Насправді стійкий і реалістичний мир міг би мати цілком помірний вигляд — такий, що влаштував би як нас, так і міжнародну спільноту з усіма її доктринами безпеки. Для цього не потрібно ні бомбити Москву, ні навіть розчленовувати РФ — достатньо кількох конвенційних кроків.• Арешт осіб, безпосередньо відповідальних за ухвалення рішень, що призвели до агресивної війни та злочинів проти людяності (росіяни навіть самі могли б їх судити).• Відшкодування збитків, завданих Україні.• Офіційне і визнання російських злочинів самим російським урядом.• Рефедералізація Росії.Нічого радикального — усе в рамках усталеної міжнародної практики. А головне, війна негайно завершується, оскільки усуваються її першопричини. І навіть РФ як держава нікуди не зникає, а лише повертається до нормальності — це саме те, чого насправді хотіли б наші західні партнери.Але цього ніколи не станеться, суто тому, що для чинного російського керівництва — конкретних людей, чиї імена всім чудово відомі — ця війна є питанням не життя, а смерті. І ніхто ззовні не збирається нічого з цим робити.Ніхто, крім нас, звісно.Допоки російське керівництво матиме ресурси й власні життєві сили для ведення війни, миру не буде. Усе, що ми можемо, — це пережити їх, пристосовуватися до нових умов, використовувати слабкості росіян як зброю, нарощувати власну бойову потужність і плекати військову культуру.Ми приречені триматися, допоки вони не будуть змушені вийти з гри. Рано чи пізно це станеться, адже наш потенціал до системної стабільності незрівнянно вищий. Ніякі прориви фронтів чи втрати містечок не принесуть росіянам перемоги — це ніщо порівняно з їхніми втратами.Ще нічого не закінчилося. І якщо ми хочемо миру на наших умовах, доведеться звикнути до жорсткого життя. Епоха спокою давно минула — ми живемо в час глобальної невизначеності. Пора прийняти це.@penultimate_resort
Ідеологи трампізму дуже не хочуть ворогувати з Росією, бо та, на їхню думку, уособлює суспільний ідеал. Біляві й блакитноокі християни під владою націоналістичної олігархії та шляхетних людей в мундирах. І найголовніше — ніяких тобі геїв, самі лише традиційні цінності.Вони нас не те щоб ненавидять, просто ми для них як муха над вухом. Понавидумували якихось націй, оце ще піди вкумекай, що то за українці такі. Ніхто про них ніколи не чув, а вони вже герої демократії, і цей їхній шмаркач Зеленський — гастролює по світу наче суперзірка. Тьху!По-перше, суперзірка — це Дональд Трамп, і лише американці можуть бути героями демократії. А по-друге — вони взагалі проксі, хай роблять як сказано й не качають права. І взагалі, не було ніякої України, все це казки австралійського генштабу.А найголовніше — жидок цей у спортивному костюмі заїбав щось із себе воображать. Сперечається з самим Трампом, угоди не підписує, носом крутить так, ніби це не він у глухому куті. Росіяни наступають, з ними Бог, і скоро Україні настане гаплик. Але ж ласий шматочок ця Україна.Не хочеться її повністю віддавати росіянам, можна й самим трошки пограбувати. Та й люди там ніби також біляві й блакитноокі живуть, лише цей Зеленський все порте, тому хуй його знає. Спершу з війною треба покінчити, а там видно буде. Думаю, десь так на нас дивляться трампісти.Таке вже бувало, що американці кидали своїх союзників. Але таке вперше, у США при цьому встановлюється радикальний уряд, який кладе хуй на конституцію. Можливо, ця жахлива клоунада переграється вже на наступних виборах. Однак не схоже, що режим трампістів так легко здасться.@penultimate_resort
