Рішення Міжнародного олімпійського комітету щодо дискваліфікації Влада Гераскевича можна в університетах вивчати. На філософських факультетах, як приклад вишуканого, безмежного цинізму та фарисейства.Давайте розберемо цей букет. Влада дискваліфікують за те, що на його шоломі - загиблі українські спортсмени. Там немає напису, що їх вбила Росія. "Політику" МОК вбачає навіть не в тому, що показано, а в тому, що не згадується прямо - але відомо, насамперед, їм самим. Вони знають, що тих спортсменів вбили їхні російські друзі та меценати, їм ніяково - тому Влад мусить піти.Ми в ситуації, коли жертві злочину кажуть - якщо кричатимеш, ми змушені будемо вивести тебе за межі нашого пристойного товариства. Навіть якщо не будеш звати на допомогу, навіть якщо не лаятимешся, навіть якщо не називатимеш злочинця по імені - сам факт крику, чи сліз, чи скорботи буде нами розцінений як не комільфо, як спроба свято зіпсувати - бо ми ж-то знаємо, хто тебе насправді катує. І ти підеш геть.І це не якийсь виверт одного психопата, це офіційна позиція великої міжнародної організації, висловлена з найвищих в світі трибун.Найнижчими в світі людьми.
Ювілейний збір.Зібрано 399 тис., мета збору 550 тис.72% необхідної суми зібрано.Нагадую, що збір ювілейний бо ми збираємо на п'ятдесяту автівку з початку Великої війни. Цього разу ми будемо знов купувати Форд Ф-350. Це автівка, яку американці вважають важким пікапом, але це майже вантажівка. Нагадаю, що вартість автівки для нас складається з трьох співставних частин. Це безпосередньо придбання автівки, її шлях дл нас (спочатку до порта, потім океаном, потім від порта в Україну) і ремонт. Зібраної частки суми вже вистачає на придбання, тому я вже сьогодні починаю процес пошуку. Це, мабуть, найдовший збір з усіх, що в нас з вами були з початку Великої війни. Хоча в нас були й більшого обсягу збори, й менш зрозуміли й наочні. Але я розумію, що зараз в усіх дуже складная ситуація і знайти гроши на донати важче ніж зазвичай. Вірю, що ми в будь якому разі доб'ємо збір за зрозумілий час. Кожного разу коли збір сповільнюється є дуже велика спокуса вдатися до емоційного шантажу і увімкнути режим білкі-істерички. Особливо з урахуванням того, що в нас в черзі ще два невеликих, але дуже потрібних збора. Так робить багато хто з волонтерів і я знаю, що на короткої відстані це працює. Причому це дуже просто зробити. Повірте, в мене є чимало дуже прикрих історій про те, чим час від часу завершується відсутність на фронті потрібної автівки. Але я вважаю цей шлях ганебним і неповагою до донорів і тому не буду цього робити. Не буду робити зараз, сподіваюся що і ніколи. Тому що я розумію, що зараз важко усім. І не вважаю, що маю право в обмін на ваши донати додавати вам розпачі і нервів. Нажаль, у всіх нас зараз для цього безліч приводів і без моїх істерік. Я ще раз дуже дякую усім за участь і допомогу. І дуже прошу якщо в вас є така можливість, долучитися і допомогти дотиснути цей збір. Він справді дуже важливий і ця автівка буде дуже ефективною вашою допомогою фронту. Саме вашою, бо допомагаєте саме ви. Я лише ваш оператор цієї допомоги. https://send.monobank.ua/jar/8WZmzpdHXfбанка4441111039902402 моно5363542108064677 приват
[email protected] (Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
Вікінги носили коси, вмивались ароматними оліями та підводили очі. За це їх окремо не любили англосакси - ті в них ще й дружин уводили.Змусити римського легіонера вдягнути штани, а не туніку (себто, коротку сукню) могла лише вкрай від'ємна температура, та й те не кожного. Пізні ж римляни, себто, візантійці, побороли глобальне похолодання тим, що опустили туніки нижче колін та почали носити в кілька шарів. Сучасний одяг православних священників саме звідти.Шотландці жваво носили спідниці. Як і ті герої Грецької визвольної революції, що винесли з Греції Османську імперію.Підбори та перуки взагалі від початку призначались чоловікам.В епоху Ренесансу дядько, в одязі якого не було хоча б трьох яскравих кольорів, вважався або за монаха, або за напівбомжа. А в епоху Просвітництва - той, що не пудрився та не носив мережива.До 19 сторіччя рожевий вважався "кольором хлопчиків". Кольором дівчат - блакитний.Але чомусь зараз деякі люди щиро вважають, що існує універсальний стандарт чоловічого стилю. І це - пізньорадянський напівколгоспник-напівкримінальник. А все, що не воно, то точно лгбт.Чому так було в 90-ті, я знаю. Чому інколи і зараз пихкає - загадка.
