@poemss_christianОСЬ МІСЯЦЬ ПРОЙШОВ-СПОМИН СМЕРТІ ХРИСТА...Ось місяць пройшов - спомин смерті Христа. Як наше життя помінялось? Чим сповнене серце було і душа? Чи все, як раніше, зосталось? Неначе давно це все дуже було, Як Тіло і Кров ми приймали, Гріхи визнавали і каялись знов... І так місяці пролітали. Знов тільки коротеньке: "Боже прости, Чим, може, згрішив за цей місяць... Це - "може" в собі може стільки нести.Від Бога ніщо не є скрите. У нас християн - "може", "десь" і "колись",За звичку у сповіді стало. І тут, на вечері, щоб хтось помоливсьЗа "десь" і "колись" - то замало. Якщо в серці гріх, ти його відкривай, Якщо там є мир - дякуй Богу. Бо стало це, часто, неначе обряд, Що є як зневага Святому. Ти Тіло і Кров не для того приймав, Щоб знов, цілий місяць, грішити. Обіцянку Богу служити давав, У вірності й правді ходити. Немає нікого, щоб був без гріха. Так гріх, на землі, спокушає. Якщо визнаєш, ти його називай. Хай доступу ворог не має. Винось його в світло, в душі не ховай, Бо так наскладаєш чимало. В осудження Тіло і Кров не приймай, Щоб звичкою це вже не стало. Це - "може", і "якось", і "десь ", і "колись",Неначе тонке павутинняЗаплутує душу, ти - правді корись. Згрішив, то скоріш на коліна. Не перед причастям, щодня, кожну митьУ серце своє зазирнувши, Гріхи визнавай, прагни свято ти жить. Буть вірним старайся Ісусу. Бо чаша і хліб, це не просто обряд, Який християни звершають. Це - наше спасіння, це - наше життя, Це - наша дорога до раю. У благоговінні, подяці й хваліДо ніг Божих серцем схилившись, Приймаймо, як Господа тіло, ми хліб. Вино - немов крові краплини.@poemss_christian
@muzyka_virshiА Бог тебе любить.Так, Він любить тебе, ти це чуєш ?Можливо, любов охолола твоя, Та Божа - ніколи тебе не забуде !Можливо, ти впав, і руки свої опустивМожливо, цей світ і тебе заманив Ти весь в суєті і в роботі,В турботах земних та клопотах.А Бог тебе любить....Так ніжно, так сильно... як БатькоА ти, все біжиш і біжишІ наче, нічого не бачиш.Не бачиш любові ЙогоЯка щоранку дає сили встати,Хліб дає, одягає, і теплим промінчиком сонця голубить.Так, це Бог тебе любить.А ти, наче цього не бачиш..Не бачиш хвали, що природа складаєТуману, що ніжно і тихо поля покриває..Рожево- багряного заходу сонця, що око красою ласкаєЦе Бог тебе любить ..Для тебе Він все посилаєА більше всього, дар спасіння даєВ любові своїй, подяки й смиренного серця чекає.А Бог тебе любить.... І ти полюби.В замін, більш нічого не требаТи лиш полюби, щирим серцемЙ душею злетиш до блакитного небаА Бог тебе любить, людино, ти чуєш?Йому не важливо твій статус, вік і лицеО, не будь же байдужим, схились перед ТворцемВіддай подяку Богу, нехай вона злетить у небоПодивися в синє небо, і пройде вся тривогаПодивися на природу, поля ромашок,Прозорі крапельки роси, співи пташок..Ти наче відірвешся від суєти земноїІ дух твій, злине в небеса, де неземна красаТоді прославиш ти ТворцяТоді лиш зможеш з небом поєднатись.О, ця любов Божа...Така незрозуміла, таємнича, міцна, вічна і прекраснаГлибока, аж до смерті, жива і діюча навікиНам, людям, до кінця її ніколи не зрозумітиСхились сьогодні перед Богом,Подяку з трепетом складиБо часто з вуст твоїх лиш чути просьби,Прийди, дай, допоможи...А Бог тебе любить...І римський цвях, це записав в Його долоняхЛюбив Він і тоді, коли вінок впивався в скроніІ ніщо в цім світі, не зможе відлучити від Його любові.@poemss_christian