Ми всі настільки звикли до надбань фемінізму, що перестали розуміти, що воно, в біса, таке. Зауважу, що будь-яка жінка, яка приймає рішення сама за себе й не капітулює перед чоловіками лише тому, що вони народилися з яйцями, є феміністкою, як би хто до цього не ставився.Ще 50-100 років тому, в залежності від країни, жінка не могла самостійно розпоряджатися майном і грошима, обирати та бути обраною, займати керівні посади, здобувати освіту, служити в армії, законно опиратися сексуальному чи репродуктивному тиску тощо.Наше суспільство збіса феміністичне, хоч і страждає від деяких застарілих стереотипів, які досі працюють в законодавстві та правоохоронній діяльності. Українкам досі важко пробитися в кар'єрі завдяки заслугам, захиститися від насильства. Але багато де таке навіть таке не снилося.Суспільство, в якому чоловіки та жінки рівні перед законом — це суспільство, в якому більше свободи та щастя. Не можу зрозуміти противників рівноправ'я: а чи вам цікаво мати стосунки з жінкою, яка вас цінує та підтримує зовсім не тому що ви цього дійсно заслуговуєте?Раніше я мав стосунки з патріархально-орієнтованими жінками. Вони вимагали відповідати пиздонутим стандартам маскулінності, від яких тхне брагою та потними яйцями, а повагу та ніжність сприймали як слабкість. Для них ти або чоловічий чоловік, який дає бабло, або йдеш до біса.Я все ж вирішив іти до біса, і не проґавив. Бо в стосунках має бути взаємоповага та підтримка, що будується на позитивних якостях і багатстві особистостей партнерів, а не на дідусевих схемах домострою, де чоловік б'є, а жінка розсуває ноги.Зараз мені важко уявити, як це — бути в стосунках з людиною, якій наплювати на твою особистість, і для якої головне — твоя маса й гаманець. Бережіть себе й цінуйте людей, які здатні вбачати в інших щось більше за шматок м'яса з соціальним статусом.@penultimate_resort
Сьогодні навіть у соцмережі TITKOK розповідають, що причина ненависті нової адміністрації США до України — Кьортіс Ярвін, він же Mencius Moldbug. Багато років тому я досліджував рух «Темне просвітництво»/«Неореакція», але крім кількох задротів це нікого більше не цікавило.Здається, саме зараз час пірнути у це лайно, бо воно вже починає впливати на наше з вами життя. Згідно з чутками, фактичний президент США Ілон Маск надихається неореакційними ідеями через ідеологічно заангажованих колег по високотехнологічному сектору, один з яких — Пітер Тіль.Отже, в загальних рисах Темне просвітництво/Неореакція/NRx — це такий собі похмурий кіберпанк, в якому репресивні фашистські практики поєднуються з монархічними ідеалами, лібертаріанською утопією, агресивним сексизмом і расизмом.Мрія неореакціонерів — влада надбагатих і вільних від правил власників високотехнологічних підприємств, які підлаштовують державну систему під свої потреби й знущаються над ким захочуть, реалізовуючи свої комплекси. І чомусь Росія в цій системі розглядається як взірець.Багато хто здивується, однак західні праві радикали, за невеликим виключенням, вбачають у Росії свій суспільний ідеал, а в диктаторі Путіні — фігуру захисника білої раси й традиційних цінностей. Також вони вперто вважають Україну несправжньою країною.Ось, власне, погляд згаданого Кьортіса Ярвіна на російсько-українську війну: українська мова — сільський діалект російської, українську націю вигадав Держдеп, пу пу пу.Детальніше з ідеями Темного просвітництва/Неореакції можна ознайомитись за посиланнями: раз і два.
Програма Екзистенційної партії: • Загальна мобілізація чоловіків і жінок. Цивільних не буде — в армії знайдеться місце для всіх, навіть для непридатних.• При військових частинах будуть дитсадки та школи. Замість фізкультури — практичні основи застосування ОВТ.• Коледжі готуватимуть сержантський склад, академії — офіцерський. • В сухпайках буде Panzerschokolade.• Вибори через Армія+. Народні обранці прикомандировуватимуться до органів влади.• Регулярні ротації. На відновленні — повернення додому та до небойової роботи.• Інноваційні методи реабілітації ветеранів за допомогою мистецтва, туризму, LSD та MDMA.• Загальне харчове, грошове, медичне та житлове забезпечення.• Всі засоби виробництва підзвітні Укроборонпрому.• Релігійні діячі всіх конфесій стануть бойовими капеланами.• Командири всіх рівнів щороку здаватимуть іспити з філософії, психології, етики та воєнної теорії. В залежності від успіхів — підвищення або пониження.• Якщо не вистачатиме ресурсів — захопимо Білорусь.• Воєнний стан буде скасований після остаточної перемоги над ворогами України.За існування без виправдання! Радість через силу! Всім, все і одразу!Голосуйте за Екзистенційну партію!
