментно. Проте якщо ми одночасно будемо інвестувати у професійний розвиток людей, підтримувати підприємців та створювати сучасний ринок праці, це вже буде не боротьба з наслідками, а системне вирішення однієї з найбільших економічних проблем країни.Наостанок ще одне з ключових моментів - зрозумілий механізм бронювання. Збройні сили мають планувати свій потенціал, як і бізнес. Спільно з Урядом, обговорюємо зміни до чинних підходів в сторону фіксації. З 3 липня механізми посилили - прибрали сумісників, осіб, які мають відстрочку та переглядають критичність більшості підприємств. Але розглядають ще призупинення бронювання в "Дії". Які наслідки? Кожні 5-6 місяців всю економіку країни хитає, при тому саме білу. З офіційним працевлаштуванням, сплатою ЄСВ, ПДФО та військового збору. Чи це добре для економіки та обороноздатності? - питання риторичне.
Помста" Туреччині? Що буде зі зростанням обстрілів та військовим керівництвом. Вчора РФ вдарила по порту Одеси, знищивши балкер з кукурудзою під прапором Гвінеї-Бісау, загинуло 10 чоловік. Нюанс полягає у тому, що попри нейтральний прапор, судно належало Туреччині і РФ точно про це знала. Що стало з "нейтральними" стосунками між країнами? - сталася зміна політичного вектору Туреччини. Незважаючи на членство в НАТО, у 2019 році Туреччина придбала російські комплекси С-400 (коли вони ще вважалися передовими), що дуже негативно вплинуло на стосунки з США, та призвело до відмови продати Туреччині F-35. Світові змі пророкували умовне зближення країн.У лютому 2022 Туреччина умовно натиснула кнопку "утриматися" у війні Україна-РФ закривши Босфор (за що, безумовно, дякуємо), але не надавала нам підтримку, навпаки, добре заробляла на торгівлі російськими товарами. Але два тижні тому Ердоган заявив - "Ми пропонуємо нашу військову підтримку Україні, і крім того, в рамках можливостей PURL ми також робитимемо внесок, задовольняючи потреби України". Більше того, Туреччина намагаєть продати ці С-400 третій країні, щоб отримати доступу до F-35.Додатково Туреччина почала ретельніше дотримуватися санкцій. Тільки за період січень-квітень 2026 року імпорт з РФ скоротився на 22,8%, що позбавляє агресора мільярдів доларів валютної виручки. Чому це важливо: Туречиина має 2-гу армію в НАТО. Фактично, разом з Україною вона могла б не тільки повністю закрити Європейський континент, а й запропонувати "парасольку" інтересам США та НАТО на Близькому Сході. Останнього Білий дім зараз дуже потребує. Безумовно це дуже спрощений сценарій, і мусульманська Туреччина не буде поспішати включатися на Сході. Але зближення точно почалося, і для нас це важливо, як в ситуативному питання наповнення PURL, зокрема засобів ППО, так і довгостроковому векторі. Поглиблення прямої співпраці, до речі, прямо буде прямо залежати від нового Міністра оборони.А ось з ним - питання поки не зрозуміле. Громадськість розширила перелік вимог, і тепер питання стоїть не тільки у поверненні Федорова, а й недопущенні відкату поступової реформи війська, зокрема на рівні Генштабу. Вчора Президент провів зустрічі з чинними генералами, зокрема тими, хто висловився з підтримкою результатів Федорова. Зустрічі з Михайлом Драпатим, Євгенієм Хмарою, Олегом Апостолом та рядом інших досвідчених військових говорять про те, що сценарій зміни і Міністра, і Главкома цілком реальний. Проте жоден з них не зможе одноосібно щось «реформувати», потрібна спільна візія. Можливо за питанням зміни міністра ми дійшли до глибшого перезавантаження системи?❓ Чого ви очікуєте від можливих кадрових рішень у військовому керівництві?- Повернення колишнього Міністра Федорова — решта змін другорядні.- Нового Міністра з воєнним досвідом, решта другорядне.- Кадрове перезавантаження і Міністерства, і Генштабу.