Тут нещодавно відео бігало про жіночку, яка "дочекалась визволителів", а "визволителі" їй чоловіка закатували та саму згвалтували.Це не поодинокий випадок. На Київщині було подібне в 2022, коли росіяни прибухнули та завалили ватніка з колишніх регіоналів. Його донька потім ще з нього героя та жертву зліпити намагалася - не вийшло чомусь.І тут, мені здається, важливо зробити певний акцент.Деякі люди вважають, що росіяни отак себе поводять на окупованих територіях через особливу звірячу ненависть до українців. Це серйозна помилка, її треба викорінювати з голів.Росіяни себе так поводять тому, що вони росіяни.Та жінка така українка, як пацюк, що в стайні народився, арабський скакун. Ті, що її катували, теж не сприймали її такою. Вони це робили з нею не тому, що вона "інакша", а тому, що могли.Те саме вони роблять зі своїми, коли можуть. Досвічені знають, скільки випадків не останніх "бійців за свободу Новоросії" завалено своїми ж заради снаряги або тачки. Наприклад "Берег" Мангушев. Вагнерівцям було якось насрати, що він медійний, що серед засновників "Еспаньоли" та улюбленців "воєнкорів". Просто в нього була тачка, тому йому прострелили голову. Їм за це, до речі, нічого так і не було. Його ліпша подруга Анічка Долгарєва потім писала вагнерівцям панегірики, а ліпший друг Мурз в шоці вкоротив собі віку, щоб привернути увагу до несправедливості. Всі тільки поржали над дурником.Про те, що роблять в рідній Росіюшці зі своїми ж родичами, і мови немає.Вони. Просто. Такі. Це вкрай важливо розуміти для будь-яких взаємодій з ними.Вони, до речі, про це знають. Саме тому вони так люблять "сильні руки при владі" - бо знають, що лише терор ззовні може стримати тих звірів, що живуть в них всередині та вивільняються стаканом - а часто і без стакана.Не робіть ворогам зайвих комплиментів, вважаючи, що десь у світі для них є люди, до яких вони ставляться інакше. Дуже важливо знати, що себе вони ненавидять та зневажають так само, як і інших.
Якщо чесно, проста - найпростіша, як одноклітинне - людина любить армію. Абстрактну. А отому конкретному хлопа в пікселі, що в маршрутці по УБД їде, чи отому, що поза чергою проходить, чи просто отому, що в транспорті не так подивився чи в Інтернеті був дуже різкий - вічна ганьба, каже проста людина. Бо то і взагалі військовий не справжній, так собі військовий, тиловий, ніякий і всіляко недостатній. Ну а якщо в ТЦК, то й порішити не гріх - ну, себто, сама проста людина не порішить, бо лячно, а от гопнику, що пирне, поспівчуває. Тому пішов ти нахір, військовий, і форма ще не виправдання, і взагалі треба розібратися, де ти її взяв. Справжні військові - вони абстрактні і в усьому зручні. Оптимально ще мертві. Мертвими взагалі можна будь-яку тезу прикрити, вони проти не будуть. Мертві, ви ж не проти? Бачите, мовчазна згода.Втім, якщо чесно, військові простих людей теж люблять, але не всім сердцем. Бо ніхто не ділить суспільство, суспільство вже розділене. На тих, хто в війську, тих, хто для війська, тих, хто десь там паралельно, тих, хто від війська бігає, і тих, хто на військо стрибає - просто для того, щоб переконати себе, що сам-то не лайно сцикливе, а все правильно зробив. Отакі різні категорії, і категорично вони будуть розділені аж до того, поки нинішнє доросле покоління не помре.Здавалося б, військовим має бути сумно. Бо ж знають, що замість шанування їхніх вчинків чекають на них - та що чекають, вже є - зиркання з-під лоба. Бо люди, не здатні на вчинок, людям, здатним, ніколи не пробачать.Але військовим не сумно. І не тільки тому, що в них є побратими - з побратимами теж регулярно лаятися можна - а тому, що в них є і до кінця життя буде знання, що все зроблено правильно. Що навіть якщо зараз на голову впаде цеглина чи дрон - на тому світі ані святий Петро, ані святий Миколай, ані валькірії з великими очима дурних питань не задаватимуть.І це знання вже ніхто ніколи не забере.От тому зі святом, котики.