У зв'язку з арештами «лівих» активістів настав час винести дещо на широкий загал. Класики лівих ідей — від Михайла Бакуніна до Карла Маркса — однозначно виступали на боці:1. поневолених народів;2. республік перед загрозою реставрації монархій.В класичний період розвитку лівої думки (сер. ХІХ — поч. ХХ ст.) не існувало авторів, які б закликали ховати голову в пісок і уникати участі в історичних подіях. Навпаки, вони власним прикладом демонстрували, що несправедливість треба карати всіма доступними шляхами.Анархіст Бакунін брав безпосередню участь у збройних повстаннях на боці різномастих революційних сил Чехії й Саксонії, та врешті був ув'язнений. Анархіст Пізакане воював за незалежність Італії, а після поразки очолив партизанський рух проти Бурбонів і загинув у бою.Соціаліст Маркс не воював особисто, однак його твори, написані в період європейських революцій та національно-визвольних війн, говорили самі за себе. Навіть кривавий собака Ленін ще незадовго до того, як отримати необмежену владу, писав з цього ж приводу цілком притомні речі.Однак більшовики, щойно дістали владу, зрозуміли, що без репресій, чисток та поховання лівих ідеалів втратять усе на користь більш пристойних революційних партій. Вони топили в крові повстання за повстанням, соціалістичні по своїй суті, і страчували діячів за їхню популярність.З приходом до влади Сталіна й остаточним прирученням інтернаціоналу західні ліві рухи втратили свою самостійність і поступово схилилися перед авторитетом Москви. Згодом соціалісти за кордоном перетворилися на банальних апологетів зовнішньої політики СРСР.Здавалося б, після розпаду радянської імперії світові ліві рухи мали б відкрити очі та переглянути свою діяльність, однак це вдалося небагатьом. Решта, навіть анархісти, продовжили відігравати роль корисних ідіотів, але вже на користь капіталістичної та реакційної Росії.Лівак, який читав класиків і вивчав історію свого руху, може зайняти в сьогоднішній війні лише сторону України, а той хто вважає себе радикалом, просто зобов'язаний долучитися до сил оборони для знищення апокаліптичного мороку, що уособлює собою Росія. Інших варіантів нема.Тому якщо ви бачите лівака — анархіста, марксиста тощо — який розповідає, що не все так однозначно, і у війнах не буває хороших, знайте: перед вами соціал-зрадник, що свідомо чи несвідомо обслуговує інтереси Москви. А Москва ніяким боком до соціалізму та людяності не причетна.Ліві можуть бути лише й виключно на боці українського народу та його справедливої боротьби за вільне, незалежне, мирне та квітуче існування. І наша щодення воєнна практика, солідарність і самопожертва в боротьбі з новітнім фашизмом це яскраво доводить.@penultimate_resort
Ви особисто можете говорити, думати, читати й писати російською, це ваш вибір, і ніхто його не відніме, бо ми — вільний народ вільної країни. Але чому це право так часто тягне за собою обов'язкове звеличення російської культури, її мемів і політичних традицій в Україні?Для виправдання свого існування зовсім не обов'язково вимагати вулиці та пам'ятники Пушкіну чи, боронь боже, державного статусу всієї цієї історії. Україна не зобов'язана поважати російську ностальгію, і пора з цим змиритися.Якщо ви живете в Україні й щиро вболіваєте за неї, але почуваєте себе некомфортно, бо вас ніхто не хвалить за, скажімо, диплом російської філології — ну, панове, най це буде вашим найменшим болем у житті, враховуючи ті обставини, в яких ми зараз живемо.У той же час немає нічого жалюгіднішого за так званих воїнів культурного фронту, яким чомусь здається, буцім бороти Достоєвського і плювати в російськомовних людей — це щось, варте щонайменше поваги. Якщо хтось у тилу активно не любить все російське — welcome to the front.Ваші спроби відігратися на російськомовних людях нічим не кращі за ностальгію по вулицям Пушкіна. Нічого корисного своїми стогонами про москворотих ви не робите, і лиш набиваєте собі ціну. Єдине місце, до мова дійсно має значення — це фронт. І, можливо, саме вас йому не вистачає.@penultimate_resort
