@muzyka_virshiЛежал на полу он в холодной темнице.Ждал смерти. Пощады себе не просил.Не спал. Знал, что крест ему снова приснится.Не плакал, спокойным держался сверх сил.По римским законам убийцам — распятье,Варавва заранее знал приговор.Он всех ненавидел, он сыпал проклятья,Был смерти достоин, преступник и вор.И самого храброго крест испугает…Но скрипнули двери на ржавых петлях…«Вставай поживее! Тебя отпускают!» —Так громко сказали, до звона в ушах.Часов оставалось до казни немного,Варавва на стражника быстро взглянул,Он слову не верил и не был растроган.Тюремщик в плечо его грубо толкнул.«Иди же! Толпа упросила Пилата,Тебя отпускают! — солдат торопил. —Теперь будет Царь Иудейский распятым…»И тихо Варавва сказал: «По-вто-ри…»«Да, вместо тебя осуждают другого.Какой-то Иисус! На кресте Он умрёт!»Солдат рассмеялся: «Не знал ты Такого?»«Не знал…» И Варавва к свободе идёт.Кто мог бы представить: он вышел на волю?!Друзья были рады Варавву обнять:«В рубашке родился! Счастливая доля!»Шептал про себя: «Отпустили?! Меня?!»Варавва в свободе своей сомневался,Он думал: ошибку исправит Пилат…Заснув, он вдруг вскакивал ночью, боялся,Что снова услышит: «Ты будешь распят…»Напрасными были ночные тревоги,Никто за Вараввою не приходил,По старой тропинке пойдут его ноги,И сердце спокойно забилось в груди.Варавве отмерены годы свободы.По милости Божьей он не испытал,Как больно железо сквозь руку проходит,И только во сне видел ужас креста.Пришёл ли Варавва к Иисусу? — Не знаю,Но думаю: можно ль остаться вдали,Услышав такое: «Тебя отпускают…»И сердце Спасителю не принести?!Меня никогда не держали под стражей,Однако дух прочно был скован грехом…О нет! Я не лучше Вараввы. Как страшно:Ведь вместо меня шёл Спаситель на холм!На жизнь у всех грешников не было права,Но, Божьего Сына на смерть осудив,Тогда отпустили не только Варавву —Меня и тебя! Так наш Бог милостив.Темница открыта, а ты — всё в неволе.Склонись у распятья, и будешь спасён!Тебя отпускают! — счастливая доля.Помилован ты! Приговор отменён.@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshiНам у життя Господь дає випробування,Це, наче, переплавка у печі.Горить вогонь і оболонка вся згорає,А залишається лиш те, що в глубині...Господь тоді нам хоче показати,Через обставини, які дає в життяВсе те, що так старанно ми весь час в душі ховали,І те, як марно ми проводимо своє життя.Він як дорогоцінний камінь вправно очищаєХарактер твій і хід твоїх думок,Він гордість із корінням викореняє,На місце гордості дає смиріння і любов.А переплавка в кожного з нас різна,Як і дорога наша в небеса.У когось з нас Бог забирає близьких,Які були частиною життя...Комусь є переплавкою хвороба,Яка неждано в очі загляне.І ти не знаєш звідки допомогаВід Господа в твоє життя прийде.Як часто люди не надіяться на Бога,І в першу чергу йдуть до лікарів.Та забуває часто народ Божий,Що лише в руках Божих відлік твоїх днів.Тобі Господь не просто так хворобу посилає,А щоб зумів осмислити життя...Він хоче тебе в небо приготовить,І дать в кінці шляху - вінець життя.Комусь є переплавкою багатвство.І перед Господа лицем,Багаті звіт будуть даватиЗа недоцільний плин своїх грошей.Як часто Бог і бідність посилає,Для того щоби цінувати почали,Все те, що ми втрачаєм,І дякувати Богу почали.Для когось переплавка це проблеми,Які, мов, вітер дують все в лице.І їхня кількість ніби нескінченна,І відповідь знайти не знаєш де.У когось переплавкою є діти,Які дорогою у небуття ідуть.На цій важкій земній стежиніЇх тільки милість Божа може навернуть.Для когось переплавкою є ближній,Який іде з тобою по житті.