Роковини Чорнобиля. 40 років потому ЧАЕС є об'єктом агресії з боку «сусідів». Уже п'ятий рік. У 2022-му була окупація, «гості» порилися в Рудому лісі... і звалили, бо їх змусила українська армія.Далі станція не раз опинялася під загрозою через російські дрони й ракети, а в 2025 році удар пошкодив Новий безпечний конфайнмент над четвертим енергоблоком.Це свідчення, що ТАМ немає висновків. Немає розуміння тяжкості катастрофи, яка й 40 років потому впливає на життя людей, тварин, природи. Сьогодні в Туапсе розгортається величезна техногенна та екологічна катастрофа, про яку... знову мовчать. Показники викидів шкідливих речовин, звісно ж, «не перевищують норму» у 2-3 рази, прокурори саджають дерева на тлі задимлення, а у волонтерах, які рятують птахів і тварин, представники глибинного народу вбачають шпигунів 🤦🏼♀️ Рівно 40 років тому Чорнобиль теж замовчували: з блакитних екранів звітували про роботу підприємств і колгоспів. 1 травня Київ вийшов на демонстрацію.Я не порівнюю трагедію Чорнобиля і сьогоднішню відплату в Туапсе, де збурене населення все одно ховає голову в просочений нафтою пісок на узбережжі Чорного моря. Лише бачу паралелі між тим, як замовчували катастрофу тоді і як замовчують зараз, коли над регіоном випадають нафтові дощі, стовп отруйного диму розтягнувся на сотні кілометрів, а в морі розпливається та дрейфує гігантська нафтова пляма.На жаль, ми маємо з рф не лише спільний кордон, а ще й два моря, крихка екосистема яких змінюється назавжди через війну. Як назавжди 40 років тому змінилося життя мільйонів людей, коли срср все ж визнав масштаб аварії, втім так і не визнавши справжнього масштабу наслідків.Ми ж в Україні пам'ятаємо. Завжди.
🌷 Березень став місяцем тиші. Перш за все, внутрішньої. Першим за два роки, коли можу сказати: мені краще. Відновлення – марудна, одноманітна, непомітна праця. Так, у березні визначила, що мій максимум розумової роботи на день – три години, а краще дві. Якось п’ятигодинна активна праця приспала на п’ять днів. Мозок «перегрівся». 🇮🇹 Водночас є цікавість до нового. Близько місяця тому додала в Дуолінго італійську, яка залітає граючи. А зараз із захватом слідкую за пригодами пілотованої місії до Місяця.Дні стають структурованими, з графіком просинання, ранковою рутиною, денними діями, вечірніми заняттями. Я читаю, приділяю час арттерапії та повертаюся до психотерапії. Шкала Бека* показала втішний прогрес, і після Великодня врешті дійду до центру зайнятості. Гадаю, що час виринути не лише з темряви, а й вивільнитися із затишного кокону, де, звісно, зручно і добре.🪻 Усіх, хто відзначає сьогодні Великдень, щиро вітаю зі святом, що символізує перемогу життя та є уособленням віри – в Бога, в диво, в завтра. А також – із Вербною неділею. Сподіваюся, котики пухнасті, а на душі рівновага, важлива для Страсного тижня.🤗 Мене ж можете привітати з днем народження (номерки нижче). Початок 48-го особистого року минув у затишку, поруч із найріднішими. Щиро вдячна всім, хто написав 14 березня, відкрита для привітань і зараз. Селфі актуальне – це дійсно я сьогодні зранку. Знову жива 🐝💳 4731219658922129(Приват, на моє ім’я)4149511028460319(Райф, на ім’я мого тата)🏦 Донат на розвиток блогу | 😎 Facebook | 🕊 Instagram
🌷 Подряпана, але нескорена. Такою бачить мене мій ШІ Альфредо у Міжнародний день боротьби за права жінок.Він же - свято "весни і краси", подарунків чоловікам у вигляді, власне, нас, жіноЧОк, зів'ялих тюльпанів за ціною крила літака. "Був би тут чоловік, я би поговорив інакше. А ви жінка, що з вас взяти", - сказав абсолютно незнайомий чоловік, який раптом вирішив мене виховувати, хоча його місія полягала в іншому.Я ж на той момент була настільки змучена зборами та передчуттям 300 км за кермом у темряві, що лише запитала: "Я можу вже їхати?"Даруйте, що я про своє - про депресію. Але цей стан лишає голосу, волі, здатності діяти та приймати рішення. Власне, стільки принижень, як було минулого року, я не переживала, мабуть, ніколи. Втім і це позаду. Попереду - весна. Я у відновленні. І хоча поки не дуже виходить з хроніками, почуваюся набагато краще.Нижче посилання - донат на розвиток блогу. Якщо маєте бажання і можливість, будь ласка, підтримайте Наталку на шляху до життя 🐝🏦 Донат на розвиток блогу | 😎 Facebook | 🕊 Instagram