@muzyka_virshi А люди так часто бувають злими...І після їх слів так на серці болить...І мрії так часто бувають гіркими,Коли розбиваються вщент в одну мить...І спроби так часто бувають невдалі,І терни колючі ростуть на шляху,І страх є у серці-а що буде далі?Життя ще гіркіше за смак табаку...Виходить,не треба на щось сподіватись?І слід оминати із страхом людей?Бо мало що може у світі цім статись,Де стільки страшних, неприємних речей...А я вам скажу, що життя неймовірне...І цукор солодший, як спробуєш сіль...І світло ясніше у темряві видно ...Тож смійся, живи ,насолоджуйся, мрій!Життя це прекрасно, а те ,що багатоУ ньому скорботи ,безчестя ,бідиПотрібно уміти пробачить й прийняти... Не треба...Я прошу , життя не суди...Це ми все зробили, на нас і провина...Людини ім'я, мов хворобу, несем...Але і прощення у йменні "Людина"Очистивши душу ,ми всі віднайдем...Ми люди -вінець над усім, що ми бачим...Ми люди!Не треба про це забувать...В усіх нас є світло ,а ,отже ,це значить,Що кожен з нас може цей світ врятувать...Нехай нам здається, від нас не залежитьНічого у світі цім сповненім зла,Але нам можливість безцінна належить,Розправить у серці два світлих крила...І стать не такими, як всі ,що довкола,Змінити себе ,розтопити свій лід...Засяяти світлом не пізно ніколи,Так само не пізно зігріти цей світ...Нехай не увесь ,лиш маленьку частину...Та є в цьому світі такі ,як і ми,Які у собі ще не вбили людину,Які спромоглися лишитись людьми...Давайте ми будемо світ підійматиІ нести у нього надію й добро...Щоранку добрішими трохи ставатиІ вірить у диво,хай що б не було...Допоки живем будуть мрії й невдачі,Падіння і злети ,години і мить...Та в тому і сенс...Ми живем,а це значить,Що нам ще під силу усе це змінить...@poemss_christian
@muzuka_virshiЯ прошу тебя, пожалуйста, не очаровывайся людьми, мой друг. Хотя многие и будут тебе добрым примером. Но даже добрый человек может злым стать вдруг, А искренний, оступившись, может стать лицемером. И те, кто любят, не всегда о любви говорят, Поэтому не делай никого из людей смыслом жизни. Бывает, что пылкие сердцем, больше уже не горят, А щедрые не всегда могут быть бескорыстны. Кто был тебе другом, быть может завтра станет врагом,Но радостней, конечно, если враг твой станет тебе другом. А любимая церковь может превратиться в Содом, Следуя ложным теориям и лженаукам. Кто ноги тебе омывал, может завтра толкнуть тебя в грязь, А тот, кого считал великим грешником, протянет тебе руку. Возьмёт и вытащит, испачканной одежды не стыдясь. И не обмолвится, что оказал хорошую услугу. Пусть твоё сердце открыто будет для людей, Но прежде открывай его, пожалуйста, для Бога. Он с радостью избавит от чарующих сетей, Которых в твоей жизни будет много. Научит смотреть глазами небаНа каждого, с кем доведëтся встретиться. Ты только вкушай каждый день духовного хлеба,И твои глаза Христовым сиянием засветятся. Самое красивое, что может быть в человеке –Это глаза, что наполнены любовью Христа. В нашем безбожном и беспринципном веке, Ты эту Любовь найдешь у Креста, Она всегда верна, добра и чиста... Мурашкина Анастасия@poemss_christian
