⬆️⬆️⬆️Тепер у свідомості росіян українців більше не існує — є лише зомбовані західним світом росіяни з іншого регіону, яких треба втопити у крові, щоб повернути назад у стійло. Навіть якщо вони визнають свої початкові претензії вигадкою, це не погасить образу за пролиту кров.Так, росіяни вже давно не вірять у причину війни як самозахист від «плацдарму НАТО» — чи то вони про це забули, чи то просто замовкли після приєднання до альянсу Фінляндії та Швеції, однак від своїх претензій до нас не відступили. Хай там що, але ми все одно маємо заплатити.Ми навіть чуємо голоси тих росіян, що нібито не згодні з діями свого режиму, однак все одно вважають, що українці їм завинили, бо ж ми не мали права відповідати жорстокістю на жорстокість. Ми мали бути зручними мучениками, а стали героями блискучої визвольної війни.До чого я веду. Справедливий мир можливий лише за умови зміни російського режиму та щире бажання росіян повернути свою країну в нормальність. Колись це має статися й без нашої участі, але розраховувати на таке неможливо. Тому єдине, що ми можемо зробити, це продовжувати боротьбу.Варто не забувати, що ця війна — не просто про національну ідентичність чи якісь територіальні претензії. Вона — про відкат від демократії та верховенства права. Якщо ми не вистоїмо, то житимемо у велетенському концтаборі, де щодня комусь сокирою відрубають голову.