@muzyka_virshiЛунає молитва в вечірній тиші,В ній сльози є, є розкаяння..Господь не пройде повз тієї душі,Він буде із нею в єднанні.На рани проллє Свій цілющий бальзам,Загоїть їх і перев'яже,Спокоєм наповнить сердечний весь храм,І слово потіхи їй скаже.О,як же важливо молитись завжди,В вечірній час й в ранішню пору,Молитись таємно,Господь лише й ти,Його чути й бачити поряд.Молитва не є відпочинком для нас,В ній часто боротись нам треба,Щоб буть переможцем в житті повсякчас,Щоб з вірою йти в святе небо.Коли бачиш тих,хто ще гине в гріхах,Хто йде по широкій стежині,Візьми й понеси на молитви руках,Бог чує сердечне моління.Хтось важко страждає, комусь так болить,-Молися за тих, хто в скорботах,Хай вогник твоєї молитви горить,Бог буде звершати роботу.Є сила в молитві,сердечній,простій,Вона нам дарована Богом,Ти з нею здолаєш і смуток, і біль,З молитвою легша дорога.Молися,мій друже,молися завжди,Піднось чисті руки до неба,І вір,що побачиш молитви плоди,Й Господь буде ближчим до тебе.@poemss_christian
@muzyka_virshiНіхто з людей, ніхто на всьому світі, Тебе не любить так, як любить Він. Любов Христова сонцем ясно світить, І підіймає зранених з колін.Ніхто з людей, ніхто не зрозуміє, Так, як зробити може це Господь, Коли у душу холодом повіє, Він на тепло замінить прохолодь.Ніхто з людей, ніхто з цієї маси, Тебе так не потішить, як Христос. Він тліючого ґнота не погасить, І віджене від серця тінь загроз.Ніхто з людей, ніхто із них не знає, Як правильно підтримать, пожаліть, Ніколи в гніві Він не доламає, Той очерет, що зігнутим стоїть.Ніхто з людей, ніхто не допоможе, Тобі, як це зробити може Бог, Якщо і впав — тебе підняти зможе, Навчить іти вперед, до перемог.Ніхто з людей, ніхто з людей не здатний Твоїм пройнятись болем... і без слів... З хреста лиш світить сонце благодатне, Там Той, Хто стільки мук перетерпів.Відпив ти в людях лицемірство, зради, Їм довіряти — досвід це гіркий... Ісус Христос в журбі твоїй — розрада. Не лишить у біді. Він не такий.За Руку Його зранену тримайся, Прощає те, що ти собі не зміг. На Нього цілковито покладайся, До нині Він життя твоє беріг.Ніхто з людей, ніхто з них не чекає , Розмов з тобою так, як Твій Отець... Молитви чує і відповідає, На всі питання й запити сердець.Несе Він на руках і не загубить, Тебе для Неба назавжди купив. Ніхто з людей. Ніхто так не полюбить, Як це Спаситель вже давно зробив.Наталія Луцик-Мартинюк@poemss_christian
@muzyka_virshiБурхливі води ІордануНесуть історію століть.Від праотців, від АвраамаБув час і слави й лихоліть.Не раз спиняло Боже Слово,Він зупинявся – Бог велів.Були часи – вмивався кров’ю,Текли потоки крові, сліз.Бурхливі води ІорданаУ планах Господа були.Почув народ там ІоаннаІ потягнувся до води.Могутній голос ІоаннаЗвучав, як в небі яснім грім:«Омийтесь в водах Іордана,Покайтесь, щоб простив Бог гріх.»І Бог давав дух покаяння,Народ хрестився у воді.Серед Ізраїлю – чекання,Месії скоро вже прихід.«Я не Христос, - Іван засвідчивЯ голос є серед пустель.Покайтесь всі, бо ось ВеличнийУ славі неба вже гряде.»Чекав у водах ІорданаПредтеча Господа Христа.Ісус прийшов був до Івана,Хоч не було у Нім гріха.– Чи ж я хрестити Тебе маю?Ти є Господь, Месія, Цар.Я недостойний, щоб сандалі Тобі, Спаситель, розв’язать.– Остав тепер, бо так потрібноВсю правду виконати тут.У світлі води ІорданаСлова святі вперед несуть.Бурхливі води ІорданаНесуть історію століть.Там Бог хрестився від ІванаУ тій воді, що сам створив.Автор Олексій Благослов@poemss_christian
