Горіха Зерня

Купила величезний термометр у квартиру, але щось він показує температуру, яка мені не подобається. Треба інший купити :) Але насправді нам пощастило, у нашому комплексі опалення є, коли є світло, тобто кілька годин на добу ми гріємося. Я дивлюся по котах і дітях, поки що нічого критичного не бачу. Нічого, крок за кроком дійдемо до весни. Так співпало, що для одного проекту я зараз вивчаю протоколи допиту Василя Вишиваного у Лук'янівській в'язниці. Хто не знає, Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотаринзький - австрійський ерцгерцог із династії Габсбургів, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських січових стрільців та армії УНР. Вважався одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу в Україні після розпаду царської російської імперії. У серпні 1947 року його викрали у Відні радянські силовики і доставили у Карлсбад, а за кілька місяців до Києва, у Лук'янівську тюрму. Протягом півроку його щоденно допитували, переважно вночі, вимагаючи зізнатися в контактах з оунівським підпіллям та західними розвідками. Однак Вільгельм відкидав звинувачення у шпигунстві і відмовлявся робити наклеп на своїх знайомих в еміграції. Загинув у в'язниці у 1948 році від виснаження в туберкульозу, місце поховання невідоме, орієнтовно десь під огорожею Лук'янівського кладовища. Так от, ці протоколи я зараз читаю. Писані російською через перекладача, тому що ерцгерцог заявив, що вільно володіє англійською, німецькою, французькою, італійською та українською мовами і погодився давати покази українською. У графі "соціальне походження" російські слідчі написали йому "помєщік". А також додали довідку про відсутність інформації "о прєжнєй судімості" в архівах НКВС. Так звана "справа" Вишиваного - тупа, беззмістовна, нелюдська у своїй бюрократичній жорстокості - це віддзеркалення мільйонів інших справ, мільйонів інших жертв. Це була машина, каток, створений для убивства українців. І я не маю жодного сумніву, що він запрацює знову, якщо ця війна не завершиться перемогою України. Ті самі органи, нащадки тих самих слідчих відкриють кабінети у тій самій в'язниці, щоб цього разу добити тих, чиї діди минулого разу врятувалися. Тому я страждаю, звісно, від холоду і страху. Але не такою мірою, щоб думати про капітуляцію чи допустити таку вірогідність. У нас є два варіанти: нити і стояти або не нити і стояти.Але все одно стояти.

👽 "Позитивні блогери" на зарплаті міши подляки побігли розганяти чергову хвилю хейту проти мера Києва Віталія Кличка.Хочу нагадати, ні, не цим "блогерам", - вони - на зарплаті, вони й так це все знають, просто відробляють свої криваі грошикії із общака Зеленського. Я хочу нагадати тим, хто їх читає, що до такого положення Києва ( і інших великих міст країни) призвели:- закриття ракетних програм в 2020 році міністром оборони Тараноми, призначеним... ЗЕЛЕНСЬКИМ.- послаблення нашого ППО через вилучення клістронів ДБР ЗЕЛЕНСБКОГО і подальше злиття в рфію їх номерів і фактичне перекриття контрабандних каналів їх поставок із росії. Так, перший удар по цій схемі медіакілера на зарплаті бігуса не повністю зупинив їх. Добивала ці схеми - ДБР ЗЕЛЕНСЬКОГО.- вже після повномасштабки в 2024-25 роках ППО було ще раз сильно послаблене відправкою багатьох спеціалістів на передову звичайною піхотою. Це зробив Сирський, призначений на посаду ЗЕЛЕНСЬКИМ.- окрім пограбування бюджету всіх міст України через переадресацію в центральний бюджет "військового" ПДФО, в 2025 році Київ був пограбований ще раз окремо: за наказом ЗЕЛЕНСЬКОГО його коаліція Слуг Зеленського + ОПЗЖ відібрали у міста 8 мільярдів гривень, приблизно стільки, скільки Київ щорічно витрачає на допомогу силам оборони (дивний збіг, еге ж?)- ну і, звісно, пам'ятаємо, що саме призначений ЗЕЛЕНСЬКИМ міністр енергетики, людина героя росії Деркача, Галущенко зірвав не тільки побудову захисту енергооб'єктів України, а й дві великі програми децентралізації енергетичної мережі: будівництво малих генераційних установок приватним коштом в обласних центрах, а також японський проект з будівництва середніх когенераційних установок.Ви тут десь побачили ім'я Кличка? І я - ні. А "позитивні блогери" Офісу Президента - бачать. Оце зір! Орлиний!

