✙ Передостання інстанція ✙

​​Мені, як людині з досвідом роботи в медіа (слово журналіст сьогодні в Україні це скоріше лайка), дуже бомбить, коли народ не перевіряє джерела й обирає ту версію, яка йому приємніша, замість тієї, яка базується на фактах. Власне, коротко про витоки шкандалю з Ровлінг у 2020 році:Письменниця причепилась до статті про менструальне здоров'я на сайті гуманітарної організації Devex (багато хто вперше про таку чує), де через кому перераховуються: «menstrual health and hygiene needs of girls, women, and all people who menstruate» (мабуть, це трансчоловіки та небінарні жінки).Ровлінг тригериться об слово «люди, що менструюють» і виводить із цього казна що. Її фрустрацію можна побачити в серії твітів, наприклад раз, два і багато інших.Навіть не знаю, з чим порівняти. Це якби хтось побачив слово «нація» в статті про міжнародні відносини, і почав би роками скаржитись на нацизм.Власне, ніхто письменницю не тягнув за язика, вона сама знайшла якийсь нікому не відомий текст, доїбалася до політкоректної згадки про трансчоловіків і небінарних жінок, і заявила, що це — загроза жіноцтву. Цілком очікувано, що вона отримала хвилю обурення, відписок і прокльонів.Попри все це Ровлінг вирішила йти до кінця й підвела під свою неприязнь до трансів цілу теорію змови про загрози жінкам, дітям тощо. Особисто я зустрічав кількох транслюдей — вони відрізнялися від інших лише глибоким зануренням у якісь свої теми, і ніяких загроз не створювали.Я не знаю, що там у Британії — ніби примусово ніхто нікому груди та яйця не відрізає, а частка людей, що ідентифікують себе не з тим гендером, з яким народились, складає до 0,6%. Тобто це навіть не ті, хто «перейшов у іншу стать», а взагалі всі, у кого в метриці одне, а на душі — інше.Ніби це не велика цифра, принаймні, людей з алкогольною залежністю у Великій Британії значно більше. Однак якщо до них ставляться з розумінням, а причина їхньої хвороби — бухло — вільно продається по всій країні, то агресивне ставлення до транс/небінарних людей щонайменше дивує.Нещодавно Ровлінг вирішила доїбатися ще й до асексуалів — зокрема висміяла їхню позицію щодо відсутності потреби в сексі:«Вітаємо з Міжнародним днем ​​вигаданого пригноблення тих, хто хоче, щоб навіть незнайомці знали, що вони не хочеться їбатись».Знову ж таки, якби не її твіт, багато хто ніколи б не дізнався про існування таких людей, які вже точно нікому й нічим не загрожують.Можу зробити висновок, що письменниця, чиїми творами зачитуються мільйони дітей і підлітків по всьому світу, просто любить копнути когось слабкого й беззахисного, і хто найчастіше піддається проявам насильства, в тому числі сексуального. Принаймні так у Великій Британії.Навіщо Ровлінг це робить? Чим особисто їй загрожують транси й асексуали? Чим вони взагалі можуть комусь загрожувати, щоб так жорстко препарувати ці нечисельні спільноти? На ці питання немає відповідей, і це, мабуть, обурює найбільше.Особисто мені Ровлінг нічого не зробила, я великий поціновувач її творів, і мені навіть сподобались «фантастичні звірі» — і коли вийде наступний епізод, я обов'язково його почитаю/подивлюсь. Однак її особистість після цього викликає цілком справедливу огиду.Такі справи.

⬆️⬆️⬆️Тепер у свідомості росіян українців більше не існує — є лише зомбовані західним світом росіяни з іншого регіону, яких треба втопити у крові, щоб повернути назад у стійло. Навіть якщо вони визнають свої початкові претензії вигадкою, це не погасить образу за пролиту кров.Так, росіяни вже давно не вірять у причину війни як самозахист від «плацдарму НАТО» — чи то вони про це забули, чи то просто замовкли після приєднання до альянсу Фінляндії та Швеції, однак від своїх претензій до нас не відступили. Хай там що, але ми все одно маємо заплатити.Ми навіть чуємо голоси тих росіян, що нібито не згодні з діями свого режиму, однак все одно вважають, що українці їм завинили, бо ж ми не мали права відповідати жорстокістю на жорстокість. Ми мали бути зручними мучениками, а стали героями блискучої визвольної війни.До чого я веду. Справедливий мир можливий лише за умови зміни російського режиму та щире бажання росіян повернути свою країну в нормальність. Колись це має статися й без нашої участі, але розраховувати на таке неможливо. Тому єдине, що ми можемо зробити, це продовжувати боротьбу.Варто не забувати, що ця війна — не просто про національну ідентичність чи якісь територіальні претензії. Вона — про відкат від демократії та верховенства права. Якщо ми не вистоїмо, то житимемо у велетенському концтаборі, де щодня комусь сокирою відрубають голову.