Бог хоче через нього показатиДе треба враз поправить всі свої земні шляхи.Для когось переплавка це чекання,Коли душа так рветься на шматкиУ відповідь від Бога лиш мовчання,А відповідь потрібна тобі вже...Він знає всі твої переживання,І кожен крок наступний знає твій.Він бачить твої сльози й нарікання,"На все свій час" - говорить Господь твій.Він знає, коли дати допомогу,І не залежно від твоїх проханьВін вчасно йде на допомогу,Ти лише трішки почекай...У кожного є різна переплавка...Та нас чекає результат один.Це щоб з простого, незначного камня, Стать золотом - очищеним вогнем.@poemss_christian
@muzyka_virshi ПРОЖИТИ ПРОСТО ТАК.....Прожити просто так—потрапить час для себе Котрий летить кудись без вороття,Прожити, й не почути голос неба...Це просто існування, не життя.Прожити просто так : не помічати брата, Не пожаліть ніколи сироту,Твоя душа не бачитиме свята,Ти їй обітнеш крила на' лету.Прожити просто так—не дати милостинюХто руку простягав у час нужди,Це ніби заблукать в сухій пустиніДе важко віднайти ковток води. Прожити просто так: не помічати західЯк сонечко сідає за обрій,Як журавель крила свого розмахом,Повітря розтинає угорі.Прожити просто так: не чути запах квітівНе зупинитись на дзвіночка сміх.... Ти пропустив красу весни і літа,І скоро осінь встелиться до ніг.Прожити просто так : не примиритись з Богом,Не скинути одежу тут стару.... Це вибрати у темряву дорогу,Котра веде униз, а не вгору.Байдужою пройтись мимо ГолгофиНе вчути біль, і не стряхнуть сльозу..... Це для душі найбільша катастрофа,Мов човник, що на хвилях у грозу.Прожити просто так: прожити без ЛюбовіІ не шукати Правди —шлях вузький.... Це є будова на слизькій основіПрожиті марно на землі роки.Не проживи впусту... Життя так швидкоплиннеВчорашній день не наздоженеш.. ЗнайТак може статися, що Ангол білокрилийЗакриє вхід душі в Небесний рай.Зроби свій вибір, це у твоїй власті, Нехай в душі засвітиться маяк:Щоб в вічності пізнати справжнє щастя Ти не спіши прожити просто так.@poemss_christian
@poemss_christianТак важко жити на земліЗавжди якісь є труднощі , проблемиДо кого за порадою піти?Завжди збагнути прагнеш тиТи покладаєш сили всі на себеІ думаєш, як вирішити те, чи іншеЧи що подумають за тебеЯкщо розкажеш комусь особистеЧи думаєш , якщо довіриш комусь,Тобі від цього легше стане?Чи вирішиться та проблема, Яка не вирішувалась роками?Завжди шукаєш помилки у іншихІ думаєш проблема саме в нихТи часто докоряєш і сваришсяі кажеш "Я б як ти жити не зміг"А ти не думав , що проблема у тобі?Шукаєш ти не там де требаКолоду в своїм оці ти знайдиА потім вже до інших промовляти йдиАле змінитись сам не зможеш,Не вийде, як би не хотівІ іншим людям ти поможешТільки звільнившись разом з Богом від усіх своїх гріхівПроси у Нього допомогиДолай усе, ти разом з НимВін твій Спаситель і опораМій друже, будь з Христом СвоїмІсус є твій найкращий другІ Він тебе найкраще знаєЗавжди Він розуміє, помагаєПідтримує, благословляєЗвернись до Нього у молитвіСкажи ти все , як відчуваєшНіколи Він тебе не скривдитьКоли до Нього промовляєшЗвернувшись не до Нього , а людинити допомоги не знайдешТи весь погрузишся в проблемиВ яких ти тільки в гріх зайдешЯкщо у Бога допомогти не проситиСтаратися робити усе самМій друже, дуже важко житиА Він поможе з труднощами намТа як би важко не булозавжди надію покладай на БогаУ Нього все розписано давноІ тільки Він твоя єдина допомогаНа все у Нього є свій планНа все є певний час і місцеВін знає , як зробити краще намА наші плани зовсім є невмісніТа вірю, що колись все буде добреЯкщо не тут, то з Богом в небесахі знаю я, що тільки Він так любитьІ цю любов не передати на словахЯ дякую тобі Господь за те , що милість проявляєшЗавжди у всьому помагаєшХоч як би важко не було Ти мій Спаситель і надіяІ впевнено до Тебе йдуІ вірю я Господь, я щиро вірю, що тільки в Тобі Ісус щастя знайду .Цюцьмаць Вікторія@muzyka_virshi