@muzyka_virshi Молився Ти в саду в порі нічнійМаслини розділяли тільки горе... Коли прийшов до Тебе зрадник Твій ,То я Тебе теж зрадила в ту пору... Коли перед Пилатом ти стояв ,І в люті злій юрба вся бушувала..І " Розіпни Його" народ кричав ,То " Розіпни" з людьми і я кричала... Коли ніс хрест , збичований, в журбіСолдати римські били і штовхали...То болю завдавала я Тобі ,І не Тобі , а їм допомагала... Коли вже воїн молот в руки взяв ,Щоб для розп'яття там пора настала...Коли Святі він Руки пробивав,То я ті гострі цвяхи подавала.... Та навіть тих , хто в Руки цвяхи бив ,Любов Твоя прийнять готова...Ісус.. я розпинала.. Ти любив..Прокляття не промовивши ні слова... Коли молитву до Отця підніс ," Прости їм , Отче ... вчинків не збагнули"..Тоді я серед стогонів і сліз,В благаннях тих своє ім'я почула... За мене Ти молився і просив ,Всім серцем, переповненим страждання...Мої гріхи всі милістю покрив ,Настало на Голгофі покаяння. Душа моя мов ранішня роса ,Вже прощена Тобою , вільна стала..Оплакували смерть всі Небеса,І з ними я ридання не ховала... Тебе , Святого , гріб сирий чекав ,Життя повстане навіть із могили ,І Ти повстав! Кайдани розірвав,Побачила я воскресіння силу. Воскресла назавжди душа моя ,У ворога її відвоював Ти ,Ціна висока ... твердо знаю я ,Ще вища ніж скарби , грошей мільярди... Минулим Ти мене не дорікнув ,Що розпинала я Тебе з юрбою..Простив , нове Ти дихання вдихнув-Я житиму на Небесах з Тобою. І чим за щастя відплачу таке?Чи осягну любов Твою безмірну...Дозволь любити серцем всім Тебе,Тобі життя віддати у довірі. Автор: Луцик-Мартинюк Наталя@muzyka_virshi
@muzyka_virshi Останні, на хресті важкім, хвилини..."Прости їм, Отче..." - все іще лунає.І попросив, в останнє: "Хочу пити..."І - душу в руки Я Твої вручаю...Зняли з хреста, у гробі положили.Здалося - все, кінець...як жити далі?У хворих не зосталося надіїІ учні всі зажурені стояли.Помер, Хто найдорожчим став у світі,На Кого всю надію покладали.Як далі, у гріховнім, світі жити?У Ньому лише правду всі пізнали.Хто оздоровить, у біді потішить?Розкаже про Небесне Царство вічне?До кого йти? До кого притулитисьУ своїм горі, коли знову прийде?Два дні у горі учні, плаче мати.Якою довгою була оця субота...Усі навкруг святкують своє свято.Лише у тих, хто знав Христа - скорбота.Це сталося уранці - заясніло...Ось сонечко з'явилося на сході.І починався перший день неділі.Минула ніч і пробудилася природа.Минула ніч ця на землі гріховна.Життя воскресло з Господом із гробу.І радість огорнула невимовнаУсіх, хто близько був із Ним до часу того.Ще люди по домівках спочивалиНе знаючи про те вклике диво.Воскрес Господь! - пташки лише співали.Які ж ви люди, на землі, щасливі!Христос воскрес! Відкрив у небо двері.Христос воскрес! І смерть не має владиНад тими, хто прийме Христа у серце,Залишить світ, любові Його ради.Ні смерть, ні камінь не зуміли втриматьХриста в холодній кам'яній могилі.Він переміг їх в боротьбі не рівній,В любові до людей беручи силу.Воскрес із мертвих, щоби жити з нами,Щоб вірним дарувать життя небесне.Ти відвали від серця свого камінь,Нехай у ньому наш Господь воскресне.@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshi Голгофа, Голгофа... На тебе дивлюсяКрізь тисячі років, крізь сиві тумани.