МФ 5:20 “якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.”Фарисей був праведний, а митар був колаборантом, який обдирав людей на користь римлян і на свою користь. Фарисей коректний у своїй поведінці, та у слідуванні Торі. Саме тому, ця притча і має такий приголомшливий ефект.Фарисей, утім, надимався та величався. Він звертає увагу на грішника, щоб лиш повеличатися. Він не припускає можливість його покаяння взагалі. Фарисей радий був би якби той, з іншими колаборантами та окупантами, пішов в безодню аду. Він вдячний Богові, що він живе побожне життя. Але це побожне життя для нього самого. Не для Бога. Та й для митаря, це лиш один епізод його життя, але він правильно позиціонував себе, смиряючись. Що має бути далі? Дії як щире покаяння. Перед цим Церква читала історію про Закхея, який є реальною ілюстрацією притчі. Закхей мав скрушене серце, але не зупинився на тому. Він застосував вимогу Тору до себе (вертати вкрадене вчетверо Вихід 21:1) і ще додатково пообіцяв віддати половину вбогим. Таким чином, його праведність перевершила праведність фарисеїв та книжників, як і казав Христос. Ми маємо дивне уявлення, що Новий Завіт є полегшенням вимог порівняно зі Старим. Та ні, Бог нас кличе перевершувати Закон. Тож, перевершуємо, брати та сестри.