Руда стерлядь про книжки

🌟«Чужинець на чужій землі» Роберт ГайнлайнКласика наукової фантастики… проте мене вона майже відвернула від читання.〰️Насправді перші сторінок 60 мені дуже подобалось. І я була впевнена, що це 100% моя історія. Починалося все як цікава науково-фантастична історія про людину, яка виросла на Марсі, з марсіанами. 〰️вона прибуває на Землю і намагається зрозуміти землян та всі їхні дивні звички, які ніц не схожі на всі відомі речі на Марсі. Тут же політика, великі гроші, влада, втечі та переслідування, трохи релігії…але…Так, важлива ремарка, яку я постійно собі нагадувала: час написання 〰️вперше опублікована в 1961 році, а пізніше - знову в 1968 році. Ну, ви зрозуміли: космічна лихоманка всі дела…Тож що мені не сподобалось і чому я закинула книжку:〰️Сексизм. Тааааак, незважаючи на прогресивні (для того часу) ідеї автора, сексизм тут огого який…«ти справді розумна, як для жінки» 〰️Друга половина книги схожа на підручник з філософії. Не найкращий підручник з філософіїФілософські дискусії - це, звісно, дуже добре, але…тут занадто нудно. 〰️Усі ці роздуми про різницю марсіан і землян… написано от просто незахопливо. І все. Взагалі це все не зацікавило.Не знаю, чи там розібралися з марсіанським «ґрокнути», але перевіряти я не хочу. Сподіваюсь, що розібрались. Не моє Руда стерлядь про книжки

🌟Андрій Сагайдак «Загублений світ Полісся»Як би мене попросили б дуже коротко розповісти, про що книжка, я б обмежилася фразою: «про любов до боліт»😉Ось справді, книжка просто кричить про цю любов. Вона намагається закохати в це, здавалося б, зовсім непримітно і, тим більш, небезпечне місце Автор бере цікавий тон розповіді і тримає її впродовж книжки. 😉Тут нема недолугих жартів, що для мене дуже дивно, бо останнім часом у нонфікшн Віхолі, щось дивне з хіханьками і хаханьками…Тож книжка про болота, їхню природу, флору і фауну. Дуже цікаво написано про сьогодення боліт, про їхнє промислове використання, про непоправні лиха меліорації 😉Ну і на останок скажу, що цікавих фактів в книжці повно. Кожен точно щось знайде для себе. Для мене було здивування, що дикі кабани -матріархальні«Тимчасом як у стаді кабанів панує виключний матріархат. Очолює його досвідчена стара самиця. А складається стадо з дорослих самиць із виводками та молодих нестатевозрілих особин.Саме такі тварини обʼєднуються задля безпеки і спільного захисту. Вепри ж навідуються до стада лише у шлюбний період у грудні-січні.» Ось так вот. #раджу. Це цікаво про болотаРуда стерлядь про книжки

«… завдяки шкільній програмі зі світової літератури більш знайомий інший такий напій - напівлегендарний шотландский вересовий мед (або вересовий трунок чи вересовий ель), так поетично оспіваний у баладі Р. Л. Стівенсона…» Вересовий мед…✨Історія вересового меду дійсно оповита міфами, легендами та баладами. І тут важлива ремарка йдеться про питний мед, тобто алкогольний напій, отриманий шляхом бродіння меду, води та різних рослинних додатків, зокрема вересу.У народів Північної Європи такий напій мав, в тому числі, і сакральне значення. Він був важливою частиною свят, ритуалів і бенкетів.✨Археологи знаходять сліди медових ферментованих напоїв у різних регіонах Європи ще з доби неоліту.Найвідоміша легенда про вересовий мед походить зі Шотландії. Вона пов’язана з давнім народом пиктів, якому приписували таємний рецепт особливого напою з квітучого вересу. ✨За переказом, завойовники намагалися будь-що дізнатися цей секрет, але останні носії рецепта - батько й син - віддали перевагу смерті, ніж зраді традиції.Саме цей сюжет наприкінці XIX століття поклав в основу своєї знаменитої балади «Вересовий трунок» Роберт Льюїс Стівенсон. Хоча сама історія не має достовірних історичних підтверджень, вона перетворила вересовий мед на символ гідності та нескореності.На українських теренах питні меди також були дуже популярні. ✨Ще за часів Русі вони були одними зі святкових напоїв, а в козацьку добу залишалися важливою частиною застільної культури. Медоваріння було поширеним ремеслом, а рецепти напоїв передавалися між поколіннями.Сьогодні вересовий мед залишається радше рідкісним. Набагато легше знайти традиційну медовуху та питні меди, які виробляють за давніми рецептами або їх сучасними інтерпретаціями. це також не дуже масовий продукт, але поласувати їм можна #різне_алкогольнеРуда стерлядь про книжки