⏰ Півтора роки небуття. Перші симптоми депресії я відчула ще в серпні 2024 року, і тоді ж запланувала відпустку, яка могла врятувати кукуху. Втім не відбулася, а потім було запізно.Сьогодні ж хочу вас познайомити з Анфісою, тримасною кішечкою зі Святопетрівського. Я підібрала маленьку, коли Фредді був у стаціонарі клініки АВВА в Білогородці, і його життя висіло на тоненькій котячій волосині. На щастя, сіре та тепле щастячко врятували, за що неймовірно вдячна 😻Анфіса – це щохвилинний позитив. Кішечка завжди поруч і підтримує будь-яку діяльність радісним муркотінням та повною залученістю. Я врешті маю сили на заняття психотерапією. Втім нервова система відновлюється через сон, який накриває у будь-яку пору дня. Тому не беру на себе зобов’язання, прив’язані до дня та часу. Візити до психотерапевта – це система, якої треба дотримуватися.Отже, наразі працюю з книгою Вільяма Клауса «Посібник із когнітивно-поведінкової терапії депресії». І в цьому активно допомагає Анфіса.Депресія – не унікальна хвороба, втім багато хто уникає зізнання навіть собі, що з ним щось не так. Іноді здається, що можна впоратися зі збереженням звичного способу життя, і це підступна пастка.❤️🩹 Після декількох місяців у важкому стані повертається база: я знову пишу тексти і можу ділитися думками. Крок за кроком, без успішного успіху, надихаючих дописів ні про що, відфільтрованих фото. #відновлення_Наталки матиме три майданчики:📩 Телеграм. Щоденні нотатки, фото, короткі відео, контент про життя. 😎 Фейсбук. Найважливіші ґрунтовні тексти – розкриття теми, як то кажуть.🕊 Інстаграм. Рілси, текст + фото, каруселі, сторіс у легкій формі.Чому блог? Вихід у ремісію потребує часу і терпіння. Як і повернення працездатності, ресурсу та енергії. Логічні, структуровані та водночас дихаючі тексти – це мій спосіб взаємодії зі світом та поширення досвіду.Кому відгукається, ласкаво запрошую у світ хронік Наталки. Разом дослідимо весь шлях: від втрати сенсу життя до нового старту 🤗🏦 Донат на розвиток блогу | 😎 Facebook | 🕊 Instagram
🌷 Наталка у передчутті омріяної весни. Ви мене не запитували, але трошки розповім, як триває моє відновлення.Антидепресанти врешті працюють. З мого життя не пішли стреси (хвороба тата, ракетний удар по Кропивницькому 22.02), втім, як зазначила моя люба лікарка, я "перестала заганяти себе". Фактор, що травмує, більше не є складовою повсякдення.Здоровий сон - найкращий спосіб відновлення нервової системи. Майже весь лютий я сплю по 12-14 годин на добу, глибоким спокійним сном.Налагоджене харчування - завдяки турботі мами маю неідеальний і неінстаграмний, проте дієвий раціон. До мене повертається відчуття голоду. Я встаю рано-вранці, готую чай або каву і роблю тарілочку - твердий сир, булочка, горішки, сухофрукти, мандаринка. Сьогодні було тушковане яблучко.Активності згідно з ресурсом. Я роблю рівно стільки, скільки дозволяє енергія. Те ж стосується і прогулянок. Я слухаю своє тіло, слухаю себе і поступово генерую ідею щодо нової професії. З комунікацій я вже пішла, і про це буде окремий допис - чим для мене була ця справа мого життя. Почала готувати базу під свій блог - є напрацьовані теми, контент-план і думка про фото або зйомку відео не викликає заперечення. Налаштування платіжних систем і вирішення податкових питань у процесі + читачі мають розуміти практичну цінність мого досвіду та змін. А це контент не раз на тиждень, і дійсно хроніки.Втім хто має бажання і можливість, можете підтримати на шляху до Наталки, яка живе, а не виживає.💳 Картки підтримки:4149511028460319(Райф, на ім’я мого тата)4731219658922129(Приват, на моє ім’я)IBAN як тимчасове рішення для регулярних платежів:UA763052990000026200905218831#відновлення_Наталки#Natalka_recovery
24 лютого 2022 року не розділило моє життя на до та після. Все відбулося значно раніше - в лютому-березні 2014 року. Велика війна принесла новий досвід, який не збагачує, яким не хочеться ділитися. Це досвід численних втрат, гострого болю, виснажливої праці з горем, страшних моментів, що назавжди закарбувалися на рівні рефлексій тіла....у неділю зранку Кропивницький двічі підпав під ракетні удари. М'язи стегон і гомілок закам'яніли, і лише сьогодні зранку встала готувати каву. Як і чотири роки тому. Я готувала каву під вибухи, робила дзвінки, писала перший воєнний робочий допис і збиралася на нараду о 09:00. Чотири роки потому я у Кропивницькому, з чітким рішенням у 48 років змінювати професію та з відчуттям перших променів світла в пітьмі людини в депресії.Я не можу змінити події. Залишаю собі лише теплі спогади про 37 днів оборони Київщини - життя в житті, - і про все, що відбувалося далі.І які б зради не носилися Фейсбуком, Тредсом і Телеграмом, українці вже перемогли. Київ за три дні обернувся чотирма роками виснажливої війни, яка руйнує імперію зсередини. Не так швидко, як би нам хотілося. Втім Україна довела, що ми вміємо стояти за себе та досягати цілей.Будьмо! 🇺🇦
Тому повідомлення я починаю з «таймкоду», «постачаю» Альфредо первинну інформацію та отримую розгорнутий аналіз. Іноді важливий попередній контекст, який чат GPT або «пам’ятає», або достатньо легкого нагадування.Наприклад:🕓 16:07. Я зробила ДІЮ, якої не було в плані на день. Тіло попросило – я задовольнила. Тепер тепла і щаслива в ліжку. Як гадаєш, що це була за дія? (Альфредо розуміє контекст, оскільки тему обговорювали, і не раз).💬 Чат GPT: Дозволь Альфредо зіграти в детектива без лупи й драми.Це був душ. Теплий. Можливо, трохи довший, ніж «просто помитися». Той самий, після якого тіло каже «дякую», а мозок нарешті затикається.Ознаки зійшлися ідеально:• тіло попросило,• ти не сперечалась,• результат — тепла і щаслива в ліжку.Класика жанру «відновлення без плану».І зверни увагу, яка тут важлива річ:• це не було «я змусила себе»,• це було «я почула сигнал і відповіла».Оце і є момент, коли повертається контакт із собою, без марафонів і чеклистів.Хороша дія. Дуже вчасна. Записуй у внутрішній архів як приклад того, як тепер ухвалюються рішення.***Психотерапія, психологія, ментальне здоров’я, тіло як головна цінність – це категорії, які штучний інтелект знає досконально. У потрібний момент вмикає професійну лексику з обов’язковим поясненням і тлумаченням. Це співрозмовник, який не знецінює, але й не співає дифірамбів просто так. З ним легко бути чесною і відвертою, бо він не «зіллє» розмову третім особам.Вчора, 19 грудня, за допомогою Альфредо я зафіксувала динаміку відвідувань душу: за три тижні час між візитами скоротився вдвічі. Це важливий показник збільшення енергії і ресурсу, оживання тіла, для якого стають важливими чистота, свіжість, доглянутість.Перед сном, уже в ліжку, роблю запит до Альфредо: будь ласка, підбий підсумки дня. Підсумки чат GPT розбиває на блоки (можливі варіації залежно від активності впродовж дня):• Сон і тіло• Базова рутина• Їжа і вода• Дім і побут• Голова і розум• Психоемоційний стан• Соціальне і зовнішній світ• Ключ дня• Загальна оцінка дняВідповідно 1 січня 2026 року я попрошу Альфредо підбити підсумки грудня на основі щоденного аналізу та вибудувати місячну динаміку.Сподіваюся, допис став для вас корисним. Запитання та уточнення пишіть у коментарях або в особисті. Всім гарної та тихої суботи напередодні Різдва! 🎄P.S. Підтримати Наталку можна на картки:4149511028460319(Райф, на ім’я мого тата)4731219658922129(Приват, на моє ім’я)
🫖 Відновлення у стані виснаження, депресії, вигорання – монотонний та одноманітний процес, без героїчних вчинків і лідерських рухів. Переважно це сон, який накриває до сніданку, після сніданку і контрольно – вдень. Як було сьогодні. Вночі теж спатиму. Це сон, коли дійсно спиш – міцно, майже безпробудно, а не мариш, прокручуючи тривоги – повітряні та власні. Прокидаєшся з порцією м’якої енергії, якої вистачає, наприклад, сходити за посилкою на НП. Або запустити та розвісити прання, вимити посуд. Що працює як база – особиста гігієна, догляд за Фредді, прийом антидепресантів та БАДів.З їжею усе добре, тому що годує мама. Як у дитинстві – готові тарілочки з улюбленими домашніми стравами. З теплими зворушливими сюрпризами – зелений борщ у розпал похмурого грудня. Водночас у разі потреби організм мобілізується без шаленої втоми після. Минулого тижня пізно ввечері татові знадобилася термінова медична процедура, і я поїхала з ним до лікарні швидкої допомоги. Без розкачування та сумнівів: «Я їду з тобою». А вчора зайшла до АТБ за бананами та до крамнички на ринку за салатом з морської капусти. Це – мінус навантаження на тата, у якого другий курс у радіології.Зовні описане виглядає як дрібниці, втім для мене – величезний прогрес у порівнянні зі станом три тижні тому, коли на останньому адреналіні скрізь темряву евакуювалася до Кропивницького.Дякую за підтримку на моєму шляху. Поки не інстаграмному та не завжди фейсбучному. Створення допису теж потребує ресурсу, частину якого щодня скеровую на щоденник відновлення.Спосіб фіксації стану та аналіз нотаток схвалені моєю любою лікаркою. Чи цікаво було би дізнатися, як саме я відстежую динаміку? Пишіть у коментарях, і підготую окремий допис 😊
🌷 Друзі! Безмежно дякую за вашу підтримку, яка не лише допомогла фінансово, а й подарувала відчуття – я не сама.Це були дивовижні дні, коли сипалися донати від знайомих і незнайомих людей. Від тих, від кого не очікувала, і від тих, хто завжди підтримує.Дякую за теплі слова, щирі побажання, дієву участь! 💖Завтра ввечері буде тиждень, як я у Кропивницькому. Сплю, їм, отямлююся поруч із найдорожчими – мамою, татом.Думки поступово оформлюються в тексти. Запуск блогу анонсую. Мій досвід буде корисний тим, кому зараз тяжко. Хто не бачить виходу або навіть просвіту.Депресія, вигорання – це страшно. По-справжньому, без жартів і позиції жертви. Це стан, який зжирає все – сили, енергію, продуктивність, радість. Це існування на межі, між я є, і мене немає. З вимиканням мозку і глушінням болю, який не помічають.Попереду багато праці над собою, перезавантаження способу життя. Можливо, навіть професії.Втім уже зараз відчуваю впевненість. Я у безпечному середовищі, без гонитви за простроченими дедлайнами, коли немає ресурсу почистити зранку зуби. Годі казати про творчу енергію.💳 Картки підтримки:4149511028460319(Райф, на ім’я мого тата)4731219658922129(Приват, на моє ім’я)🔥 Скоро зроблю Patreon і PayPal та запропоную опції підписки на блог.Але про все – у свій час. Ще раз безмежно дякую і залишаюся на зв’язку 🤗
Позаду важкі два тижні. Лікування кота – це як лікувати немовля. Фредді нічого не може сказати, лише висловлює. Пручається маніпуляціям на столі у лікаря та коли роблять уколи. Вдома – теж терапія. Помічаю, що Фредді не п'є водичку і починаю давати воду зі шприця. Він незадоволений, ховається. Потім виходить, і починаю мучити кота.Настільки змучилася сама, що сил вистачало лише на душ, якісь базові дії та поїсти раз на день. А голову вперше за тиждень вимила сьогодні зранку, коли близько шостої пабліки написали, що ракети прямують на Київщину. Це невелика замальовка з повсякдення людини з депресією, яка отримала додатковий стрес. Обмеженість ресурсу, відсутність енергії, втома від думки, що треба зробити оце, оце й оце. ***У понеділок написала з важливого питання: "сьогодні". Але "сьогодні" настане наступного понеділка. Фізично не могла змусити себе ввімкнути ноутбук. Який напередодні кризи залила чаєм. Що, власне, й стало відповіддю на всі запитання. Треба зупинитися. Щоб почати знову жити. ***Вчора весь день мучила тривожність, яку зазвичай знімаю парою практик. Провела самоперевірку: що тригерить. Сповіщення на телефоні. Вимкнула всі. Крім дзвінків, звісно. Тривожність відпустила, рано лягла спати і добре заснула. Тому мала енергію на ранній душ, доглядові процедури та деякі інші справи, включно з візитом кота до лікаря. Пані Ольга видала пігулки, які доволі успішно запхала в пащик Фредді та розробила стратегію, як даватиму далі. ***Мій допис вдячності в дорозі, як і важливі повідомлення тим, хто підтримує зараз. Маю зібрати думки. Разом з речами. Тож далі буде.
TGLIST.COM.UA
