Tregubov's Purrple Chamber

Є час і натхнення для довгочиту.Попередження: все, що нижче, є моєю думкою як приватної особи.Я переконаний, що ми дійшли до тієї точки, в якій Росія не зможе досягти своїх цілей військовими методами. Навіть мінімального їхнього набору - окупації Донбасу.Не впевнений, втім, що в Росії всі це усвідомлюють, особливо нагорі. Я, як речник УОС, постійно маю справу з різними мапами - нашими та їхніми. Останній місяць вони ретранслюють таку наркоманію, що п’ять разів взятий Куп’янськ почав здаватися легеньким перебільшенням. Бої в Лимані (тому, що великий) та майже взята Борова з Куп’янськом-Вузловим, повністю контрольовані бравими російськими бійцями Вовчанські Хутори і бої в таких селах, назви яких були для мене в новинку, бо взагалі десь в глибинах Харківщини.У мене таке враження, що вони це транслюють вже навіть не для плебсу, котрий Малу Токмачку не відрізнить від Чорнобаївки, а нагору. Знімають рімейк фільму “Гудбай, Ленін”, в якому дітки приховували від мами факт воз’єднання Німеччини. Тільки замість мами - ботоксна бабуся. Я тоді, в принципі, не дивуюсь, якщо він щиро вірить, що вони не просто Донбас окупують, а зроблять це ще до осені. Я б з такими вихідними даними теж міг би повірити.Правда в тому, що військовим шляхом вони зроблять це ніколи. І навіть якщо це не усвідомлює хуйло - усвідомлюють підхуйлята. Час грає не на їхню користь, оборонні спроможності України зростають швидше, ніж їхні атакувальні, і завдання взяття Слов’янська-Краматорська-Карачуна не виглядає реалістичним. Ні, не те щоб в них зовсім не залишилося карт і засобів ескалації. Просто вони поділяються на малореальні та малоефективні (пробити Білорусь на включення в конфлікт) та катастрофічні для самих себе (ядерна ескалація та масова мобілізація).З усіх цих варіантів, що характерно, масова мобілізація - єдиний, який може високоймовірно забезпечити результат. Себто, якщо реально зігнати пів-Москви і почати закидувати м’ясом, створюючи перевагу по піхоті один до дуже дофіга, то можна чогось досягти. Але з втратами значно більшими, ніж зараз, бо м’яса-то буде більше, а техніки, логістичних спроможностей чи організаційного ресурсу в виді командирів тактичної та оперативно-тактичної ланки - ні. Саме тому вони і на це не йдуть.Це означає, що нас та інших світових гравців будуть втричі інтенсивніше качати іншими методами: інформаційними кампаніями, терором мирного населення, підживленням панічних та капітуляційних настроїв, підкупом, тощо. Нова програма-мінімум - здобути найменш болючий для Росії сценарій неперемоги.Тому логічно було очікувати, що будуть цілити по мірняку, в центрі Києва будуть зигувати, сто п’ятсот інстаблогеринь проміж фото нігтиків розповідатимуть про ТЦК з індусами, а на виборах в Європі у право- та ліворадикалів різко зростатиме фінансування.Завдання в нас дуже важке, але дуже просте: завершити почате. Добити російську економіку та логістику і перевести баланс здобутків та втрат для них в такий, який не дозволить ефективне відновлення без масової мобілізації. Ця мета не так далеко.А паралельно не піддатися на усю цю гойду - ані інформаційну, ані психологічну, ані політичну, ані дипломатичну.Я теж заколебався служити, чесно. Хай мені і в рази легше за багатьох - на цивілі все одно було веселіше. Хочу додому тискати величезного чорного мейн-куна (фото додається). Але треба доробити справу.

