@muzyka_virshi Голгофа, Голгофа... На тебе дивлюсяКрізь тисячі років, крізь сиві тумани.За мене страждав Ти, мій любий Ісусе, Щоб в Тбі навіки спасіння я мала.Ти Сам виніс хрест на Голгофу, Ісусе, На тому хресті - всього людства провини.В молитві своїй на коліна схилюся:Твоєї я милості не заслужила.Святі небеса Ти покинув за мене,Співали для Тебе там ангели славу.А Ти добровільно спустився на землю,Так просто залишивши велич яскраву.Чи в ніч вифлеємську Тебе зустрічали?Чи всі поклонитись до Тебе спішили?Тебе не підносили на пʼєдестали, І слава не линула за небосхили.А потім - розпʼяли. Вінок із тернини...Колючки вʼїдалися. Піт капав з кровʼю.Хіба Ти за мене вмирати повинен?Терпіти страждання такі невимовні?І там, до хреста так жорстоко прибитий,Взивав до Отця: «О прости Ти їм, Боже!І небо на це не могло вже дивитись...Дивились лиш воїни і перехожі.Я бачу той хрест і пробиті долоні, Я чую той голос, приємний і ніжний.Проходять роки...Течуть ріки червоні,А погляд любовʼю горить до нас, грішних.Той сад Гефсиманський повік не забуду,Ту ніч, як молився Христос у скорботі.Очистив мене від гріховного бруду, Забравши тривогу й душевни й неспкій.Спасителю любий, о, чим я віддячу?Мені не збагнути любові Твоєї.Стою на колінах. Молитва - неначеОазис розкішний в безлюдній пустелі.В молитві до Тебе спішу на світанні,Душа моя спрагла напитися хоче.У сонячні дні і у ранки туманніДо неба спрямовую я свої очі.А ти завжди поруч, Ісусе, Ти близько...Мені простягаєш поранені руки.І ночі туманні сповняються блиском,Душа очищається з бруду й пилюки.Голгофа, Голгофа... Я бачити будуХриста крізь тумани, крізь тисячоліття.В життєвих обставинах, завжди і всюди,Я бачу твій погляд, наповнений світлом.автор: Діана Парипа@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshi Був суд. Побої. Муки. І плювки.На святість і любов — всі сили пекла!Вінок терновий... Блідістю щокиСтікала кров Христа свята — ще тепла…Він був людьми замучений, побитийІ на хресті розп’ятий у ганьбі.Довкола натовп гув несамовитий:«Зійди з хреста, допоможи Собі»…Голгофа… Хрест. Розп’яття на хресті.Розбійників обабіч розпинають.Крізь біль слова — благаюче-святі:«Прости їм, Отче. Роблять що — не знають».Гриміло небо! В горах — струс і шумЗавіса в храмі навпіл розірвалась...Померкло сонце, щоб наругу цюНе бачити — так люто смерть сміялась.«Звершилось», — тихо мовили вуста.Останній подих і останнє слово.Але розп’яття Господа ХристаБуло у світі цім не випадково.Він все стерпів: наругу, біль і муки —Святий Господь віддав життя за нас.Ось на хресті святі простерті руки —Він цілий світ Своєю смертю спас.На третій день, на острах фарисеям,Священикам, що Сина розп’яли,Апостолам на диво, всім юдеям, —Згойднула вістка весь Єрусалим.Христос воскрес! і камінь — той же порох —Вмить відкотивсь, звільнив до гробу вхід,Коли, пробивши ночі темний морок,Сліпуче спалахнув промінням схід.Ісус воскрес! І не на день — навіки.Він, Божий Син, з Отцем цей світ створив.В Його руці — душі моєї ліки,В Його словах — життя святий мотив.У всіх нас радість! Радість незбагненна!Душа на крилах лине до небес.Ми в радості своїй благословенні:Наш Цар, наш Бог — Ісус Христос воскрес!Христос воскрес! Воскрес наш Бог-Спаситель.Що може радість цю в душі згасить?Христос воскрес, щоб вічно з нами житиІ бачити Його могли щомить.«Я з вами до кінця земних доріг,Йду місце готувати в Домі Отчім».О, хто себе у святості зберіг, —Господь усіх стрічатиме охоче.Що цього світу біди і напастіПорівняно зі славою небес?