За мене страждав Ти, мій любий Ісусе, Щоб в Тбі навіки спасіння я мала.Ти Сам виніс хрест на Голгофу, Ісусе, На тому хресті - всього людства провини.В молитві своїй на коліна схилюся:Твоєї я милості не заслужила.Святі небеса Ти покинув за мене,Співали для Тебе там ангели славу.А Ти добровільно спустився на землю,Так просто залишивши велич яскраву.Чи в ніч вифлеємську Тебе зустрічали?Чи всі поклонитись до Тебе спішили?Тебе не підносили на пʼєдестали, І слава не линула за небосхили.А потім - розпʼяли. Вінок із тернини...Колючки вʼїдалися. Піт капав з кровʼю.Хіба Ти за мене вмирати повинен?Терпіти страждання такі невимовні?І там, до хреста так жорстоко прибитий,Взивав до Отця: «О прости Ти їм, Боже!І небо на це не могло вже дивитись...Дивились лиш воїни і перехожі.Я бачу той хрест і пробиті долоні, Я чую той голос, приємний і ніжний.Проходять роки...Течуть ріки червоні,А погляд любовʼю горить до нас, грішних.Той сад Гефсиманський повік не забуду,Ту ніч, як молився Христос у скорботі.Очистив мене від гріховного бруду, Забравши тривогу й душевни й неспкій.Спасителю любий, о, чим я віддячу?Мені не збагнути любові Твоєї.Стою на колінах. Молитва - неначеОазис розкішний в безлюдній пустелі.В молитві до Тебе спішу на світанні,Душа моя спрагла напитися хоче.У сонячні дні і у ранки туманніДо неба спрямовую я свої очі.А ти завжди поруч, Ісусе, Ти близько...Мені простягаєш поранені руки.І ночі туманні сповняються блиском,Душа очищається з бруду й пилюки.Голгофа, Голгофа... Я бачити будуХриста крізь тумани, крізь тисячоліття.В життєвих обставинах, завжди і всюди,Я бачу твій погляд, наповнений світлом.автор: Діана Парипа@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshi Був суд. Побої. Муки. І плювки.На святість і любов — всі сили пекла!Вінок терновий... Блідістю щокиСтікала кров Христа свята — ще тепла…Він був людьми замучений, побитийІ на хресті розп’ятий у ганьбі.Довкола натовп гув несамовитий:«Зійди з хреста, допоможи Собі»…Голгофа… Хрест. Розп’яття на хресті.Розбійників обабіч розпинають.Крізь біль слова — благаюче-святі:«Прости їм, Отче. Роблять що — не знають».Гриміло небо! В горах — струс і шумЗавіса в храмі навпіл розірвалась...Померкло сонце, щоб наругу цюНе бачити — так люто смерть сміялась.«Звершилось», — тихо мовили вуста.Останній подих і останнє слово.Але розп’яття Господа ХристаБуло у світі цім не випадково.Він все стерпів: наругу, біль і муки —Святий Господь віддав життя за нас.Ось на хресті святі простерті руки —Він цілий світ Своєю смертю спас.На третій день, на острах фарисеям,Священикам, що Сина розп’яли,Апостолам на диво, всім юдеям, —Згойднула вістка весь Єрусалим.Христос воскрес! і камінь — той же порох —Вмить відкотивсь, звільнив до гробу вхід,Коли, пробивши ночі темний морок,Сліпуче спалахнув промінням схід.Ісус воскрес! І не на день — навіки.Він, Божий Син, з Отцем цей світ створив.В Його руці — душі моєї ліки,В Його словах — життя святий мотив.У всіх нас радість! Радість незбагненна!Душа на крилах лине до небес.Ми в радості своїй благословенні:Наш Цар, наш Бог — Ісус Христос воскрес!Христос воскрес! Воскрес наш Бог-Спаситель.Що може радість цю в душі згасить?Христос воскрес, щоб вічно з нами житиІ бачити Його могли щомить.«Я з вами до кінця земних доріг,Йду місце готувати в Домі Отчім».О, хто себе у святості зберіг, —Господь усіх стрічатиме охоче.Що цього світу біди і напастіПорівняно зі славою небес?Христос воскрес! Яке безмірне щастя!Воістину Ісус Христос воскрес!@poemss_christian#Пасха