🌟«Хмарні шляхи» Марта ВеллсЦя книга - справжнє відкриття для мене. Брала без особливих сподівань, але це виявилося шикарно💎Я думаю, це один з нвйпродуманіших світів, які я зустрічала. Мені сподобалося, що авторка дотримувалася встановлених у всесвіті правил, а якщо вони порушувались, то детально описувала чому так сталося і чому це можливо було. Тож. Анотація:«Місяць усе життя приховував, ким є насправді, — крилатим перевертнем, здатним літати. Ще в дитинстві втративши родину, він роками намагався знайти домівку серед різних племен та рас. Коли його викривають і прирікають на смерть у черговому поселенні, Місяця несподівано рятує інший перевертень, дуже схожий на нього. Незнайомець запрошує його приєднатися до Індигової Хмари — двору раксур.» Як я вже казала, мені не дуже імпонував головний герой - Місяць, але ближче до кінця, я вже звикла до нього, плюс авторка гарно його розкривала, тож я змирилась з Місяцем🪶Як я вже казала, всесвіт тут дуже колоритний і не схожий ні на що інше. Тут багато різних народів, які відрізняються не тільки побутом і кольором шкіри, а й суттєвими фізіологічними та культурними особливостями Мені б хотілося трохи більше дізнатися про народи і сам всесвіт Трьох Світів. Про раскур (ось саме цієї раси Місяць) ми дізнаємося по ходу справи разом з головним героєм, який сам нічого не знає як зручно, с про інші раси інформації не так і багато. Але це тільки перша частина, тож думаю, далі авторка буде все більше розкривати світ💎Точно #раджу. Дуже гідне фентезіРуда стерлядь про книжки

Новеньке-гарненьке 📚Рідко беру горор, але анотація мега зацікавила Це сталося, як завжди, раптово і несподівано – у місті Шевченко оголосили негайну евакуацію у найстисліші терміни. Нікому нічого не пояснивши, людей поспіхом вивозили евакуаційними автобусами, а місто одразу закрили, відгородивши від решти світу колючим дротом і військовими блок-постами.Усе почалося зі спалаху. Його феномен, причини і те, який насправді він справлятиме вплив на реальність, звісно ж, не прокоментували – про це не прийнято говорити, а тих, хто надмірно цікавився питанням Сектору, змусили замовчати. Тепер місто Шевченко – чорна діра на мапі. Туди не ходять, там пустка, пропаща територія, заборонена зона. Та все одно долинають чутки про моторошні химерні дива і непояснювані речі, що здатні позбавити розуму кожного, хто, попри заборону, спробує туди потрапити. Офіційно у Шевченкові нікого немає, але дрижить асфальт, щось рухається на покинутих дорогах, клубочиться у порожніх вікнах мертвих будинків, а в тіні до часу невидимої катастрофи прокинулося те, чого не мало бути у цій реальності.Кажуть, зона Сектору розширюється – повільно, майже непомітно, але невпинно і незворотно. Кажуть, що колись усе може стати Сектором. Але, найімовірніше, це просто чутки… Я не буду зараз казати, що саме мені нагадала анотація. Спочатку почитаю, а потім скажу. Руда стерлядь про книжки