Новину вже публікували, але ж які чудові деталі оминули! Додам-но відео.Жила собі в Російській Федерації режисерка Анна з милозвучним прізвищем Тиц. Як і всі представники російської медійки, знімала пропаганду про те, як злі українці їдять російських немовлят, не знімаючи трусиків (себто, з немовлят. Щодо самої Анни в процесі зйомок в мене впевненості нема)Поїхала вона презентувати свої кіношедеври не куди-небудь, а в окуповану Південну Осетію, бо де ще знайдеш глядачів, яких не шкода, і змусиш дивитися.І вирушила вона з колегою романтичною прогулянкою висячим мостом над швидкою гірською річкою.Колега ж, як справжній російський журналіст, жаждав гойди та жіночої уваги. Тому вирішив, що висячий міст півметри завширшки - саме те місце, де варто пострібати під звуки щасливого гібона та зойки Анни "Нє нада!". Від такого передозування гойдою міст здійснив маневр ухилення і катапультував бешкетника в стрімкі гірські води.Але останній знав, що Вальгалла не прийме того, хто пішов з життя без бою. Тому схопив Анну за центр прийняття рішень (рос. "срака") та борцівським прийомом увльок її за собою. "И пучина сея поглотила ея".Винуватця свята виловили майже відразу, живого та різнобарвно мокрого. А от Анну - за три дні, в 35 кілометрах, і вже бездиханною. Таким чином справдилось давнє пророцтво, що наші пращури закодували у фразі "Тиц-пиздиц".А от тепер - слайди.

Так, бачу, є досі стереотип, який потребує виправлення.Стереотип полягає в уявленні, що в Росії та на окупованих територіях існує якась надпотужна, хитра та підступна мізкопромивочна машина. А в нас нічого. Тому якщо людина, доросла чи дитина, потрапляє під могутній вплив цієї машини, то шансів нема, втрачає волю. А нам все це треба вивчити і думати, як у нас створювати власну систему національно-патріотичного виховання.Іронія полягає відразу в кількох моментах.По-перше, російські мізкопромивочні машини чудово досліджені. В тому числі, окремо - дитячі та молодіжні організації, в усій їхній еволюції від "Идущих вместе" через "Наши" до Юнармии. Ви легко знайдете багато мегабайтів текстів з цього приводу.По-друге, навіть мінімальне з ними знайомство подарує вам вкрай знайомі відчуття. Бо це тупо піонерія/комсомол. Точніше - симуляція піонерії та комсомола, зроблена трієчниками на відчепись з використання державного гранту, дві третини з якого вони вкрали і ще чверть пропили. Я вже не кажу про те, що в сучасних умовах і оригінальна піонерія у виконанні більш талановитих та менш корумпованих уродів навряд чи злетіла б, тут навіть про неї мова не йде.Ця штука справді ефективна лише відносно тієї соціальної категорії, яка "рада старатися". Себто - тих, хто вважає соціальне пристосуванство корисним або необхідним для кар'єрного зростання. Тут дуже хотілося зазначити, яка саме соціально-професійна категорія опинилась в перших рядах колаборантів, але ж знову обговорення зведеться до того, що "от ви на нас наїжджаєте, а ми не всі такі".Найстрашніший та найцинічніший секрет полягає в тому, що жодного секрету немає. Мізкопромивочна машина є. Її застосування, як і сам факт окупації - злочин. Але це не якесь магічне мамбо-джамбо, це просто проголошений постулат: "хто буде махати прапорцем завзятіше, тому дві конхвети замість однієї". І це працює.А тепер щодо "а давайте створимо щось власне на державному рівні".Боронь небо. Боронь. Небо.Бо маємо ту ж фішку, що й з "морально-етичним контролем" - як тільки долучити державу, а не позадержавні організації типу Пласту, у нас, буде, власне, своя пародія на піонерію. Просто тому, що реалізовувати це все на місцях будуть саме ті люди, які інакше не знають. Бо в нас нема інших людей на місцях, розумієте? Це ж вже було, як казав один досвічений керівник.А очолить це все на рівні парламенту заслужений парламентський педагог та вихователь - депутат Мазурашу. Ударимо власними йолопами по російським дебілам і цим переможемо.Або ні.Не все, на жаль, має прямі та симетричні рішення.