Уряд без Міноборони. Де радіти, а де ні?Призначення Прем’єр-міністра Сергія Корецького не викликало питань: 289 “ЗА”, як і пакетне голосування за міністрів.Колеги по Раді: Денис Маслов (Мін’юст) та Віталій Безгін (Мінрегіон) — всі отримали максимальну підтримку. Люди з позитивним реноме, активними напрацюваннями за своїм профілем та іміджем колег у галузях.Колишні міністри: Денис Шмигаль (Віце-Міненерго), Сергій Марченко (Мінфін), Денис Улютін (Мінсоц), Віктор Ляшко (МОЗ), Матвій Бідний (Мінспорт) — люди, які тихо, але впевнено виконували свою роботу.Нові, але працювали в органах влади: Андрій Бутенко (Міносвіти), Іван Виговський (МВС), Микола Калашник (Мінінфраструктури), Віталій Кім (Мінвет), Оксана Ферчук (Мінцифри), Всеволод Ченцов (Євроінтеграція) — люди, які зарекомендували себе як надійні виконавці з бажанням росту. Тож такий шанс їм було надано.Окремо відмічу повернення Мінагрополітики. Ми з Комітетом давно працювали над цим питанням, і новий Прем’єр-міністр цю позицію повністю розділив. Країна з 30% ВВП в агросекторі не може бути без міністерства!Аналогічно, як і без фахового очільника. Вітаю Тараса Висоцького з довгоочікуваним призначенням, яке він відверто напрацював за роки роботи з величезним агросектором!По Міноборони та МЗС — питання заміни Михайла Федорова відверто не мало підтримки в залі. Громадськість зібралася біля театру ім. Івана Франка, демонструючи відсутність підтримки заміни колишнього Міністра на Ігоря Клименка.Це бачать і Рада, і Офіс Президента. Відповідно, жодного подання на очільника Міноборони в порядку ст. 106 Конституції Парламент не отримав.Тож зараз у нас буде час на громадський діалог і розвиток подій щодо Міноборони.
З Днем Української Державності! Наша державність почалася не вчора і не 36 років тому. Їй понад тисячу років. Це історія поколінь, які будували, захищали і передавали Україну далі.Символічно, що в цей день провели зустріч з кандидатом на посаду нового Премʼєр-міністра України. Це черговий запит на зміну управління, це запит на покращення. Сергій Корецький презентував своє бачення депутатській групі "Партії "Замайбутнє". Проговорили розʼєднання міністерств-монстрів:відновлення Мінагрополітики та окремо Мінекономіки + довкілля;розділення Мінрегіону та Мінінфраструктри.Перше - по Мінагро проговорили, ще обовʼязково має бути людина з досвідом, яка має повагу та діалог з аграріями. Сектор агро/їжі, який складає 30% ВВП України не може «експериментувати» невідомим очільником. Бачення кандидатур є, але все побачите завтра. Друге - Мінрегіон, тут акцент на сепарації органу для якіснішої та мобільнішої роботи при підготовці до опалювального сезону 2026/2027. І звісно, вирішення проблем укриттів, відбудови та логістики. Окремо підкреслив є бачення створення Міністерства з питань ВПО та увагу до питання зміни формату роботи ТЦК.По решті кандидатів загальне розуміння є, остаточний список - до кінця дня.Підсумовуючи, маємо позитивні враження від спілкування з Сергієм Корецьким. Сподівання гарні.
Навіщо змінювати Прем’єра?Від призначення Юлії Свириденко 17 липня пройшов рівно рік.Чи очікували ми трансформації країни? — Ні. Але й завдання стояло інше: зберегти стабільність, але освіжити кадровий склад та додати енергії в усталені процеси.Додатково нам презентували ряд трансформацій міністерств, під що були надані гарантії покращити ефективність (як-то Мінрозвитку або Мінекономіки, довкілля та агрополітики). Чи дало це позитивний результат? — Теж ні.Тож, в цілому, Юлія Свириденко впоралася із тимчасовим контролем в умовах невизначеності та війни, але заміна була лише питанням часу.Корецький, Федоров чи Шмигаль.Денис Анатолійович точно знайде своє місце в новому Уряді як фаховий посадовець, проте повертати “найдовшого в історії Прем’єра” на найвищу урядову посаду політично та медійно виглядало б дивним.Михайло Федоров на посаді очільника Міноборони пів року. Ми бачимо покращення в частині закупівель та оперування БПЛА, проте змін у мобілізації (а це питання зараз горить) та системі роботи відомства майже немає.Як і очікувалося, політично Міноборони лише вдарило по його рейтингу.Сергій Корецький — фактично нове обличчя. Певен, незважаючи на масштаби «Укрнафти», обличчями її менеджменту більшість українців не цікавилися. Так ось, людина, яка зайшла на системно проблемний державний об’єкт, змогла показати чистий прибуток підприємства у 23,6 млрд грн вже за перший рік роботи.Тож переваги:* вміння працювати як із державою, так і з приватним бізнесом;* гарне реноме серед міжнародних партнерів;* технократ (тут є паралелі з позиціонуванням Шмигаля);* “на ти” з фінансами.Станом на сьогодні саме ця особа може отримати найбільшу підтримку як у Президента, так і у Парламенті. Адже таке резюме, спільно з фактичною відсутністю негативу, зараз мало хто може запропонувати.Тож чекаємо заяви, подання та відповідних кадрових рішень уже завтра.P.S. З колегами з Аграрного комітету будемо включатися для повернення повноцінного Міністерства аграрної політики. Злиття себе дискредитувало. У державі, де аграрний сектор дає понад 50% валютної виручки, — нонсенс не мати профільного міністерства.
