Трохи традиції про отця нашого АвраамаАвраам проти ідолів, яких майстрував його батько в УріКнига Ювілеїв розділ 12з давньоефіопської українською перекладеноІ було у сьомий рік шостого тижня, сказав Аврам до Тераха, батька свого, так сказав йому: «Батьку!». Той відказав: «Тут я, сину мій». Й Аврам сказав: «Яка поміч та радість нам від цих ідолів, яким ти поклоняєшся та падаєш ниць перед ними, адже нема на них жоднісінького духа, бо глухість вони. Вони — помилка серця. Не поклоняйся їм!Поклоняйся Богові небесному, який посилає дощ. Й росу посилає на землю, та робить усе на землі, та усе створив Словом. Та усе життя перед Ним.Чому ти поклоняєшся тим, які не мають духа на собі, бо діло рук вони, та на плечах їх носиш, та немає від них тобі допомоги, але радше лиш сором величезний тим, хто їх робить, та гріх серця тих, хто їм поклоняється? Не поклоняйся їм!».Й відказав йому: «Я теж знаю це, сину мій, та що вчинити з людьми, які наказали мені служити перед ними? Та може, скажу їм правду, то вб’ють мене, бо душі їх прагнуть до них, щоб поклонятися їм та славити їх. Тихим будь, сину мій, щоб не вбили тебе». Та мовивши це, говорив до двох братів своїх, та розгнівалися вони на нього, й він тихим був.[…]Ось року шістдесятого життя Аврама був тиждень четвертий. У його четвертий рік піднявся Аврам уночі та підпалив дім ідолів, та підпалив усе всередині дому, та не було чоловіка, який би знав це. Та повставали серед ночі та хотіли врятувати богів своїх з вогню. Та поспішив Харан, щоб рятувати їх, та зайнявся вогонь на ньому, та загинув в Урі Халдейському перед Терахом, батьком своїм, та поховали його в Урі Халдейському.Та вийшов Терах з Ура Халдейського та сини його, щоб йти у землю Лібана та у землю Ханаану, та замешкав у Харані. Та замешкав Аврам разом з батьком своїм у Харані на два тижні років.
Еволюція у Писаннях?Одним із модерних припущень є еволюціонування думки. Тобто релігія розвивається.Чи про це говорять Писання, чи є розвиток нашого зв’язку з Богом?Господь з’являється неодноразово Аврааму, Авраам з Ним їсть, п’є, торгується та розмовляє як із другом. Поступово з кожним поколінням Авраамової родини вона віддаляється від Бога, тож у часи Йосипа Бог з’являється йому хіба у снах. З Мойсеєм Господь говорить на горі лицем до лиця. Слава Божа замешкає на Ковчезі свідоцтва. Господь як скеля слідує за подорожніми у пустелі, допомагає при завоюванні Ханаану, але врешті покидає Ізраїль, бо той невірний Йому. Народи стають випробуванням для Ізраїлю, щоб схиляти його до покаяння.Слава Божа замешкає на Ковчезі, потім у храмі, але первосвященник лише раз на рік може бачити її. З Вавилонською неволею Ковчег забрано, й у другому відбудованому храмі Святеє Святих порожнє, і Слава не сходить. Спочатку, голови сімей були священниками. Через гріхи священство звужується до племені Левія, через подальші гріхи племені Левія сан первосвященника звужується до лінії Финеєса. Звичайний ізраїльтянин ніколи не зайде у святе місце, бо воно призначене для священників. До часу Христа священство тримає корумпована секта саддукеїв, які до священства не мають стосунку. Писання розказують не історію еволюції релігії, а цикл відпадання та покаяння, який є історією нашого життя, кажучи чесно, й поступової віддаленості від Бога. Втілення Господа, як блискавка, змінює все — ми як люди не еволюціонували до Втілення чи якось на нього заслужили, це Бог з небес послав нам благодать з любові до нас. "Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї."
