Інша жертва, яку варто розуміти, щоб зрозуміти Пасху - це батьківська жертва Авраама. Ця жертва передує Пасці та мозаїчним жертвам. Вона унікальна як і Пасха, тим, що вона нічого не коштує тому, хто приносить. Господь надав! Жертва Авраама - є жертвою отця. Авраам веде обіцяного сина до вівтаря, щоб принести Богу. Авраам вірний Богові, й Ісаак вірний Богові. Він йде як ягня на заколення, він став покірним аж до смерті, і то смерті на вівтарі. Авраам є прообразом Бога, а Ісаак - Христа. Врешті ангел зупиняє руку Авраама й надає натомість баранця. Баранець стає шляхом виявлення вірності Авраама. Бог же віддає Сина насправді, й Той стає виявленням вірності усього людського роду. Таким чином, Христос не просто є жертвою людства Богові, але й подарунком Бога нам, як і баранець є подарунком Аврааму, щоб той на радощах приніс Його Богові. Це нагадує нам інше місце, притчу про Блудного сина. Отець приймає блудного сина й на радощах заколює жирне телятко. Це Христос, якого заколено, щоб привітати нас блудних. Так Бог показує нам Свою безкінечну любов - запрошуючи на найкращий бенкет. Великого маємо Бога!Христос Воскрес!
Щоб зрозуміти новий Завіт треба починати зі старого. Погляньмо на першу Пасху, як образ Пасхи Христової. Пасха встановлюється у Єгипті, ритуал передує самій події виходу та встановлюється як ритуал, що має чинитися повіки, що ми й робимо у Церкві. Пасха описується як жертва, але має відмінності від жертв патріархів, що проносилися раніше та левитських жертв, які встановлені пізніше. Пасхальному принесенню бракує вівтаря на якому Бог приймає жертву. Натомість усе принесення з’їдається людьми, жодна частина не віддається Богу. Це принесення для життя та підкріплення, тих хто приносить. Від крові, яка виливається у землю чи у пізнішому мозаїчному Законі виливається на основу вівтаря, беруть та мастять одвірки у трьох місцях. Кров агнця стає ознакою вірності Богові, яка дає та зберігає життя. Ця ознака, яка позначає вірного з народу Божого й це стає яскравим уроком для ізраїльтян. Вони збережені від смерті, Господь підкріпляє їх та охороняє, але робить це для початку їх мандрів до свободи та процвітання. З цієї путі вони можуть (й так станеться на жаль) зійти через невірність й тоді на них упадуть усі прокляття.
Перед Пасхою, ще й на Страсному тижні, було багато розмов та дорікань, що люди прибирають, миють вікна, готують домівки. Така праця йде проти “високодуховної” самоправедної доктрини згідно з якою Богу треба поклонятися в душі, а не у кожен момент, кожним аспектом свого життя. Та такі високодуховні люди, радше великі ледаща.Господь ніколи не дорікає тим, хто виявляє турботу, гостинність. Навпаки, це велика чеснота. Марія слухала Господа, поки Марта клопоталася по дому. Остання, звернувшись до Господа, обурилася поведінкою сестри. Та Христос сказав: “Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.“ Слухати Христа краще, ніж прислуговувати. Це, однак, не означає, що активне служіння є поганим, утім воно може, але не повинне, затьмарюватися нервозністю та злобою. І Марта, і Марія є святими у Церкві. Вони вказують, що коли ми зосереджені на Христі, то наше служіння має правильний центр та не веде до дорікання чи забування про Бога як причину усіх благ. Таким чином, прибирання та приготуванням перед Пасхою є чудовими речами, коли ми запрошуємо Христа у свою оновлену та чисту оселю. Однак, центром завжди має бути Ісус Христос, якого ми зустрічаємо у літургійному житті православної Церкви.Це не потрапляє у пости в соцмережах, але літургія була б неможливою без праці усієї громади. Люди, сповнюючись Святим Духом, співають, прибирають у церкві, чистять свічники, лагодять облачення, прикрашають церкву квітами, готують наїдки, варять каву, помагають з дітьми, і таке інше. Не кожний у Церкві робить одне й те саме, але праця кожного благословенна в очах Господа.