​​Пам'ятаю, як Ремарк описував траншейні будні німців наприкінці першої світової. Ресурсів мало, їжа погана, навіть якісних бинтів для перев'язки немає — дають паперові. Натомість вороги — американці — ситі й курять досхочу сигарети. Відчувалося, що Рейх вперто воює з останніх сил.Подібне було і в Гашека, коли він описував, як австро-угорські солдати носять форму не по розміру й днями очікують обіду — і це ще на початку війни. Склався літературний стереотип, що погане забезпечення війська = передвістя поразки.Не знаю, наскільки цей стереотип справедливий, але російські солдати жаліються, що їм нема чого їсти, пити й вдягати, а їхня кепська військова медицина доступна навіть не усім пораненим, яких до того ж дуже часто повертають на фронт без лікування. А у нас...А у нас солдати товстіють від надлишку смаколиків, та ще й діляться ними з цивільними, що не хочуть або не можуть виїхати з зони бойових дій. Питну воду лишають в укриттях, щоб не тягнути за собою — може комусь знадобиться, і ще й можуть собі дозволити найкраще екіпірування.Якими б кепськими не здавалися справи на фронтах, наша армія у порівнянні з російською — зразок людяності. Навіть поїхати на відпочинок кудись за кордон для солдата — питання лише відпускної черги та економії бойових виплат. За умови, що він не шланг чи бухар, звісно.Військова дисципліна в бойових підрозділах у нас в середньому як на цивільній роботі. Коли немає задач — їдь собі хоч в сауну, хоч на шашлики, тільки попереджай, де саме будеш, не набухуйся й бери слухавку, коли командир телефонує. Все це російським солдатам навіть не снилося.Вороги постійно жаліються, що їхнє командування ставиться до них не як до воїнів, а як до бранців, і йому простіше пожертвувати власними солдатами, ніж отримати втик від вищого начальства. Разом із іншими знегодами їхній стан подібний до програшного. І це багатюща наддержава.В цілому я спокійний щодо того, як ми будемо воювати далі. Нова адміністрація США вийобується, що не хоче нам допомагати — ну то й пішли вони нахуй, ми були й у скрутнішому положенні. А тепер у нас власний живий ВПК і можливість тримати паритет.Тил при цьому не виснажується на заводах за продуктові талони — там кипить життя. Багато солдатів сердиться на цивільних, що не поспішають в армію, але навіть такий рівень свідомості й єднання, який у нас є — предмет для заздрощів для багатьох розвиненіших країн.Ми ще будемо так жити дуже довго, якщо хочемо зберегти свободу, тож варто звикати. З роками законодавство воєнного стану зміниться — будуть і вибори, і решта принад мирного життя. Не зміниться тільки наш бойовий дух і воєнне лідерство серед інших вільних народів світу.@penultimate_resort