Всі так напосілися на Кличка через його прохання до людей по можливості виїхати з Києва, ніби це не очевидна річ. Ніби для того, щоб врахувати ризики і розглянути таку можливість, потрібні заклики від Кличка. Уже ж не 22й рік, коли президент, міністри та голова розвідки запевняли нас, що усе буде шашлики. Уже ж на власні очі побачили, чого слід чекати і від росіян, і від нашої влади. Я ще з осені писала про те, що доведеться шукати якісь варіанти зимівлі, можливо за кордоном - так мене за це мало не розіп'яли у коментарях. Зараз можу додати, що крім теплих країв я б іще розглядала Закарпаття. У Берегово майже весь центр (хоча там все центр, містечко маленьке) заклеєний оголошеннями, що здається житло. Причому на букінгу вони чомусь не рекламуються, потрібно приїжджати і своїми силами шукати. Як колись у нас було на морських курортах. Світло є, тривог нема. Можна ходити купатися у термальні басейни. Ціни у магазинах трохи дорожчі, ніж у Києві, ціни у ресторанах значно дешевші. Самі ціни не пишу, бо це чомусь сприймається як ганчірка для бика. На питання "що робити пенсіонерам" - не знаю, що відповісти. Це не до мене.

Я втомилася одне і те ж повторювати у коментарях, напишу ще тут, може для когось ситуація проясниться. У мене потяг Ужгород - Київ. Ніде не написано, що він стиковочний для якогось рейсу. Ми дві години стояли у Львові у проміжку з 12 до 14 години. Це білий день, у цей час через Львів на Київ відходять потяги щопівгодини, тобто проблеми виїхати у другій половині дня нема. Що ж відбулося? Можу тільки здогадуватися. Виявляється, Укрзалізниця має опцію: якщо ваш потяг запізнюється, а вам потрібно їхати далі, ви можете лишити заявку у додатку. Якщо таких заявок буде більше десяти, потрібний вам потяг затримають до вашого прибуття. Я про це не знала, мені пояснили у коментарях.Скоріше за все, їхала якась група, яка не встигала на наш потяг через затримку на кордоні, і кинула заявку. Заради них нас протримали в очікуванні. Що далі? У нашому потязі є люди, які мали у Києві пересісти на інші напрямки. Але скоріше за все, їх буде менше десятка на кожен окремий потяг, тому далі проблеми зі стиковками - їхні особисті проблеми. Ночуватимуть на вокзалі у комендантську годину. Коли мене питають, чому у мене претензії до пасажирів першого потяга, я відповідаю, що у мене претензії і до Укрзалізниці, яка впровадила таку популістську систему, не продумавши наслідки. І до пасажирів, які проводять себе як королі, не рахуючись із іншими. У чому була проблема закласти собі три-чотири години запасу між польським потягом і наступним українським? Ну і особливо тішать добросердечні коментатори, які у теплих затишних квартирах, точно знають, як я повинна реагувати на такі затримки, особливо у зимовому вагоні з дітьми.

Наробила фоток себе у купальнику на снігу. Але на фб, звісно, не покажу.Бо я ще не визначилася, що це має бути - матеріал для майбутнього шантажу мене чи потенційний контент для привернення донатів :) З іншого боку, мама сьогодні урочисто заявила, що я щойно перетнула ту вікову межу, за якою можна ігнорувати думку оточуючих. (Ну ок, мама сказала "плювати"). Я уточнила, як тоді вона почувається у свої 75? Мама повідомила, що абсолютно вільною, робить і говорить що хоче. Завтра вже будемо у Києві, канікули добігають кінця. Переглянула графік на найближчі місяці,трохи взялася за голову. Буде ще більше поїздок і ще більше справ. Але зловила себе на одному спостереженні. Я вже доїздилася до того стану, коли не просто почуваюся як вдома у кожному куточку України. Мені вже кожен зустрічний співрозмовник - як сусід на поверсі. Буквально з першого речення вгадуєш, що він скаже далі. Це як з таксистами, якщо ти заговорила з одним, то вважай, що заговорила з усіма :) І що я хочу сказати: загадкова душа - вона не у росіян, вона в українців. Загадкова українська душа. Назовні описати її дуже складно. А коли ти її зрозумів зсередини, то вже ні з чим не сплутаєш. Сьогоднішня історія з італійцем тому доказ.

