@muzyka_virshiНе суди никого за поступки,Ты не знаешь проблемы его,Ты не знаешь, насколько есть трудно,И на сколько сейчас тяжело.Не суди никого за поступки,Себя выше других не поставь!И ненадо твердить, что всё просто,В его обуви ты не шагал.Ты не сможешь понять суть причины,Если в сердце твоём царит гнев.Обличить, докорить и у низить -Это сможет любой человек.Так легко ведь других осуждать,Но так мало, кто руку протянет,Кто поймёт и не будет кричать,Добивая своими словами.Наведу я один лиш пример:Жила женщина жизнью своею,Много дел натворила она,И хотела решить все проблемы...Только вот, на таких, как она,Все смотрели с презрением, ухмылкой,Отвергали и гнали не раз,Потому что она заслужила.И вот так, дни за днями текли,В своём сердце она понимала,Что неправильно строила жизнь,Каждый день её совесть судила.Но вот кто бы помог ей решить,Те проблемы, что сердце терзают?К сожалению, нету таких,И её только все отвергают.Но однажды, в один из тех дней,Она слышит, что где-то Учитель,Что позвал Его в дом фарисей, -Её сердце хотело свободы.Понимая, что дальше никак,Понимая что ей очень трудно,Принимает решение идти,Идти в дом фарисея - к Иисусу.С своей жизнью уже не считаясь,Понимала: быть может, конец.В дом вошла, ничего не сказала,Она видит, что рядом Иисус.И к Ногам со слезами упала,Осуждая себя за грехи,Она твёрдо тогда понимала:Есть спасение в Иисусе Христе.Человек тогда сердце не видел,Только в мыслях уже осуждал.Но а сердце хотело свободы -Это лишь Иисус понимал.Понимал, что изучена жизнью,Понимал, что не хочет так жить,Понимал, что отвергнута всеми -И такую Он смог полюбить.И простил её все согрешения...Смог понять то, как трудно есть ей.Хоть её отвергали другие,Не давая надежды, прогоняли быстрей.Не суди никого за поступки,Ты не знаешь проблемы его,Ты не знаешь, на сколько есть трудно,И на сколько сейчас тяжело.Так легко ведь других осуждать,Но так мало, кто руку протянет,Кто поймёт и не будет кричать,Добивая своими словами.Я хочу вам, друзья, пожелать,Чтобы мы не судили так быстро,А сначала причину понять,Или просто обнять для поддержки.А поддержка для всех нас нужна,И не важно, какого ты ранга,Против нас восстают тени тьмы,Может, завтра и я буду ранен.Может быть, я сегодня стою,И не вижу всех тех, кому плохо.И поддержки им нет от меня,А лишь только докоры, упрёки.Мы всего лишь друзья на земле,Каждый день мы имеем сражение.Не всегда есть легко устоять,Но ведь легче, когда кто-то верит.Когда кто-то поддержит тебя,С пониманием к твоей проблеме,Тогда легче нам будет шагать,Когда вместе, когда едины.Пусть поможет во всём нам Господь,Пусть поддержит всех тех, кто устали,Кто урва, кто далёко зашёл,Кто нуждался в поддержке, а его не приняли.Автор: Долайчук Віталій @poemss_christian
@muzyka_virshiЗемне життя приходить до закінчення Минають дні немов би листопад І як ніколи набуває цінностей-звичайний часЩо не вернуть назадЩе як учора встигнуть намагаєшся Та ее виходить, нестає годинВсе просто. Прихід Господа зближаєтьсяІ в цій нестачі я не є один. Щоб не було у день Господній сірого Який йтиме за невістою ЖенихІде відділення чорного від білого І перевірка цінностей людських. Господь є Той - у кого впорядкованоЧисло зірок як і число піску І однозначно те, що є захованоЙ для нас резерв короткого часу. Та ділиться він незвичайним способом Частина необхідна для життя І майже все щоб послужити Господу Для вічного, нетлінного життя. Виходимо за рамки необхідного Небесне витісняється земнимКороткий час і видно що ми ціннимо Й кому ми служим у житті своїм. Сім'я у хлібі нащодень нуждається.Господніх слуг нестача неспіткаБо від самого Бога добавляється Тим, що небесне на землі шукаНа чорне й біле людство все розколоте Господні кроки чути вдалиніЗвичайний час - дорожчим став від золотаБо золото от-от згорить вогні@poemss_christian
