Купила величезний термометр у квартиру, але щось він показує температуру, яка мені не подобається. Треба інший купити :) Але насправді нам пощастило, у нашому комплексі опалення є, коли є світло, тобто кілька годин на добу ми гріємося. Я дивлюся по котах і дітях, поки що нічого критичного не бачу. Нічого, крок за кроком дійдемо до весни. Так співпало, що для одного проекту я зараз вивчаю протоколи допиту Василя Вишиваного у Лук'янівській в'язниці. Хто не знає, Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотаринзький - австрійський ерцгерцог із династії Габсбургів, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських січових стрільців та армії УНР. Вважався одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу в Україні після розпаду царської російської імперії. У серпні 1947 року його викрали у Відні радянські силовики і доставили у Карлсбад, а за кілька місяців до Києва, у Лук'янівську тюрму. Протягом півроку його щоденно допитували, переважно вночі, вимагаючи зізнатися в контактах з оунівським підпіллям та західними розвідками. Однак Вільгельм відкидав звинувачення у шпигунстві і відмовлявся робити наклеп на своїх знайомих в еміграції. Загинув у в'язниці у 1948 році від виснаження в туберкульозу, місце поховання невідоме, орієнтовно десь під огорожею Лук'янівського кладовища. Так от, ці протоколи я зараз читаю. Писані російською через перекладача, тому що ерцгерцог заявив, що вільно володіє англійською, німецькою, французькою, італійською та українською мовами і погодився давати покази українською. У графі "соціальне походження" російські слідчі написали йому "помєщік". А також додали довідку про відсутність інформації "о прєжнєй судімості" в архівах НКВС. Так звана "справа" Вишиваного - тупа, беззмістовна, нелюдська у своїй бюрократичній жорстокості - це віддзеркалення мільйонів інших справ, мільйонів інших жертв. Це була машина, каток, створений для убивства українців. І я не маю жодного сумніву, що він запрацює знову, якщо ця війна не завершиться перемогою України. Ті самі органи, нащадки тих самих слідчих відкриють кабінети у тій самій в'язниці, щоб цього разу добити тих, чиї діди минулого разу врятувалися. Тому я страждаю, звісно, від холоду і страху. Але не такою мірою, щоб думати про капітуляцію чи допустити таку вірогідність. У нас є два варіанти: нити і стояти або не нити і стояти.Але все одно стояти.