🌟«Замерзла ріка» Аріель Логон Якщо дуже коротко, то мені не сподобалося 😉за всіма параметрам книжка повинна було мені точно зайти, але щось пішло не так😉Перше й найголовніше. Мені не сподобався опис самої Марти. Для мене вона вийшла геть невдалим персонажем: дуже зарозуміла і лицемірна. Що дуже обіднєнько, бо Марта - реальна історична постать, легендарна повитуха, жінка, яка роками допомагала іншим і вела свої знамениті щоденники. А тут складається враження, ніби авторка дуже хотіла зробити з неї дуже сильну сучасну героїню, і в цей момент щось не туди пішло😉Обсяг книжки теж зіграв свою роль. Для мене книжка розтягнута донезмоги - я б скоротила б її сторінок на 200 так точно, і сама історія від цього взагалі б не постраждала бНу і атмосфера. Відчуття що це не 1789 рік, а люди в 2026 одягнули костюми, дуже поверхнево уявляють, що там в цьому 1789 році відбувалося, і почали розігрувати сценки😉Окремо мене здивувало, як сильно авторка намагається зробити з Марти мало не вершительку правосуддя. Насправді ж вона була насамперед дружиною, матір’ю, сусідкою та повитухою ,жінкою, яка допомагала народжувати дітей і фіксувала життя навколо себе у щоденниках. Вона не була вершителем правосуддя, і тим більш не ототожнювала себе з чорнобуркою І так, головний злодєй тут настільки карикатурний, що місцями це вже виглядало занадто Найдивніше, що рейтинг у книжки дуже високий, і всі відгуки, які я бачила виключно позитивні. Зараз знайшла на гудрідз, є таки негативні, але їх небагато. Здебільшого всі хвалять і атмосферу, і сильну героїню, і історичний вайб…. Але, не моєТрійка, і то з натяжкою. Руда стерлядь про книжки

Марта Баллард - дійсно велика жінка свого часу. Їй не можливо не захоплюватися, але зараз не про це. Мене трохи бомбить від того як авторка, Аріель Логон, її зобразилаКожна з породіль цієї родини, без винятку, верещить, як різана; дві з трьох доньок очікують пологів улітку, і я вже боюся на них їхати. Істерик вони навчились у своєї матінки Відчуваєте оцей вайб радянської клініки? Істерики, вони тут влаштовують. Зціпи зуби і мовчи. А ноги тобі роздвигати не боляче було?😉Ладно, це я вже домахалась до цитати, але після 100 сторінок трохи накипіло. Бо Марта тут занадто зарозуміла жіночка, яку перекинула з сучасності в 1789 рікВідчуття, начебто вона не виросла в пуританському, глибоко релігійному патріархальному суспільстві, а пройшла сучасні курси з психології, захисту прав людини та гендерної рівності і взагалі в неї вселився дух Забужко, і вона пішла сіяти справедливістьДинамічна книга, детективна складова гарна але ж часові рамкиии *волає*😉Я точно дочитаю книжку, але з історичними рамками авторка недопрацювалаРуда стерлядь про книжки