Якби ніхто в українському медіа не боров геїв, я б про них, може, ніколи й не дізнався. А так із університетських лав іще чую про небезпеки повстання гомосексуалів (чи як цю страшилку ще назвати), тож довелося розібратись.Ну і єдиний висновок з цього вимушеного самоосвітнього поступу — боже, чого ми взагалі про це говоримо й думаємо? Геї існували, існують і будуть існувати, і якщо їх навмисне не вишукувати, то і думати про них не буде з чого.Якщо комусь неприємно думати про геїв чи уявляти собі содомітські оргії, то можна не думати й не уявляти, бо життя жодного українця від від існування геїв ніяк не зіпсувалося. Ці люди так собі живуть не внаслідок злочинного життя, а просто через те, що така от у них відмінність.І насправді жодних небезпек через відкритий прояв гомосексуальності не існує й не може існувати. Ніхто з занепокоєних громадян, які десятиліттями вивчають гей-культуру для ефективнішої боротьби з нею, геєм не став. Я, як гедоніст і вільнодумець, теж не став, і ви не бійтеся.Якось до нашого підрозділу на технічну посаду мав надійти фахівець, але просочилися чутки, буцім він гей, і кілька людей почали сильно возбухати, що служити пліч-о-пліч з ТАКИМ солдатом вони не підписувались. Фахівця ми втратили, і ніхто навіть не знає, чи ці чутки були правдиві.Упереджене ставлення щодо релігії, походження чи сексуальної орієнтації на військовій службі прямо шкодить організаційним інтересам нашого війська. Військовослужбовець — це функція, тож його особисті справи — власне, його особисті справи, коли вони нікому не шкодять.@penultimate_resort
Подивився Маркуса. Дуже сумно, але нічого нового. Я за майже три роки служби в ТрО бачив і гірше. Та й контрнаступ на Кліщіївському напрямку був не сказать, що набагато майстерніше спланований. Ще й ОВТ у нас — по мінімуму, а працювати треба на рівні штурмового батальйону.Тут нам всім треба взяти по сигарі та й подумати, як жити далі. Молоді та амбітні офіцери не завжди ефективніші за старих паркетних, які бачили війну, у кращому випадку, в Афганістані. Ще й технологічний злам, що народжує сингулярність прямо в окопі.Яким би ти не був кмітливим і навченим, ворожі дронщики полюватимуть на тебе, як мисливці на качку, і твоя ефективність у такому випадку не гратиме жодної ролі. У нас на підході — армія роботів, і все одно комусь потрібно потерпати, сидячи в окопах, прямо як діди 100 років тому.Даруйте, але Сили оборони України — це ніхуя собі актив, якого більше немає ніде в світі. Жодна армія НАТО не дозволить собі підключитися до конфлікту такої інтенсивності — вони не готові до цього чисто інституційно, і були б на наших фронтах наче новонароджені кошенята.Наскільки б важко нам зараз не було, це диво, що Україна встояла проти ядерної держави, що мала одну з найкрутіших армій світу, і ще продовжує триматись. Росія не всесильна, і вже ламає об нас чергове військо. Корейці в його рядах — яскраве тому підтвердження.У мене, як і багато в кого, є чимало ідей для цієї війни, і в нас, на щастя, є час для їхнього обговорення та впровадження. Наша система доволі гнучка, і ми маємо шанси впровадити найкращі зміни. Але для цього потрібно працювати геть усім, і тил гратиме ключову роль. Такі справи.@penultimate_resort
Проблема російської літератури в тому, що з неї зробили догматичний культ. Самі по собі автори та їхні твори — не хороші й не погані, вони звичайні, як і будь де у світі. Але саме читання умовного Достоєвського перетворили на символічне піднесення. «Я це читав, я кращий за тебе».Читання російської класики довгий час було чимось подібним до знання граматики мов, у яких надто багато букв, що не читаються, або комбінацій букв із неочевидним прочитанням. Однак знання правил типу «-жи -ши пиши с и» або «-eaux читається як o» нікого високодушнішим не зробило.До речі, щодо Достоєвського. Коли я на уроці літератури доповідав про суть його твору «Злочин і кара», то ділився своїми враженнями щодо закладеної проблематики: несправедливості, зловживань та нігілізму як відчайдушної реакції маленької людини, що стоїть на краю прірви.Однак, вчителька мене обірвала чимось на кшталт: «Ні, ця книга про те, що за злочин обов'язково настає покарання». Іншим разом, коли я говорив, що «Вишневий сад» Чехова — взагалі незрозуміло про що, та ж вчителька відповіла, що я просто недостатньо розумний, аби осягнути цей твір.Культ російської літератури в цьому дуже нагадує недільну школу якоїсь радикальної конфесії. Ти можеш тлумачити Біблію як завгодно, однак лише піп знає правильний сенс. Тому краще просто повторювати за ним і тішитися своєю вищістю порівняно з тими недолугими, яким не пощастило завчити правильну відповідь.Російська література як бренд — це секта, у якій достатньо прочитати тексти й не сильно розумничати щодо їхнього сенсу, щоб потім плювати в невірних, що не можуть збагнути сакральний сенс цього страждального блаженства.Літературу потрібно вивчати, щоб розуміти, чим жили люди в той чи інший час, у чому вони були праві, а в чому — помилялися. Бо бездумне заучування чужих висновків з чужих думок формує свідомість, у якій є лише чорне та біле, і той, хто не з тобою — бидло та підступна тварюка.@penultimate_resort