МФ 5:20 “якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.”Фарисей був праведний, а митар був колаборантом, який обдирав людей на користь римлян і на свою користь. Фарисей коректний у своїй поведінці, та у слідуванні Торі. Саме тому, ця притча і має такий приголомшливий ефект.Фарисей, утім, надимався та величався. Він звертає увагу на грішника, щоб лиш повеличатися. Він не припускає можливість його покаяння взагалі. Фарисей радий був би якби той, з іншими колаборантами та окупантами, пішов в безодню аду. Він вдячний Богові, що він живе побожне життя. Але це побожне життя для нього самого. Не для Бога. Та й для митаря, це лиш один епізод його життя, але він правильно позиціонував себе, смиряючись. Що має бути далі? Дії як щире покаяння. Перед цим Церква читала історію про Закхея, який є реальною ілюстрацією притчі. Закхей мав скрушене серце, але не зупинився на тому. Він застосував вимогу Тору до себе (вертати вкрадене вчетверо Вихід 21:1) і ще додатково пообіцяв віддати половину вбогим. Таким чином, його праведність перевершила праведність фарисеїв та книжників, як і казав Христос. Ми маємо дивне уявлення, що Новий Завіт є полегшенням вимог порівняно зі Старим. Та ні, Бог нас кличе перевершувати Закон. Тож, перевершуємо, брати та сестри.
“Дякую, що я не такий як оті темні: молюся українською, постою, в принципі, коли заманеться, бо я маю свідому віру, та доначу…” Фарисей чинив побожно. Постував та підтримував громаду, вірогідно вів спосіб життя за Божою Торою, як її розуміла його секта. Однак, молячись, він вчепився до митника, який собі нікому не заважав у куточку. Він каже, “дякую, що я не такий…”. Вдячним Богові теж добре бути, але варто розуміти, що причиною не є “я”. Від того, щоб я був людиною з дна пекла відділяє лиш милість та любов Божа. Бог спасає мене від гріха, яка ж тут моя заслуга? Я лиш співпрацівник. Як я смію величатися над іншим? Тому виправдався фарисей менше, ніж митар.Подивімося на молитву св. Єфрема: “Духа ж ціломудрості, смиренномудрості, терпеливості й любові даруй мені, рабу Твоєму.” З Скарба життя приходять усі блага.Ми не повинні судити інших, особливо про духовний стан інших (та й про духовний стан себе самого не варто). Ми можемо почати уявляти наче ми на високих щаблях духовного пізнання чи дуже вже побожні, але маємо пам’ятати, що ми найперші з грішників, і ніякі ми не високодуховні.
Закхей у деревáхДля людини не надто природно жити у гіллі. Думаючи про якості дерева, ми радше хочемо наслідувати їх вкоріненість, твердість, стійкість. У гіллі немає спільноти, мешканець гілля відривається від світу, вже належить до неба, як пташка.Італійський письменник Італо Кальвіно написав роман Il barone rampante про шляхтича, який раз відмовився їсти суп з равликів та оселився на дереві, щоб нога його не ступила на землю. Поселившись у гіллі, він обрав індивідуалізм, утім, не відкинувши суспільство. Він не ізгой і не відлюдник. Врешті, він навіть кохає. Він обирає свободу у суспільстві на власних правилах.Закхей був великим грішником, бо оббирав людей як липку. Крім того, він був низенький, як пеньок, тож, почувши про наближення Господа, він заліз на смоковницю. Він піднявся над юрбою, щоб побачити Бога.Що значить побачити Бога та принести йому покаяння? Це означає, як Закхей, не обирати індивідуальність чи свої правила. Це означає співпрацювати з Богом. Закхей поновлює справедливість, покаявшись, віддаючи гроші покривдженим та бідним. Тоді спасіння приходить у його дім, каже Бог, який вже сидить у його домі.Закхей піднявся на дерево не щоб звеличитися чи поринути у абстракцію “духовного” життя, але щоб зустріти Бога втіленого. Спустившись, він приносить конкретний та обчислювальний плід покаяння, який, утім, росте у необчислювальну вічність.
