Марта Баллард - дійсно велика жінка свого часу. Їй не можливо не захоплюватися, але зараз не про це. Мене трохи бомбить від того як авторка, Аріель Логон, її зобразилаКожна з породіль цієї родини, без винятку, верещить, як різана; дві з трьох доньок очікують пологів улітку, і я вже боюся на них їхати. Істерик вони навчились у своєї матінки Відчуваєте оцей вайб радянської клініки? Істерики, вони тут влаштовують. Зціпи зуби і мовчи. А ноги тобі роздвигати не боляче було?😉Ладно, це я вже домахалась до цитати, але після 100 сторінок трохи накипіло. Бо Марта тут занадто зарозуміла жіночка, яку перекинула з сучасності в 1789 рікВідчуття, начебто вона не виросла в пуританському, глибоко релігійному патріархальному суспільстві, а пройшла сучасні курси з психології, захисту прав людини та гендерної рівності і взагалі в неї вселився дух Забужко, і вона пішла сіяти справедливістьДинамічна книга, детективна складова гарна але ж часові рамкиии *волає*😉Я точно дочитаю книжку, але з історичними рамками авторка недопрацювалаРуда стерлядь про книжки