Насправді принцип безпроблемного співіснування простий.Можна бути бізнесменом, який за молодості стільки вкрав, що вже не посадять. Або людиною, що мріє бути схожим на такого бізнесмена, і тому тусить в колах поважних людей на правах захопленої аудиторії.Можна бути муклою з роздутими губами, яка на вулиці буває лише два кроки - від порогу до тачки папіка.Можна бути дерзкім пацею зі ста п'ятистами тисяч підписників в тіктоці, для якого напускний цинізм - спосіб себе продавати.Можна бути невиспаним та з ранку напівп'яним охоронцем супермаркету, якому на все по життю наплювати.Можна бути хіккі-програмістом з заросшею шиєю, який живе в роботі та на інтернет-форумах.Можна бути втомленим водієм маршрутки чи кур'єром Глово, в якого в голові немає місця високим матеріям.Можна бути пенсіонером-інженером на пенсії, що сумує за брутальною величчю радянських заводів.Можна бути спорсменом, для якого спорт не має кордонів.Можна бути інтелігентом радянського розливу з Грушинським фестивалем в анамнезі та портретом Висоцького на стіні.І в наші часи можна обмежити своє коло спілкування до лише таких саме.Але якщо ти зневажиш боротьбу України за незалежність, і це помітять, тебе можуть піддати образі словом або дією. Масовій. Яким би авторітетом ти не був у своєму маленькому світі.Бо довкола цього світу в цій боротьбі живуть та помирають мільйони українців, яких вата трішки заколебала.Не будь нею. Хоча б публічно.