✙ Передостання інстанція ✙

Ви особисто можете говорити, думати, читати й писати російською, це ваш вибір, і ніхто його не відніме, бо ми — вільний народ вільної країни. Але чому це право так часто тягне за собою обов'язкове звеличення російської культури, її мемів і політичних традицій в Україні?Для виправдання свого існування зовсім не обов'язково вимагати вулиці та пам'ятники Пушкіну чи, боронь боже, державного статусу всієї цієї історії. Україна не зобов'язана поважати російську ностальгію, і пора з цим змиритися.Якщо ви живете в Україні й щиро вболіваєте за неї, але почуваєте себе некомфортно, бо вас ніхто не хвалить за, скажімо, диплом російської філології — ну, панове, най це буде вашим найменшим болем у житті, враховуючи ті обставини, в яких ми зараз живемо.У той же час немає нічого жалюгіднішого за так званих воїнів культурного фронту, яким чомусь здається, буцім бороти Достоєвського і плювати в російськомовних людей — це щось, варте щонайменше поваги. Якщо хтось у тилу активно не любить все російське — welcome to the front.Ваші спроби відігратися на російськомовних людях нічим не кращі за ностальгію по вулицям Пушкіна. Нічого корисного своїми стогонами про москворотих ви не робите, і лиш набиваєте собі ціну. Єдине місце, до мова дійсно має значення — це фронт. І, можливо, саме вас йому не вистачає.@penultimate_resort

Якби ніхто в українському медіа не боров геїв, я б про них, може, ніколи й не дізнався. А так із університетських лав іще чую про небезпеки повстання гомосексуалів (чи як цю страшилку ще назвати), тож довелося розібратись.Ну і єдиний висновок з цього вимушеного самоосвітнього поступу — боже, чого ми взагалі про це говоримо й думаємо? Геї існували, існують і будуть існувати, і якщо їх навмисне не вишукувати, то і думати про них не буде з чого.Якщо комусь неприємно думати про геїв чи уявляти собі содомітські оргії, то можна не думати й не уявляти, бо життя жодного українця від від існування геїв ніяк не зіпсувалося. Ці люди так собі живуть не внаслідок злочинного життя, а просто через те, що така от у них відмінність.І насправді жодних небезпек через відкритий прояв гомосексуальності не існує й не може існувати. Ніхто з занепокоєних громадян, які десятиліттями вивчають гей-культуру для ефективнішої боротьби з нею, геєм не став. Я, як гедоніст і вільнодумець, теж не став, і ви не бійтеся.Якось до нашого підрозділу на технічну посаду мав надійти фахівець, але просочилися чутки, буцім він гей, і кілька людей почали сильно возбухати, що служити пліч-о-пліч з ТАКИМ солдатом вони не підписувались. Фахівця ми втратили, і ніхто навіть не знає, чи ці чутки були правдиві.Упереджене ставлення щодо релігії, походження чи сексуальної орієнтації на військовій службі прямо шкодить організаційним інтересам нашого війська. Військовослужбовець — це функція, тож його особисті справи — власне, його особисті справи, коли вони нікому не шкодять.@penultimate_resort

​​Подивився Маркуса. Дуже сумно, але нічого нового. Я за майже три роки служби в ТрО бачив і гірше. Та й контрнаступ на Кліщіївському напрямку був не сказать, що набагато майстерніше спланований. Ще й ОВТ у нас — по мінімуму, а працювати треба на рівні штурмового батальйону.Тут нам всім треба взяти по сигарі та й подумати, як жити далі. Молоді та амбітні офіцери не завжди ефективніші за старих паркетних, які бачили війну, у кращому випадку, в Афганістані. Ще й технологічний злам, що народжує сингулярність прямо в окопі.Яким би ти не був кмітливим і навченим, ворожі дронщики полюватимуть на тебе, як мисливці на качку, і твоя ефективність у такому випадку не гратиме жодної ролі. У нас на підході — армія роботів, і все одно комусь потрібно потерпати, сидячи в окопах, прямо як діди 100 років тому.Даруйте, але Сили оборони України — це ніхуя собі актив, якого більше немає ніде в світі. Жодна армія НАТО не дозволить собі підключитися до конфлікту такої інтенсивності — вони не готові до цього чисто інституційно, і були б на наших фронтах наче новонароджені кошенята.Наскільки б важко нам зараз не було, це диво, що Україна встояла проти ядерної держави, що мала одну з найкрутіших армій світу, і ще продовжує триматись. Росія не всесильна, і вже ламає об нас чергове військо. Корейці в його рядах — яскраве тому підтвердження.У мене, як і багато в кого, є чимало ідей для цієї війни, і в нас, на щастя, є час для їхнього обговорення та впровадження. Наша система доволі гнучка, і ми маємо шанси впровадити найкращі зміни. Але для цього потрібно працювати геть усім, і тил гратиме ключову роль. Такі справи.@penultimate_resort