​​Гаубиця Д-30 розроблялась як легкий артилерійський засіб, здатний розгорнутися там, де сів на парашуті, і вести вогонь фактично на 360° завдяки універсальній триножній станині. Сьогодні навряд чи Д-30 десантуватимуть, але й із її загальновійськовим використанням є проблеми.В умовах сучасної війни Д-30 розгортають так само, як і будь-яку іншу причіпну гармату — на закритих, добре укріплених позиціях. Але є одна проблема — через особливості цієї універсальної конструкції, à la «поставив де завгодно й стріляєш на всі боки» — гармату дуже складно укрити.Наприклад, якщо будь-який інший причіпний ствол можна заштовхати на буксирі в укріплення як кинджал у піхви, то з Д-30 це не пройде. По-перше, вона заїжджає задом на перед, а по-друге, їй потрібен простір приблизно 7 × 7 м, щоб розвернутися й розвести «ноги».Звісно, можна натягнути масксітки, поставити «мангал», обвішаний гілками тощо, та це лише маскує і не рятує гармату від обстрілів. А якщо рити капонір... Ну, уявіть собі яму 7 × 7 м, яку ще треба замаскувати згори й укріпити так, щоб гармату можна було швидко дістати.Це і конструктивне, і логістичне ускладнення. Інакше ставити гармату можна лише краном, у розгорнутому вигляді 😁 Ще є певні народні хитрощі, але вони суперечить усім навчальним нормативам, тож засвоїти такі прийоми можна лише у небагатьох досвідчених вояків.Сама по собі Д-30, хоч і стара, але все ще актуальна. Вогнева потужність, кучність і дальність стрільби досі дають просратись.Як покращити роботу батарей Д-30?Варіантів усього два: або дати їм натомість 105мм гаубиці L119, що зменшить дистанцію стрільби та вогневу потужність, або... Пересадити Д-30 на «традиційну» станину чи взагалі розробити нову причіпну 122мм систему, яка не матиме перелічених вад. Калібр поширений і проживе ще довго.@penultimate_resort

Насправді стійкий і реалістичний мир міг би мати цілком помірний вигляд — такий, що влаштував би як нас, так і міжнародну спільноту з усіма її доктринами безпеки. Для цього не потрібно ні бомбити Москву, ні навіть розчленовувати РФ — достатньо кількох конвенційних кроків.• Арешт осіб, безпосередньо відповідальних за ухвалення рішень, що призвели до агресивної війни та злочинів проти людяності (росіяни навіть самі могли б їх судити).• Відшкодування збитків, завданих Україні.• Офіційне і визнання російських злочинів самим російським урядом.• Рефедералізація Росії.Нічого радикального — усе в рамках усталеної міжнародної практики. А головне, війна негайно завершується, оскільки усуваються її першопричини. І навіть РФ як держава нікуди не зникає, а лише повертається до нормальності — це саме те, чого насправді хотіли б наші західні партнери.Але цього ніколи не станеться, суто тому, що для чинного російського керівництва — конкретних людей, чиї імена всім чудово відомі — ця війна є питанням не життя, а смерті. І ніхто ззовні не збирається нічого з цим робити.Ніхто, крім нас, звісно.Допоки російське керівництво матиме ресурси й власні життєві сили для ведення війни, миру не буде. Усе, що ми можемо, — це пережити їх, пристосовуватися до нових умов, використовувати слабкості росіян як зброю, нарощувати власну бойову потужність і плекати військову культуру.Ми приречені триматися, допоки вони не будуть змушені вийти з гри. Рано чи пізно це станеться, адже наш потенціал до системної стабільності незрівнянно вищий. Ніякі прориви фронтів чи втрати містечок не принесуть росіянам перемоги — це ніщо порівняно з їхніми втратами.Ще нічого не закінчилося. І якщо ми хочемо миру на наших умовах, доведеться звикнути до жорсткого життя. Епоха спокою давно минула — ми живемо в час глобальної невизначеності. Пора прийняти це.@penultimate_resort

Ідеологи трампізму дуже не хочуть ворогувати з Росією, бо та, на їхню думку, уособлює суспільний ідеал. Біляві й блакитноокі християни під владою націоналістичної олігархії та шляхетних людей в мундирах. І найголовніше — ніяких тобі геїв, самі лише традиційні цінності.Вони нас не те щоб ненавидять, просто ми для них як муха над вухом. Понавидумували якихось націй, оце ще піди вкумекай, що то за українці такі. Ніхто про них ніколи не чув, а вони вже герої демократії, і цей їхній шмаркач Зеленський — гастролює по світу наче суперзірка. Тьху!По-перше, суперзірка — це Дональд Трамп, і лише американці можуть бути героями демократії. А по-друге — вони взагалі проксі, хай роблять як сказано й не качають права. І взагалі, не було ніякої України, все це казки австралійського генштабу.А найголовніше — жидок цей у спортивному костюмі заїбав щось із себе воображать. Сперечається з самим Трампом, угоди не підписує, носом крутить так, ніби це не він у глухому куті. Росіяни наступають, з ними Бог, і скоро Україні настане гаплик. Але ж ласий шматочок ця Україна.Не хочеться її повністю віддавати росіянам, можна й самим трошки пограбувати. Та й люди там ніби також біляві й блакитноокі живуть, лише цей Зеленський все порте, тому хуй його знає. Спершу з війною треба покінчити, а там видно буде. Думаю, десь так на нас дивляться трампісти.Таке вже бувало, що американці кидали своїх союзників. Але таке вперше, у США при цьому встановлюється радикальний уряд, який кладе хуй на конституцію. Можливо, ця жахлива клоунада переграється вже на наступних виборах. Однак не схоже, що режим трампістів так легко здасться.@penultimate_resort

