Якби останню промову Дональда Трампа з приводу нашої війни виголосив будь-який інший політик, це б однозначно сприйняли як небезпечну українофобію, але чомусь про колишнього американського президента у нас до сих пір говорять в руслі «не все так однозначно». Рік за роком Трамп плює в наш бік і накачує своїх виборців антиукраїнськими гаслами, ніби його задача — позмагатися у вправності в українофобії з російськими пропагандистами. І тим не менше серед українських інтелектуалів усе ще поширена думка, що все це — хитрий трюк. Дійсно, республіканські політтехнології ніколи не відрізнялися чистотою методів, і цілком зрозуміло, що Трамп накачує авдиторію своєї партії презирством до України, бо для кращих результатів у змаганнях з демократами потрібно бути протилежністю демократів. Однак у подібних методів є очевидний мінус: якщо весь час агресивно повторювати всім навколо, що біле — це чорне, рано чи пізно це призведе до того, що висловлювати іншу думку з приводу співвідношення цих кольорів буде небезпечно. І ми чудово знаємо приклади подібних навіювань. Пропаганда російського режиму так довго повторювала про бажання українців возз'єднатися з братським народом Росії, і про «фашистську хунту», яка не дає їм цього зробити, що цьому повірив сам Путін, який через брехню вбив і покалічив півмільйона власних громадян. В Республіканській партії США до сих пір не знайшлося нікого, хто міг би публічно виступити проти скаженого курсу нового вождя. Таке враження, що вся партія залякана або підкуплена, і зовсім не проти, що ворогом Америки замість Путіна обрали гаїтян.@penultimate_resort