@muzyka_virshiТВОЄ НАРОДЖЕННЯЯким ,Ісус ,було Твоє народження?Як хочеться в часи ті повернутись..Побачити, як сяяла зоря,З Марією та Йосипом побути.Послухати,як Анголи з небесПро прихід Твій урочисто звіщали,Як віддавали мудреці для Тебе честь,До ніг Твоїх дарунки покладали.Як би хотілось бачити Тебе,І разом з усіма хвалу віддати,Мій розум всіх подій цих не збагне,Найбільш дивуюсь, як Ти небо зміг лишати,А там краса, там Анголів хори,А Ти так просто йшов на грішну землю,І народився не в багатстві, в бідноті,Та розумів: прийшов не надаремно.Ти знав : попереду Тебе чекає хрест,Й на землю до людей йти не вагався,Ти їх любив, і йшов за них на смерть,Щоб мали люди і спасіння, й щастя.На землю з неба був відважний крок,Життя земне потрібно лиш прожити,Ти для людей був як живий струмок,А потім став для їхніх душ Спаситель.Ти є Дорога, Правда і Життя,Як добре,що Тебе я теж пізнала..Хоч біля ясел, як родивсь Ти, не була,Але століття нас не роз'єднали.Ти навпаки так близько, Ти в мені,Твоя любов єство все обіймає,Й Твоє народження показує мені,Щоб я Тебе всім серцем прославляла .Тепер я можу повернутись в ті часи,І духом всі події споглядати...І чути серцем: народився Божий Син!Щоб мир і радість усім людям дати@poemss_christian
@muzyka_virshiРіздвяна ніч завжди є особлива,Спішать до бідних ясел мудреці.Несуть і золото, і ладан, й смирну, Щоб привітать Спасителя землі.Залишили і пастухи свої отари,Й побігли до маленького хліва.Серед соломи Йосип та Марія,В руках тримали Боже немовля.В ту тиху ніч вгорі сіяла зірка,Освітлювала до Ісуса шлях.І швидко розлетілась гучна звістка,Лунала по всіх селах і містах.Яка була чудова та новина,Що Ангел сповістив в цю тиху ніч.Нам народилася Свята дитина,Принесла радість для людей усіх.Мале дитя лежало на соломі,Сиділи поруч люблячі батьки.Не знаючи, яка чекає Сина доля,Скільки наруги, болю і ганьби.Ісус народився і спав Він в колисці,Почувши цю вістку цар Ірод лихий.Розгніваний був, він цій радісній вістці,Було тільки чути слово «убий!»І ніч та була переповнена плачем,Та крик матерів «відпусти, не вбивай!»Був такий пронизаючий жахом і болем,Їх серце гнітили втрата й печаль.І дітки малі нізащо помирали,Та тільки Ісус тихесенько спав.І Йосип й Марія до Бога взивали,І шлях до Єгипту Господь їм вказав.Шлях був непростий і зовсім не легкий,Серця переповнював смуток і біль.В ту ніч загинули безвинні діти,Та саме Ісус був Ірода ціль.Боявся загрози для свого він трону,Боявся, що влади не матиме він.Ця думка йому не давала спокою,Що десь народився обіцяний Син.Та страшна подія потроху минала,Ісус між людьми ходив й промовляв.Усе, що пророки про Нього звіщали,У ті дні сповнялось - як Бог планував.Людей Він навчав добру і любові,Щоб в серці ніхто не задумував зла.Щоб люди одержали душі вже нові,І віра у серці - все більше росла.Він знав, що зречуться, обмануть і зрадять,Він знав, про всі муки Свої на хресті.