🤗 Ранок понеділка. Ще рік тому я ненавиділа цей час, як і решту днів тижня та будь-яку пору дня.

Депресія і «складні життєві обставини» зжирали мене, розчиняли, стирали особистість. Я ледве човгала і не тягнула роботу.

Власне, +/- у ці дні оголосила команді, а трохи згодом керівництву, що звільняюся. Я більше не могла бути слабкою ланкою.

До того ж татові діагностували онкологію, і я прийняла рішення їхати до батьків.

Вчора зафіксувала думку, що неділя мені по кайфу, от абсолютно. Дієвий ранок з ритуалами у послідовності – умивання, водичка, ліки, вправи, душ.

Перший сніданок – чай і кисломолочний сир.

Щоденник емоцій, 45 хвилин англійської, завершений рівень.

Після сніданку поїхала за закупами, збагнувши, що пригадую Кропивницький та їду без навігатора під улюблену музику.

Вдома трохи перепочила з кавою з чарівної місцевої крамниці.

Потім засіла за арттерапію під лекції з історії Донеччини. У мене в роботі нова розмальовка.

Вечір пролетів, як миттєвість, і вмістив підсумки тижня та плани на наступний.

Засинала під сирену повітряної тривоги та мирне лопотіння дощу.

Висновок такий: я знову відчуваю життя як задоволення, радість, любов.

Дякую собі за те, що обрала відновлення, щоденну роботу над собою та здолала безпорадність.

А особливо за те, що перейшла за одним важливим посиланням. Це історія, час оприлюднення якої ще не настав.

Втім це найкраще, що я зробила для себе за багато років, і пишаюся цим кроком.

P. S. На вашу думку, який варіант розмальовки у мене в роботі як арттерапевтичний проєкт?