NE:Urban

🚴‍♂️ U-Cycle звернулася до уряду та профільного комітету Верховної Ради з пропозиціями оновити ПДР у частині регулювання велотранспорту та електросамокатів, а також закликає ухвалити законопроєкт №3023.Організація пропонує актуалізувати правила для велосипедного та легкого персонального електротранспорту, розробити відповідні зміни на рівні Кабміну та долучити профільні громадські організації до роботи над ними.Презентацію пакету пропозицій змін до ПДР можна переглянути на YouTube за посиланням. Порівняльна таблиця чинних і запропонованих норм щодо велотранспорту та легкого персонального електротранспорту знаходиться на сайті U-Cycle — наприкінці статті.Для тих, хто не має часу читати весь документ, нижче — основні пропозиції:🔹 Впровадження чіткої вікової градації для руху дітей на велосипедах:— до 7 років: тротуарами у супроводі дорослих;— від 7 до 10 років: велодоріжками, велопішохідними зонами, а за їхньої відсутності — тротуарами;— від 10 до 14 років: як у попередньому пункті, але з можливістю руху проїжджою частиною у супроводі дорослих;— з 14 років: повноцінний рух проїжджою частиною.🔹 Заміна формулювання «якомога правіше» на «безпечне положення» при русі велосипедом, адже в деяких випадках безпечніше рухатися по центру смуги.🔹 Впровадження велосипедних зон для лівого повороту у два прийоми.🔹 Дозвіл велосипедистам рухатися парами.🔹 Уточнення правил перетину доріг велосипедними доріжками.🔹 Запровадження норми безпечної дистанції 1,5 м під час обгону велосипедистів.🔹 Заборона зупинки автомобілів на велоінфраструктурі.🔹 Розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо впровадження велосипедних вулиць.Також експерти пропонують змінити сам підхід до розділу ПДР про велосипедистів: замість переліку «вимог» запровадити структуру, що включатиме права, обов’язки, заборони та рекомендації.Щодо легкого персонального електротранспорту (переважно електросамокатів), пропонується дозволити рух тротуарами дітям від 12 років у супроводі дорослих — за відсутності велоінфраструктури. З 14 років пропонується дозволити рух велоінфраструктурою та проїжджою частиною. Технічні параметри такого транспорту пропонують обмежити потужністю до 1 кВт та швидкістю до 25 км/год.#Україна #велоінфраструктура #закон

🌿 У Києві з’явилась петиція, яка ставить під сумнів чинну практику догляду за міським озелененням, а саме — масове скошуванням трави на прибудинкових територіях, у парках і скверах!Автори звернення (мешканці Позняків і Дарницького району) пропонують переглянути підхід, перейшовши до природоорієнтованого догляду за міськими зеленими зонами. Йдеться про збереження лугової рослинності, квітучих ділянок і середовищ існування для комах, птахів та дрібних тварин.У петиції підкреслюється екологічний аргумент: регулярне тотальне скошування зменшує біорізноманіття, погіршує мікроклімат і посилює перегрів міського середовища. Натомість пропонується впровадити європейські практики догляду за міською зеленню, що передбачаються диференційований підхід та обмеженням косіння до 1 разу на сезон у частині територій.👉 Підпишіть петицію за посиланням.Серед вимог — заборона повного знищення природної трав’яної рослинності, встановлення нових стандартів благоустрою та публічне обговорення правил догляду за зеленими зонами за участі екологів, урбаністів і громади.#Україна #Київ #петиція #озеленення

