Estadísticas de telegram channel - @poroblenopodcast

Били, виганяли, забороняли співати довіку — так карали тих, хто не складав іспиту в кобзарському цеху.Виявляється, щоб стати кобзарем не достатньо було взяти бандуру і почати співати. Спочатку вартувало знайти досвідченого майстра, який погоджувався взяти учня. Учень мав рік навчатися, після чого складав іспит. Це був цілий ритуал: влаштовувалася справжня гостина для майстрів, їх треба було нагодувати й напоїти, далі зіграти та заспівати перед ними й вже після цього чекати на вердикт.Якщо іспит провалено — давали ще рік на підготовку. Тих, хто не складав удруге — били палицями, виганяли з цеху і забороняли співати думи до кінця життя.Кобзарство було цеховою структурою з чіткою ієрархією, власною специфічною мовою, передачею знань та внутрішніми правилами. І ця традиція тягнеться ще з середньовіччя. Кожен цех мав свою територію — і тільки його члени могли співати, грати та заробляти на цій землі.«Якщо хтось приходив як мандрівний співець з іншого регіону, мусив спочатку знайти тутешніх, поставити їм могорич і домовитися, чи дозволять вони працювати. Без цього — могли просто вигнати», — розповідає Ігор Ходжаніязов, дослідник історії традиційної музики у подкасті «Пороблено».Хто найчастіше йшов у кобзарі? Як так сталося, що за слово «лох» ми маємо дякувати співцям? Чи дійсно всі кобзарі були незрячими? Коли дума перетворилася на пропаганду і як радянська влада «перевиховувала» кобзарів?Повний випуск «Маргінали, святі чи музиканти: ким насправді були кобзарі та лірники» уже чекає. Вмикайте — буде цікаво.https://www.youtube.com/watch?v=hDE9VIJAbj8Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/poroblenoТакож нагадуємо про збір на підрозділ, де тепер служить Ігор Ходжаніязов, охороняючи небо над українським Півднем. 🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/7XiXP8oQsk💳Номер картки банки4441 1111 2338 6066

Тарас Шевченко недарма назвав свою збірку “Кобзар”. Він розумів глибину цього символу для українців. Довкола цих мандрівних співців, як і довкола інструментів, на яких вони грали, циркулює багато вигадок або перекрученої інформації. Ми попросили дослідника історії традиційної музики Ігоря Ходжаніязова розставити всі крапки над і:🪕Хто йшов у кобзарі, лірники, бандуристи?🪕Що насправді нам відомо про їхні музичні інструменти? 🪕Як приймали у цех та що там із таємною мовою?🪕Чи були співці незрячими жебраками? 🪕Розстрільного з’їзду кобзарів не було?🪕Що таке епос та як він зберігся в Україні?🪕Чому думи зберігають свою актуальність?🪕Як відроджувати традицію у нинішніх умовах?Вмикайте новий епізод, щоб разом з Дар’єю Анцибор розбиратися, як занепала і відроджується співоча традиція та чому думи так схожі на серіали? https://www.youtube.com/watch?v=hDE9VIJAbj8Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno🪕Ігор Ходжаніязов — дослідник історії традиційної музики, музикант, автор телеграм-каналу “Анонімний автор 18 ст.” @anonimny_avtor — долучився до лав ЗСУ і зараз охороняє небо над українським Півднем. Просимо підтримати підрозділ, в якому він служить: 🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/7XiXP8oQsk💳Номер картки банки4441 1111 2338 6066

