В срачах щодо зоозахисту - а точніше, собакозахисту, бо срачі щодо інших тварин складають малу частку відносно собак - є одна велика проблема.

Людство давно визначилося, що людина може виправдано скалічити або вбити іншу людину в межах захисту свого життя чи життя близьких. В тій чи іншій формі цей базовий принцип зафіксовано в законодавстві будь-якої країни.
З іншого боку, є пані, що люблять собак. Я не знаю, чому це фактично завжди пані, але цей гендерний розрив є очевидним. І вони часто не готові визнати, що ті самі принципи самозахисту застосовні щодо собак. Парадоксально, але багато хто бачить ситуацію саме так - деякі з них визнають це прямо, деякі вдаються до обтічних фантазій на кшталт "сам винний, що в тебе в кишені не було ковбаски та ружжа зі снодійним", але по факту так.

Собака, що атакує - звісно, якщо це не йорк, а щось середніх або крупних розмірів - в плані потенційної небезпеки для життя та здоров'я подібна до людини з холодною зброєю. Проти людини, що атакує з холодною зброєю, українське законодавство дозволяє будь-яку шкоду у відповідь - це не визнається перевищенням самооборони. Якщо на тебе в темному провулку стрибне гопник Вася з заточкою, а у тебе в кишені пістолет, маєш повне законне право грохнути Васю навіть без попереджувального пострілу, якщо часу нема. Так от, якщо гопник Вася замість заточки спустить свого пітбуля Рекса, ситуація взагалі нічим не краще. Я б надав перевагу захисту від заточки.

Звісно, не слід давати зоосадистам відмазуватися "вона сама напала". Питань нема. Але в ситуаціях, подібних до ситуації з київським патрульним - вибачте, якби на місці пса був двоногий довбанько, розклад би не змінився. Навіть медичну допомогу слід надавати лише тоді, коли переконався у тому, що опонент не спробує повторно атакувати тебе в процесі.

Нормально - вимагати шанобливого ставлення до тварин. Можна довго дискутувати щодо співставності цінності життя та здоров'я собаки та людини.

Але вимагати до собаки привілеїв більше, ніж до двоногого - вибачте, певно, вже забагато.