Христос воскрес! Яке безмірне щастя!Воістину Ісус Христос воскрес!@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshi Коли останній раз, ти дякував Христу?Ні, не за достаток йдеться зараз мова.А за Голгофу, за жертву ту святу, Що на початку, вже була готова.Коли останній раз, ти дякував Ісусу?Ні, не за чудовий світ який створив.За те що врятував нам душу людську.Робив Йому колись за це поклін?Коли по справжньому ти дякував Йому?Без фраз, які вже завченими стали.А так, від серця, віддавав Иому хвалу.Про твою щирість навкруги всі знали?Коли останні раз ти прославляв Його?За все, за все що трапилось з тобою.Не лиш за радість й щастя над всього, Але й за біль, яку носив з собою.Ти дякував Спасителю за сльози?Можливо за тривогу, й негаразди,Коли були лиш над тобою грози,Можливо пустота була так завжди.Ти дякував Ісусу за тривогу?За те що часом не справлявсь в бою.За це нам також треба дякувати Богу,Всю славу віддавать Спасителю.За все, за все Йому хвалу віддай ти,Бо Він Творець який тримає все, В руках своїх, Його план не здолати, Й створив щось неймовірне для тебе.Віддай за все подяку лише Богу, Бо Він достойний слави і хвали.Підвладно все йому, біда й тривога,Важливо, щоб подяку ми Йому дали!@автор Случич Н.@poemss_christian
@muzyka_virshiВОСКРЕС МЕСІЯ...Христос Воскрес! Воскрес Месія!Радіє нині небо і земля,Для всіх людей з'явилася надіяЗустріти Бога в синіх небесах.Христос Воскрес! Лунає всюдиУ церкві спів хвали бринить."Воістину Воскрес!" – відповідають люди,Для кожного є радісна ця мить.Усі ми згадуємо, як все це відбувалось:Яким шляхом Христу потрібно було йти,Як виповнилось все те, що Богом планувалось,Щоб для людей спасіння принестиІ ми прийшли сьогодні на зібрання,Всі прославляєм вічності ЦаряЗа те, що Він одного разу на світанніСмерть переміг, із мертвих встав.Сьогодні вдягнені усі святково,На лицях радість, смутку вже нема…Але давайте запитаєм себе знову:Чому прийшли в Дім Божий до Христа?Прийшли ми по обряду, чи так просто?Сьогодні ж Свято, і потрібно в Церкву йти!..Чи ми прийшли, бо жаждем Слово Бога, Своїй душі, щоби підкріплення знайти?А що для мене й тебе Пасха означає?Задумувався ти про це чи ні?Якщо ні, то прошу я сьогодніПодумай ти над цим в ці дніБо Пасха це не просто таке слово,Це не обряд, не звичай якийсь в цей час.Це є Христос, принесений у жертвуЗа всіх людей, включаючи і нас!Ісус Христос прийшов на грішну землюЩоб дарувати милість, прощення й життяЩоб кожен, хто живе на цій планетіОтримав з Богом вічне майбуттяАле, на жаль, таких є небагато,Які всім серцем прийняли ХристаХотілось би й мені всім людям розказатиЯка велика є любов Отця.Бо часу залишилось не багато —Прийде в великій славі БогДавайте будемо всі жити свято,Хоча багато зараз так тривог. Цінуймо тим, що ми сьогодні маєм:Що в нас є їжа, одяг і житло,А хтось це Свято в бідноті стрічаєВ підвалі, де є темно й холодноА ми зібрались тут у цьому ДоміВ теплі, добрі й не знаючи біди…Тож пам'ятаймо всі сьогодніЩо так не буде, як було завжди…Христос Воскрес! Воскрес Месія!Радіє нині небо і земля,Нехай у серці непохитна буде віра,Що ми зустрінемо Воскреслого Царя!@poemss_christian