Ми всі настільки звикли до надбань фемінізму, що перестали розуміти, що воно, в біса, таке. Зауважу, що будь-яка жінка, яка приймає рішення сама за себе й не капітулює перед чоловіками лише тому, що вони народилися з яйцями, є феміністкою, як би хто до цього не ставився.Ще 50-100 років тому, в залежності від країни, жінка не могла самостійно розпоряджатися майном і грошима, обирати та бути обраною, займати керівні посади, здобувати освіту, служити в армії, законно опиратися сексуальному чи репродуктивному тиску тощо.Наше суспільство збіса феміністичне, хоч і страждає від деяких застарілих стереотипів, які досі працюють в законодавстві та правоохоронній діяльності. Українкам досі важко пробитися в кар'єрі завдяки заслугам, захиститися від насильства. Але багато де таке навіть таке не снилося.Суспільство, в якому чоловіки та жінки рівні перед законом — це суспільство, в якому більше свободи та щастя. Не можу зрозуміти противників рівноправ'я: а чи вам цікаво мати стосунки з жінкою, яка вас цінує та підтримує зовсім не тому що ви цього дійсно заслуговуєте?Раніше я мав стосунки з патріархально-орієнтованими жінками. Вони вимагали відповідати пиздонутим стандартам маскулінності, від яких тхне брагою та потними яйцями, а повагу та ніжність сприймали як слабкість. Для них ти або чоловічий чоловік, який дає бабло, або йдеш до біса.Я все ж вирішив іти до біса, і не проґавив. Бо в стосунках має бути взаємоповага та підтримка, що будується на позитивних якостях і багатстві особистостей партнерів, а не на дідусевих схемах домострою, де чоловік б'є, а жінка розсуває ноги.Зараз мені важко уявити, як це — бути в стосунках з людиною, якій наплювати на твою особистість, і для якої головне — твоя маса й гаманець. Бережіть себе й цінуйте людей, які здатні вбачати в інших щось більше за шматок м'яса з соціальним статусом.@penultimate_resort

​​Сьогодні навіть у соцмережі TITKOK розповідають, що причина ненависті нової адміністрації США до України — Кьортіс Ярвін, він же Mencius Moldbug. Багато років тому я досліджував рух «Темне просвітництво»/«Неореакція», але крім кількох задротів це нікого більше не цікавило.Здається, саме зараз час пірнути у це лайно, бо воно вже починає впливати на наше з вами життя. Згідно з чутками, фактичний президент США Ілон Маск надихається неореакційними ідеями через ідеологічно заангажованих колег по високотехнологічному сектору, один з яких — Пітер Тіль.Отже, в загальних рисах Темне просвітництво/Неореакція/NRx — це такий собі похмурий кіберпанк, в якому репресивні фашистські практики поєднуються з монархічними ідеалами, лібертаріанською утопією, агресивним сексизмом і расизмом.Мрія неореакціонерів — влада надбагатих і вільних від правил власників високотехнологічних підприємств, які підлаштовують державну систему під свої потреби й знущаються над ким захочуть, реалізовуючи свої комплекси. І чомусь Росія в цій системі розглядається як взірець.Багато хто здивується, однак західні праві радикали, за невеликим виключенням, вбачають у Росії свій суспільний ідеал, а в диктаторі Путіні — фігуру захисника білої раси й традиційних цінностей. Також вони вперто вважають Україну несправжньою країною.Ось, власне, погляд згаданого Кьортіса Ярвіна на російсько-українську війну: українська мова — сільський діалект російської, українську націю вигадав Держдеп, пу пу пу.Детальніше з ідеями Темного просвітництва/Неореакції можна ознайомитись за посиланнями: раз і два.