@muzyka_virshi1.Чому коли схиляєш ти колінаНічого Я не чую з уст твоїхМожливо, так десь тихо непомітноСказав ти щось, а Я і не почув2.Ти на коліна свої став у Божій церквіТа не почув хвали з твоїх Я устТи став, бо встали всі, та жертву знестиЖертву хвали не хочеш ти Мені.3.Не розумію Я кого ти так боїшсяЧому молитись сором для тебеЧому в наш час молитва це не модно?Невже нема за що подякувать Мене?4.Ти кожен раз стаючи на колінаУсе благаєш про одне, другеНе забуваєш жодної потребиТа забуваєш дякувать за все5.Я ж допоміг тобі учора і сьогодніТа ти на це увагу не звернувПодяки хочу, хочу слави жертвуЩоб ти від серця Ім‘я Господа хвалив.6.Згадай коли в останнє ти моливсяТак щиро із сльозами на очахЗгадай коли в останнє духом наповнявсяЧому так довго Бога не шукав?7.Я так хотів прийнять тебе до СебеЯк пташка пташенят зігріть тепломЩоб ти наповнивсь благодаттю небаЩоб Господа ніколи не забув8.Я так хотів тебе наповнить духомЩоб твій потік, він лився із душіЩоб ти радів з Своїм Найкращим ДругомІ присвятив Мені всі дні свої9.Щоб Гефсиманію ти пережив для себеІшовши на шляху, в житті своїмЩоб разом буть зі Мною міг ти в небіІ славив знову свого Господа в душі10.Я так хотів тебе благословитиЩоб ти життя Мені усе віддавХотів твій дух з любов‘ю підкріпитиТа ти мовчав, та ти чомусь мовчав11.Я розумію всі твої стражданняЯ бачу сльози, бачу твій тягарЙого несеш ти й часто чую наріканняХотів забрать його Я, ти ж не дав...12.Ти далі знов продовжуєш грішитиХоч скільки раз тобі Я промовлявЩоби наблизився до мене і тоді ЯДам прощення і милість й благодать.13.Я лиш почути хочу ще від тебеЩо Я потрібен ще сьогодні так тобіЩоб визнав гріх свій пред землею й небомІ щоб покаявся й тоді дам мир душі14.Ще скільки часу для тебе потрібноЩоб замолився ти до Господа в тиші?Я ж хочу милувать й спасать та все ж не чуєшНевже так хочеш в пеклі ти горіть?15.Не хочу Я карать людей на світіТа хочу душу Я спасти й також твоюСьогодні день спасіння, хочу щоб ти блищеДо мене став і був в Моїм раю.16.Чого чекаєш ти? Чекаєш горя?Чекаєш що біда в життя прийде?Тоді прийдеться, гірко ти заплачеш...Тоді навчить молитись Бог тебе.17.Молитви линули від рідних і від ЦерквиЗа тебе щоб до Бога навернувсьЩоб біг до Нього у своїм житті щоденноЙому лиш поклонявся і служив.18.Не хоче Бог,щоб,як дружина ЛотаТи не дойшов до цілі, а пропавЦе хоче ворог, він обманює сьогодніЩоб ти у небо вічне не ввійшов.19.Не загравай з гріхом же, милий друже,О, не шуткуй з спасінням ти своїмА помолись до Господа сьогодніЩоб Він простив й тебе благословив20.Не соромно для Господа служитиНе соромно Йому життя віддатьА страшно потім Голос той почути:Ви відійдіть, бо Я не знаю вас...@poemss_christian
