Книга Юлії Баткіліної «Перехід» в наявності!Раді повідомити, що нова книга Юлії Баткіліної приїхала з друкарні і вже доступна для замовлення!Герої Юлії Баткіліної — сучасні українці, які живуть у час великого неспокою і великих змін. Серед них учасники розмовного клубу, де практикують українську мову, і працівниця маленької компанії, у якої складний період вдома і на роботі. Усі вони дуже різні, зі своїми проблемами, болями й тривогами. Усі вони опиняються на перехресті саме у той момент, коли на світлофорі життя загоряється спочатку червоне, а потім жовте світло. Є час роззирнутися навкруги і подумати, куди рухатися далі. Наважитися на вирішальний крок. Зробити вибір щодо власного переходу, який стосується мови, стосунків, політичної позиції чи свободи. І триматися цього вибору, навіть якщо більшість не бачить різниці.Дякуємо чудовій команді, яка працювала над книгою:випускова редакторка Алла Костовськаредакторка Оксана Плаксійкоректорка Оксана Борисдизайнерка обкладинки Юлія Степановамакет і верстка Олександри БруновоїДрузі, дякуємо, що чекали разом з нами!Запрошуємо до читання!Замовити новинку можна на сайті видавництва:https://komorabooks.com/product/perehid/
Ілюстраторка Юлія Степанова, яка створила обкладинку для книжки «Перехід» Юлії Баткіліної, поділилася враженнями від повісті та роботи над ілюстрацією:1️⃣Перед початком роботи ви прочитали "Перехід". Поділіться враженнями. Чи відгукнулася вам ця історія? Для мене ця повість була про чесність перед собою. Про речі, які не були мені зрозумілі певний час тому - що навіть шалений спротив ззовні не забирає в тебе можливість вчиняти так, як важливо тобі. І про те, що коли обираєш власні цінності, а не мімікрію під чужі, не стає раптом легко - але це того варте.2️⃣Про що ваша ілюстрація до "Переходу"? Чи складно було працювати над дизайном? Ця ілюстрація - в першу чергу моє емоційне враження від повісті. Про непевність, неідеальність - як тремтяче відображення дерев у калюжі, але в той же час і присутність когось, хто готовий цю калюжу перейти. Працювати було приємно, в мене з'явилися певні візуальні асоціації ще під час читання, тому залишалося тільки їх намалювати і узгодити.3️⃣ Чим надихаєтесь під час своєї роботи? Що заважає? З якими темами подобається працювати, а з якими ні? Чому? Мої найулюбленіші теми - це взаємодія природи з містом і казкові, фентезійні сюжети. Надихаюся найбільше від спокійного споглядання навколишнього світу. Глибокі болючі переживання не вмію вивертати в мистецьку форму, тому складно працювати з темами війни, смерті, втрат.4️⃣Яку літературу читаєте? Які книжки хотілося б проілюструвати?В мене була доволі довга перерва від читання, тому зараз наздоганяю і читаю різне: нон-фікшн, біографічні книги, фантастику, перечитую забуте. З таких книг, які читала ще в дитинстві і давно мрію проілюструвати - цикл про Земномор'я Урсули Ле Гуїн і "Тридцять перше червня" Джона Прістлі. Але в цілому вважаю, що будь-яка книга може стати цікавим творчим викликом для ілюстратора.