Що було до кави з корицею у четвер: як наші прапрапра приманювали багатство?Якось хтось в Тіктоці сказав, що кава з корицею щочетверга — до грошей. І понеслося: всі пʼють і чекають сповіщень від Mono.Але якщо копнути хоча б на пару поколінь назад, виявиться, що любов до подібних «фінансових ритуалів» в українців у крові. Просто колись до обрядів залучали не каву з корицею, а місяць чи віник. То що ж робили наші бабусі та дідусі, аби гроші водилися?1. Показували гроші молодому місяцю. До речі, ця прикмета популярна й зараз. «Раніше показували копієчку, а тепер — картку», — розповідає Дарʼя Анцибор.2. Не виносили сміття після заходу сонця. Вірили, що разом зі сміттям можна «винести» з дому і гроші, і добробут, і навіть здоровʼя. 3. Ніколи не дарували порожній гаманець — навіть монетка чи найменша купюра згодиться. Це символізувало, що в цьому гаманці завжди буде що носити.Якщо хочете глибше зануритись у світ побутових прикмет та дізнатись, що насправді означали ці ритуали для наших предків — вмикайте повний випуск «Як магія оселилася в наших домівках. Чому ми досі віримо в прикмети?» з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор:https://www.youtube.com/watch?v=VXNRAO8GiQIСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Чому раніше люди не трималися за прізвища? І як знайти своїх предків, якщо одна родина могла за 100 років тричі поміняти його?Якщо ви почали досліджувати родовід і раптом з’ясували, що ваш прапрадід був то Іваненком, то Івановим, а потім раптом став Яновським, — вітаємо! Ви стикнулися з поширеним явищем зміни чи перекручування прізвищ.«Якщо сьогодні можна часто почути, особливо від прихильників певних енергетичних чи родових теорій, що ось моє прізвище, мій рід, і це дуже важливо, то раніше такого не було. Люди не трималися за власні прізвища», — зазначає Анна Ніколаєва.Адже колись прізвища були не таким вже й важливим елементом особистості. Людей знали за іменами, а для уточнення додавали характеристику (наприклад, чий син) або прізвисько: «Іван Петренків», «Микита Рудий» тощо.Перекручування, або чому прізвища «гуляли» в документах, як хотіли?Записати прізвище в офіційні документи могли так, як було зручно писарю або чиновнику: як той почув або як йому здалося красивішим. Банально, але однією із причин є мовна плутанина. Церковнослов’янська, польська, російська, латина — і це все на території однієї країни. Крім цього, в деяких випадках люди самі ініціювали заміну прізвища.Як же знайти своїх предків, якщо відбувалися такі зміни?Перше правило генеалога — шукаємо не тільки прізвище, а й імена, місця проживання, рід занять. Хочете дізнатися більше й отримати інструкцію з пошуку своїх предків? Дивіться повний випуск «Де шукати своїх предків. Від архівів до ДНК-тестів: інструкція від генеалога Сергія Фазульянова». https://www.youtube.com/watch?v=mj1NlEw_SJAСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Чи може бути стародавня цегла з клеймом історичним артефактом? Що може розповісти такий будматеріал? Та як так трапилось, що в Україні можна знайти цеглу з позначками «London» чи «Paris»? Клеймо на цеглі — це своєрідний підпис. Фактично колись виробники так позначали знак якості та власну торгову марку.В Україні можна знайти цеглу з клеймами XIX століття, на яких зазначені назви місць, де знаходилося виробництво, або навіть прізвища власників заводів. Наприклад, у Вінниці ще можна побачити цеглини зі слідами першого в Російській імперії заводу з виготовлення силікатної цегли. А клейма на вогнетривкій цеглі, що виготовлялася на Волині, містять назви населених пунктів, які досі існують.«В Україні можна знайти цеглинки з написами "London" чи "Paris". Насправді це вогнетривка цегла, яку часто виготовляли саме в нас, зокрема на Волині. Зустрічаються навіть клейма, які відповідають назвам сучасних населених пунктів», — розповідає Ольга Грабовська, кандидатка історичних наук, досвідчена археологиня, учасниця історичних фестивалів, голова лицарського клубу «Аркона».