@muzyka_virshiЯ знову тихо прихилю колінаІз уст перед Лице Твоє нехай молитва линеХіба у чомусь є ще для людини сила?Невже хоч десь була настільки вільна?! Спинюсь. Тут серцем відпочину.Безмірний Бог й така мізерна я! У подиві подякою сповняюсь,Одна серед мільйонів, Ним ощасливлена душаДарма, дарма шукати в людях мируБентежні їхні розуми, оманливі надії Пустує часто місце спокою, повернутий нам дарЗтурбовані клопотами, забули, життя - парКудись біжать, за чимось гонятьсяВсе чогось прагнуть і спішатьЛюди шукають, мрії ж розбиваютьсяШкода… Роки життя назад не повертаютьсяШкода, що обирають тлінне замість вічного, Що заплатили всім, що є, за щось пустеТак прикро, що із цим зживаються Прийнявши порожнечу - за звичне всім, і все…Якби пізнали глибину Любові, Якби води напились з Джерела?Невже ми б до болота поверталися, Невже страждала би спустошена душа?У Бозі вдосталь хліба для душіЩоденного, натхненного, живогоЧому ж тоді виймаємо з коморЗалишки черствого й старого?Спинюсь. Залишу просто все на світі І слухатиму лиш Твої слова У кожному із них любов, мов квітиУ Твоїй ніжності глибини пізнання Я знову… Знову тихо прихилю колінаІз уст перед Лице Твоє нехай подяка лине. Хіба у чомусь є ще для людини сила?Невже хоч десь була вона така щаслива?!@poemss_christian
@muzyka_virshi А я було , зневірилися... тихо й просто ...Я раптом перестала Богу довірятьВ моїй душі ставало темно й пустоІ я відчула, що втрачаю Благодать ...Ні, я не впала, навіть не спіткнулась .Я несла хрест до вічної мети ...Але дитяча Віра в серці похитнулась,Чим далі йшла, тим важче було йти ... Гірка зневіра так прокралася неждано,І в серці своє місце зайняла ...Я вірила у хрест, спасіння мені дане ,Я вірила у Бога, але Віри не йняла...Звідкіль цей гіркий корінь в мені взявся ?А просто з незначних дрібниць ...Коли мій плач гіркий у Небо знявся ,Коли я перед Богом впала ниць ...Він промовчав у ту хвилину ...Мій Бог мені не відповів !Тяжке мовчання, не одну годину," Довірся Богу !"- Дух мені велів.І так не раз, не два, бувало часто,Що я молюся, А мій Бог - мовчить.І раптом Віри обірвалося намисто,І на вустах Молитва не бринить.Я перестала Господа благати,Я перестала щось Його просить ...Зневіра закувала серце в грати," Кому молитися, твій Бог мовчить !"" Ти не достойна, Бог тебе не чує !"... і раптом я побачила Христа,Як Він дорогою страждають крокує,Як Він висить не дереві хреста .Я раптом стала свідком Його муки,Його Молитви в Гефсиманії, в саду ...Як Він до Неба зводив Свої руки," Нехай мине ця чаша , Ні піду !"Невже Господь Христа не чує ?Невже Його Молитва - звук пустий ?Він на Голгофі, смерть уже чатує," О ,непокинь Мене , Отець благий ,О, не покинь !"- та Небо потемніло ...Господь залишив Сина на хресті.А серце боляче стискалось і щеміло,Невже Ти не почув Слова Святі ?! "Ні, Я почув ! Та важко було чути...Й кидати Сина в страшний смертний час ...Я можу відповідь не дать, та не забути ,Я завжди діти пам'ятаю вас !Буває й так, що треба промовчати ,Щоб Віра стала золотим литтям .Коли ти від зневіри будеш знемагати ,Я буду поруч, лиш вір Мені дитя !" ...А я було , зневірилися, Боже,-Пробач зневіру і прости за все ...І серце іншого промовити не може -" Я ВІРЮ БОГУ ! ВІРЮ НАД УСЕ!"@poemss_christian