З росіянами у Куп'янську маю унікальну ситуацію: росіяни записали власних недобитків у двохсоті авансом.Зазвичай мені, як речнику, доводиться спростовувати наявність росіян там, де їх насправді нема.Тут ситуація зворотна - доводиться спростовувати їхню відсутність.Іронія в тому, що по підвалах там досі никається десь від відділення до взводу. Щодня фіксується 6-8 унікальних позивних. В тому числі в районі тієї нещасної лікарні. Паралельно з цим я читаю у зет-блогерів розповіді про полеглих героїв-панфілівців.Я фіг його знає, чому вони вирішили записати поки що живих у мертвих. З припущень - або щоб можна було по району тієї ж лікарні активніше працювати, або щоб затушувати сумну для них тему Куп'янська, де сам їхній Верховний розмазував по обличчю власну брехню.Але по факту так. Звісно, погоди вони там не роблять і не зроблять. Звісно, шансів в них нуль, бо вони стирчать у центрі, а підкріплення ворога не можуть дійти навіть до околиць міста. Тому росіяни, схоже, вирішили не грату тему героїчної оборони занадто довго.Але виходить яскраво. "Партія сказала в морг, значить, в морг".

Ця історія – правдива й водночас настільки фантастична, що заслуговує бути зафільмованою. Якось до інженерного підрозділу ГУР МО, де служить Майстер, приїхали бійці з іншої бригади для обміну досвідом. Нагадаємо, цей підрозділ спеціалізується на виготовленні боєприпасів та дистанційному мінуванні. Хлопці, що приїхали, також займалися дистанційним мінуванням. Та практичного досвіду мали трохи менше, а в роботі використовували стандартні боєприпаси, які не маскували взагалі.Навчені сапери та пілоти розвідувальних БпЛА доволі легко виявляють такі БК. Відповідно, на ділянці фронту, де працювали менш досвідчені інженери, росіяни наші міни швидко знаходили та безболісно для себе знешкоджували. До того ж ці групи розмінування було важко знищити. Переважно – через нормативні обмеження на застосування безпілотників на оптоволокні проти піхоти, під яку формально підпадають і групи розмінування.Тож вони спокійно виходили й відпрацьовували. Наші розвідники вже в обличчя знали ворожих саперів, їхню кількість в групі та час виходу. Але зробити з цим нічого не могли. Армія тримається на горизонтальних зв’язках та обміні досвідом. Сфера дистанційного мінування – не виключення. Отже, хлопці приїхали до підрозділу Майстра вчитися гарно маскувати міни, щоб ворожі інженери, як мінімум, не так легко могли їх знаходити. За кілька днів після завершення навчання з маскування бійці повернулися щасливі, натхненні та вдячні за науку. Вона принесла абсолютно реальні та значні результати.Що ж сталося?Наша арта крепко відпрацювала по тій самій ворожій позиції. В результаті – частина росіян «затрьохсотилася», інші евакуювалися. Та на місці залишилася важлива апаратура, яку треба було забрати. З перехватів стало відомо, що для цього туди вирушить та сама група розмінування, яка так сильно дошкуляла нашим. Після артобстрілу під час обльоту наші БпЛАшники помітили, що вибухами по позиції розкидало багато білих мішків, в яких росіяни явно щось зберігали. Тоді хлопці прикинули: а що, як додати до них ще один. Так і зробили. Взяли подібний білий мішок та поклали в нього протитанкову міну з датчиком руху. А по тому – великим «бомбером» скинули той мішок до інших. Незабаром на позицію приїхала «буханка» з російськими інженерами. Недовго думаючи, один з них буцнув білий мішок, що валявся поруч. Стався вибух – і вже самого інженера навіть в пакет зібрати стало нереально.Посмакуйте з нами цей момент. З усіх однакових мішків, розкиданих по залишках позиції, росіянин штурхнув саме той, в якому наші військові замаскували міну.Погодьтеся, красивий задум, гарна реалізація і чудовий результат.Але це – ще не кінець історії.Під час вибуху БК поранення отримали й інші учасники групи. Тож на евакуацію своїх «300-х» росіяни відправили другу «буханку». На її перехват тут же вилетів наш FPV-дрон – і вразив прямим влучанням. Так «затрьохсотилася» ще частина росіян, на евакуацію яких вислали третю «буханку». Але ця автівка до позиції просто не доїхала – дорогою підірвалась на міні.Так ворожа група розмінування припинила своє фізичне існування. А наука Майстра з маскування мін дала 100%-й результат. Зараз підрозділ Майстра продовжує масштабувати виробництво БК для дистанційного мінування. А ми бійцям ГУР МО взялися у цьому допомогти. З необхідних 520 000 гривень натепер зібрано 268 703 гривні: 231 188 грн – на рахунки та $ 915 на PayPal.Залишилося дозбирати 251 297 гривень.Часу: 5 днів Долучайтеся просто зараз посильним донатом: 🇺🇦 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/6j3jn9D7wi🇺🇦 Номер картки: 5375 4112 0631 8037🇺🇦 Конверт: https://next.privat24.ua/env/donate/232b6ed0🇺🇦 PayPal: [email protected]Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family», у коментарях до платежу вкажіть «На БК для ГУР»Більше донатів – більше БК – більше пакетів для росіян.