@muzyka_virshiПочему так легко мы Христа предаём,Почему на уловки врага часто так поддаёмся,Драгоценное время не Христу отдаём, И в борьбе со грехом очень быстро сдаёмся?А потом смотрим мы , ну а силы уж нетВ сердце страх и неверье подкрались Отдавая врагу свой духовный бюджет, Радость, мир и покой ни на что променялись. Сердце стонет, кричит, сердце хочет к НемуШепчет враг посмотри, сколько раз это было,Сколько раз поднимаясь, спотыкалась опять.И сомнение шлёт, что б ему ты служила...Слышу голос другой тихий, нежный, простой:"Я-горшечник , ты подобная глинеЯ тебя нежно взял так в ладони Свои,Чтоб сосудом ты стала отныне".Только вот как сосудом тем статьПочему часто так в Тех руках рассыпаюсь, Сколько можно возиться со мной,Сколько можно придя говорить Тебе:каюсь?!Может проще со мной не возиться,Может хватит прощать проявляя любовь,Сможет ли тут Твой сосуд получиться?Сможет ли? Задаюсь вновь и вновь я вопросом...Я ещё не в печи, и не среди огня,Я ещё на кружале ломаясь кручусь,Боже мой! не оставь и не выброси вон,Я хочу стать сосудом Тебе лишь угодным,Чтоб на всякое доброе дело был он пригодным.Боже мой, Боже мой, не понять мне всего,Не понять всей Твоей надо мною раюоты.Ты прости, что в незнание своём,Я не в силах узреть Твои Боже широты.Но роботу Свою, я прошу, совершай,Очищай моё сердце от примесей разных.О, как много ещё там ненужного есть,Удаляй Ты его от путей этих праздны!Хоть ламаюсь, крошусь, но я в Божьих руках.И лишь это меня утешает, Хоть от совершенства я так далека,Но робота Твоя всё ж надежду вселяет. Помоги мне поддатливой глиною быть,Не робтать,не кричать,сомневатьсяНо безжалостно примеси все удалить,Ведь желаю к Тебе приближаться.Не скрывать и не прятать под маской ложь,Непрощение, зависть,раздоры, лицемерие, гнев, ссоры, всё уничтожь,И ненужные все разговоры !По-другому сосудом никак мне не стать,Только так, очищать в смиреньи,Только так, преклонившись пред Богом в тиши,Открывать перед Ним, всё в моленьи.Верю выйдет сосуд, верю Он совершит, Коль Горшечнику буду покорна.Только так для Него я смогу послужить, Только так буду я плодотворна .Мы в надёжных руках, так доверься Ему.Знает Он, как сосудом нам стать.И пройдя земной путь, у небесных ворот,Наш Горшечник, наш Бог нас там будет встречать.@poemss_christian
@muzyka_virshiНавчіться цінувати все своє…Можливо не таке вже й досконале,Можливо і недоліки в нім є,Можливе не таке вже воно й вдале…Та це своє. І в цьому є вся суть.Його від вас ніхто не відбирає.Його від вас ніяк не відірвуть,Хай і вогонь для цього запалає.Своє завжди приємніше до тіла,До серця ближче, ближче до душі,Своє для себе над усе важливе,Своє – надія у нічній тиші.Як часто ми свого і не цінуєм,А дивимося часто на чуже,Чийсь заробіток вміло порахуєм,Забувши геть про те, що є ж своє.В гонитві цій, завжди за чимось кращим,Не помічаєм, що лише своє,Приносить нам найбільше в світі щастя,Тому що це, вже нашим власним є.Та ми не звикли « нашим» цінувати…Завжди до чогось іншого ідем…Та що в кінці погоні будем мати?Що ми для себе цінного знайдем?Нас не влаштує дім, добром багатий,Бо нам потрібно ще якесь добро…Ми звикли завжди тільки нарікати…А нарікання – це велике зло.Павло казав, що добре є людиніЯка є задоволена, бо такВона стає завжди і скрізь щасливаІ прославляє за усе Христа.Прошу , давайте будем цінуватиВсе те, що в нас УЖЕ сьогодні є.І Бог тоді пішле для нас багатоКоли ми будем цінувать своє.@poemss_christian