На смерть російського пілотованого космосу.Колись, ще у 2011 році небрати наші менші запускали апарат "Фобос-Грунт" до супутника Марсу. Насправді, звісно, до дна Тихого океану, попутно продовбавши хорошу українську ракету. Кілька версій причин було, моя улюблена - переплутали запрограмовану часову смугу. Менш з тим - довбанулось.А чудовий Лео Каганов написав вірш.Мені здається, зараз в якості епітафії російській космонавтиці навіть більше підійде. Перепрошую за мову оригіналу, та воно того варте.Не жалею, не зову, не плачу, сердце позабыло прежний бунт. Тает в небе, пламенем охвачен, межпланетный модуль «Фобос-грунт». На орбите, солнцем опаленный, он глядит, прищурясь, свысока, как ржавеют золотые клены, купола церквей и облака. Промелькнут осенней гулкой ранью под иллюминатором его города, наполненные сранью, хутора, где нету ничего, промелькнут болота, плоскогорья, трактора, лежащие вверх дном, частные коттеджи на приморье и Байкал, наполненный говном.Запестрит в ландшафте цвет мышиный воинских частей, колоний, зон, промелькнут мигалками машины, где играет радио «Шансон», промелькнут товарные вагоны, пустыри, посевы анаши, мудаки в наколках и погонах, чурки, бизнесмены, алкаши, поплывет внизу благоговейный и такой родной калейдоскоп: школьники с бутылками портвейна, задранными вверх, как телескоп. Видит модуль, сверху пролетая, милый край березовый, родной — рынки с дребеденью из Китая и текстиль турецкий привозной. Промелькнет Кавказ и чукчи в чумах, Волга и сибирские края, быдло в тренировочных костюмах, бабы с чемоданами тряпья, Байконур, нахмуренные лица промелькнут на несколько секунд... Так страна березового ситца провожает модуль «Фобос-грунт».В телескопы наблюдает НАСА твой полет в космическую тишь — после наших запусков «Глонасса» их уже ничем не удивишь. Дух бродяжий! Ты летишь над миром! Ты покинул свой родимый дом — без бумажки, выданной ОВИРом, без отметки в паспорте своем. Пролетишь фанерой над Парижем, вытянув антеннки и штыри. Тихо серебрятся пассатижи, сборщиком забытые внутри. Ты летишь, отчаянно питая где-то в схемах у себя внутри батарейкой, сделанной в Китае, лампочку, отлитую в НИИ. Безусловно, все мы в мире тленны, но особо тленен этот лак, эти провода и эти клеммы, связанные скотчем кое-как. Пара чьих-то брошенных окурков, спичек отсыревший коробок, мелкая заезженная шкурка — та, которой начищали бок...Отстрели последнюю ракету. Отдели последнюю ступень. Главное — страну покинуть эту, а на Марс лететь конечно лень. Ни к чему тебе далекий Фобос, ни к чему тебе багряный Марс, под тобой теперь огромный глобус — приземляйся, только не у нас. Здесь в краях у нас такая мода, так слегка устали на пути, что любой не слишком глупый модуль норовит сорваться и уйти. Я теперь скупее стал в прогнозах, я провалы чую за версту. Хочется пойти обнять березы, с горечью сморкаясь в бересту. Не жалею, не зову, не плачу, сердце тронул холодок потерь. С модулем не может быть иначе, если так во всем у нас теперь. Что творится на другой планете, на ее космической оси, мы прочтем бесплатно в интернете где-нибудь на сайте Би-би-си.Среди буйных нанотехнологий, среди всех космических задач расцвели кудряво микроблоги и каналы телепередач. Полетят никчемные химеры, словно с белых яблонь пестицид. Ах, какие были полимеры! Как мы их просрали, просто стыд. «Фобос-грунт», лети, ты нам не нужен, мы привыкли верить в чудеса. Даже если мы ложимся в лужу — нам она как божия роса. Заржавеешь, модуль, долетишь ли — все равно мы первые во всем: первыми когда-то в космос вышли, первыми из космоса уйдем.