Ми чули про настанови на піст, а як щодо настанов до свята?Свято є важливішим за піст і у якомусь сенсі важчим. Адже, під час Великого посту ми зосереджуємося на своїх переступах та плекаємо дисципліну. А у час Пасхи, який триває співмірно сорок днів ми маємо перебувати у радости та веселощах, насолоджуючись Божими дарами. Утім, часто пасхальна радість минає уже за пару днів і ми забуваємо казати “Христос Воскрес” і бодай якось святкувати. Ми знову вливаємося у світське і забуваємо про радість.Утім, кілька ідей щодо свята.1) Пасха - християнське свято, і тоді як наслідок сімейне. Варто відвідувати Богослужіння, а не просто освячувати їжу, зокрема неділі по Пасці - кожна неділя приурочена до якоїсь євангельської події. Варто часто причащатися.2) щонайменше тиждень після Пасхи - піст та стримання від певних видів їжі заборонено. Це час їсти смачні речі. Звичайно, свято більше, коли й піст був більший. Коли постили мало, то й святкувати якось не хочеться.3) свято - воно для всіх. Свято має бути й для дорослих та малих. Іноді, є такі свята, де діти мають ходити строєм, або такі свята, де батьки ґарують як навіжені. Однак, у святі усі мають відпочивати та знайти час для розслаблення, що означає чуйність до всіх. У Церкві дітям завжди раді і абсолютно хибно думати, що діти бодай якось зіпсують чи заважатимуть вашому “релігійному життю”. Діти ж обожнюють Пасху. Знаходьте час бути разом.4) пробуйте співати тропар Пасхи (Христос воскрес із мертвих, смертю…) вдома або просто протягом дня. У звичних молитвах співайте його. Вигукуйте та вітайтеся “Христос воскрес”5) окремо, щодо алкоголю: це добра річ. Недобрим є коли ним зловживають, напиваються надмірно. Якщо самоконтроль у вас на рівні дитини, то може дійсно не варто пити. Однак християни - не якісь магометяни, вони п’ють у стриманості (як роблять й усі речі) і радіють. Творіння добре і вино удостоїлося разом з хлібом найвищої честі у Церкві Христовій. 6) насамкінець, за все дякуйте, бо Господь наш благий та щедрий.
На Великдень і протягом усього Світлого тижня християни читають або, краще, співають удома не звичайні ранішні та вечірні молитви, а так звані Великодні часи. Також, якщо ви у Піст почали молитися у 3, 6, 9 часи, то варто продовжувати цю звичку й читаються ці часи.Домашнє правило на Пасху і Світлий тиждень (Великодні часи)Тропар(тричі)Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував.Воскресна молитва, глас 6(тричі)Воскресіння Христове побачивши, / поклонімось святому Господеві Ісусу / Єдиному Безгрішному, / Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, / і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, / бо Ти Бог наш, / крім Тебе іншого не знаємо, / ім’я Твоє призиваємо. / Прийдіть, усі вірні, / поклонімось святому Христовому Воскресінню, / бо через Хрест прийшла радість усьому світові. / Повсякчас благословляючи Господа, / оспівуємо Воскресіння Його, / бо, потерпівши розп’яття, / Він смертю смерть переміг.Іпакой, гл. 8Світання попередивши, / ті, що були з Марією, прийшли до гробу і побачили, / що камінь від гробу відвалено, / і почули від ангела: / чому шукаєте між мертвими, як людину, / Того, Хто в сяйві вічнім перебуває, / погляньте на покривала, що у гробі, / та біжіть і проповідуйте світові, / що воскрес Господь, подолавши смерть, / бо Він є Син Бога, що спасає рід людський.Кондак, гл. 8Хоч і до гробу зійшов Ти, Безсмертний, / але зруйнував пекельну силу, / і воскрес як переможець, Христе Боже, / промовивши до жінок-мироносиць: Радуйтеся! / І даючи Твоїм апостолам мир, / даруєш грішним воскресіння.Тропарі, гл. 8У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, / в раю з розбійником і на престолі був Ти, Христе, / з Отцем і Духом все наповняючи, / як Необмежений.Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.Як живоносний, як кращий від раю, / і ясніший від усякої царської світлиці, / стався для нас Твій гріб, Христе, / джерелом нашого воскресіння.І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.Свята Божественна оселе Всевишнього, / радуйся, бо через Тебе, Богородице, / дано радість тим, що виголошують: /«Благословенна Ти між жонами, / Пренепорочна Владичице».Господи, помилуй (40 разів).Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, / і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.Чеснішу від Херувимів, / і незрівнянно славнішу від Серафимів, / що без істління Бога Слово породила, / дійсну Богородицю, Тебе величаємо.Тропар(тричі)Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував.