@muzyka_virshiОСЬ МІСЯЦЬ ПРОЙШОВ-СПОМИН СМЕРТІ ХРИСТА...Ось місяць пройшов - спомин смерті Христа. Як наше життя помінялось? Чим сповнене серце було і душа? Чи все, як раніше, зосталось? Неначе давно це все дуже було, Як Тіло і Кров ми приймали, Гріхи визнавали і каялись знов... І так місяці пролітали. Знов тільки коротеньке: "Боже прости, Чим, може, згрішив за цей місяць... Це - "може" в собі може стільки нести.Від Бога ніщо не є скрите. У нас християн - "може", "десь" і "колись",За звичку у сповіді стало. І тут, на вечері, щоб хтось помоливсьЗа "десь" і "колись" - то замало. Якщо в серці гріх, ти його відкривай, Якщо там є мир - дякуй Богу. Бо стало це, часто, неначе обряд, Що є як зневага Святому. Ти Тіло і Кров не для того приймав, Щоб знов, цілий місяць, грішити. Обіцянку Богу служити давав, У вірності й правді ходити. Немає нікого, щоб був без гріха. Так гріх, на землі, спокушає. Якщо визнаєш, ти його називай. Хай доступу ворог не має. Винось його в світло, в душі не ховай, Бо так наскладаєш чимало. В осудження Тіло і Кров не приймай, Щоб звичкою це вже не стало. Це - "може", і "якось", і "десь ", і "колись",Неначе тонке павутинняЗаплутує душу, ти - правді корись. Згрішив, то скоріш на коліна. Не перед причастям, щодня, кожну митьУ серце своє зазирнувши, Гріхи визнавай, прагни свято ти жить. Буть вірним старайся Ісусу. Бо чаша і хліб, це не просто обряд, Який християни звершають. Це - наше спасіння, це - наше життя, Це - наша дорога до раю. У благоговінні, подяці й хваліДо ніг Божих серцем схилившись, Приймаймо, як Господа тіло, ми хліб. Вино - немов крові краплини.@poemss_christian
@muzyka_virshi МежаЄ та межа, яку переступивши,Втрачаємо свою ми чистоту.Світською марнотою осквернившись,Вже не приносим добрий плід Христу.Є та межа для тих, що звуться «Божі».Й щоб не зганьбити це святе звання,Завжди стояти треба на сторожіТак, як говорить нам Його вчення.О, ту межу не кожен навіть бачить,Бо не позначена чимсь видимим вона.Лиш той її в житті своїм позначить,Хто хоче Богові належати сповна.Хто хоче знати Його святу волю,Її виконувати ревно повсякчас,Йому нести не поривання кволі,А тверді рішення посвяти кожен раз.Є та межа. І скільки б не казали,Що час не той, і ми тепер не ті,Що нові межі, нові інтервали…Ні, та межа захована в Христі.Вона Ним вистраждана у смертельних муках,В отім прощальнім: «Отче, їм прости!».Її нам провели пробиті рукиТам, де піднялись три страшні хрести.Так, та межа захована у Ньому.І поділ є на грішне та святе.І чисте та нечисте є в усьому,Й один шлях вгору, другий – вниз веде.Адже ніщо осквернене й нечистеНе ввійде у Святий Єрусалим.Лиш той побачить довгожданне Місто,Хто зміг навчитись тут бути святим.Спасенні Богом, від гріхів обмиті,Кого дітьми Своїми Він назвав:Є та межа й нема нам частки в світі –Так в Свїм Слові наш Господь сказав.Ми – Його власність, ми – Його насліддя,Із Божих рук ніхто не вирве нас.Але коли розширимо угіддяЗа ту межу – оце погубить враз.Самі тоді підем з рук Батька Свого,Принади світу не дадуть з Ним жить.О, хай безпечність не зведе нікогоВ думках, словах, ділах межу згубить!Є та межа. Й щоб не переступитиНам через неї, йдучи навмання,Себе у Ньому треба схоронити,І будем бачити її щодня.@poemss_christian