@muzyka_virshiЛежал на полу он в холодной темнице.Ждал смерти. Пощады себе не просил.Не спал. Знал, что крест ему снова приснится.Не плакал, спокойным держался сверх сил.По римским законам убийцам — распятье,Варавва заранее знал приговор.Он всех ненавидел, он сыпал проклятья,Был смерти достоин, преступник и вор.И самого храброго крест испугает…Но скрипнули двери на ржавых петлях…«Вставай поживее! Тебя отпускают!» —Так громко сказали, до звона в ушах.Часов оставалось до казни немного,Варавва на стражника быстро взглянул,Он слову не верил и не был растроган.Тюремщик в плечо его грубо толкнул.«Иди же! Толпа упросила Пилата,Тебя отпускают! — солдат торопил. —Теперь будет Царь Иудейский распятым…»И тихо Варавва сказал: «По-вто-ри…»«Да, вместо тебя осуждают другого.Какой-то Иисус! На кресте Он умрёт!»Солдат рассмеялся: «Не знал ты Такого?»«Не знал…» И Варавва к свободе идёт.Кто мог бы представить: он вышел на волю?!Друзья были рады Варавву обнять:«В рубашке родился! Счастливая доля!»Шептал про себя: «Отпустили?! Меня?!»Варавва в свободе своей сомневался,Он думал: ошибку исправит Пилат…Заснув, он вдруг вскакивал ночью, боялся,Что снова услышит: «Ты будешь распят…»Напрасными были ночные тревоги,Никто за Вараввою не приходил,По старой тропинке пойдут его ноги,И сердце спокойно забилось в груди.Варавве отмерены годы свободы.По милости Божьей он не испытал,Как больно железо сквозь руку проходит,И только во сне видел ужас креста.Пришёл ли Варавва к Иисусу? — Не знаю,Но думаю: можно ль остаться вдали,Услышав такое: «Тебя отпускают…»И сердце Спасителю не принести?!Меня никогда не держали под стражей,Однако дух прочно был скован грехом…О нет! Я не лучше Вараввы. Как страшно:Ведь вместо меня шёл Спаситель на холм!На жизнь у всех грешников не было права,Но, Божьего Сына на смерть осудив,Тогда отпустили не только Варавву —Меня и тебя! Так наш Бог милостив.Темница открыта, а ты — всё в неволе.Склонись у распятья, и будешь спасён!Тебя отпускают! — счастливая доля.Помилован ты! Приговор отменён.@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshiНам у життя Господь дає випробування,Це, наче, переплавка у печі.Горить вогонь і оболонка вся згорає,А залишається лиш те, що в глубині...Господь тоді нам хоче показати,Через обставини, які дає в життяВсе те, що так старанно ми весь час в душі ховали,І те, як марно ми проводимо своє життя.Він як дорогоцінний камінь вправно очищаєХарактер твій і хід твоїх думок,Він гордість із корінням викореняє,На місце гордості дає смиріння і любов.А переплавка в кожного з нас різна,Як і дорога наша в небеса.У когось з нас Бог забирає близьких,Які були частиною життя...Комусь є переплавкою хвороба,Яка неждано в очі загляне.І ти не знаєш звідки допомогаВід Господа в твоє життя прийде.Як часто люди не надіяться на Бога,І в першу чергу йдуть до лікарів.Та забуває часто народ Божий,Що лише в руках Божих відлік твоїх днів.Тобі Господь не просто так хворобу посилає,А щоб зумів осмислити життя...Він хоче тебе в небо приготовить,І дать в кінці шляху - вінець життя.Комусь є переплавкою багатвство.І перед Господа лицем,Багаті звіт будуть даватиЗа недоцільний плин своїх грошей.Як часто Бог і бідність посилає,Для того щоби цінувати почали,Все те, що ми втрачаєм,І дякувати Богу почали.Для когось переплавка це проблеми,Які, мов, вітер дують все в лице.І їхня кількість ніби нескінченна,І відповідь знайти не знаєш де.У когось переплавкою є діти,Які дорогою у небуття ідуть.На цій важкій земній стежиніЇх тільки милість Божа може навернуть.Для когось переплавкою є ближній,Який іде з тобою по житті.Бог хоче через нього показатиДе треба враз поправить всі свої земні шляхи.Для когось переплавка це чекання,Коли душа так рветься на шматкиУ відповідь від Бога лиш мовчання,А відповідь потрібна тобі вже...Він знає всі твої переживання,І кожен крок наступний знає твій.Він бачить твої сльози й нарікання,"На все свій час" - говорить Господь твій.Він знає, коли дати допомогу,І не залежно від твоїх проханьВін вчасно йде на допомогу,Ти лише трішки почекай...У кожного є різна переплавка...Та нас чекає результат один.Це щоб з простого, незначного камня, Стать золотом - очищеним вогнем.@poemss_christian