Дозвольте трішки релігієзнавчого про Хеловін. А потім навіть трішки богословчого.Щороку бачу збурення щодо "сатанинського свята". Щороку несила це бачити. Давайте розбиратися.Зимові карнавали різних типів, однією з компонентів яких є жартівливе перевдягання в різну нечисть - європейська (і не тільки, але нас зараз цікавить Європа) культурна універсалія. Причому далеко не тільки західноєвропейська. Жарт про "Хеловін? То ви ще нашої Маланки не бачили!" не жарт. На споконвічно православних землях Східної Європи костюмчики пострашніше Хеловіна будуть - пошукайте македонські Вевчани чи болгарські Кукері.Можна сказати, що ці традиції мають язичницьке підгрунтя, але вони синкретизувались з християнською традицією та підлаштувались під відповідну картину світу.Основний посил таких дійств - показати злим духам зими, що ти їх не боїшся. Бо жарт вбиває страх. Якщо ти щось висміюєш, пародіюєш, то воно не страшне, будь це дух зими, чорт лисий чи Путін Володимир Володимирович - хоча перепрошую, чорта лисого я вже згадав.У церкви впродовж віків були різні ставлення до таких традицій. Я, наприклад, не люблю синкретизм в будь-яких формах, в мене і від словосполучення "яблучний Спас" око сіпається. Тому я в таких подіях участі не беру.Але, як казав один корупціонер, "не треба святкувати Хеловін, навчіть своїх дітей колядкам" - це щось на кшталт російського "зачем нам английское слово сэндвич, когда есть простое русское слово бутерброд". Бо в традиційних персонажах вертепу Чорт і Смерть теж є, та й до кози можна до... добре, не будемо це робити з козою.А тепер претензія до іншого боку банкету. Розповіді про "святкуючи Хеловін, ви заграєте з нечистю" - все одно, що розповіді "розміщуючи карикатури на Путіна, ви виявляєте колаборціонізм та працюєте на Росію". Походить це від магічного мислення: мовляв, зло настільки онтологічно потужне, що будь-яка згадка його, навіть у якості висміювання, якимось магічним чином тебе оскверняє.Певно, така думка може заслуговувати право на життя в якійсь політеїстичній, анімістичній чи дуалістичній релігії - але християнському віровченню не відповідає. Як і магічне світосприйняття (на противагу світосприйняттю релігійному) загалом. Ні, зло в християнстві не є настільки онтологічно потужне, щоб "забруднити" людину без свідомого йому служіння волею чи дією на шкоду іншим. Ні, вдягнувши маску чорта, ви не впускаєте в своє серце нечистого. Коли собаку пинаєте - впускаєте. Коли сусідці двері лайном мажете - впускаєте. Чи коли свідомо демона викликаєте (ні, він не прийде, але тим не менш). А коли гарбуза на вікно ставите і смієтесь над оповідями про примар, як десятки поколінь до вас - ні. Впустити зло дуже просто, але це не так робиться.Тож не переймайтесь самі і інших не засмикуйте. Не все, що викликає у вас острах, викликає його обгрунтовано - і слід про це пам'ятати.
Трішки волаю з історії про те, як ватник на українку в швейцарському потязі стартонув.Отже, ватник чує, що в парі на сусідніх кріслах дівчина, що їде з маленькою дитиною, спілкується зі своїм їлопом українською (при тому, що її хлоп відповідає російською з легким акцентом). Ватник лізе бикувати. Зокрема, стверджує, що "він швейцар" (саме так), а вони біженці, вони живуть на його податки, а він росіянин і всіх буде убивати. І нічого вони йому не зроблять, бо він тут громадянин, а вони ніхто. Потім лізе забирати у дівчини телефон, на який вона його знімає. Потім бійка, поліція. Наостанок ватник ще намагався гроші вимагати, щоб "він заяву за побиття не подав".Та з'ясувалося:1. Ватник в Швейцарії має хіба вид на проживання, а так він сам кухар-заробітчанин з латвійським громадянством.2. Хлопець, на якого він напав, якраз швейцарець по народженню і паспорту. Просто батьки з Білорусі. Трішки знаючи місцеве законодавство, хлопець не вівся на жодні гнилі базари, але як тільки ватник поліз забирати телефона - накидав йому по шиї.3. З'ясувалося, що у ватник це вже не вперше.4. Збудилося українське МЗС, розштовхало швейцарську поліцію.5. В Латвії в той же день проти ватника порушили кримінальну справу.Наскільки ж показовий випадок.От ти срана, нікчемна вата, якій пощастило мати громадянство ЄС і не жити в Росії. Ти навіть Швейцарії дістався і на кухні там копирсаєшся (він кухар, хоча в соцмережах вказував освіту комп'ютерщика). Ну сиди ти тихо, не відсвічуй, живи своє бидляцьке життя.Нє!Треба на гнилих понтах та брехливих базарах доколупуватись до українців, аж допоки не станеш героєм Інтернетів, не отримаєш звізди, ризику депортації і кримінальної справи в рідній країні.В такі хвилини доводиться згадувати, що колись Хрюша зі "Спокойной ночи, малыши" був хлопчиком Єрошкой, якого (бо ляльководам треба було полагодити ляльку) чарівник перетворив на свиню. Але згодом виявилось, що свинею бути для нього природніше.