@muzyka_virshiХто я?Хто я? Перед таким Великим БогомЯ як піщинка на березі морськімНе заслуговую і погляду одногоСхиляюсь Боже перед іменем ТвоїмХто я? Що маю право жити Щоб обирати між смертю і життям Чому за мене так дорого прийшлося заплатитиЗа грішника.Твоїм святим імʼям.Хто я?що Ти звернув увагу Невже я не було кращих за мене Великий Бог терпів таку зневагу Якщо можливо…Хай чаша ця мине???Що Ти в мені побачив особливе???Серед мільйонів таких же як і яЧому моє життя Тобі таке важливеЩо записав на небі Ти моє імʼя.Хто я?Що Ти за мене ніс хреста ГолгофиПід сонцем Палестини знемагавНе розуміючи ще тої катастрофи Що там Спаситель світу помирав.Хто я???Що Ти відкрив небес блакитіІ для мене там місто збудувавТи руки простягнув мені пробитіІ наче батько з любовʼю обійняв.Хто я …?Що ще з початку світу Ти на долонях ,своїх мене вписавІ в кожній прохолоді вітруЛюблю тебе !Мені Ти промовляв.Хто я..?Що Ти залишив славу небаЗалишив славу від Ангелів своїхМені Господь вже більшого й не треба Сам Бог прийшов за для гріхів моїх.Хто я..?Що Ти прийняв мої образи І мій тягар прийняв Ти на Себе.Звільнив мене Ти від гріховної проказиА я ж кричав щоб розпʼяли Тебе. Це я кричав,свободу для ВаравіЦе я сміявсь у натовпі людей Це я забив Тобі ці цвʼяхи ржавіІ я підносив уксус до губей.Хто я..?Що Ти мене пробачивТворець світів ,Могутній Цар і БогСеред мільйонів Ти мене побачивІ став вести зі мною діалог.Я є ніхто…Але Тобі я найдорожче І сам Великий Бог назвав моє імʼяЯ дякую Тобі мій Батьку і мій Отче Що я навіки є Твоє дитя!!!Андрій Швегло@poemss_christian
@muzyka_vitshi1. В твоїх руках сьогодні Божий факел —Це той вогонь, що Бог приніс у світІ цей вогонь від вифлиємських яселПередававсь від поколінь до поколінь.2. І цей вогонь колись пронесли учніІ передали людям багатьом,І тисячі людей на всій планетіЗапалились незнасаючим вогньом.3. Вони поставили в житі своєму нові ціліІ вибрали найвищу з всіх мету,Вони ввійшли у список міліонівТих, що відкинули і гріх, і суєту.4. Це ті, які в житті повірили Ісусу,Це ті, які змогли перемогти спокуси,Це ті, які незламані віками,Це ті, що називались «християни».5. Це ті, кого в Сибір послали,А іншим привселюдно голови стинали,Когось ще на аренах леви роздиралиТа все одно вони стояли.6. Їх міліони тих, що мали в серці віру,Їх міліони тих, що все зуміли,Усе пройшли, усе перетерпіли,Вогнем у серці не згоріли.7. Їх міліони тих, що не здавались,Їх міліони тих, що не зламались,Тих, що падали, але вставалиІ тих, що очі в небо підіймали.8. Їх міліони тих, що були світлом,Їх міоліони тих, що не боялись темноти,Тих, що були під сильним вітром,Але були міцні, немов стовпи.9. Їх міліони тих, що ставши на колінахБлагали: «Боже, захисти!»І їх молитва була почута небом,Їх Бог приходив, щоби їх спасти.10. Вони життя прожили, до мети пройшли,Сьогодні вже вони на небі,І вже ніколи на оцій земліНе будуть ні в нужді, а чи в потребі.11. Вони закінчили свій біг,Пройшли життєві перепони,Усе пройшли, перемогли,Їх міліони, міліони, міліони…12. І час проходить… нова ера, нові людиТа факел Божий був, і є, і буде.Тепер вогонь Ісуса маєм миЙого пронесли наші прадіди, батьки.13. І ми тепер його будем нестиВ цей світ, туди, де безліч темноти,Щоби когось з загублених спастиІ в час такий самим не знемогти.14. Нас міліони і ми будемо стоятиЗа Того, в Кого віримо теперІ прапор віри в небо підіймати,Щоби вогонь надії в серці не помер.15. Нас міліони, тих що будуть житиВже не для себе а для того хто віддавВсе найдорожчеІ те, що найцінніше мав.16. І час проходить, і минають дні,Але в серцях Його дітей Його вогніЯ вірю, ми пройдем всі перепониІ нас сьогодні міліони, міліони, міліони…@poemss_christian