@muzyka_virshi ПРОЖИТИ ПРОСТО ТАК.....Прожити просто так—потрапить час для себе Котрий летить кудись без вороття,Прожити, й не почути голос неба...Це просто існування, не життя.Прожити просто так : не помічати брата, Не пожаліть ніколи сироту,Твоя душа не бачитиме свята,Ти їй обітнеш крила на' лету.Прожити просто так—не дати милостинюХто руку простягав у час нужди,Це ніби заблукать в сухій пустиніДе важко віднайти ковток води. Прожити просто так: не помічати західЯк сонечко сідає за обрій,Як журавель крила свого розмахом,Повітря розтинає угорі.Прожити просто так: не чути запах квітівНе зупинитись на дзвіночка сміх.... Ти пропустив красу весни і літа,І скоро осінь встелиться до ніг.Прожити просто так : не примиритись з Богом,Не скинути одежу тут стару.... Це вибрати у темряву дорогу,Котра веде униз, а не вгору.Байдужою пройтись мимо ГолгофиНе вчути біль, і не стряхнуть сльозу..... Це для душі найбільша катастрофа,Мов човник, що на хвилях у грозу.Прожити просто так: прожити без ЛюбовіІ не шукати Правди —шлях вузький.... Це є будова на слизькій основіПрожиті марно на землі роки.Не проживи впусту... Життя так швидкоплиннеВчорашній день не наздоженеш.. ЗнайТак може статися, що Ангол білокрилийЗакриє вхід душі в Небесний рай.Зроби свій вибір, це у твоїй власті, Нехай в душі засвітиться маяк:Щоб в вічності пізнати справжнє щастя Ти не спіши прожити просто так.@poemss_christian
@poemss_christianТак важко жити на земліЗавжди якісь є труднощі , проблемиДо кого за порадою піти?Завжди збагнути прагнеш тиТи покладаєш сили всі на себеІ думаєш, як вирішити те, чи іншеЧи що подумають за тебеЯкщо розкажеш комусь особистеЧи думаєш , якщо довіриш комусь,Тобі від цього легше стане?Чи вирішиться та проблема, Яка не вирішувалась роками?Завжди шукаєш помилки у іншихІ думаєш проблема саме в нихТи часто докоряєш і сваришсяі кажеш "Я б як ти жити не зміг"А ти не думав , що проблема у тобі?Шукаєш ти не там де требаКолоду в своїм оці ти знайдиА потім вже до інших промовляти йдиАле змінитись сам не зможеш,Не вийде, як би не хотівІ іншим людям ти поможешТільки звільнившись разом з Богом від усіх своїх гріхівПроси у Нього допомогиДолай усе, ти разом з НимВін твій Спаситель і опораМій друже, будь з Христом СвоїмІсус є твій найкращий другІ Він тебе найкраще знаєЗавжди Він розуміє, помагаєПідтримує, благословляєЗвернись до Нього у молитвіСкажи ти все , як відчуваєшНіколи Він тебе не скривдитьКоли до Нього промовляєшЗвернувшись не до Нього , а людинити допомоги не знайдешТи весь погрузишся в проблемиВ яких ти тільки в гріх зайдешЯкщо у Бога допомогти не проситиСтаратися робити усе самМій друже, дуже важко житиА Він поможе з труднощами намТа як би важко не булозавжди надію покладай на БогаУ Нього все розписано давноІ тільки Він твоя єдина допомогаНа все у Нього є свій планНа все є певний час і місцеВін знає , як зробити краще намА наші плани зовсім є невмісніТа вірю, що колись все буде добреЯкщо не тут, то з Богом в небесахі знаю я, що тільки Він так любитьІ цю любов не передати на словахЯ дякую тобі Господь за те , що милість проявляєшЗавжди у всьому помагаєшХоч як би важко не було Ти мій Спаситель і надіяІ впевнено до Тебе йдуІ вірю я Господь, я щиро вірю, що тільки в Тобі Ісус щастя знайду .Цюцьмаць Вікторія@muzyka_virshi