Я хотіла зробити романтичну знимку на вечір дня народження, так щоб сніг, ялинка і красиво заморожений басейн під снігом. Але по перше сніг перетворився на дощ, і ллє як з відра.По друге, на ялинці чомусь височіє п'ятикутна зірка, видно у власників бази зі старих запасів. Тому я на словах. Я весь день в обіймах вашої любові. Мені сьогодні написали і зателефонували кращі, найбільш достойні і найталановитіші люди на світі. Просто знати їх - уже честь для мене, не кажучи щоб приймати привітання. Моя родина, мої батьки і діти, друзі, колеги - ви найбільша дорогоцінність у світі, дякую усім вам. Далі щодо нашого збору. На мою святкову карточку ви сьогодні надіслали 39060 грн. І саме сьогодні до мене звернулися хлопці з нашого Сумського прикордоння з таким проханням. Командир, якому ми вже допомагали, попросив активні навушники для своїх бійців. Він сам щойно після тяжкої контузії, ходить тримається за стінку, але просить за хлопців.Я була щаслива закрити це питання, з одним уточненням - це не я їм допомогла "більше, ніж держава", а усі ми. А решта коштів пішла на збір Lala Tarapakina і 12 Вартових на евакуацію маломобільних і літніх людей з домашніми тваринами із прифронтових сіл. На сторінці у Лали можна почитати, що там відбувається і куди ідуть гроші. Дякую всім, хто тримає нашу віру в людей.

Мій улюблений допис - можна писати про себе і тільки про себе, і всі до цього поставляться з розумінням (і скрипом зубовним). І 20, і 30, і 40 років я сприймала як важливий рубіж. А потім за якийсь час зрозуміла, що даремно, нічого особливо не змінилося. Але думала собі - ну нехай, от буде п'ятдесят...Ну от тепер 50. І що? А нічого :) Можу поділитися враженнями, щоб заспокоїти тих, хто іще ні, і розсмішити тих, хто уже так. По перше, я вже зрозуміла, що одним людям я подобаюся, іншим ні. І мені набагато цікавіше і приємніше проводити час із першими, аніж витрачати його на других. Нема сенсу особливо щось комусь доводити чи виправдовуватися, світ великий, вони знайдуть собі когось іншого, щоб любити, і я знайду більш улюблене для себе товариство також. Далі - фізичний стан і здоров'я. У жінок це не експонента, а плато. Тобто рівно-рівно, потім провал, потім знову рівно. Чим більше ти вкладаєш грошей у своє здоров'я, тим кращий у тебе вигляд. (Ага, банальність. А ви спробуйте на практиці хоча би нормального терапевта знайти.)Ну і десь після сорока п'яти настає така розвилочка, коли потрібно прийняти усвідомлене рішення: або ти додаєш спорт, починаєш бігати, рухатися і ходити в зал, або ні. Прийняте рішення вплине на якість і тривалість твого життя. Батьки і діти. Вдячна страшенно і тим, і іншим, вони моє найближче коло любові. Але розумію, що ми з батьками лишаємося на своєму березі, а діти підуть далі. Мене з'їдає провина за те, що ми не убезпечили їх від війни, що рішення, прийняті попередниками, переклали війну на їхні голови. Тому роблю все що можу, щоб допомогти нашим військовим. Все ще вірю у день перемоги і уявляю, яким він буде. Нові справи. Цього року я пішла вчитися до магістратури, і дуже добре пам'ятаю ключовий для себе момент, коли розклала перед собою два напрямки і вагалася, який обрати? Переклад? Це означатиме навчання і удосконалення у сфері, якою я займаюся усе життя. Нові нюанси, поглиблене дослідження вже знайомої мені території. Або щось нове. Це взагалі нормально, стати новачком у п'ятдесят? Без жодних гарантій, знайомств, з обмеженим часом, з помилками, які обов'язково будуть, і які, напевно, значно болючіші у такому віці? Я реально писала плюси і мінуси, і переклад набрав значно більше плюсів. А тоді я порвала аркушик і пішла на психологію. Довкола море, просто океан людського болю. Я бачу це так чітко, ніби у кожного світловий сигнал над головою. І я зможу комусь допомогти. От виросту, виучусь - і займатимусь цим наступних п'ятдесят років. І ще писатиму книги, так би мовити, кусатиму те саме яблуко з іншого боку. Зустрінемося десь посередині. А, і ще момент, про гроші.Якщо жінка байдужа до діамантів і брендового одягу - не поспішай радіти. Можливо, вона подорожує - а це ще дорожче :) З побажань собі на наступні роки: Перемоги України у війні. Все інше я зароблю і зроблю сама. Торжества справедливості усім нам. Ну і традиційно відкриваю свою особисту банку для привітань. Ви знаєте, що як і у попередні роки, зібрані кошти будуть розподілені між волонтерами, які допомагають пораненим, а також евакуюють немічних і старих з лінії фронту і вивозять тварин. Дякую усім тим, хто зі мною і кому я подобаюся :) Я теж вас люблю.