Мельхиседек (Буття 14 ч.2)Після битви Аврам зустрічає царя Содому та таємничу фігуру Старого Завіту - Мельхиседек. Останній наступний раз вирине у найважливішому псалмі (бо він найбільше цитується у Новому Завіті), де йтиметься про “чин Мельхиседека”. Мельхиседек - це поганське теофоричне ім’я, що значить “мій цар Цедек”, Цедек тут позначає праведність, але й ханаанського бога, якому поклонялися в Салимі. Попри поганські корені, Мельхиседек був священником Ягве, який створив небо та землю. Аврам, отже, приносить йому десятину. Принцип давання десятини передує левитському священству й отриманню Тори на Синаї. Мельхиседек був царем і священником водночас. Без жертви немає священства, тож він приносить жертву. Це не жертва тварини, але безкровна жертва - хліб та вино - хлібна та узливальна жертва. Чому в 109 Псалмі співаємо, що Месія є священником повік за чином Мельхиседековим? На час Ісуса Христа було очевидно, що у цьому псалмі йдеться про очікуваного Месію. Перше, Мельхиседек суміщає царство і священство. Ісус Христос є царем та священником. Друге, він приносить жертву хліба та вина. Христос встановлює жертву хліба та вина для своєї Церкви, а у Новому завіті жертви тварин перестають приноситися з причини руйнування Храму. Євхаристія стає головною жертвою народу Божого у Новому завіті. Третє, Мельхиседек є священником до левитського священства, він не походить з племені Левія. Так само, Христос засяяв з племені Юди.#читаючи_Тору
Святий Ремі та цар Кловіс, жаби й лілеї13 січня у Реймсі упокоївся святий Ремі (Реміґіус латинською), апостол до франків, який хрестив першого франського короля Кловіса. Фактично, він був повитухою Франції як християнського народу. Тоді Кловіс, лідер салічних франків, прийняв православну віру (тоді й на заході ще сповідували апостольську соборну віру), на противагу сусіднім країнам, які сповідували мерзоту аріанства. Перед однією з битв, Кловіс помолився до християнського Бога, що створив небо та землю, у якого вірила його дружина Клотильда й обіцяв хреститися, якщо той дарує йому перемогу. Тоді ангел зійшов і поміняв герб на щиті Кловіса - трьох жаб - на три золоті лілії. Fleur de Lys - символ чистоти, непорочності, Святої Трійці, й також ознака старої французької монархії, яка зробила камбек у 14 сторіччі. Таким чином “три духи нечистоти, подібні до жаб” (Апокаліпсис 13:16 ) були замінені на символ чистоти, позначаючи перехід від поганства до християнства. Кловіс, з роду Меровінґів, які як кажуть виникли від союзу жінки з морським монстром, прийняв Христа і був охрещений разом з великою кількістю війська та можновладців та був помазанний, тепер усвідомлюючи, що його влада не від гібридних союзів, але від Христа. Римський імператор з Царгорода дарував йому титул Консула у 508 році.