Програма Екзистенційної партії: • Загальна мобілізація чоловіків і жінок. Цивільних не буде — в армії знайдеться місце для всіх, навіть для непридатних.• При військових частинах будуть дитсадки та школи. Замість фізкультури — практичні основи застосування ОВТ.• Коледжі готуватимуть сержантський склад, академії — офіцерський. • В сухпайках буде Panzerschokolade.• Вибори через Армія+. Народні обранці прикомандировуватимуться до органів влади.• Регулярні ротації. На відновленні — повернення додому та до небойової роботи.• Інноваційні методи реабілітації ветеранів за допомогою мистецтва, туризму, LSD та MDMA.• Загальне харчове, грошове, медичне та житлове забезпечення.• Всі засоби виробництва підзвітні Укроборонпрому.• Релігійні діячі всіх конфесій стануть бойовими капеланами.• Командири всіх рівнів щороку здаватимуть іспити з філософії, психології, етики та воєнної теорії. В залежності від успіхів — підвищення або пониження.• Якщо не вистачатиме ресурсів — захопимо Білорусь.• Воєнний стан буде скасований після остаточної перемоги над ворогами України.За існування без виправдання! Радість через силу! Всім, все і одразу!Голосуйте за Екзистенційну партію!

У зв'язку з арештами «лівих» активістів настав час винести дещо на широкий загал. Класики лівих ідей — від Михайла Бакуніна до Карла Маркса — однозначно виступали на боці:1. поневолених народів;2. республік перед загрозою реставрації монархій.В класичний період розвитку лівої думки (сер. ХІХ — поч. ХХ ст.) не існувало авторів, які б закликали ховати голову в пісок і уникати участі в історичних подіях. Навпаки, вони власним прикладом демонстрували, що несправедливість треба карати всіма доступними шляхами.Анархіст Бакунін брав безпосередню участь у збройних повстаннях на боці різномастих революційних сил Чехії й Саксонії, та врешті був ув'язнений. Анархіст Пізакане воював за незалежність Італії, а після поразки очолив партизанський рух проти Бурбонів і загинув у бою.Соціаліст Маркс не воював особисто, однак його твори, написані в період європейських революцій та національно-визвольних війн, говорили самі за себе. Навіть кривавий собака Ленін ще незадовго до того, як отримати необмежену владу, писав з цього ж приводу цілком притомні речі.Однак більшовики, щойно дістали владу, зрозуміли, що без репресій, чисток та поховання лівих ідеалів втратять усе на користь більш пристойних революційних партій. Вони топили в крові повстання за повстанням, соціалістичні по своїй суті, і страчували діячів за їхню популярність.З приходом до влади Сталіна й остаточним прирученням інтернаціоналу західні ліві рухи втратили свою самостійність і поступово схилилися перед авторитетом Москви. Згодом соціалісти за кордоном перетворилися на банальних апологетів зовнішньої політики СРСР.Здавалося б, після розпаду радянської імперії світові ліві рухи мали б відкрити очі та переглянути свою діяльність, однак це вдалося небагатьом. Решта, навіть анархісти, продовжили відігравати роль корисних ідіотів, але вже на користь капіталістичної та реакційної Росії.Лівак, який читав класиків і вивчав історію свого руху, може зайняти в сьогоднішній війні лише сторону України, а той хто вважає себе радикалом, просто зобов'язаний долучитися до сил оборони для знищення апокаліптичного мороку, що уособлює собою Росія. Інших варіантів нема.Тому якщо ви бачите лівака — анархіста, марксиста тощо — який розповідає, що не все так однозначно, і у війнах не буває хороших, знайте: перед вами соціал-зрадник, що свідомо чи несвідомо обслуговує інтереси Москви. А Москва ніяким боком до соціалізму та людяності не причетна.Ліві можуть бути лише й виключно на боці українського народу та його справедливої боротьби за вільне, незалежне, мирне та квітуче існування. І наша щодення воєнна практика, солідарність і самопожертва в боротьбі з новітнім фашизмом це яскраво доводить.@penultimate_resort