Жив собі колись гнійний сідор, і звали його Міша Чаплига. Зараз він по закордонах війну пересиджує, а ще нещодавно був поважний політолог, гість телеканалів та кум патріотів, хоч і на регіональському підсосі.І от коли росіяни захопили наші кораблі, що йшли Керченською протокою, він видав теорію з посиланням на власні джерела, що насправді ці кораблі вивозили золото Порошенка з Маріуполя в Одесу, щоб потім за кордон вивезти. Там така вичурна теорія була, з подробицями. Хтось підхопив, півдня обговорювали. Лише тоді хтось в коментарях обережно написав:- Стоп, але ж кораблі йшли в Маріуполь, а не з Маріуполя.- Ну, версія потребує уточнення! - заявив на те Чаплига.Ну а потім ще півдня цю версію обговорювали, бо ж вона така красива, що той факт, що кораблі не туди йшли - така дрібниця. І взагалі, "це не ми лохи, які галімий вкид відомого шахрая обговорюємо, це діюча влада Порошенка сама винна, що в неї така репутація".Потім на "ну шо ти, дядя-блядя?" Чаплига казав, що гордий, що такою хитромудрою провокацією врятував Україну від режиму шоколадного бариги, тож не шкодує, що трішки ввів читачів в оману.Здавалося б, до чого тут українці, що підхопили та почали крутити російсько-сіяртовські вкиди про "чорне золото", що через Угорщину йшло?До того, що між ними та чаплигами значно більше спільного, ніж обом сторонам хотілося б визнавати.

Чотири роки тому російська орда, сп'яніла від дешевої горілки та відчуття власної безкарності, рвонула до серця України.Вони сподівались на швидку перемогу, і вже готували дірочки під медалі та ордени. Вони заколисали самі себе власною ж брехнею, що дев'ять з десяти українців зустрінуть їх з квітами, а десятого вони розстріляють беззбройним. Їхні медіа заходилися в брехні про тисячі знищених українських танків, сотні підбитих «Байрактарів» та прориви до Одеси.Українці виявилися озброєними та непривітними. Українці таки зустріли гостей квітами - "Гвоздиками" та "Піонами", та наробили в них такі дірки, що заготовлені ордени можна було закручувати прямо на спинах. Українці виявилися готовими створити диво та здивувати світ.За попередні чотири роки - і ще вісім перед ними - ми стали старші на цілу епоху. Ми знаємо, на що здатний наш ворог, але й знаємо, на що здатні ми.Сили оборони України тримають стрій. І триматимуть його доти, доки скажений ведмідь не впаде з піною у рота і з здивуванням в очах.Бо ніколи не слід недооцінювати українців.