Я не дивилася звернення Зеленського вночі, бо ми саме зійшли з потяга, потім шукали таксі у порожньому засніженому містечку, потім поселялися у готель, далі виймали з валіз подарунки, дарували одне одному, дзвонили батькам... Звісно що про телевізор ніхто не згадав. Вранці пройшлася дописами у фб і бачу, що звернення згадали буквально кілька людей, яким потрібно було це подивитися по роботі. Ну або вже геть педанти і любителі політики, до яких іноді належу і я :) Не думаю, що текст писав АІ. Принаймні, не весь. Хоча я розумію, чому багатьом так здалося. Загальне враження якесь нездорове і штучне, жодного слова про те, що насправді хвилює Зеленського. Ну давайте поворожимо, чому його заклинило на тих "десяти процентах". Ваші версії? Можливо, це такий зараз реальний президентський рейтинг? Жодного разу не вимовив слово "перемога", і це закономірний наслідок його правління. Про перемогу ми більше не згадуємо, як і про каву в Ялті.Президент Фінляндії, виявляється, щодня дзвонить Зеленському і нагадує у кінці розмови, щоб той не забував тренуватися. Я так розумію, ідеться про тренування у спортзалі? Зеленський чомусь тішиться з цього, як дідько цвєшком, хоча кожна нормальна людина на його місці занепокоїлася б. Подумала б - тут щось не так, або зі мною, або з президентом Фінляндії. Звісно ж, не забув згадати "ювелірну пастку Мінських домовленостей", яка "нам більше не потрібна". Більше того, пане Зеленський, вона вам навіть не світить вашими зусиллями і зусиллями ваших шести менеджерів. Про яких, до речі, у зверненні не було ні слова. Ні про корупцію, ні про якусь колективну відповідальність. Жодного слова про глибочезну політичну та інституційну кризу, у яку потрапила Україна. "Картонкові протести" і НАБУ теж не згадав, що закономірно. Я напевно ще на сторінки його прихильників схожу, подивлюся відгуки. Можливо, там ще пишуть реальні люди, а не боти. Принаймні, їм мало сподобатися, що Зеленський гарно пострижений, у хорошій фізичній формі. Щоденний спортзал дається взнаки.Чим не досягнення.

Тільки коли у приват почали надходити привітання, я зрозуміла, що сьогодні Новий рік :) Я його зустрічаю з безмежною вдячністю і ніжністю до усіх тих, хто був поруч впродовж року, підбадьорював, смішив, допомагав, цікавився тим, як у мене справи, приходив, приїжджав, писав....Мені неймовірно щастить на найкращих і найкрутіших людей, які зі мною дружать і працюють. 2025 рік був дуже багатим на цінні зустрічі, і саме тому я йому вдячна. Попри все, попри війну і жахливі випробування, люди довкола мене проявляли себе з кращого боку. Можливо, тому що у них немає поганих боків... Мені пощастило впродовж року не розчаруватися, а навпаки, зачаруватися ще більше. Це і є основний підсумок року. Я бажаю вам усім здоров'я, наснаги, енергії, терпіння і відваги. Давайте жити так, ніби у світі не існує заздрості, знецінення, недоброзичливих поглядів - або, принаймні, вони до нас не долітають. Залишайтеся такими ж принциповими, непростими, зберігайте вашу безцінну гостроту відчуттів. Лікуйте свої травми і рани, перетворюйте їх на досвід. Не втрачайте віри у себе.У нас усе вийде.

Про надію і "сподівалися до останнього". Ви знаєте, чому люди не були готові до вторгнення 22 року, не вивезли дітей і старих, не евакуювали цінності? Чому потім виїжджали під обстрілами, зривалися з машинами у провалля підірваних мостів у темряві і горіли заживо? Хоча все вказувало на прихід біди, росіяни не крилися з підготовкою до вторгнення, відкрито накопичували війська і техніку, західні розвідки прямо попереджали, уже навіть через пресу. А тому що їхній власний президент як міг заспокоював людей і гарантував шашлики.А в унісон із шашличником трубів весь його уряд, кожен міністр, а також ОП і всі провладні блогери. Які аж шаленіли з радості, коли вторгнення не почалося 16 лютого, як попереджали американці, і з великим екстазом бігали тицяти факи порохоботам. А знаєте, що зараз говорять люди на прифронтових територіях і навіть військові? Здавалося б ті, хто на власні очі бачать ситуацію і здатні робити якісь висновки.Так от, величезна маса людей впевнена, що війна скоро закінчиться. Буквально у січні, треба потерпіти ще пару тижнів. Чому? А тому що Зеленський не втомлюється запевняти, що мирна угода вже майже готова, буквально пару ком узгодити. Люди дійсно думають, що от він сьогодні переговорить з Трампом, і все закінчиться.