🌟«Готичне містечко» Емілі КарпентерМені не сподобалося, від слова взагалі. Дочитала чисто з принципу - задоволення ніякого.Біллі Гоуп разом із сім’єю отримує привабливу пропозицію: майже символічна ціна за будинок у містечку Джуліана та грант на відкриття ресторану. Переїзд здається шансом почати нове життя після втрат і невдач у великому місті. Однак дуже швидко звичний побут починає змінюватися: дивні деталі в поведінці місцевих, незрозумілі правила та відчуття, що за ввічливістю ховається щось інше.
🦋Анотація була обіцяючою, але для мене історія не відкрилась. Мова авторки мені теж не зайшла - вона якась штучна чи що…Головна героїня мене відверто бісила: вона капець не логічна і якась припізжена. І через це якось їй співпереживати я не змогла. Мені взагалі було пофіг на те, що там відбувається в книжці. ✨Атмосфери також мене не взяла. Не відчула я її взагалі. Кінцівка максимально банальна…Не знаю, що ще сказати. Не моє. Книжку цю з нетерпінням чекала, як виявилось даремно… Руда стерлядь про книжки
🌟Філіп Рів «Смертні машини»Мені сподобалось. Це мікс стімпанка та антиутопії. Світ створений автором, дуже живий 🍁У майбутньому людство догралось і під час війни знищило нафіг все. Земля довкола суцільний безплідний ландшафт, десь зариті розвалені залишки старих міст, які загинули після глобальної війни. Люди, які вижили, модернізували міста, підняли їх з землі і тепер за допомогою коліс та парової сили їздять по світу в пошуках менших міст, які поглинають і переробляють на металобрухт. Дуже прикольно, що все, що можна використати, тут переробляється.🍁Цю всю філософію (з пожиранням міст) назвали муніципальним дарвінізмом, і автор дуже прикольно це описує. Тут є і пірати, і дирижаблі.У центрі подій рухомий Лондон. Там суспільство поділене на касти, всі належать до певної гільдії (історики, інженери, торговці…). Місто живе за своїми правилами.Головні герої цікаві персонажі, за їх історією реально цікаво спостерігати.Є і певні недоліки. Ну куди ж без них. Наприклад, якщо хочеш когось убити - то роби це, а не розтягуй на три сторінки діалоги, бо і так зрозуміло, чим усе закінчиться. І ще є нюанс тут всі помирають. Не скажу, що це сильно зіпсувало книжку, але вбити прям всіх не головних персонажів… ну це, звісно, оригінально.Тож гарна книжка. Другу частину я вже замовила і треба піти і забрати її з пошти.#РаджуРуда стерлядь про книжки
Я не знаю, хто мені це підсунув, але моя психіка вийшла в іншу кімнату🐱Я дочитала до 40 сторінки і зловила себе на бажанні жбурнути книгу у вікно нафіг Чи закинути у камін. Оскільки вікно закрито, ібо холодно, камін почищений - книга пішла в стопку «кудись діти»Ось один із діалогів« - Я шукаю мужика, щоб зачав мене. Понімаєш?— А чого ж у себе не шукаєш?— Не хочу, шоб ублюдок знав, шо у него є син. Та й у нас всі старі лишилися, а ходити чужими селами встидно, усі знатимут.—Ну шо ж, скажу чесно, тут кожен до такого діла готовий. Їм баба - подарок. Іди сюда…» 🐈Чи прекрасні описи на 17 сторінці «…Настя точно знала, що це найкращий день її життя. Він вилизував її, як пес вилизує з миски сирі курячі яйця…»
🩷Короче, завʼязка: жіночка хоче дитину, але в її хуторі її ніхто не хоче. Чи то хоче, але то не точноІ ось вона валить в найближчий населений пункт і там спочатку спить з продавцем килимів (старим дідом сербом), потім в кафе через офіііантку просить, щоб та їй «клієнтів» підігнала 💋Психологія і глибина??? Ніт. Взагалі нічого немає.Окей, я розумію, що 40 сторінок - то ні про що і далі може бути все в огнях… але я не можу далі читатиПросто не можу. Це якась крінжатіна Руда стерлядь про книжки
А що це таке цікаве 🌟 "Гроші. Історія людства"Від монет і банків до безстрокових облігацій і цифрових валют — книжка показує, чому людство знову й знову ризикує, винаходить нові фінансові інструменти й продовжує вірити в них попри всі розчарування.