💙💛 Вже зовсім скоро у «Коморі» вийде книжка Юлії Баткіліної «Перехід», в якій авторка розповідає невигадану історію переходу — українців на українську.Нині все більше людей обирають українську своєю мовою спілкування. Це нелегкий процес, який вимагає волі й зусиль, і ми пишаємося тими, хто ступає на цей шлях — ви неймовірні!Змінювати мову нелегко, і ми хочемо підтримати всіх, хто наважився або просто зараз наважується здійснити перехід.Тому сьогодні оголошуємо старт марафону #мійперехід!Від сьогодні й до кінця травня діліться своїми історіями переходу на українську на своїх сторінках у соцмережах та просто в коментарях до цього допису (додавайте хештеги #мійперехід і #читаюзКоморою та позначайте нас 💛).Розкажіть про свій перехід, поділіться історією або лайфхаками — і нехай ваш досвід надихне і стане зеленим світлом для тих, хто зараз стоїть на перехресті.1 червня ми випадковим чином оберемо учасницю чи учасника марафону, кому подаруємо новеньку книжку Юлії Баткіліної «Перехід». Можливо, саме ви отримаєте цю новинку 😉Отож, почали!Нехай українськомовних українців стане більше 💛💙
Юлія Баткіліна про свою книжку, яка зовсім скоро вийде у нашому видавництві:«Перехід» — це компіляція справжніх людських історій, збірні образи. Ідея виникла просто: після періоду вагань я перейшла на українську мову в побуті. Це відбулося у 2018 році, влітку. Як зараз пам’ятаю цей момент. Я вирішила нарешті це зробити, бо давно хотіла й попередньо вже перейшла на українську в писанні і в соцмережах. Для мене це було логічним кроком. Тоді, 5 років тому, ми з фейсбучними друзями мутили такі собі розмовні клуби, де зустрічалися й розмовляли українською. Водночас це був дивний соціальний експеримент. Дивний, бо саме таке відчуття виникало, коли я починала звертатися українською до тих, хто знав мене російськомовною. Дивно було відповідати українською на звертання російською, навіть якщо я знала, що співрозмовник точно мене розуміє. Адже доти діяло неписане правило «відповідати тією мовою, якою до тебе звертаються» (о, так!). Дивно було спостерігати, як люди, почувши мене, починали звіряти мені ж свої проблеми: висловлювати побоювання, що їм нав’яжуть українську мову, сумніватися в щирості моїх намірів («може, ти просто наслідуєш тренди і вимахуєшся?», «може, ти хочеш натякнути, що ми якісь не такі?»), а то й питати, чому видавництва не видають певні професійні книги українською тощо.Натомість я почувалася геть іншою, хоча сама не розуміла, в чому полягає ця іншість. І ще тоді у мене з’явилася ідея написати про це відчуття. Воно було таким яскравим, живим і здавалося мені вартим того, аби писати. І... я написала про розмовний клуб! Тоді в Харкові було кілька таких ініціатив, деякі клуби жили всього кілька зустрічей, деякі трималися понад рік. Тож я написала повість про розмовний клуб, про людей в ньому, про їхні родинні труднощі, сумніви та перехід — мовний, який насправді завжди є чимось більшим.
Потреба: авто для розвідки в/ч А4082Ціль: 2300 € (100 тис. грн)Реквізити: Моно: https://send.monobank.ua/jar/2bQ4TNTZQCКартка банки: 5375411203244483Номер рахунку білої картки: UA303220010000026207328588938Svitlana KolinkoДрузі, я знову зі збором для підрозділа батька. Загалом, вони дуже самостійні і переважно все закуповують собі самі. Але зараз випадок, коли знову потребують допомоги. Ви вже допомогли зібрати для них на камери і генератор, які дуже ефективно використовуються до сьогодні. Ви допомогали зібрати на обслуговування авто, але зараз розвідка зіштовхнулась з новим викликом - їм потрібне авто. То ж наразі 2500 євро вони скинулись самостійно з бойових, ще 2300 дуже просять їм докинути. Автомобілі на війні - розхідний матеріал, на жаль.Аріана (якщо будуть репости, поясню, що це професійний бойовий медик, достатньо відома в нашому колі)) допомогла знайти хлопця, який шукає, перевіряє та перевозить машини з-за кордону і наразі є дуже хороший варіант, вже перевірений і на ходу. І хлопець, власне, перевірений, то ж він не з тих, хто обмане. Я як ніколи прошу репостів, тому що це лякаюче велика сума, яка потрібна скоро.Дякую усім небайдужим.
Оце я пишу тобі й почуваюсь бовдуром. Краще б напився і шкрябав собі не при тямі.У мені до тебе так багато страху, люті й любові,що я їх не стягую.Чуєш, уже не стягую?Здається, вже тільки мертві у цих руйновищах, весь світ зібрався розкластися і смердіти.Але він пише: "Ну що, як діти?".Вони співчутливо кивають, але я надто відверта,тут це не заведено, тут же нормальні люди.Я мала там померти, розумієш, мала померти,Що? Добре, серденько, коника намалюю.Я насправді не певна, що вижила, і не певна, що вижити мала право. Але вона просто мовчить на "як справи?".Зі мною нічого не сталося, просто довго стояли в черзі.Діти плакали, туман тягнувся до горла.Я не знаю, що мені муляє, що тепер так пече мені,зі мною нічого не сталося, нічого не сталося, ні-чо-го.Руки німіли, із них ледь не падали немовлята.Вона хрипить: "Мені ніколи розмовляти".Комусь із них бог зараз намазує бутер,Шкодує, що він всевишній і нічого не може забути, курить, мовчить і хоче кризову консультацію.Його питають, що сталося.Він запускає на звук стільцем.Він витримав усе, що не сказано було досі.Але не це.