Та всі ті страждання Йому не завадять,Щоб радість принести і душі спасти.Після страшних подій минули століття,Й сьогодні ми згадуєм всі про Христа.Який народився і спав він на сіні,Який поплатився за нас всіх життям.Христова любов до нас всіх безмежна,Любовʼю, дорогу до неба проклав.І щоб врятувалась людина тілесна,Без вини, замість нас Христос помирав.Сьогодні нам треба про це памʼятати,І серцем й душею любити Христа.Постраждав Він, щоб грішні всі душі спасати,І кожен, щоб мав вічне життя.@poemss_christian
@muzyka_virshiТо була особлива, дарована Господом ніч...Тихо спав Вифлеєм, старовинне Давидове місто...І ясніли зірки в небесах міріадами свіч...Раптом тишу порушила ангельська пісня врочиста:«Слава Богу у вишніх! Спокій на землі й благодать,Добра воля у людях!..»－мелодія дивна звучала...Пастухи, вчувши звістку до міста скоріше спішать,Щоб вклонитись Дитяті, яке у яселках лежало.А на небі з'явилась яскрава велика зоря,Аж зі Сходу волхви запримітили знак той небесний,І в дорогу зібравшись, пішли привітати Царя,Дорогії дарунки з собою Ісусу принесли.Хоч минуло з тих пір уже більш, як дві тисячі літ,－Та подію цю дивную згадує людство й донині...Новина про Ісуса давно облетіла весь світ,Бо спасіння всім людям прийшло у Господньому Сині.О, яка є велика і дивна Отцівська любов!..То за наші провини віддав Бог－Отець Свого Сина ,На Голгофськім хресті проливалась невинная кров,Щоб спаслась й змогла в небо потрапити кожна людина.День Різдва－це є радість і втіха для Божих дітей!Для всіх тих, хто повірив, впустивши Христа в своє серце...Хто отримав свободу від тЯжких гріховних сітей...Й має вічну надію в душі на життя після смерті.Нехай сяйво зорі Різдвяної палає в серцях,І освітлює морок гріховний і темряву ночі,Щоб завжди прославлявся Господь у щоденний ділах,Що до Нього підносили ми повсякчас свої очі.Будь прославлений, Христе, Владико небесний і Цар!В день Різдва Ти прийми з наших уст щиру вдячність й хваління,Віддаєм своє серце й життя ми Тобі, на вівтар,Глянь на нас із небес... і даруй Свої благословіння!...Автор: Катерина Бойко @poemss_christian
@muzyka_virshiКоли дива чекає Земля,То Різдво до нас вгості приходить ,Ми звеличуємо Немовля,Що приніс мир і волю народам. Перед нами щораз повстає,У віках незабутня картина :В Вифлиємські двори ясність б'є,Засинає у яслах дитина. В полі темному десь пастухам,Ангел звістку благу сповіщає ,Зірка вказує шлях мудрецям,До Ісуса вони поспішають. Подарунки несуть... ну а ти..З чим до ясел прийдеш в час різдвяний ?Що ти зможеш Христу принести ?Він ж для світу всього Богом даний. Подаруй ти Ісусу любов,Ту, що серце цілком наповняє ,Ту що в поглядах... в кожній з розмов ,Ту любов , Що в собі меж немає...Подаруй Йому мрії свої,З Ним пов'язуй сьогодні бажання,І пройдеш легше різні бої ,Вдячним будь за хвилини страждання. Подаруй Йому зустрічі час ,Поспіши Немовля вшанувати,Бо Різдво - це і привід і шанс ,Знову Бога за все обійняти. Подаруй в диво віру живу ,Із Христом неможливе здолаєш...І побачиш не раз наяву ,Те , що в мріях глибоко ховаєш...Цар зійшов із Небес в ніч Різдва,Подолав довгий шлях по орбіті ,Щоб на щастя нам дати права ,Врятувати загублених в світі.Подаруй свої ноги Йому ,Через тебе Господь нехай діє ,Йди сміливо крізь ночі пітьму ,І неси людям Світло надії.Подаруй Йому власні уста,Щоби свідчити іншим про Бога,Щоби славити тільки ХристаБерегти своє серце від злого...Тільки зайвого лиш не мудруй,Що принести Йому і що дати ?Ти Ісусу себе подаруй-Це найкращий дарунок на свято. @poemss_christian