"Найкоротша історія демократії"Сьогодні, завдяки безперервним каналам комунікації, уряди звітують не лише перед виборцями у день голосування, а й перебувають під пильним наглядом щодня. Це — моніторна демократія, — на думку Кіна, найскладніша й найжвавіша модель на сьогодні. Проте вона не є невразливою. Моніторна демократія має власні патології, а новітній деспотизм уміло використовує потужні інструменти спостереження — від соціальних мереж до контролю за виборами — проти самої демократії.
"По мене прийдуть уночі"У 2017 році багаторічні переслідування уйгурів у Китаї переросли в масштабну кампанію масових арештів, інтернувань і тотального стеження. Понад мільйон людей опинилися в таборах «перевиховання», а цілий регіон перетворився на високотехнологічну в’язницю. Для поета й інтелектуала Тахіра це було не абстрактною новиною — він уже пережив тортури й три роки примусової праці після сфабрикованих обвинувачень у 1990-х.
Є доставка Укрпоштою. До речі, для мене це зараз один з ключових моментів при замовленні книг. Бо якщо доставка онлі Нова пошта, я разів 40 подумаю, чи це все потрібно мені, чи почекати і купити на платформах типу якабу бо доставка до мене коштує щось овердофіга Руда стерлядь про книжки
Я не чула про ці дослідження… тому про все по черзіТутанхамон помер у 19 років, маючи зріст приблизно 1,8 м, що багато для його віку навіть за сучасними стандартами, і це наштовхує дослідників на думку, що він був плодом союзу між кровними родичами.
‼️Коли батьки є близькими родичами дитина отримує подібні набори генів від обох батьків. А це підвищує ризик різних мутації. Зазвичай, якщо в одному гені є помилка (мутація), то друга копія цього гена від іншого з батьків працює як запаска. Здорова копія просто підстраховує зламану, і людина народжується або здоровою або з мінімальними відхиленнями.❓Якщо з генетикою все ок у мене, то єгиптологія, це цікаво, але я не відслідковую що там вивчають і не дуже то в цьому розуміюсь, тож гуглДоречі, стаття, неочікувано на пабмедіБули генетичні дослідження 2010 року які підтвердили, що батьком Тутанхамона був Ехнатон, а його матір’ю рідна сестра Ехнатона(Деякі вчені припускають, що це могла бути принцеса Небеттах або Бакетатон)➰Тож у Тутанхамона справи в генетичній лотереї були погані. Отримав він дві однакові копії з помилками і купу болячок💭А комп'ютерна томографія (у 2005–2010 роках командою під керівництвом Zahi Hawass.) та аналіз ДНК внесли певні корективи в єгипетську історію велетня. Не все таке велике, як довго вважалося. 👶 За уточненими даними КТ, зріст Тутанхамона становив приблизно 167–170 см. (Не 180) І так, це було вище середнього показника для тогочасного Єгипту (160 в середньому), але не так шоб вот гігантТакож було виявлено некроз кісток стопи та клишоногість.〰️Тутанхамон дійсно був дитиною від близько спорідненого шлюбу. Він був вищим за середнього єгиптянина, але його зріст був цілком в межах норми. 💬А от те, що він не міг нормально ходити через деформацію стопи це вже так, привіт від родинного шлюбу. В це мабуть одна з причин, чому в гробниці знайдено понад 130 палицьРуда стерлядь про книжки
Мда, сіла Іра читати нонфікшн з астрофізики, а про оленів ніц не знає 😞«…північні олені, чиї очі адаптувалися до сприйняття ультрафіолетового випромінювання. В арктичних широтах видимого світла обмаль, зате сніг відбиває багато ультрафіолетових променів, завдяки чому олені здатні бачити сліди сечі інших тварин і знаходити мох — своє основне джерело харчування…»