Насправді принцип безпроблемного співіснування простий.Можна бути бізнесменом, який за молодості стільки вкрав, що вже не посадять. Або людиною, що мріє бути схожим на такого бізнесмена, і тому тусить в колах поважних людей на правах захопленої аудиторії.Можна бути муклою з роздутими губами, яка на вулиці буває лише два кроки - від порогу до тачки папіка.Можна бути дерзкім пацею зі ста п'ятистами тисяч підписників в тіктоці, для якого напускний цинізм - спосіб себе продавати.Можна бути невиспаним та з ранку напівп'яним охоронцем супермаркету, якому на все по життю наплювати.Можна бути хіккі-програмістом з заросшею шиєю, який живе в роботі та на інтернет-форумах.Можна бути втомленим водієм маршрутки чи кур'єром Глово, в якого в голові немає місця високим матеріям.Можна бути пенсіонером-інженером на пенсії, що сумує за брутальною величчю радянських заводів.Можна бути спорсменом, для якого спорт не має кордонів.Можна бути інтелігентом радянського розливу з Грушинським фестивалем в анамнезі та портретом Висоцького на стіні.І в наші часи можна обмежити своє коло спілкування до лише таких саме.Але якщо ти зневажиш боротьбу України за незалежність, і це помітять, тебе можуть піддати образі словом або дією. Масовій. Яким би авторітетом ти не був у своєму маленькому світі.Бо довкола цього світу в цій боротьбі живуть та помирають мільйони українців, яких вата трішки заколебала.Не будь нею. Хоча б публічно.
Про політику ідентичності.Політика ідентичності - це коли людина хоче, щоб інші сприймали її не так, як бачать вони, а так, як бачить вона сама. З цього, бува, сміються.Наприклад, хлопець бачить себе дівчиною.Або чорношкіра дівчина з Міннесоти вважає себе нащадком Клеопатри.Або десь по теренам Новгородщини "бегает с кликухой эльфа-мужика страшная толстуха в роговых очках".Ну є і більш м'які форми, як то хлоп на Сихові, що корчить з себе чорношкірого ганста, брата дівчини з Мінесоти. Або японця.І, звісно, є квадробери та інші теріантропи, аж до виття на місяць і нюх-нюх не скажу де.Всі ці політики ідентичності йдуть у багатьох по статті "хрінь лівацька".Але.Але от маємо директора ФБР Кеша Патела що його поставив Найправіший та Найконсервативніший Білий Дім в історії. Отой на фото. І він пише загиблому соратнику "побачимось в Вальгаллі", але ж неможливо в голові це прочитати інакше, ніж голосом Раджеша Кутрапалі. Вікінгів підвезли, дракар розвантажують.Сильно він від того хлопа з Сихова відрізняється?А якщо хлоп з Сихова навпаки, хоче здаватися білим англосаксонським протестантом з олд мані штату Массачусетс, хоча його батько до міста з колгоспу "Зоря Ілліча" у 70-ті приїхав?А наскільки сильно від категорій з першої половини посту відрізняється боєць за традиційну сім'ю, що до сорока не обзавівся жінкою та дитиною?А якщо дитина є, але поза шлюбом?А панотець, який веде хлопчика в кімнату? Ой, добре, це рідкісне виключення. А панотці, що не водять хлопчиків, але знають, що отой водить - і мовчать? Це таке ж рідкісне виключення?Всі ці люди, хоч дуже праві і дуже консервативні - вони теж вимагають від оточуючих бачити в них тих, ким вони об'єктивно та очевидно не є.Звісно, тут можна сказати, що в першому випадку бар'єри частіше біологічні, а в другому скоріш соціальні.Але тут хто ще смішніший - той, хто мріє стати кимось, ким не може, або той, хто хоче і може, але лише мріє.
TGLIST.COM.UA