@poemss_christianА часом так вже хочеться на небоЗлетіти й ринути тудиПобути там хоча б хвилинуУ вічній і не в'янучій красі.Побачу я там і ІсусаСпасителя мого - ХристаВпаду до ніг Його, схилюся Й подякую, що кров Його свята, Колись пролилася і за мене і славлять Господа мої устаЯ дякую, що вільно жити можу,Що ті тенета тягаря гріха, не мають влади наді мноюБо знищила їх кров Твоя святаВздійму я крила, й полечу душеюКоли любов Христа все серце огорнеОгорне серце ласкою СвоєюЙ мене до Себе забереТа часом дні приходять, крила опускаютьНе можу навіть йти, вже й не кажу летіти...Буває Города не відчуваю..Я ніби у пустелі починаю жити Тоді здається, що Господь десь так далекоА ворог каже ''Він тебе забув..''Тоді під небом не летять лелекиТоді життя наповнене душевних мукТа Бог не забуває жодної дитиниВін любить й прощення усім даєЙого пронизені, такі прекрасні рукиЗавжди простягнуті із неба до своїх дітейЯкою б не була твоя пустеляЯкими б гострими ворожі стріли не булиТой Щит, і та Фортеця, Тебе від них готові зберегти @muzyka_virshi
@muzyka_virshiГосподи,які бувають тяжкі долі,Який в житті буває біль та плач.А ми живемо у достатку і на волі,Ми маєм більше щастя,ніж невдач.Господи,яка буває зранена й побита,Знівечена життям людська душа,Зневірена,самотня і розбита,А ми омиті у крові Христа.Господи,як є калік у світі цім багато,Які обділені багато чим в житті.Чиясь увага-це для них є свято,Чиясь потіха,як бальзам святий.А я ніколи не лишалася самотня,Прикута до постелі в тишині.І хочу я вклонитися сьогодніТобі,Господь мій,за Твої дари.Я бачила сліпих,глухих,бездомних.Я чула,що вмирають від нужди,Що є багато крихти хліба жадних,А ми сьогодні маємо багато у житті.Ми так багато,Господи мій,маєм,Що часом забуваєм-це Твоє,Це Твоя милість є над нашим краєм.Ми часто думаєм,що це зароблене,моє.Ми весь свій час,усі старання й волюКладемо на добробуту алтар.Та ми не знаємо,що завтра прийде в нашу долю,І з чим предстанемо,коли прийде наш Бог і Цар.Я знаю,що ради імені ХристаЗрікаються багатства,слави,честі,Що ложать на алтар святий своє життяНе мають розкоші,та мають Бога в серці.Уміють жертвувать:не раз,не два...роки.Щоб незрівнянно більше в небі мати.І я подумала:"А як сьогодні миНе вміємо від мізерного відрікатись".Від зайвої копійки в гаманці,Від вільної хвилини,чи від світу.Пильнуймо,щоб життя наше в кінціНе виявилося гірше пустоцвіту.Господи,я так багато маю у житті,Я так багато,Господи мій маю,Чого колись не мали ті святі,Які за правду,за Христа вмирали.Я дякую,Мій Бог,не знаю я нужди,Я дякую,що маю мир у серці,Що я сама ходити можу по землі,Що я знаходжуся у Твоїй Церкві.Допоможи життя своє тобі цілком віддать.Зректися себе і буть покірній Твоїй волі.Коли на долю,може,стану нарікать,Дай пам"ятать,що є багато тяжчі долі.Автор: Ирина Иманбаева@poemss_christian