Вбивство по-львівськи, або «це ж було вже» 🥸За гучною назвою – звична для міста історія: руйнація, бюрократія, повна відсутність важелів впливу і балкони, що падають на голову.📍На вулиці Франка, 59 стоїть будинок у жанрі «наполовину реставрація, наполовину лотерея на виживання». Особливого шарму ситуації додає магазин під аварійним балконом і авто його працівника, яке регулярно блокує тротуар. Тож якщо шматок балкону таки вирішить піти у вільне падіння — обійти цю зону ураження буде складно.Правовий статус цього урбаністичного атракціону теж захоплює – будинок має ОСББ, яке, схоже, практикує філософію невтручання: балкон доведено до аварійного стану, реакції – мінімум.❗️Місто ж тим часом демонструє весь арсенал дієвих інструментів:1. Співчуває.2. Надсилає листи-застереження.3. Встановлює знамениту «паличку зі стрічечкою», (яку оперативно прибирають).4. Скеровує власницю на програму співфінансування – цілком реальний механізм, якби аварійні балкони мали звичку терпляче чекати своєї черги.5. Про всяк випадок нагадує, хто буде винен, якщо комусь цей балкон таки прилетить на голову ☠️Теоретично до справи мав би долучитися Офіс охорони культурної спадщини, який має повноваження притягати до адміністративної відповідальності – практично ж, після багатьох звернень на Гарячу лінію, балкон продовжує обсипатися, у авторки почалася сесія, а Андрій Садовий усе ще мер Львова.Тому в цій всій зраді і зневірі пропоную взяти попкорн, будівельні каски і запровадити регулярну рубрику спостереження за його обваленням.Щоб коли це нарешті станеться, ми могли з чистою совістю сказати: «Ну ми ж попереджали» — і символічно тупнути ногою в напрямку чергової відписки.Ваша щира авторка і дослідниця міського простору — Ксеня.👉 Коментар автора блогу. Ця ситуація значною мірою піднімає кілька питань. Чому міста Україна не мають жодних важелів впливу на такі ситуації, окрім накладання штрафів та виписування приписів? Чому ці штрафи настільки малі, до того ж їх довгий час можна не сплачувати без будь-яких наслідків? Варто пам’ятати, що відповідальні за стан балконів — власники будинку, проте міста мали б мати повноваження, які дозволяли би просто вирішувати подібні проблеми, наслідком яких може стати травмування/смерть людей.#Україна #Галичина #Львів #авторська_колонка

У Львові презентували концепцію переосмислення території колишнього ринку «Добробут» – ділянки за Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької!Серед 8 конкурсних пропозицій обрали проєкт команди Urbanideas під керівництвом Ольги Криворучко. Він передбачає наступне.🔸 Підземний рівень із паркінгом (~100 авто), який водночас виконуватиме функцію укриття🔸 Велика відкрита площа з пішохідним фонтаном: під події, ярмарки та повсякденне використання🔸 Озеленення з висадкою сотень дерев і об’єднанням наявних скверів у єдину систему🔸 Інклюзивний простір із дитячими зонами та безбар’єрними маршрутами🔸 Рішення для дощової води (дощові садки, водовідведення)🔸 Велоінфраструктура і часткова інтеграція простору з системою громадського транспортуУ проєкті відзначені важливі історичні точки: місця синагоги Хасидим Шуль і школи Бет га-Мідраш. Без спроб імітації, але з фіксацією пам’яті території.Варто нагадати, що наразі тривають судові процеси щодо привласнення частини цієї ділянки компанією «Галінвест».#Україна #Галичина #Львів #конкурс #проект

👀 На ВДНГ покажуть те, що роками залишалося поза публічним доступом!30 квітня у павільйоні №1 презентують результати міждисциплінарного дослідження «(НЕ)виставка» – про місце радянської спадщини Експоцентру в українській культурі та сценарії її переосмислення. Команда понад рік вивчала ВДНГ як ідеологічний простір, аналізувала міжнародні практики роботи зі «складною спадщиною» та шукала підходи, релевантні для України.Окрема частина – візуальне дослідження території та відкриття для огляду монументальних панно в аванзалі павільйону №1.Після презентації відбудеться публічна дискусія «(НЕ)виставка. Чи є місце радянській ВДНГ в культурній спадщині України?» — з відкритою участю всіх охочих.📍 30 квітня, 12:00–15:00📍 павільйон №1, ВДНГ🎟 вхід вільний (за попередньою реєстрацією)Над дослідженням працювали кураторки платформи «Минуле/Майбутнє/Мистецтво» Оксана Довгополова і Катерина Семенюк, дослідники Центру прав людини та меморіалізації війни КШЕ Антон Дробович і Вікторія Мізерна, фотограф Дмитро Пруткін, а також запрошені експерт(к)и: архітектор Олексій Биков і мистецтвознавиця Лізавета Герман.#Україна #Київ #анонс #модернізм