@muzyka_virshi Коли останній раз, ти дякував Христу?Ні, не за достаток йдеться зараз мова.А за Голгофу, за жертву ту святу, Що на початку, вже була готова.Коли останній раз, ти дякував Ісусу?Ні, не за чудовий світ який створив.За те що врятував нам душу людську.Робив Йому колись за це поклін?Коли по справжньому ти дякував Йому?Без фраз, які вже завченими стали.А так, від серця, віддавав Иому хвалу.Про твою щирість навкруги всі знали?Коли останні раз ти прославляв Його?За все, за все що трапилось з тобою.Не лиш за радість й щастя над всього, Але й за біль, яку носив з собою.Ти дякував Спасителю за сльози?Можливо за тривогу, й негаразди,Коли були лиш над тобою грози,Можливо пустота була так завжди.Ти дякував Ісусу за тривогу?За те що часом не справлявсь в бою.За це нам також треба дякувати Богу,Всю славу віддавать Спасителю.За все, за все Йому хвалу віддай ти,Бо Він Творець який тримає все, В руках своїх, Його план не здолати, Й створив щось неймовірне для тебе.Віддай за все подяку лише Богу, Бо Він достойний слави і хвали.Підвладно все йому, біда й тривога,Важливо, щоб подяку ми Йому дали!@автор Случич Н.@poemss_christian
@muzyka_virshiВОСКРЕС МЕСІЯ...Христос Воскрес! Воскрес Месія!Радіє нині небо і земля,Для всіх людей з'явилася надіяЗустріти Бога в синіх небесах.Христос Воскрес! Лунає всюдиУ церкві спів хвали бринить."Воістину Воскрес!" – відповідають люди,Для кожного є радісна ця мить.Усі ми згадуємо, як все це відбувалось:Яким шляхом Христу потрібно було йти,Як виповнилось все те, що Богом планувалось,Щоб для людей спасіння принестиІ ми прийшли сьогодні на зібрання,Всі прославляєм вічності ЦаряЗа те, що Він одного разу на світанніСмерть переміг, із мертвих встав.Сьогодні вдягнені усі святково,На лицях радість, смутку вже нема…Але давайте запитаєм себе знову:Чому прийшли в Дім Божий до Христа?Прийшли ми по обряду, чи так просто?Сьогодні ж Свято, і потрібно в Церкву йти!..Чи ми прийшли, бо жаждем Слово Бога, Своїй душі, щоби підкріплення знайти?А що для мене й тебе Пасха означає?Задумувався ти про це чи ні?Якщо ні, то прошу я сьогодніПодумай ти над цим в ці дніБо Пасха це не просто таке слово,Це не обряд, не звичай якийсь в цей час.Це є Христос, принесений у жертвуЗа всіх людей, включаючи і нас!Ісус Христос прийшов на грішну землюЩоб дарувати милість, прощення й життяЩоб кожен, хто живе на цій планетіОтримав з Богом вічне майбуттяАле, на жаль, таких є небагато,Які всім серцем прийняли ХристаХотілось би й мені всім людям розказатиЯка велика є любов Отця.Бо часу залишилось не багато —Прийде в великій славі БогДавайте будемо всі жити свято,Хоча багато зараз так тривог. Цінуймо тим, що ми сьогодні маєм:Що в нас є їжа, одяг і житло,А хтось це Свято в бідноті стрічаєВ підвалі, де є темно й холодноА ми зібрались тут у цьому ДоміВ теплі, добрі й не знаючи біди…Тож пам'ятаймо всі сьогодніЩо так не буде, як було завжди…Христос Воскрес! Воскрес Месія!Радіє нині небо і земля,Нехай у серці непохитна буде віра,Що ми зустрінемо Воскреслого Царя!@poemss_christian