Проблема російської літератури в тому, що з неї зробили догматичний культ. Самі по собі автори та їхні твори — не хороші й не погані, вони звичайні, як і будь де у світі. Але саме читання умовного Достоєвського перетворили на символічне піднесення. «Я це читав, я кращий за тебе».Читання російської класики довгий час було чимось подібним до знання граматики мов, у яких надто багато букв, що не читаються, або комбінацій букв із неочевидним прочитанням. Однак знання правил типу «-жи -ши пиши с и» або «-eaux читається як o» нікого високодушнішим не зробило.До речі, щодо Достоєвського. Коли я на уроці літератури доповідав про суть його твору «Злочин і кара», то ділився своїми враженнями щодо закладеної проблематики: несправедливості, зловживань та нігілізму як відчайдушної реакції маленької людини, що стоїть на краю прірви.Однак, вчителька мене обірвала чимось на кшталт: «Ні, ця книга про те, що за злочин обов'язково настає покарання». Іншим разом, коли я говорив, що «Вишневий сад» Чехова — взагалі незрозуміло про що, та ж вчителька відповіла, що я просто недостатньо розумний, аби осягнути цей твір.Культ російської літератури в цьому дуже нагадує недільну школу якоїсь радикальної конфесії. Ти можеш тлумачити Біблію як завгодно, однак лише піп знає правильний сенс. Тому краще просто повторювати за ним і тішитися своєю вищістю порівняно з тими недолугими, яким не пощастило завчити правильну відповідь.Російська література як бренд — це секта, у якій достатньо прочитати тексти й не сильно розумничати щодо їхнього сенсу, щоб потім плювати в невірних, що не можуть збагнути сакральний сенс цього страждального блаженства.Літературу потрібно вивчати, щоб розуміти, чим жили люди в той чи інший час, у чому вони були праві, а в чому — помилялися. Бо бездумне заучування чужих висновків з чужих думок формує свідомість, у якій є лише чорне та біле, і той, хто не з тобою — бидло та підступна тварюка.@penultimate_resort

​​У мене нема наснаги про це говорити, та й сенсу нема — бо що це змінить? — але накрученість тяжкими думами про те, чи добрим буде Трамп і його команда для України, заїбала вкрай. Трамп і його команда вже все давно сказали, і їхні слова далеко не на нашу користь.Якщо фракція новообраного президента США методично рубала нам поставки озброєння, чинила тиск на уряд, дружньо балакала з Путіним, поширювала антиукраїнські тези, розповідала, що Росію неможливо перемогти, від них годі очікувати щирого співчуття.Ці люди керуються власними егоїстичними інтересами, і аж ніяк не почуттям законності та справедливості. НІХТО БЛЯТЬ НЕ ЗНАЄ, яким Трамп і його команда будуть для України, а єдине, у чому можна бути впевненими — ці люди точно не будуть підтримувати нас через моральний обов'язок.Уряд Трампа цілком може продовжити поставки зброї, санкції проти Росії тощо, але не тому, що США — гарант міжнародного порядку, який нам винен, а тому, що допомогти нам може бути ВИГІДНО, і зовсім не обов'язково ця вигода буде двосторонньою.Незалежно від того, що там вирішить Трамп, найголовніший здобуток цієї війни — незалежність — ми вже відстояли. Чи зможемо ми зберегти цей здобуток і відновити на своїх теренах свободу і справедливість — надалі цілковито залежить від нас.Так: ми були, є і будемо в цьому самі, бо міжнародна спільнота, як бачите — товариш ненадійний. Ми не можемо дозволити собі сподіватися, ніби хтось та й надасть нам таку потужну підтримку, що Путін вдавиться від злості, а росіяни перехочуть заробляти на наших смертях.Якщо високоморальний Байден і його партія — стовідсотковий друг усіх принижених і нещасних — вирішили не вести нас до перемоги через певні доктринальні уявлення про міжнародну безпеку та управління конфліктами, то шахрай Трамп і його команда виблядків не зроблять цього тим більше.Майбутнє не визначене, і ми можемо здобути стратегічну перевагу над Росією через безліч чинників, один з яких — спровокований Трампом міжнародний хаос. Але наша незалежність сьогодні, а також свобода і справедливість у подальшому — в наших руках. Такі справи.@penultimate_resort