Але, ти не ти, коли у тебе біологічна освіта. Трохи пошуків - і вуаля…❄️Тож до вашої уваги… олень північний✨Коротше, північний олень реально бачить ультрафіолет.✨Сніг сильно відбиває УФ, а лишайники його навпаки поглинають. У результаті олені бачать темні плями на світлому фоні.✨Те саме і з різними слідами, як-от сечою, не те щоб олень такий з одного погляду розрізняв,чи то був якийсь хижак,чи туристи, а просто біологічні речовини інакше поводяться в ультрафіолеті і стають помітнішимиА вміють так бачити олені завдяки тапетум забула шо то є, тому гуглила (шару позаду сітківки)У північних оленів цей шар особливий: він змінюється залежно від сезону.✨Влітку - золотистий.✨Взимку - стає синюватим.✨Простою мовою: олені змінюють колір очей. Це не так щоб дуже видно, і помітити це можна тільки під певним кутом чи у сутінках/темрявіІ все - зимовий зір активованоПрикольно, правда?Руда стерлядь про книжки
Нє ну, принцепі я дуже тішуся, що є багато книжок, і з кожним роком їх стає все більше, але… 😉Віцепрезидент США JD Vance готує нову книгу Communion: Finding My Way Back to Faith. Це щось про віру, особисті переконання ітд. Пишуть, що це особиста історія Венса:😉дитинство у складних соціальних умовах😉період відчуження від релігії😉інтелектуальні пошуки😉навернення до католицизму у 2019 році😉Це логічне продовження книги Hillbilly Elegy (посилання, якщо хочете це купити) про яку я нічого не чула (там щось про дитинство та юність). Тоді він позиціонував себе як голос американського «забутого класу». Прочитала цю фразу в одній статті і довго ржала☺️вирішила, що ви повинні це знати тежВзагалі, у США, книги політиків це далеко не просто так. Це більше, ніж просто література, це чистої води політика. Тобто, загальновідомо:😉політики використовують книги для формування власної ідеології😉звертаються напряму до виборців, минаючи медіа😉 часто, це перший крок перед масштабнішими політичними кампаніямиТому нинішня ситуація виглядає дуже таки показово. І деякі експерти кажуть, що це створює підстави для припущень про потенційні амбіції на вибори 2028 року.😉Загалом, цікаво почитати, що там пишуть (я про різні огляди і статті), бо, я вже мовчу про доречність просуваннч книги під час складної геополітичної ситуації, і взагалі про перехід від державної роботи до персонального брендингу… просто вот цікаво, що думають пересічні громадяни ❔Та і ладно, навіть без офіційної кампанії такі кроки мають глибоке значення для політика.😉Тож на сьогодні немає підтверджень, що це старт президентської кампанії, хоча багато експертів припускають цеІ в американській політиці такі речі рідко бувають випадковими. Тому подивимося Руда стерлядь про книжки
Іларія Туті «Квіти над пеклом»✨Почну з того, що я таки замовила собі 2 частину. І на цьому вже можна б було закінчити відгук 🦆Дія першого роману серії про комісара поліції Терезу Батталью розгортається у селищі високо в горах на півночі Італії. У цій віддаленій місцині, повній таємниць, страхітливих легенд і первісних інстинктів, скоєне жахливе вбивство, і Тереза впевнена, що злочинець страждає від глибокого психозу і вбиватиме ще Книжка непогана, не така, щоб вау. Але з нею дійсно відпочиваєш. Цікаво дізнатися, що там далі, навіть є історичне підґрунтя 🌟Вона мені нагадала всі ті серіали типу csi, bones не знаю чи є переклад, колись дивилась щоб підтягнути мову, розумниця… ну ви зрозуміли, отой весь вайб🌟В цій книжці, як і у всіх цих серіалах, є жутщайшієєєєє, кричущі, смішнючі ляпи в процесуальних діях. Благо з ДНК дослідженнями авторка не вигадувала динозаврів, згадала шо вони є, дослідження, не динозаври, вставила загальновідомі кліше і швиденько тему закрила. Але це розповсюджена історія і я не бачу сенса битися головою в книжку чи то в екран, бо блін, це явище старе як світ. Ці всі штуки і нюанси дуже складні і, відверто кажучи, нудні шо капец… жодного екшена 🌟Тому так, деякі слідчі дії викликають сміх, але загалом це цікаво. Атмосферно дуже написано. Відчувається, життя в маленькому гірському туристичному селищі на всі 100%Тож, як для легенької книжечки на вечір під чайок, цілком гарний варіант ❔Єдине, у мене є питання до оформлення. Я брала книгу онлайн, тому анотація була прочитана на екрані. Розумію, фото не передає, на ньому навпаки все чітко видно, але в живу,темно сірий фон і чорні літери (отам внизу книжки)… ніхрена не видно. Це як, видери собі очі, ну блін. Трохи непродумано Руда стерлядь про книжки