@muzyka_virshi А Бог приходить навіть у тиші,Коли не чути слів, а тільки шепіт,З очей біжить сльоза на самоті,Він не забув, Він бачить твоє серце.А Бог приходить навіть у тиші,Коли ти зовсім цього не чекаєш,Ти чуєш ніжний голос з висоти,Як Він до тебе щиро промовляє.А Бог приходить навіть у тиші,Коли стомилось серце, коли плачеш,Й багато так питань у голові...Він знає й те, що ти переживаєш.А Бог мовчить, як відповідь потрібна,Так, не завжди, але буває і таке,Це лиш тому, щоб зблизилась до Нього,І повністю довірила усе.Не зрозуміти зараз тишину,Та з часом все відкриється для тебе,Хоть Він мовчав та близько, поруч був,І в бурях остався також вірним.І можемо ми часом помічати,Закрите небо, все кругом мовчить.Та у ці дні, смиряємось всім серцем,І хочемо з Ісусом говорить.І якщо важко нині - не здавайся,Можливо, віри зовсім вже нема,І в боротьбі так хочеться вже здатись,Тримайсь, прошу, так відповідь близька!А Бог приходить навіть у тиші,Тоді коли ти цього не чекаєш,І серце відчуває твоє це...Такий Господь, у Нього Свої плани.А Бог приходить навіть у тиші,Коли не чути слів, а тільки шепіт,Він небо відкриває у цей час,І сили дасть, бо далі іти треба.Автор: Долайчук Віталій @poemss_christian
@poemss_christian Ми з'єднані, поріднені навіки ...Я не підсудна , й Він теж не Суддя Його любов немов бездонні ріки ,Він - мій Отець , а я - Його дитя. За мене проливалась Кров невинна ,Христос мене так сильно полюбив...Він- Праведність моя , а я- провина ,Я- цвях той , що Його на хрест прибив. Хоч довго так жила душа обманом ,Та звільнення настала світла мить...Він - Зцілення моє, я- Його рана ,Яка Йому ніяк не відболить.Ісус у серці заспокоїв грози ,Тепер за Ним стежиною іду...Він - радість є моя , я- Його сльози,Що в Гефсиманськім капали саду... На Нього всі покладені турботи ,До цього місця Сам мене беріг Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,Що тягарем Йому на плечі ліг...Несе мене ... така несправедливість,-Сказали б всі , Він думає не так...Я- біль Йому, а Він дарує милість ,Яку не осягне душа ніяк. Я виявляю гнів , а Він терпіння,Яке б було без Нього майбуття?Замість прокляття дав благословіння,І замість смерті маю я життя. Як вітер і вогонь , як біле з чорним,Змогли прекрасним стати і одним ?Не знала , що Господь мене пригорне ,Очищена тепер навіки Ним. Живу Христом і дихаю сьогодні ,Незмінним щось лишається в роках...Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,Він- радості проміння у очах.Змінив мене. І може теж змінити ,Тебе й твоє незнане майбуття...Дозволь тебе Ісусу пробудити ,Для вічного і нового життя. Н. Луцик- Мартинюк@muzyka_virshi
@muzyka_virshiПрожити просто такПрожити просто так,Прожити час для себе,Котрий летить кудись без вороття...Прожити й не почути голос неба,- це просто існування, не життя.Прожити просто так,Не помічати брата, Не пожаліть ніколи сироту,Твоя душа не бачитиме свята,Ти їй обітнеш крила на лету.Прожити просто так,Не дати милостиню, хто руку простягав у час нужди.Це, ніби, заблукать в сухій пустині, де важко віднайти ковток води.Прожити просто так,Не помічати захід, як сонечко заходить за обрій,Як журавель крила свого розмахом повітря розтинає угорі.Прожити просто так,Не чути запах квітів,Не зупинитись на дзвіночка сміх, -Ти пропустив красу весни і літа і скоро осінь вселиться до ніг.Прожити просто так, - Не примиритись з Богом,Не скинути одежу тут стару.Це вибрати у темряві дорогу,Котра веде униз, а не вгору.В байдужості пройтись мимо Голгофи,Не вчути біль і нестряхнуть сльозу.Це для душі найбільша катастрофа, мов човен, що на хвилях у грозу.Прожити просто так,Прожити без Любові і не шукати Правди шлях вузький-Це є будова на слизькій основі,Прожиті марно на землі роки.Не проживи впусту ноЖиття так швидкоплинне.Вчорашній день вже не наздоженеш.Знай, може статися,що Ангол білокрилий закриє вхід душі в Небесний рай.Зроби свій вибір, це у твоїй власті.Нехай в душі засвітиться маяк, щоб в вічності пізнати справжнє щастя, -Ти не спіши прожити просто так.@poemss_christian