Парадоксально, але чим більш освічене та емансиповане суспільство — тим меншим є його самовідтворення. Ну бо просто в розвинутому світі, сповненому можливостей, виховання дітей стає найменш цікавим заняттям. І ніякі державні програми з підтримки сімей не допоможуть.Навіть якщо батькам забезпечать усі потреби дітей, щоб не доводилося думати, чим їх годувати чи де взяти грошей на коледж, нових людей ще треба виносити, доглянути й виховати. А це не найбільш приємні заняття. Найбагатшим країнам світу допомагає імміграція, але і це не панацея. Нові громадяни рано чи пізно стають розумнішими й свідомішими, і внаслідок надлишку мізків також обирають пригоди й самореалізацію, а отже, переповнені дітьми гетто спорожніють. Виходить, надійних варіантів сталого самовідтворення не так багато. Всього два:• обмежити доступ до освіти й кар'єри для чоловіків і звести роль жінки до інкубатора й обслуги — тобто, створити умови життя, наближені до найбільш відсталих країн сьогодення, що славляться високою народжуваністю;• вирощувати дітей в лабораторіях.До речі, українські демографічні проблеми, якщо все буде добре, частково вирішуватимуться так само, як і західноєвропейські — тобто за рахунок імміграції. Але не з країн так званого Глобального Півдня, а з «братніх» Білорусі, Росії, Грузії та Казахстану. Такі справи 🤡@penultimate_resort

Якби останню промову Дональда Трампа з приводу нашої війни виголосив будь-який інший політик, це б однозначно сприйняли як небезпечну українофобію, але чомусь про колишнього американського президента у нас до сих пір говорять в руслі «не все так однозначно».Рік за роком Трамп плює в наш бік і накачує своїх виборців антиукраїнськими гаслами, ніби його задача — позмагатися у вправності в українофобії з російськими пропагандистами. І тим не менше серед українських інтелектуалів усе ще поширена думка, що все це — хитрий трюк.Дійсно, республіканські політтехнології ніколи не відрізнялися чистотою методів, і цілком зрозуміло, що Трамп накачує авдиторію своєї партії презирством до України, бо для кращих результатів у змаганнях з демократами потрібно бути протилежністю демократів.Однак у подібних методів є очевидний мінус: якщо весь час агресивно повторювати всім навколо, що біле — це чорне, рано чи пізно це призведе до того, що висловлювати іншу думку з приводу співвідношення цих кольорів буде небезпечно. І ми чудово знаємо приклади подібних навіювань.Пропаганда російського режиму так довго повторювала про бажання українців возз'єднатися з братським народом Росії, і про «фашистську хунту», яка не дає їм цього зробити, що цьому повірив сам Путін, який через брехню вбив і покалічив півмільйона власних громадян.В Республіканській партії США до сих пір не знайшлося нікого, хто міг би публічно виступити проти скаженого курсу нового вождя. Таке враження, що вся партія залякана або підкуплена, і зовсім не проти, що ворогом Америки замість Путіна обрали гаїтян.@penultimate_resort

Росіяни платили одному американському блогеру 100k зелені на тиждень за відосики з ненавистю до України. 100k зелені на тиждень. За відосики з ненавистю до України.На Венеціанському фестивалі покажуть фільм про російських солдатів на війні в Україні, де підкреслюється, що вони «теж люди». Можна лише уявити, кому й скільки бабла занесли, щоб це стало можливо. У Путіна море грошей, тож ми ще побачимо чимало подібних вибриків.Російська зовнішньополітична доктрина полягає в тому, що всіх можна або купити, або вгноювати та використати втемну. У них це час від часу виходить — бо на Заході живуть такі самі люди, як і всюди. Поки що в них добре виходить з політичними маргіналами та нерозбірливою богемою.Особисто я поки вбачаю у цій масованій та щедрій на бакси кампанії те, що росіянам дуже сильно й в найкоротші терміни потрібно відмити свій гнійний образ, бо війна для «другої армії світу» якось не получаєця, а сучасна російська культура скоріше нагадує суміш Гітлера з нужником.Тобто, справи їхні йдуть кепсько, козирів у рукавах суттєво бракує, — он уже до вигнанців на кшталт КНДР та Ірану на пузі приповзають, а м'ясні штурми замість перемог загадковим чином призводять до знелюднення і без того не найкращого війська.Не послаблюємо хватку!@penultimate_resort