Битва чотирьох царів проти п’яти містУ Бутті 14 читаємо про війну поміж чотирма царями, між ними Кедарлаомер, та п’ятьма бунтівними містами, між ними Содом, які вирішили перестати платити данину царю Кедарлаомеру. Битва скінчилася погано для бунтівників: армію додому розгромлено, забрано багато майна і людей. Між ними й Лот, небіж Авраама, який як відомо вирішив мешкати ближче до міст. Отож, мешкаючи біля міст, у системі світу. Що чекати у світі? Правильно, війни. Лот отже страждає від конфліктів поміж містами. Аврам почув про те, що його родича схопили й повели на північ, тож він зібрав загін з 318 чоловік. Він провів нічний рейд та визволив Лота від полону. Краще не чіпати Авраамових, отож. І як добре бути у лоні Авраамовому, у нього за пазухою. Він приніс визволення від полону, навіть попри те, що Лот сам обрав замешкати поблизу міста.Цей уривок читається у день пам’яті отців Першого Собору, яких теж було 318. Так само, Отці Нікеї зібралися визволити людей від полону вбивчої єресі.#читаючи_Тору
Святий Іван Предтеча готував учнів для Христа. Він закликав приготувати шляхи для Господа у пустелі. Він хрестив людей в Йордані на покаяння та відпущення гріхів. Коли Ісус прийшов до нього хреститися, не було необхідно ніякого покаяння та відпущення гріхів. Ісус Христос, будучи Богом, є єдиним безгрішним. Натомість, Христос собою освячує води. Він забирає наші гріхи та хвороби. Ти ж, Владико всіх, покажи воду цю водою визволення, водою освячення, очищенням тіла й духу, ослабленням кайданів, прощенням гріхів, просвітленням душ і купіллю другого народження, оновлення духу, даром усиновлення, одежею нетління, джерелом життя. Через Своє хрещення Ісус Христос виявляє те, якою мала б бути вода у творінні. Коли ми говоримо про відкинення світу, то нам йдеться про пристрасті, але не про матеріальне творіння. Матеріальне творіння є добрим. Через таїнства ми відновлюємо високе покликання матерії. Освячуючи води, річки та моря, Церква показує творіння таким яким воно має бути - просоченим Божою присутністю, Його благодаттю. Свята вода - це по-справжньому вода. Вона очищає скверну, гасить полум’я, змиває плями, напоює, дає полегкість, освіжає.
Отець Ендрю Демік з антиохійського патріархату щороку постить 14 новорічних рішень для православних християн. Трохи переформатував для українців.✅1. Почати серйозно (і більше) ходити до церкви.У великих містах у церквах служби відбуваються ледь не кожен день, варто цим користуватися.✅ 2. Приходити у церкву вчасно.✅ 3. Платити десятину. Якщо ми у щось вкладаємо гроші, значить ми серйозно до цього ставимося. Православний християнин має віддавати 10 частину свого доходу. Також не варто забувати про допомогу ЗСУ та постраждалим. Звичайно, це може бути дуже складно, але варто почати із якоїсь певної частини і перетворювати вкладання грошей у церкву на дисципліну. Це розвантажить клір і допоможе громаді допомагати ближнім. ✅ 4. Молитися вдома. Молитва може стати центром сімейного життя. Можна почати, наприклад, з молитов перед їжею.✅ 5. Співати у церкві. Літургія - Божа справа для людей та люди мають підспівувати.✅ 6. Вивчити псалом. Поезія Псалмів - це феноменально. Багато православних християн знають псалом 50, бо промовляють його щоранку. Вивчіть ще якийсь. Пустіть його близько до серця.✅ 7. Заохочувати свого священника. Просто скажіть, що його праця недаремна.✅ 8. Запросити когось до церкви. Багато хто не приходить до церкви, бо його не запросили. Багато хто зляканий стереотипами. Приведіть когось до церкви.✅ 9. Відвідати монастир. Це особливі місця. + якщо у вас є діти, що наближаються до повноліття покажіть їм монастирське життя як можливий шлях.✅ 10. Читати Старий завіт. Ми мало знаємо і мало читаємо Старий завіт. Часто те, що ми знаємо це якісь культурні стереотипи і відверта маячня. Читаймо Мойсея, читаймо Руф, читаймо Ісаю, читаймо Товита.✅ 11. Вивчати свою віру. Кажуть треба вчитися усе життя, православ’я треба вивчати все життя.✅ 12. Зголоситися бути волонтером. У парафії усі речі, які може робити не священник, нехай робить не священник.✅ 13. Причащатися. Господь дав чітку заповідь причащатися. Робімо це часто, метою має бути кожна Літургія. Христос більший за усі наші недостачі та недосконалості.✅ 14. Почитати християнську книжку.