До речі, часто можна зіткнутися з різними забобонами чи легендами, повʼязаними з позначками на цеглі. Пані Ольга ділиться: «Наприклад, я чула таку історію про цеглу, яку називають "литовка", "жолобкова" чи "пальчатка". Ці цеглини мають на своїй постільній стороні заглиблення від слідів пальців. Одна з версій полягає в тому, що такий спосіб виготовлення слугував своєрідним покаранням для робітників, які провинилися, — начебто їх примушували не просто формувати цеглу, а саме знімати надлишки глини пальцями. Однак ця технологія була поширена по всій Україні ще з XIV–XV століття та немає жодного зв'язку з покараннями. У Вінниці, до речі, такий спосіб формування зберігався до середини XVІІІ століття».Хочете дізнатися більше про таємниці старої цегли? Чи про експериментальну археологію — як перевіряють історичні теорії на практиці? Або ж про сучасні лицарські клуби?Дивіться епізод «Лицарські клуби в Україні: середньовічні бої, історичні фестивалі та загадки старої цегли»:https://www.youtube.com/watch?v=l6KAZPUTJfMСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Відважні лицарі, важелезні обладунки, тривалі виснажливі походи, облоги європейських міст, старовинні танці та чітко продуманий одяг тих епох, а ще фестивалі та рольові ігри, на яких все це намагаються відтворити учасники всіх поколінь. Ми певні, що ви хоча б раз бували на такому заході або й самі колись бігали лісами з вирізьбленим луком і дерев'яним мечем. Доба лицарів не минула, а просто трансформувалася у нові захоплення.Наша гостя сьогодні – Ольга Грабовська, кандидатка історичних наук, досвідчена археологиня, учасниця історичних фестивалів, голова лицарського клубу “Аркона”. З нею поринемо в особливості історичної реконструкції та секрети цегли.🏰 Хто такі рольовики і реконструктори? 🏰 Як середньовічний бій став спортом?🏰 Що таке експериментальна археологія?🏰 Як робляться тематичний одяг та обладунки? 🏰 Як визначити межі “автентичності” у таких реконструкціях? 🏰 Як такі фестивалі допомагають розвивати місцеві громади?🏰 Чим нас може дивувати цегла і чому так важливо її вивчати?Вмикайте новий епізод “Пороблено” і поширюйте його серед своєї аудиторії.https://www.youtube.com/watch?v=l6KAZPUTJfMСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Шептуха чи відьма: як їх відрізнити?Шепоче замовляння, використовує в ритуалах сіль, ніж, яйце та інші предмети, знімає вроки. Це добра шептуха чи відьма? Підготували для вас чекліст, який допоможе розібратися.Шептуха, ворожуля, знахарка, бабка, та що гамонить:Лікує народними молитвами, замовляннями, воском чи яйцем.Часто ходить до церкви, вважає, що працює «з Божою поміччю».Свого ремесла навчається.В народі кажуть, що справжня цілителька за свою роботу гроші не бере.Відьма:Отримує свої здібності від «темної сторони».Може народитися з силою або набути її.Вміє нашкодити.Може «відбирати» силу у людей, а в деяких легендах — навіть у худоби. Чули про відьом, які «відбирають молоко»?Не завжди ходить до церкви, а якщо й заходить, то поводиться загадково, намагається провернути магічний ритуал.А щоб дізнатися більше, вмикайте випуск «Як працюють народні цілителі: від бабусиних замовлянь до магічних сеансів по відеозв'язку» з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор.https://www.youtube.com/watch?v=XbcjqBPJLEgСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