🌟Емілія Гарт «Сирени»Гарний роман: магічний реалізм з сімейною драмою та феміністичною складовою🐠У мене були побоювання, що все буде типу «н2о додай води», але ні Повість йде від лиця Люсі - студентки першого курсу журналістики, яка уві сні душить свого колишнього коханця, що поширив її інтимні фото. 🐚Дівчина хвора на аквагенну кропив’янку, і питання оголеного тіла для неї - комплекс із комплексів… тож налякана Люсі біжить до старшої сестри, яка нещодавно переїхала до таємничого узбережжя, де загадково зникали чоловіки. Старшої сестри, Джессіки, вдома не виявляється - і тут закручується цілий вир подійНу і друга сюжетна лінія - це корабль каторжників (засуджені жінки, переважно ірландки), яких везуть до узбережжя Австралії🫧Мені сподобалось, як авторка піднімала такі важливі питання, як насильство над жінками, і тут вона його обсмоктала з усіх сторін🐚Особливо гарно зображено, як би так гарно сказати, сексуальні відносини з особою що не досягла 18 річного віку. Бо дівчина в 16 - це емоційно незріла людина з надмірною кількістю гормонів, а дорослий на те і дорослий, що може нести відповідальність за свої вчинки. І дуже добре, що хочаб через 20 років героїня допетрила, що такі відносини - не ок і годі виправдовувати ситуацію Окремо - відносини в родині. гарно зображений посил, що брехня, навіть в імʼя добра, все одно залишається брехнею, і все одно ранить та підриває довіру 🌌Історичну складову я не дуже знала, і була здивована, що дійсно існувала Female Factories - куди відправляли жінок-каторжанок, перевезених із Британії до колоній. Умови там були адські, насильство процвітало Історично це важлива тема для австралійської культури, бо багато сучасних австралійців мають предків серед цих жінок. 🪸Тож роман цікавий. це звісно не 5/5, а 4.5 бо повість йде від Люсі, яка паралельно читаю щоденникДжесс і бачить сни про жінок-каторжниць. І тут. Бац і 3 глави від лиця джесс🤨мені були трохи неорганічні. Розумію, що по-іншому відкрити все було б важко, проте такий поворот мені не зайшов 🐚В цілому #раджу. Гарний романРуда стерлядь про книжки

Була впевнена, що сьогодні дочитаю книжечку і як напишу свої враження, але день насичений справами, і книга буде дочитана десь вночі🍀А поки поділюся ще новинками, які я знайшла 🌟Антена зараз на передпродажі має "Забуте минуле Шотландії"Алістар МоффатТривалий час історію Шотландії розповідали як просту та майже безперервну низку знайомих сучасності імен і подій: королі, битви, унії, поразки й поодинокі перемоги. Та за цим зручним наративом залишалися прихованими тисячоліття минулого, суперечливі постаті й історії, які забулися або були спотворені чужими поглядами.  Інтригує. Обіцяють десь в серпні🌟Ну і Темпора - книжка СергіяДемчука «Британія, або Пригоди українських рекрутів».Вишкіл у Великій Британії. Піт, біль і крепатура. Збиті коліна в окопах і форель у їдальні на вечерю. Командири і побратими, офіцери і джентльмени. Перебування там спонукало мобілізованих українців виявити неабияку стійкість в осягненні вояцької науки. 🍀У продажу ще немає. я так розумію, буде представлена на Книжковому Арсеналі Руда стерлядь про книжки

Це мені і вам потрібно. Я не читала її, але ця книжка вже в списку «напочитати»А чому🌷бо якщо Тетяна Курманова каже що надо цю книжку прочитати, то повірте, надо це читати. І це не слова для збудження повітря💚…«Жах цієї книги у буденності трагедії. Маленькаквартира, нещасна родина: мати, яка втратила точкиопори і її новий чоловік, вони пʼють, і потім він ображає дітей, чого вона воліє не помічати».Авторка Поліна Кулакова каже: «Я росла в такій сімʼї, у схожих умовах, які описані в романі. Тож добре знаю, що означає бути дитиною батьків-алкоголіків - наскільки це складно і які наслідки може мати зростання в дисфункційній родині. Ці проблеми часто замовчуються, і своєю книжкою я хотіла спонукати читачів до діалогу, до чесної розмови про те, про щозазвичай мовчать». Знаєте, що я вам розкажу🌷у новому випуску проєкту «Книжкова полиця» ТетянаКурманова, яку я обожнюю, розповідає про «Усі їхні демони» Поліни Кулакової — книгу, присвячену тим, кому довелося подорослішати завчасно. Книгу про демонів — але не містичних, а внутрішніх можна замовити на сайті видавництва-,фабулаБільше про роман «Усі їхні демони» слухайте на сайті Громадського)Руда стерлядь про книжки