Біоетанол: відкритий ринок на 85 млн Євро заслуговує на дерегуляцію та цифровізацію. Біоетанол — це вже не перспектива, а реальний сектор економіки, який працює, інвестує та сплачує податки.Нагадаю, з 1 липня в Україні запроваджено бензин Е10, що відкриває нові можливості для розвитку внутрішнього ринку біоетанолу та виконання наших євроінтеграційних зобов’язань.Сьогодні в Україні 10 суб’єктів господарювання мають ліцензії на виробництво біоетанолу. За даними ДПС, торік вони сплатили до бюджету 41,7 млн грн, а 107 тис. тонн продукції було експортовано.Втім, для держави значно вигідніше, щоб біоетанол працював не лише на експорт, а й активніше споживався на внутрішньому ринку. Це означає більшу додану вартість, розвиток переробки, нові робочі місця та суттєво вищі надходження до бюджету, насамперед за рахунок ПДВ, який залишається працювати в Україні.Разом із тим виробників сьогодні стримує не відсутність попиту і не безпекові ризики. Головна проблема — надмірне адміністративне регулювання змішування біоетанолу з бензином.Парадокс у тому, що галузь вже давно є однією з найбільш контрольованих: ліцензування, автоматизований облік, цілодобове відеоспостереження, постійний податковий контроль. За таких умов чесний бізнес повинен мати можливість працювати без зайвої бюрократії.Саме тому наше завдання — максимально спростити роботу легального бізнесу, а боротьбою з нелегальними виробниками має займатися Бюро економічної безпеки, а не створювати додаткові бар’єри для тих, хто працює відкрито та сплачує податки.Саме про це йшлося під час круглого столу з виробниками біоетанолу. Детальніше про перебіг дискусії в активному посиланні!
Друга виснажлива атака на Київ на фоні саміту NATO.Нагадаю, 7–8 липня в Анкарі пройде саміт NATO, де планується розглянути:* стейтмент про загрозу Росії для євроатлантичної безпеки;* виділення Україні 140 млрд євро на 2026–2027 роки.З нюансів — мова не про додаткові 140 млрд, а про “сукупні”. Сюди входитимуть 90 млрд кредиту на цей же період (з яких 60 підуть на оборону та 30 — на макроекономічну підтримку Держбюджету). Також входять кошти двосторонніх угод.У будь-якому випадку це додаткові мільярди євро від членів NATO та посилення військово-промислової індустрії України та Союзу. Це критично потрібно як Україні, так і ЄС. Залежність від США просто паралізує будь-які військові плани оборони Європи, і ця ніч — цьому показник: без ракет до Patriot із 29 балістичних ракет не збили жодної, на жаль.У цей момент важливо утримати коаліційний тиск на Москву, адже умови найкращі з 2022 року:* виведення з ладу близько 43% загальної проєктної потужності нафтоперероблення в РФ;* ціни на Urals впали нижче $45 за барель;* очікуваний дефіцит бюджету РФ — в районі $80 млрд тощо.Тут особливо важливо не допускати тези “примирення” від Італії та маніпуляцій польських політиків щодо України.Ворог Європи зараз один, і всі знають його в обличчя.
TGLIST.COM.UA