Цікаві урбаністичні рішення у центрі Мукачева 👀Мінікільця, антикишені, шикани, напрямні острівці, делініатори, антипаркувальні стовпці, пониження бордюрів на пішохідних переходах, безфаскова широкоформатна плитка: весь цей набір рішень справді приємно дивує.Відчувається, що місто намагається працювати з безпекою руху та комфортом пішоходів: заспокоєння трафіку, фізичне відокремлення потоків, зменшення швидкості – не через знаки, а через геометрію вулиці.Що особливо цікаво: частина цих рішень виглядає як така, що виходить за межі чинної нормативки. І тут виникає знайоме питання: як проєктувальники це погоджували? Але то таке...Окрім того, частина речей дискусійні: до прикладу, віднесення пішохідних переходів від перехрестя. Це, очевидно, не найкраще позначається на комфорті пересування історичним центром.Чесно кажучи, у цьому випадку критикувати не дуже хочеться. Бо за цими рішеннями видно головне: запит на якісні зміни і певну «надивленість» на європейські практики. Проте наступний крок — це системність та врахування помилок.#Україна #Закарпаття #Ужгород_обл #Мукачево #добірка #ОДР

Міста України поступово почали підвищувати вартість проїзду в громадському транспорті.Ціна зросла у Львові, Чернівцях, Києві, Івано-Франківську тощо. Передусім це пов’язано зі збільшенням економічно обґрунтованого тарифу, основою якого є вартість паливно-мастильних матеріалів. Вона, своєю чергою, зросла на світових ринках, зокрема через блокування Ормузької протоки.Водночас важливо розуміти: ціна проїзду ≠ тариф. Це різні поняття.Тариф – це економічно обрахована вартість перевезення одного пасажира. Ціна проїзду – це сума, яку фактично платить пасажир.У багатьох містах ця різниця покривається з місцевих бюджетів, тобто фактично дотується громадою.І тут виникає ключове питання:чи готові міста й надалі компенсувати цю різницю, чи поступово перекладатимуть її на пасажирів, аби мати змогу використовувати ці кошти для покращення надання послуг. А разом із цим важливе і інше питання: чи відчувають пасажири покращення у тих містах, які намагаються нівелювати різницю між економічно обґрунтованим тарифом і вартістю квитка (наскільки це можливо)?П.С. Громадський транспорт апріорі є збитковим. Проте наразі бюджети українських міст не є настільки спроможними, аби кожного року покривати зростаючу різницю між тарифом і фактичною вартістю квитка. Харків'яни, звичайно, з цим можуть посперечатись...#Україна #транспорт

🌱 Багаторічне озеленення на меморіальному об’єкті: нова культура міської пам'яті!Часто меморіальні об’єкти в Україні асоціюються з холодним каменем, порожнечею та «цвинтарною» атмосферою. Проте пам’ятник воїнам-афганцям у Чернівцях показує зовсім інший підхід. Подивіться на ці дві світлини. Різниця між ними не лише у порі року, а в тому, як рослини взаємодіють з архітектурою.🍃 Чому це важливо з точки зору урбаністики?1. Пом'якшення монументальності. Важкий бетон і граніт меморіалу виглядають менш агресивно завдяки масивам багаторічників. Високі фіолетові суцвіття створюють м'яку «дику» межу, яка не закриває пам'ятник, а підкреслює його емоційну складову.2. Багатоярусність. Замість нудних однорічних петуній тут використано злакові та кущі. Це створює об'єм. Навіть восени (як на першому фото), коли листя жовтіє, структура зберігається, додаючи місцю особливої динаміки, але при цьому зберігаючи спокій.3. Емоційний комфорт. Рослини роблять цей простір «людяним». Це вже не просто транзитна зона, де хочеться швидше пройти повз, а місце, де приємно зупинитися і подумати. Озеленення тут працює як обрамлення пам’яті.4. Стійкість. Використання багаторічників потребує менше витрат на щорічні висадки, проте дає більше користі для міських екосистем. Наразі ж витрати полягають лише в обслуговуванні комплексу. При цьому меморіальна та естетична функція повністю збережена.П.С. Окрім озеленення, потрібно публічно змінювати сприйняття участі України у війні в Афганістані, проте це вже інша тема.#Україна #Буковина #Чернівці #озеленення

♿️ Рада безбар’єрності: як пройшло сьогоднішнє засідання?Подія відбувалась під головуванням прем’єр-міністерки України Юлії Свириденко. Здавалося б це мав би бути, головний майданчик країни, який має задавати золотий стандарт доступність… Проте реальність виявилася настільки іронічною, що це схоже на сюрреалізм.Короткий список факапів прямо з «епіцентру» доступності👇🔹 Дизайн проти логікиМіністр розвитку громад Олексій Кулеба презентував слайди у форматі «жовтим по білому». Це не просто поганий смак: це фізична неможливість прочитати текст навіть для людей зі 100% зором, не кажучи вже про людей з порушеннями рефракції.🔹 Глухий кутНа засіданні були присутні нечуючі учасники, але… Переклад жестовою мовою не передбачили. Тобто люди прийшли послухати про безбар’єрність у повній тиші та ізоляції.🔹 Візуальний шумЧастина слайдів інших учасників була настільки перевантажена, що нагадувала «стіну тексту» з нульових.Безбар’єрність — це не про те, щоб зібрати поважних людей у залі. Це про процес. Якщо на профільному заході топ-рівня ігнорують базові принципи контрастності та комунікації, то що ми очікуємо від умовного ЦНАПу в райцентрі?Це соромно. Це непрофесійно. Це вимагає, як мінімум ,публічного визнання помилок. Що скажете? Це «дитячі хвороби» системи чи свідома імітація?П.С. Весь текст я написав сам, але кинув в Chat GPT, щоб він структурував його. Це не просто так: багато виступів спікерів теж генерував ШІ, тож їх слухати було дуже важко.#Україна #Київ #подія #доступність

✝️ Ідеальне коло пам’яті: військовий цвинтар у ЗвенячиніНа Буковині, у селі Звенячин, є місце, яке вражає своєю архітектурною лаконічністю. Цей цвинтар, закладений ще у 1916 році, спроєктований у формі ідеального кола діаметром 30 метрів. Всередині нього — доріжки, що утворюють чіткий хрест, та рівні ряди однакових кам’яних хрестів, що символізують не людей, а селища та міста, звідки вони родом. У цій землі лежать воїни різних національностей, що полягли у кривавих боях на теренах Буковини. У 1937 році сюди перепоховали останки сотень солдатів із навколишніх сіл (зокрема з Онута), створивши велику братську могилу. Існують дані, що загальна кількість похованих може сягати 11 тисяч, хоча історики досі ведуть дискусії щодо цієї вражаючої цифри.За радянських часів цвинтар занепав, але на початку 90-х отримав нове життя. Завдяки зусиллям товариства «Австрійський Чорний Хрест» та місцевих активістів, територію повністю реставрували. У червні 1992 року відбулося велике освячення, яке об'єднало людей навколо спільної історії.Такі об'єкти — це не просто «пам'ятники». Це частина нашого культурного ландшафту, який в контексті сьогоднішньої війни вчить нас меморіальним практикам, які варто продовжувати, повторювати або ж переосмислювати.#Україна #Буковина #Чернівці_обл #Звенячин #кладовище