Якось в одному вигаданому військовому навчальному закладі військовослужбовців розміщували по 200 штук на одну тісну та пожежонебезпечну казарму. Виходити за її межі було суворо заборонено, і всі двері та ворота про всяк випадок були наглухо зачинені.Однієї ночі сталося нечуване, і варта не відімкнула визначені евакуаційні ворота під час повітряної тривоги, бо натомість помилково відімкнула інші. Браві здобувачі освіти, звісно ж, подолали перешкоду як ніндзя, але ж були й ті, хто так не зміг — і вони ті ворота виламали.На ранок начальство провело масове шикування, під час якого суворо наказало ворота більше не виламувати і про всяк випадок перевірило, чи немає в строю когось, не доведи боже, в нестатутній формі одягу. Також було здійснено виховну діяльність щодо неприпустимості вжитку алкоголю.До чого я це. Чомусь українські військові навчальні заклади під час війни, у якій нас знищують високоточною далекобійною зброєю, досі розглядаються як класичні військові частини, тобто містечка з плацами у центрі, обнесені парканами з замкненими воротами. Щоб муха не пролетіла.Тому що в старій військовій доктрині, яка досі по замовчуванню «на озброєнні» в України, солдат — це ница й безчесна тварюка, що хоче лише з'їбатися та набухатися, а тому його треба тримати під цілодобовим наглядом і бажано під замком разом з іншими. Оце по-військовому!Якщо ж прибрати з голови оцю заскорузлу догму про скотиняку-солдата, раптово виявляється, що закладу для освітнього процесу достатньо просто кількох розкиданих по будь-якій території локацій, де можна проводити заняття, спати та зберігати майно.З таким підходом до справи питання евакуації під час повітряної тривоги стає, гм, дещо простішим. Якщо від будівлі з класами для занять від розташування особового складу — півкілометра, в розташуванні — не 200 чоловік, а лише 20, стає зрозуміло, чому так.І головне: якого біса військових досі готують до служби з обов'язковими ранковими й вечірніми шикуваннями, якщо на війні ніхто, курва, не шикується? Здається, ці ритуали потрібні лише старшим офіцерам, які від довгого сидіння в тилу забувають інші способи довести свою важливість.@penultimate_resort

У зв'язку з постійними інтернет-дискусіями на тему, фашизм у Росії чи комунізм, пропоную наступний тейк: у Росії націонал-більшовизм.Так, ця ідеологія має прямий зв'язок з усіма трьома тоталітаризмами — фашизмом, нацизмом і сталінізмом. Як на мене, сьогоднішні російські реалії — втілення вологих снів Едуарда Лімонова. Щоправда, у дещо кошмарному варіанті, як і все, що пробують зробити в цій країні. Самі нацболи при цьому або вбиті, або ув'язнені, або куплені, або у вигнанні.Політичний режим Росії в 2024 році відповідає нацбольським мріям буквально:• культ вождя;• тоталітаризм;• мілітаризм;• антизахідництво;• ультранаціоналізм, за якого «своїм» може стати будь хто, хто падає на коліна перед вождем, говорить і ненавидить російською;• сталінський марксизм + фашистський корпоратизм;• вибірковий расизм;• звірина ненависть до всього українського — за аналогією нацистського антисемітизму.Так, націонал-більшовизм у політичній компоративістиці ближчий до фашизму, ніж до сталінізму саме завдяки вибору на користь волюнтаризму замість більшовистської покірності. Цей аспект прослідковується і в російському суспільстві, де вождизм спокійно уживається з бунтівництвом.Такі справи. Але як би ми не характеризували природу російського режиму, він заслуговує якнайшвидшого знищення незалежно від того, вважаємо ми його фашистським, сталінським чи ще якимось.@penultimate_resort