Чи потрібні страждання, щоб Бог простив?Ні, Бог абсолютно вільний. Він може прощати як хоче й коли хоче, йому не треба для цього щоб хтось страждав.У старому Завіті покаяння супроводжувалося жертвами. Іноді жертвою були тварини. Ніде Господь Бог не заповідає нанесення страждань тварині. Адже Бог любить тварин, очевидно. Тварина заколювалася без ритуалу, бо це необхідно, щоб її зготувати в їжу. Страждання ніколи не були частиною ритуалу.У Новому Завіті Христос, Бог Істинний від Бога Істинного, прощає вільно й коли захоче ще до своїх страждань чи без страждань ним прощеної людини. Це суперечить деяким моделям та теоріям спасіння, де Христос мав постраждати, щоб ублажити гнів Отця. Бо якщо Бог вільний та прощає з любові, то для чого потрібна смерть на Хресті?Христос постраждав і вмер на Христі, щоб преобразити людську природу, перемогти пристрасті, через свою смерть знищити смерть. Хресна смерть є необхідною умовою Воскресіння та Вознесіння, які не є епілогом чи додатком, але критично важливими Божими діями для нашого спасіння. Не обмежуймо безкінечну тайну Божої любові своїми теоріями та моделями.
Є такий жанр: усяке дивне від журналістів про християнство до Пасхи. Священик для журналу "Тиждень" говорить, що Ісус Христос можливо жив до 40+ років. Це звісно краще, ніж “нове заборонене євангеліє, яке перевертає уявлення про християнство”, але не дуже, хоч з посиланням на святого Іринея.Звісно, ми прочитали святого Іринея, який стверджував, що Ісус мав жити до старого віку, щоб освятити (рекапітулювати, ми про це говорили тут https://t.me/philosophical_orthodox/752) собою й цей період життя. Однак, він боровся з гностиками, які стверджували, що Ісус вчив лише рік. Святий не просто сказав, що він вчив три роки, як навчає Євангеліє від Іоана, але пішов у крайність і сказав, що він вчив багато років, аж до 50. Що ж, це хронологічна особливість самого святого Іринея, яка не є універсальним. Церква, очевидно, тримається іншої хронології.Однак, теологічна ідея про рекапітуляцію є дуже цінною. Просто Христове освячення життя не мусить слідувати хронологічному ладу. Христос освятив усю людську природу, піднісши її у Святу Трійцю, сівши праворуч Отця. Для цього Він мав втілитися, постраждати, воскреснути та вознестися, а не прожити усі можливі відведені людям роки.Й загалом, коли чуєте “Церква традиційно завжди вчила, що, але…” чекай біди.