@poemss_christian1. Що значить день П’ятидесятниці для нас?Я так дивлюся – дуже мало значитьДля нас усіх у цей останній часП’ятидесятниця уже не та, що була раньше.2.Не ті молитви, віра вже не таЗ причини збільшення в народі беззаконня,Любов схолола перша і свята,А ми Святого Духа згадуєм сьогодні.3.Лиш згадуєм, не помилилась я,О, Дух Святий, де молитви, де сльози?А Бог потоки нам готовий виливать,Чому в серцях лютують в нас морози?4.Бог є той самий, Він навік живий!!!А ми – що далі. То усе згасаємІ помираєм не для свту ми, В очах Христа в останній час вмираєм.5.Що значить день П’ятидесятниці для нас?Чи Дух Святий така уже святиня.Як для апостолів у той далекий час,Чи має він таку свободу нині?6.Для перших учнів краще смерть страшна,Їм краще було згинути в могилі.Ніж зрадити розп’ятого ХристаІ Дух Святий тоді давав їм сили.7.А ми… одна нога у церкву, друга в світ,Де правда, де обман… самі не знаєм,«Часи останні» - виправдовуємось всіІ з кожним днем згасаєм і згасаєм…8.І віри в нас нема, бо не живем,Так не живем, як Слово Боже учить,І вже нема в нас принципу «Хай краще смерть,Ніж зрадити Розп’ятого» - як в перших учнів.9.І зраджуємо, зраджуєм щодня,А Бог говорить: «Поверніться, діти!»І Бог сьогодні ще дітьми нас назива,І Дух Святий так хоче вирватися з клітки.10. «Так. Краще смерть, ніж зрадити Христа!»Хай ці слова у наше серце ляжуть,Не зраджуймо Його в своїх ділах,Тоді П’ятидесятницю відчуєм справді.11.У сила всій, у всій своїй красіП’ятидесятниця тоді на нас всіх злине,Це не події тих далеких днів,Це те, що Бог робити хоче нині.12.що значить день П’ятидесятниці для нас?Я маю віру все таки, що він багато значить!Хоч ми ослабли в цей останній час,Та Бог серця всіх вірних Йому бачить.13.Не відректись розп’ятого Христа,Його крові і ран Його за мене,Не зрадити життям розп’ятого Христа –Це значить день П’ятидесятниці для мене!@muzyka_virshi
@muzyka_virshi Дух Святий,у молитві схиляюсьПлачу серцем в тишіІ єством відчуваюНіжний дотик руки.Коли серце в тривозі, хтось на поміч спішитьЯк піднятись не взмозі,як нема сили йтиКоли падають сльози і надія згасаТоді волею Бога її шлють небеса.Тихе віяння вітру,Ніжний дотик рукиНема кращої помочі в світі,Ані ж та,що від Бога прийшла.Коли Дух Святий огортаєЗранене серце моєКоли сили мої відновляєПіднімає на ноги мене.Дух Святий неземною любов'юСвітить світло в земній пітьміОгортає мене добротоюПосилаючи радість мені.Дух Святий - скільки міститься в НьомуТайн, блаженства, святого теплаВіє радістю, віє любов'юВіє щастям, що йде від Отця Віє прощенням Сином здобутимІ спасінням, що там на хрестіДух Святий - як тебе осягнутиЗрозуміти, що скрито в тобі.Дух Святий, дай водитись тобоюДай ходити в Твоїй чистотіДай любити Твоєю любов'юІ знаходитись тільки в Тобі.Дух Святий, я радію ТобоюТи зі мною і в щасті, й бідіНапуваєш живою водоюПідкріпляєш і поміч даєш.На коліна в молитві схиляюсьПлачу серцем, мов Анна в тишіІ тоді в глибині відчуваюНіжний дотик святої руки.Він ніжним подихом вієІ блаженством добра і любвіІ тоді я єством розуміюДух Святий проживає в мені.@poemss_christian
TGLIST.COM.UA