@muzyka_virshiПочему так легко мы Христа предаём,Почему на уловки врага часто так поддаёмся,Драгоценное время не Христу отдаём, И в борьбе со грехом очень быстро сдаёмся?А потом смотрим мы , ну а силы уж нетВ сердце страх и неверье подкрались Отдавая врагу свой духовный бюджет, Радость, мир и покой ни на что променялись. Сердце стонет, кричит, сердце хочет к НемуШепчет враг посмотри, сколько раз это было,Сколько раз поднимаясь, спотыкалась опять.И сомнение шлёт, что б ему ты служила...Слышу голос другой тихий, нежный, простой:"Я-горшечник , ты подобная глинеЯ тебя нежно взял так в ладони Свои,Чтоб сосудом ты стала отныне".Только вот как сосудом тем статьПочему часто так в Тех руках рассыпаюсь, Сколько можно возиться со мной,Сколько можно придя говорить Тебе:каюсь?!Может проще со мной не возиться,Может хватит прощать проявляя любовь,Сможет ли тут Твой сосуд получиться?Сможет ли? Задаюсь вновь и вновь я вопросом...Я ещё не в печи, и не среди огня,Я ещё на кружале ломаясь кручусь,Боже мой! не оставь и не выброси вон,Я хочу стать сосудом Тебе лишь угодным,Чтоб на всякое доброе дело был он пригодным.Боже мой, Боже мой, не понять мне всего,Не понять всей Твоей надо мною раюоты.Ты прости, что в незнание своём,Я не в силах узреть Твои Боже широты.Но роботу Свою, я прошу, совершай,Очищай моё сердце от примесей разных.О, как много ещё там ненужного есть,Удаляй Ты его от путей этих праздны!Хоть ламаюсь, крошусь, но я в Божьих руках.И лишь это меня утешает, Хоть от совершенства я так далека,Но робота Твоя всё ж надежду вселяет. Помоги мне поддатливой глиною быть,Не робтать,не кричать,сомневатьсяНо безжалостно примеси все удалить,Ведь желаю к Тебе приближаться.Не скрывать и не прятать под маской ложь,Непрощение, зависть,раздоры, лицемерие, гнев, ссоры, всё уничтожь,И ненужные все разговоры !По-другому сосудом никак мне не стать,Только так, очищать в смиреньи,Только так, преклонившись пред Богом в тиши,Открывать перед Ним, всё в моленьи.Верю выйдет сосуд, верю Он совершит, Коль Горшечнику буду покорна.Только так для Него я смогу послужить, Только так буду я плодотворна .Мы в надёжных руках, так доверься Ему.Знает Он, как сосудом нам стать.И пройдя земной путь, у небесных ворот,Наш Горшечник, наш Бог нас там будет встречать.@poemss_christian
@muzyka_virshiНавчіться цінувати все своє…Можливо не таке вже й досконале,Можливо і недоліки в нім є,Можливе не таке вже воно й вдале…Та це своє. І в цьому є вся суть.Його від вас ніхто не відбирає.Його від вас ніяк не відірвуть,Хай і вогонь для цього запалає.Своє завжди приємніше до тіла,До серця ближче, ближче до душі,Своє для себе над усе важливе,Своє – надія у нічній тиші.Як часто ми свого і не цінуєм,А дивимося часто на чуже,Чийсь заробіток вміло порахуєм,Забувши геть про те, що є ж своє.В гонитві цій, завжди за чимось кращим,Не помічаєм, що лише своє,Приносить нам найбільше в світі щастя,Тому що це, вже нашим власним є.Та ми не звикли « нашим» цінувати…Завжди до чогось іншого ідем…Та що в кінці погоні будем мати?Що ми для себе цінного знайдем?Нас не влаштує дім, добром багатий,Бо нам потрібно ще якесь добро…Ми звикли завжди тільки нарікати…А нарікання – це велике зло.Павло казав, що добре є людиніЯка є задоволена, бо такВона стає завжди і скрізь щасливаІ прославляє за усе Христа.Прошу , давайте будем цінуватиВсе те, що в нас УЖЕ сьогодні є.І Бог тоді пішле для нас багатоКоли ми будем цінувать своє.@poemss_christian
TGLIST.COM.UA