Історично так сталося, що я під час свят розповідаю про смачні вина. Згадую, що маю маю хобі, пов’язане з вином, тому багато вчуся і досліджую самостійно у вільний час 🌾 ну і хочу ж говорити про це… І перед святами, я щось забула, поділитися цікавими винами Тож, це вино з прикордонного регіону. Дуже оригінальне і ні на що не схоже. 🏠Ельзас, це взагалі дуже унікальна виноробна зона, найсухіший і найсонячніший регіон Франції. І по правді кажучи, далеко не всі можуть похизуватися знанням різновиду вин саме цього регіону. Він взагалі для мене довго був трохи туманним🍷Це вино сорту Піно Грі (Вінже піно гріджіо) В Ельзасі цей сорт вважається благородним (Задрот-факт:В Франції писати сорт винограду на етикетці не зовсім типово бо в більшості регіонів сорт винограду не вказують, там увага на шато. Але Ельзас є винятком і тут назва сорту майже завжди винесена на етикетку) 🍷На відміну від легкого італійського вина, ельзаський Піно Грі має складний букет. У ньому домінують ноти груші, абрикоса, дині. І взагалі він схожий на що завгодно, але не на піно грі А ще це вино має статус AOP: Appellation d’Origine Protégée, що гарантує, що виноград зібраний виключно в межах визначених ельзаських ділянок🍷А етикетка це окремий об’єкт мистецтва. Створений Гансі чи Хансі (Hansi), це псевдонім Жана-Жака Вальтца, видатного ельзаського художника та карикатуриста. Його малюнки стали символом опору та любові до рідного краю в часи, коли Ельзас переходив з рук у руки між Францією та Німеччиною. Буремні та цікаві часи були…А ще, можу розповісти про пляшку, бо це так названа «Флейта». Якщо коротко, придивіться, схоже на пляшки від німецьких вин?🍷Справа в тому що регіон Мозель та Ельзас обʼєднує логістика. Бо історично возили вино річками (Рейном та його притоками). Оскільки шлях водою був спокійним, виноробам не потрібні були масивні пляшки з широким дном, і форма «Флейта» дозволяла економити місце на баржах, і пакувати пляшки максимально щільно. Але є різниця, все ж таки: в Мозелі «флейти» зазвичай коричневі, а в Ельзасі вони традиційно зелені.👑Ну і декілька порад, ідеально до свинини або лосося. Але воно таке універсальне, що думаю можна про експериментувати з різними стравами. Все від вашого бажання.P.s брала в Форі, чим дуже здивована. Не завжди в тому ж Ельзасі, це вино знайдеш…#про_виноРуда стерлядь про книжки
🌟Ґаррет Раян «Голі статуї, гладкі гладіатори та бойові слони»Я мала побоювання, що це буде занадто дитяча книжка. Але це саме та книжка, яка додає, так би мовити, родзинок та шоколаду до вже відомих істин.🙎♂Автор просто неймовірний спеціаліст у своїй сфері, бо знати і розповідати про такі незначні в історії речі, дуже не просто «…Римські домовласники часто писали на зовнішніх стінах своїх будинків попередження: cacator cave malum («за лайно прокляну»). А от мочитися на вулиці можна було, якщо робити це у спеціальний глечик: міські сукновали ставили їх на перехрестях, а зібрану сечу використовували для чищення одягу…»
🌸А ще, я памʼятаю, як колись на Криті не могла зрозуміти сенс цієї маси пісюнів в туристичних магазинах. Вот нащо? По приколу? Але звідки воно пішло?А ж ось:«…Прості статуетки Гермеса із чималим прутнем стояли на узбіччях доріг і під дверима багатьох будинків у класичних Афінах. Римські дітлахи носили на шиї амулетики у формі фалоса — щоб відганяти зло… …А на колісниці будь-якого переможного римського полководця висів священний фалос, який йому позичали (хай би як дивно це звучало) діви-весталки……Тож у формі амулетів на щастя чи знаків стриманості скульптурні пеніси були звичною частиною античного міського ландшафту
…»
Жаль, що я не знала це тоді, могла норм так повийобуватися 😂😂😂Коротше прикольна книга. Якщо любите такий формат, #раджу.👩Загалом, ще раджу ютуб автора Told in Stone, дуже крутий канал, я трохи зависла на ньому. І ще там дуууже чітка англійська, навіть з моїм скудним багажом, було в цілому окРуда стерлядь про книжки
