Fuente
🌾ЛАБАЗЮК. Політика&агробізнес | Позитивно оцінюю напрацювання профільного міністерства та уряду щодо п...
713 Vistas/Alcance
2026-08-05 07:15
Mensaje №1171
🌾 Позитивно оцінюю напрацювання профільного міністерства та уряду щодо підтримки аграріїв у нинішній ситуації. Продовження пільгового кредитування за програмою «5–7–9%», державні гарантії, пом’якшення вимог до агровиробників, розширення можливостей Дунайського коридору та сухопутних маршрутів — це необхідні рішення.
👍
Так само важливим є тимчасове зниження мінімальних експортних цін на зерно. Коли логістика різко дорожчає, а закупівельні ціни всередині країни падають, державні правила мають відповідати реальній економіці. Але сьогодні вже очевидно: масштаб проблеми значно більший. За оцінкою Всеукраїнської аграрної ради, агросектору потрібно близько 500 млрд грн для проведення осінньої та весняної посівних, виплати паїв, обслуговування кредитів і збереження виробничого циклу.
🌾 Урожай є, але його складніше продати.
🚛 Логістика дорожчає.
📉 Закупівельні ціни падають.
💰 А витрати нікуди не зникають. І тому сьогодні питання вже не лише в тому, як допомогти аграрію продати зерно. Питання — як не допустити розриву всього фінансового циклу аграрного виробництва. На мою думку, тут потрібна комплексна державна позиція:✅ Перше — забезпечити доступний обіговий ресурс. Програма «5–7–9%» та державні гарантії мають реально давати підприємствам можливість пройти цей складний період.
✅ Друге — максимально розширювати альтернативну логістику. Дунай, залізниця, західні сухопутні маршрути — кожна додаткова тонна, яку ми можемо вивезти, це кошти, що повертаються в українську економіку.
✅ Третє — продовжувати відкривати нові ринки. Українська продукція повинна мати якомога більше напрямків збуту, щоб проблеми одного маршруту чи одного ринку не блокували всю систему.
✅ Четверте — окремо працювати з борговим навантаженням. Там, де підприємство має активи, землю, урожай і перспективу роботи, але тимчасово втратило ліквідність через логістичну кризу, держава має допомогти пережити цей період, а не довести бізнес до банкрутства.
✅ П’яте — прискорювати розвиток переробки. Бо ми не можемо нескінченно вирішувати проблему лише шляхом пошуку нових маршрутів для експорту сировини. Чим більше продукції ми перероблятимемо в Україні, тим більше доданої вартості, робочих місць, податків і валютної виручки залишатиметься в державі. 🇺🇦500 млрд грн — це не просто потреба аграрного сектору. Це ціна збереження наступного виробничого циклу. Якщо сьогодні ми допоможемо аграрію пройти цей фінансовий розрив — він посіє восени та навесні, збере врожай, виплатить зарплати, податки, орендну плату й поверне кредити. Якщо ж частина господарств зупиниться — наслідки побачимо вже наступного року. Саме тому зараз важливо не просто реагувати на кризу. Потрібно не допустити, щоб проблема експорту врожаю-2026 перетворилася на проблему посівної-2027.
🌱 Це вже питання не підтримки окремої галузі. Це питання економічної стійкості України.
👍
Так само важливим є тимчасове зниження мінімальних експортних цін на зерно. Коли логістика різко дорожчає, а закупівельні ціни всередині країни падають, державні правила мають відповідати реальній економіці. Але сьогодні вже очевидно: масштаб проблеми значно більший. За оцінкою Всеукраїнської аграрної ради, агросектору потрібно близько 500 млрд грн для проведення осінньої та весняної посівних, виплати паїв, обслуговування кредитів і збереження виробничого циклу.
🌾 Урожай є, але його складніше продати.
🚛 Логістика дорожчає.
📉 Закупівельні ціни падають.
💰 А витрати нікуди не зникають. І тому сьогодні питання вже не лише в тому, як допомогти аграрію продати зерно. Питання — як не допустити розриву всього фінансового циклу аграрного виробництва. На мою думку, тут потрібна комплексна державна позиція:✅ Перше — забезпечити доступний обіговий ресурс. Програма «5–7–9%» та державні гарантії мають реально давати підприємствам можливість пройти цей складний період.
✅ Друге — максимально розширювати альтернативну логістику. Дунай, залізниця, західні сухопутні маршрути — кожна додаткова тонна, яку ми можемо вивезти, це кошти, що повертаються в українську економіку.
✅ Третє — продовжувати відкривати нові ринки. Українська продукція повинна мати якомога більше напрямків збуту, щоб проблеми одного маршруту чи одного ринку не блокували всю систему.
✅ Четверте — окремо працювати з борговим навантаженням. Там, де підприємство має активи, землю, урожай і перспективу роботи, але тимчасово втратило ліквідність через логістичну кризу, держава має допомогти пережити цей період, а не довести бізнес до банкрутства.
✅ П’яте — прискорювати розвиток переробки. Бо ми не можемо нескінченно вирішувати проблему лише шляхом пошуку нових маршрутів для експорту сировини. Чим більше продукції ми перероблятимемо в Україні, тим більше доданої вартості, робочих місць, податків і валютної виручки залишатиметься в державі. 🇺🇦500 млрд грн — це не просто потреба аграрного сектору. Це ціна збереження наступного виробничого циклу. Якщо сьогодні ми допоможемо аграрію пройти цей фінансовий розрив — він посіє восени та навесні, збере врожай, виплатить зарплати, податки, орендну плату й поверне кредити. Якщо ж частина господарств зупиниться — наслідки побачимо вже наступного року. Саме тому зараз важливо не просто реагувати на кризу. Потрібно не допустити, щоб проблема експорту врожаю-2026 перетворилася на проблему посівної-2027.
🌱 Це вже питання не підтримки окремої галузі. Це питання економічної стійкості України.