У часи, коли до медицини у широкої верстви населення доступу не було, за лікуванням зверталися до так званих народних лікарів. Подекуди сьогодні теж продовжують це робити. Викачування яйцем? Виливання воском? А як щодо зняття вінця безшлюбності чи пошуку зниклої речі? Такі послуги надають бабки, відуни, шептухи, знахарі або ж, як їх звуть науковці, магічні консультанти. У новому випуску подкасту Пороблено ми вирішили детальніше розібрати майстрів магічного лікування та розповісти про специфіку їхніх практик. Вмикайте новий випуск, щоб дізнатися:👵 Чому шептух так називають?👵 Чим знахарі відрізняються від відьом?👵 Звідки магічні консультанти беруть свої знання та як проводять свої сеанси зцілення?👵 Як відновлюють сили після сеансів?👵 У якій формі приймають подяку та як ставляться до грошової винагороди?👵 Які сучасні технології впливають на традиційні практики шептух?Дивитися випуск, щоб дізнатися всі подробиці:https://www.youtube.com/watch?v=XbcjqBPJLEgСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

«Перший вінок»: 17 жінок, які зробили революцію в літературіТільки уявіть: 1887 рік, у світі ще не говорять про фемінізм на повний голос, а в Україні вже виходить перший літературний альманах, створений і написаний виключно жінками.«Перший вінок» — це 17 авторок, 49 текстів, безліч інтриг, конкуренція та водночас формування міцного фундаменту для подальших досягнень українського фемінізму.Чим вирізнявся альманах? «До цього жінку в літературі часто зображали крізь призму страждання, недолі та безвиході. Враховуючи обставини, це було недалеко від реальності, але можна було подати її й інакше», — розповідає літературознавиця, критикиня та головна редакторка видавництва «Creative women publishing» Ірина Ніколайчук.Натомість авторки «Першого вінка» відкрито та чесно описували жіночий досвід, а у їхніх творах поставали сильні жіночі героїні. Випуск «Скандали, інтриги, переписки: хто і як творив український жіночий рух» розкриє деталі того, як цензура, ревнощі та страх конкуренції вплинули на «Перший вінок» та Товариство руських женщин.Чому історія жіночого руху нагадує сюжет для серіалу? Чому Ольгу Кобилянську вирізали з альманаху? Якби Леся Українка ходила до психотерапевта, про що б вона розповідала? Іван Франко — фемініст чи ловелас? Дізнайтесь, за що б закенселили сьогодні відомого поета. Дивіться випуск, щоб дізнатися всі подробиці:https://www.youtube.com/watch?v=NGi9sy1FRO0Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Приємний запах людини вказував на те, що вона веде правильний спосіб життя. Чому запахи були настільки важливі для кримських татар?У мусульманській традиції запахи чітко поділяються на хороші та погані. Вважалось, що праведна людина повинна добре пахнути, адже це свідчить про її дисциплінованість, чистоту та високі моральні якості. А ще про заможність, адже “пахощі”, або ж “бахури” – річ у всі часи не дешева. Ще за часів Кримського ханства, а також в XIX – на початку XX століття пахощі використовувалися повсюдно у публічних місцях: у мечетях та медресе, щоб створити атмосферу духовного піднесення, у Дюрбе (усипальницях роду Гераїв), у палацах та домівках, а також банях. Олексій Савченко, історик, кандидат історичних наук, дослідник історії та культури кримських татар та автор телеграм-каналу "Нотатки орієнталіста" @orientalistnotes, розповідає: «Турецький мандрівник Евлія Челебі, який відвідував Крим у XVII столітті, писав, що у банях Бахчисарая були спеціальні слуги, які ходили з курильницями. Вони розкурювали пахощі алое, лаванди та інших ароматичних рослин, щоб допомогти людям розслабитися».Запахи навіть використовували як інструмент дипломатії. Приміром, згадується, що, коли до двору кримського хана прибував посол, його спочатку окурювали пахощами. Це допомагало освіжити його після дороги та створити приємне враження, очистити розум, відігнати погані думки, негативну енергію та налаштувати людину на правильний лад. Дивіться повний випуск «Символи кримськотатарської культури: кава, одяг, прикраси, аромати та ритуали», щоб дізнатися ще більше:https://www.youtube.com/watch?v=H3XDUQx11Q8Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno