Philosophical Orthodox

Агар відвідує Господь (Буття 16/2)Отже, вагітна від Авраама рабиня Агар втекла від пригноблення Сари у пустелю. І тут стається щось дивовижне, таке дивовижне як сльози Петра багато часу по тому. Наш Бог - турбується про кожного. Він являється рабині, що втекла від хазяйки. Для нас це не так і радикально, ми ніжимося у світлі людинолюбного Бога, що уже приймаємо Його як даність, ба більше навіть іноді виставляємо Йому претензії. Але для стародавнього світу це було радикально - Бог, що створив всесвіт, прийшов до по-перше жінки, по-друге рабині, по-третє неслухняної рабині-втікачки. Поганські боги звертають увагу хіба на царів та жерців. Наш Бог дійсно турбується про кожного, це не бог Платона чи інших філософів, наш Бог співчутливий та людинолюбний.З Ізмаїла, сини Агарі, вийде великий народ, сповнюючи пророцтво, що з Авраама вийде багато народів. Те, що Ізмаїл не Ісаак, не означає, що він проклятий. Ми повинні викинути з голову дивну картинку про Ізраїль, як благословенний народ на противагу усім іншим проклятим народам. Ізраїль вибрано задля інших народів, щоб врешті привести всіх до спасіння у Ягве, Богові Ізраїля. Агар має вернутися до своєї господині. Вона служить для нас прикладом довготерпіння та вірності Богові, бо вона дослухається. #читаючи_Тору

Авраам хоче йти навпростецьз книги Буття 16Про завершення 15 розділу Буття ми писали багато деінде. Суть у тому, що Бог обіцяв нащадка Аврааму та увійшов з ним у кровний завіт — однак Бог узяв на Себе цілковито наслідки за виконання. Коли людина невірна, Бог вірний усе одно. І одразу після цього Божого вияву щедрості ми бачимо навіть з Авраамом те, що неминуче й із собою бачимо — невірність, пошук короткого шляху замість очікування Божого виконання обіцяного. Нам треба лайфхак, нам треба техніка. Це те, що сталося з Адамом та Євою. І так само Авраам дослухається до жінки Сари й вирішує взяти усю цю справу дітонародження у свої руки. Сара вирішує дати служницю Агар Аврааму, щоб мати собі дітей від неї. План геніальний, безперечно. Проблематичний у багатьох місцях. Саро, неможливо, щоб ти думала, що це злочинство спрацює. Але Авраам погоджується. Агар зачинає й починає величатися над господинею. Сара наїжджає на Авраама — це він в усьому винен. Авраам замість вирішення неправди, як має робити патріарх, каже, щоб Сара робила з нею що захоче. Як Адам почав перекидати відповідальність на жінку, так Авраам каже: “Сама розбирайся”. Сара гнобить бідну вагітну служницю, і та тікає в пустелю. І тут входить Господь.Продовження в наступному пості#читаючи_Тору

Православна Церква, маючи повноту апостольської віри, прагне зберегти цю віру. Тому вона не переймається інноваціями та змінами. Ми не винаходимо традиції, вірування чи літургії, але добре зберігаємо те, що було передано Христом апостолам. У сучасному світі, де текст не коштує нічого, ми можемо почати вимагати від Церкви документації й проектувати свій анахронічний погляд на древніх людей. “Чому християни не записували усі свої традиції?” “Де це написано?”. Але всезагальне документування не властиве ані Церкві, ані древньому світу як такому. Це Традиція, нащо її записувати. Традиція ж не є конкурентним “джерелом догми”, але другим свідком, що каже сутнісно те саме, що й Писання. Будучи християнином, ми маємо навчитися довіряти православній Церкві. Крім того, ми можемо почати вимагати обґрунтування традицій і щойно якийсь вчений засумнівається у достовірності ми й вірити відмовляємося. Але це так не працює. Не хвилюйтеся, обґрунтування з часом надходять, бо православна віра істинна, але ми не повинні чекати поки нам дадуть виписку. Ми постуємо у середу та п’ятницю, цілуємо ікону та священничу руку, молимося святим та Богородиці та робимо ще безліч чого, бо Церква нас вчить так робити. Це речі необхідні для спасіння. Не можна зневоднювати своє спасіння, бо дослідник не дав дозволу. Церква знімає з нас тягар постійного скептицизму, постійного “доколупування” та намагання усе дізнатися й визначити самому. Нам здається, що це дорослість, але насправді це відволікання уваги. Деякі люди не хочуть вірити, тому й докази їх не переконають.

Наскільки можна вірити тексту Біблії? За різними оцінкам менше 10% відсотків древніх манускриптів збереглися. З них манускрипти Писань мають безпрецедентну велику кількість. Ми цілком можемо бути впевнені у відповідності Писань. Наприклад, єврейські Писання старого Завіту мають біля 17 тисяч манускриптів. Усього манускриптів Платона загалом біля 250 й майже усі з 9 сторіччя. Найдавніші рукописи походять з 3-1 століття й включають майже всі книги єврейських Писань. Новий Завіт представлений 24 тисячами манускриптів, друге місце належить Ілліаді, яка має лише біля 2 тисяч манускриптів. Ми можемо бути впевненіші у достовірності тексту Біблії у тисячу разів більше, ніж у достовірності будь-якого іншого древнього тексту. Й з кожною новою знахідку, ця впевненість лиш росте. На фото фрагмент Євангелія від Іоана - найдавніший фрагмент Нового завіту - з початку 2 сторіччя по Христу. Іронічно, вважалося, що це Євангеліє написано найпізніше (це так, але не так пізно як вважалося) через додумані грецькі впливи.

Пасха зробила з “безліч різноплемінних людей” (Вихід 12:38) народ Божий. Ті, хто був рабами роками, тепер сформовані у оновлений народ та отримали міцний фундамент. Вона з’єднує різнорідних людей в один народ, у одне тіло. Як і в новому Завіті ніхто не спасеться на одинці, але лише Церквою.Утім, Ізраїль не був вірний у святкуваннях. Після першої Пасхи він святкував Пасху на наступний рік. 40 років блукань Пасха не святкувалася (Бог заповів її святкувати по приходу у обіцяну землю). Ісус Навин відсвяткував Пасху одразу після входу в Ханаан, обіцяну землю, перед тим обрізавши народжених у пустелі.(Нав. 5:10-12) По тому у час суддів, час поступового духовного занапеду, Пасха не святкувалася як треба, аж до часу пророка Самуїла й духовного піднесення у зв’язку з постановленням царя. Після цього, десь через 400 років, нормально святкував благовірний цар Йосія, який понищив ідолів серед Ізраїля, й віднайшов Тору у Храмі, який використовувався для ідолянства. Після повернення з Вавилонської неволі, Пасху почали святкувати постійно й так вона дійшла до часу Христа. Після Воскресіння й досі православна Церква безперервно святкує Пасху у згоді зі старим Завітом та отцями Церкви.

Інша жертва, яку варто розуміти, щоб зрозуміти Пасху - це батьківська жертва Авраама. Ця жертва передує Пасці та мозаїчним жертвам. Вона унікальна як і Пасха, тим, що вона нічого не коштує тому, хто приносить. Господь надав! Жертва Авраама - є жертвою отця. Авраам веде обіцяного сина до вівтаря, щоб принести Богу. Авраам вірний Богові, й Ісаак вірний Богові. Він йде як ягня на заколення, він став покірним аж до смерті, і то смерті на вівтарі. Авраам є прообразом Бога, а Ісаак - Христа. Врешті ангел зупиняє руку Авраама й надає натомість баранця. Баранець стає шляхом виявлення вірності Авраама. Бог же віддає Сина насправді, й Той стає виявленням вірності усього людського роду. Таким чином, Христос не просто є жертвою людства Богові, але й подарунком Бога нам, як і баранець є подарунком Аврааму, щоб той на радощах приніс Його Богові. Це нагадує нам інше місце, притчу про Блудного сина. Отець приймає блудного сина й на радощах заколює жирне телятко. Це Христос, якого заколено, щоб привітати нас блудних. Так Бог показує нам Свою безкінечну любов - запрошуючи на найкращий бенкет. Великого маємо Бога!Христос Воскрес!

Щоб зрозуміти новий Завіт треба починати зі старого. Погляньмо на першу Пасху, як образ Пасхи Христової. Пасха встановлюється у Єгипті, ритуал передує самій події виходу та встановлюється як ритуал, що має чинитися повіки, що ми й робимо у Церкві. Пасха описується як жертва, але має відмінності від жертв патріархів, що проносилися раніше та левитських жертв, які встановлені пізніше. Пасхальному принесенню бракує вівтаря на якому Бог приймає жертву. Натомість усе принесення з’їдається людьми, жодна частина не віддається Богу. Це принесення для життя та підкріплення, тих хто приносить. Від крові, яка виливається у землю чи у пізнішому мозаїчному Законі виливається на основу вівтаря, беруть та мастять одвірки у трьох місцях. Кров агнця стає ознакою вірності Богові, яка дає та зберігає життя. Ця ознака, яка позначає вірного з народу Божого й це стає яскравим уроком для ізраїльтян. Вони збережені від смерті, Господь підкріпляє їх та охороняє, але робить це для початку їх мандрів до свободи та процвітання. З цієї путі вони можуть (й так станеться на жаль) зійти через невірність й тоді на них упадуть усі прокляття.

Перед Пасхою, ще й на Страсному тижні, було багато розмов та дорікань, що люди прибирають, миють вікна, готують домівки. Така праця йде проти “високодуховної” самоправедної доктрини згідно з якою Богу треба поклонятися в душі, а не у кожен момент, кожним аспектом свого життя. Та такі високодуховні люди, радше великі ледаща.Господь ніколи не дорікає тим, хто виявляє турботу, гостинність. Навпаки, це велика чеснота. Марія слухала Господа, поки Марта клопоталася по дому. Остання, звернувшись до Господа, обурилася поведінкою сестри. Та Христос сказав: “Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.“ Слухати Христа краще, ніж прислуговувати. Це, однак, не означає, що активне служіння є поганим, утім воно може, але не повинне, затьмарюватися нервозністю та злобою. І Марта, і Марія є святими у Церкві. Вони вказують, що коли ми зосереджені на Христі, то наше служіння має правильний центр та не веде до дорікання чи забування про Бога як причину усіх благ. Таким чином, прибирання та приготуванням перед Пасхою є чудовими речами, коли ми запрошуємо Христа у свою оновлену та чисту оселю. Однак, центром завжди має бути Ісус Христос, якого ми зустрічаємо у літургійному житті православної Церкви.Це не потрапляє у пости в соцмережах, але літургія була б неможливою без праці усієї громади. Люди, сповнюючись Святим Духом, співають, прибирають у церкві, чистять свічники, лагодять облачення, прикрашають церкву квітами, готують наїдки, варять каву, помагають з дітьми, і таке інше. Не кожний у Церкві робить одне й те саме, але праця кожного благословенна в очах Господа.

Ми чули про настанови на піст, а як щодо настанов до свята?Свято є важливішим за піст і у якомусь сенсі важчим. Адже, під час Великого посту ми зосереджуємося на своїх переступах та плекаємо дисципліну. А у час Пасхи, який триває співмірно сорок днів ми маємо перебувати у радости та веселощах, насолоджуючись Божими дарами. Утім, часто пасхальна радість минає уже за пару днів і ми забуваємо казати “Христос Воскрес” і бодай якось святкувати. Ми знову вливаємося у світське і забуваємо про радість.Утім, кілька ідей щодо свята.1) Пасха - християнське свято, і тоді як наслідок сімейне. Варто відвідувати Богослужіння, а не просто освячувати їжу, зокрема неділі по Пасці - кожна неділя приурочена до якоїсь євангельської події. Варто часто причащатися.2) щонайменше тиждень після Пасхи - піст та стримання від певних видів їжі заборонено. Це час їсти смачні речі. Звичайно, свято більше, коли й піст був більший. Коли постили мало, то й святкувати якось не хочеться.3) свято - воно для всіх. Свято має бути й для дорослих та малих. Іноді, є такі свята, де діти мають ходити строєм, або такі свята, де батьки ґарують як навіжені. Однак, у святі усі мають відпочивати та знайти час для розслаблення, що означає чуйність до всіх. У Церкві дітям завжди раді і абсолютно хибно думати, що діти бодай якось зіпсують чи заважатимуть вашому “релігійному життю”. Діти ж обожнюють Пасху. Знаходьте час бути разом.4) пробуйте співати тропар Пасхи (Христос воскрес із мертвих, смертю…) вдома або просто протягом дня. У звичних молитвах співайте його. Вигукуйте та вітайтеся “Христос воскрес”5) окремо, щодо алкоголю: це добра річ. Недобрим є коли ним зловживають, напиваються надмірно. Якщо самоконтроль у вас на рівні дитини, то може дійсно не варто пити. Однак християни - не якісь магометяни, вони п’ють у стриманості (як роблять й усі речі) і радіють. Творіння добре і вино удостоїлося разом з хлібом найвищої честі у Церкві Христовій. 6) насамкінець, за все дякуйте, бо Господь наш благий та щедрий.

На Великдень і протягом усього Світлого тижня християни читають або, краще, співають удома не звичайні ранішні та вечірні молитви, а так звані Великодні часи. Також, якщо ви у Піст почали молитися у 3, 6, 9 часи, то варто продовжувати цю звичку й читаються ці часи.Домашнє правило на Пасху і Світлий тиждень (Великодні часи)Тропар(тричі)Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував.Воскресна молитва, глас 6(тричі)Воскресіння Христове побачивши, / поклонімось святому Господеві Ісусу / Єдиному Безгрішному, / Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, / і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, / бо Ти Бог наш, / крім Тебе іншого не знаємо, / ім’я Твоє призиваємо. / Прийдіть, усі вірні, / поклонімось святому Христовому Воскресінню, / бо через Хрест прийшла радість усьому світові. / Повсякчас благословляючи Господа, / оспівуємо Воскресіння Його, / бо, потерпівши розп’яття, / Він смертю смерть переміг.Іпакой, гл. 8Світання попередивши, / ті, що були з Марією, прийшли до гробу і побачили, / що камінь від гробу відвалено, / і почули від ангела: / чому шукаєте між мертвими, як людину, / Того, Хто в сяйві вічнім перебуває, / погляньте на покривала, що у гробі, / та біжіть і проповідуйте світові, / що воскрес Господь, подолавши смерть, / бо Він є Син Бога, що спасає рід людський.Кондак, гл. 8Хоч і до гробу зійшов Ти, Безсмертний, / але зруйнував пекельну силу, / і воскрес як переможець, Христе Боже, / промовивши до жінок-мироносиць: Радуйтеся! / І даючи Твоїм апостолам мир, / даруєш грішним воскресіння.Тропарі, гл. 8У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, / в раю з розбійником і на престолі був Ти, Христе, / з Отцем і Духом все наповняючи, / як Необмежений.Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.Як живоносний, як кращий від раю, / і ясніший від усякої царської світлиці, / стався для нас Твій гріб, Христе, / джерелом нашого воскресіння.І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.Свята Божественна оселе Всевишнього, / радуйся, бо через Тебе, Богородице, / дано радість тим, що виголошують: /«Благословенна Ти між жонами, / Пренепорочна Владичице».Господи, помилуй (40 разів).Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, / і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.Чеснішу від Херувимів, / і незрівнянно славнішу від Серафимів, / що без істління Бога Слово породила, / дійсну Богородицю, Тебе величаємо.Тропар(тричі)Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував.