Я нечасто в дописах тут або в Фейсбуці згадую маму. А от зараз замислилася над цим родинним менеджментом.

– Мамчик! Мамчик! – несеться з кімнати тата.

– Папчик, у тебе все добре? – універсально волаю я, бо врешті зосередилася на роботі.

– Я знаю, что мамчик легла отдыхать, но я хотел сказать температуру.

🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️

– Ну, і яка температура?

– Маленькая, 35,8.

– Папо, ото відпочивайте і не любіть мозок.

Звісно, другу половину фрази тато не почув.

Мамчик міцно тримає наш побут.

Сніданки, готові страви щодня.

Планування закупів, контроль наших з татом розкладів, візитів до лікарів.

Це насправді праця без перерви і вихідних або думок про страви.

Я вихідні запровадила вольовим рішенням: скупила всю «Галю балувану».

Насправді, ні, звісно, не всю.

Але напівфабрикати зняли частину навантаження. Ми ще зараз, поки сезон, наморозили самі фаршированих перців і голубців.

Сьогодні з татом після лабораторії заїхали до «Велмарту».

Купили локшину від крафтового виробника. От щоб прозорий курячий бульйончик, а в ньому – ця локшина.

Мовчазна реакція мами була: «Блін, звідки ви взялися! Для мене це +1 до організації меню».

Якщо я доволі самостійна в закупах, тато навіть зі списком телефонує по десять разів і радиться ні про що або втомлено фиркає у вухо.

Але чого я не роблю у батьків, то це не готую на всіх, хіба для себе.

У батьків свої звички, у мене – свої. Ось цей бульйончик з локшиною – плюсик до менеджменту мами.

Бульйончик треба готувати до смаку татові.

З поданого мною батьки їдять лише десерти зі свіжих ягід та/або фруктів.

Ще на мені підготовка овочів для борщу, сезонних страв на кшталт ікри з баклажанів та обрано «щось святкове, придумай».

Але врешті ми нарізаємо олів'є. Не з ковбасою, філе курятини. Без моркви, яблучок та іншого трешу, але далекий від оригінального рецепту.