Секулярний історик Том Голланд вважає, що автентичність Євангелія є беззаперечною. Вивчаючи походження Ісламу, він припускав, що він має схоже походження до християнства. Однак, це виявилося не так, бо глибина та деталі життя Мохамеда є ілюзорними, адже вони були записані майже 200 років по факту. Однак, читаючи св. Павла він продовжував дивуватися наскільки близько той писав після життя та смерті Христа. Дуже-дуже близько."Кажуть ми знаємо дуже мало про Ісуса, що може навіть Він ніколи не існував. Це абсолютно не так! Зважаючи ким є Ісус, число джерел про Нього, число алюзій до нього, впродовж існування імперії є дуже значним. Мені здається, що історія, яку розповідають євангелісти, така екстраординарна. Й вислови такі екстраординарні. Й арка Страстей така екстраординарна, що здається невірогідним, що чотири людини, з яких не усі є бодай великим літераторами, могли це усе придумати. Звідки це усе взялося? Якщо ви кажете, що це взялося не з автентичних традицій, то у деякому сенсі ви просто тягнете кота за хвоста. За приницом леза Окхама здається набагато більш вірогідним, що книги Євангелія розповідають екстраординарні речі про екстраординарного Чоловіка, та усі екстраординарні речі, які Він говорив, та Його екстраординарна поведінка у розвитку подій до Його смерті. Адже це просто ким Він був! Він був такий екстраординарний, що Його слова запам’ятали."https://www.youtube.com/watch?v=hPjWV0HHWt4
Нестерпна легкість книги БуттяСвята Церква у піст читає книгу Буття, бо це базове чтиво для християн, початок безпервної історії Христа.Про Буття 15 уже говорили, але переглянемо ще трохи цей дуже важливий розділ:1) Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика. - Аврам щойно переміг царів та визволив свого родича Лота. Господь явився йому у видінні, нам треба позбутися уявлення про якийсь голос в небі, який говорить з пророками. Христос, Боже Слово, приходить до них та говорить “лицем до лиця”2-3) Аврам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска. І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій. - Тут Аврам мучить сумнів, яка буде велика нагорода, якщо він не має нащадка? І який сенс у ній, якщо рід його припиниться, а спадкоємцем буде чужий Єлиєзер?4-5)І було слово Господа до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем. І вивів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків. - Господь же вказує, що Аврам таки матиме нащадка, Єлиєзер лишиться з носом. Господь показує зірки. Й це варто розуміти подвійно: як опис кількості, бо план долучити до Церкви усі народи, був з самого початку, це не вигадка християн. А також як опис якості: діти Авраамаві будуть немов зорі на небі, тобто ангелами, які сяятимуть вірою, як потім напише св. Павло в посланні до Филип’ян: щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокiрного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як свiтила у свiтi. 6) Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність - Аврам довірився Богові. Аврам через вірність був праведним. Бути праведним означає чинити правильно у вірності Богові. Праведність, отже завжди приходила через вірність ще до обрізання. Отже, Бог у старому та новому Завіті це той самий Бог, немає ніякого розриву, а наша православна віра це та сама віра що й у патріархів Авраама, Ісаака та Якова.#читаючи_Тору
«... даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства» (2 Петра 1:4). Як і ікони, вчення про божественні енергії, захищене святим Григорієм Паламою, не є якимось додатком до віри, а є центральним та невід’ємним елементом вчення та спасіння. Православна Церква єдина зберегла шлях спасіння, отриманий апостолами. Найкраще, що є у православ’ї, — це Ісус Христос, і сенс нашої релігії — у реальному поєднанні з Богом. Це поєднання можливе завдяки божественним енергіям, тобто благодаті, дії Бога у світі. За апостолом Павлом, ми покликані бути співпрацівниками Божими, постійно узгоджуючи свою дію (енергію) з дією Божою, свою волю — з Його волею. Справа може називатися доброю настільки, наскільки вона бере участь у Божій дії. Ніколи не величаймося і не вважаймо себе добрими людьми, бо один Бог добрий. Але наші справи можуть бути добрими, якщо вони є співпрацею з Божою справою. Спасіння — це процес на все життя, це велика праця, до якої покликаний кожен християнин у своїх обставинах. У цій праці ми не самі, адже буквально кожен наш подих пронизаний Святим Духом. Світло Христове просвічує все. Молімося за друзів та ворогів, постімо, даваймо милостиню. Берімо участь у Таїнствах. Стараймося чинити волю Божу в усьому.