Про фігурне катання та золоту медаль американки китайського походження Аліси Лю.Я в ньому нічого розумію, тому на виступ Аліси мені було просто дуже приємно дивитись естетично.Але дискусія, що виникла після її виступу, торкнулась питань, на яких я трішки розуміюся.🙂 Отже, владою, даною мені дипломом філософа...Історія Аліси дуже цікава тим, що, як це часто буває в сім'ях китайських емігрантів, батько з п'яти років "заточував" її на успішний успіх в конкретній сфері - фігурному катанні. З одного боку, він при цьому себе не жалів, витрачав величезні гроші на найкращих тренерів. З іншого - у доньки і життя-то майже не було за щоденними тренуваннями. Зрештою вона зайняла шосте місце на попередній Олімпіаді та пішла зі спорту у віці 16 років. Тупо вигоріла.А потім, за два роки, повернулась. Але вже зовсім на інших умовах. Вона вже сама контролювала свій тренувальний процес, сама обирала собі одяг, музику, і взагалі займалась не "згідно-відповідно" жорсткому плану, а просто в кайф. І от, на цій Олімпіаді вона чудово виступає, підкорює всі сердця, бо реально аж світиться на тому льоду, і виборює золото. Та навіть не виборює, а просто отримує.І тут дуже багато людей каже "ага!". Себто, от в чому секрет успіху. Секрет в тому, що вона все робила собі в кайф. І все в неї вийшло.Так, стопе - заперечують їм інші, і теж мають рацію. В кайф вона робила, питань нема, от тільки в неї на той момент вже база була одна з найкращих в світі, і ту базу в неї більшу частину її життя вбивали найжорсткішими методами. Фіг би вона без тієї бази просто так вийшла на льод і всіх би підкорила.І отут в мене є маленька особиста думка. Секрет успіху в багатьох сферах, а особливо сферах творчих, згідно цієї думки, полягає в тому, щоб, з одного боку, дуже добре вивчитися, а з іншого боку - знати, коли забити на всі завчені зразки і почати творити самому.Якщо все життя жити відмінником-зубрилкою, який орієнтується на завчені схеми успішного успіху - ти навряд чи низько впадеш, але й нагору не вилізеш. Якщо просто "жити в кайф" і забити на все - теж навряд чи високо сягнеш. Хитрість в тому, щоб за допомогою навчання опанувати сферу та зрозуміти "як вона працює", але потім рішуче відмовитись від чужих підручників та писати власний.Оце, на мою думку, ця чарівна дівчинка нам і показала.

Головна причина, через яку я не став здобувати вищу історичну освіту - небажання зійти з розуму. Мені філософсько-релігієзнавчої вистачає для того, щоб очі кровили щоразу, як бачу коментарі "простих людей" на відомі мені теми. З історичною я б взагалі збожеволів за три дні читання Фейсбуку з розповідями про трипільців та Аратту.Але тут підступно підкрався штучний інтелект з посмішкою хижою. І очі почали кровити тому, що через редакторський та журналістський досвід я завжди бачу, де хтось сам писав, а де ШІ попросив.Серйозно, ці люди мені більше подобалися, коли писали з помилками та стилістичними недолугостями, ніж зараз, коли все як під копирку - короткі фрази з емоційними протиставленнями та механічна, вимушена софістика. Максимум, що в тексті свого - мармиза в якості ілюстрації, і та підріхтована.Хочеться взяти і всім цим акулам промту, як Хрущов Терешковій, механічну геніталію пришити. Однієї моделі, незалежно від статі. Якщо їх вдовільняє однаковий на всіх механічний мозок, то й це має сподобатися.

Знаєте, що додає мені трішки оптимізму?Оці заборони всього відразу в РФ - це, об'єктивно, постріли собі в ноги. Більше шкоди, ніж користі. Той же Телеграм справді дуже широко використовувався в них як ключовий засіб комунікацій на фронті.Але вони вже не можуть інакше.Бо є такий принцип - на певному етапі деградації системи система здатна приймати лише ті рішення, які руйнують її саму.Ви це можете пам'ятати по Майдану, в кого пам'ять хороша. Риги робили буквально усе, щоб не дати Майдану згаснути самому. Кожного разу, коли починав спадати запал, вони робили якусь безмежно тупорилу та жорстоку дурню, після якої все йшло на новий виток спиралі.В РФ зараз десь таке ж положення - коли вже не спрацює, як в тому анекдоті, команда "припинити чухню!". Бо не можна не тільки відпустити гайки, а й припинити їх закручувати. Тому людей судять за репости скріншотів з мультфільму "Губка Боб", де хтось з героїв в жіночому одязі. Вже один крок до заборони "Ну, погоди!" - там теж була сцена, де вовк Снігуронькою перевдягався, пропагуючи ЛГБТ.Таким чином система сама катиться до пропасті - і сама підкидає дровеняток. Воно добре. Дожити б тільки до цієї, як казало одне чмо, "найбільшої геополітичної катастрофи 21-го сторіччя".