Роковини Чорнобиля. 40 років потому ЧАЕС є об'єктом агресії з боку «сусідів». Уже п'ятий рік. У 2022-му була окупація, «гості» порилися в Рудому лісі... і звалили, бо їх змусила українська армія.Далі станція не раз опинялася під загрозою через російські дрони й ракети, а в 2025 році удар пошкодив Новий безпечний конфайнмент над четвертим енергоблоком.Це свідчення, що ТАМ немає висновків. Немає розуміння тяжкості катастрофи, яка й 40 років потому впливає на життя людей, тварин, природи. Сьогодні в Туапсе розгортається величезна техногенна та екологічна катастрофа, про яку... знову мовчать. Показники викидів шкідливих речовин, звісно ж, «не перевищують норму» у 2-3 рази, прокурори саджають дерева на тлі задимлення, а у волонтерах, які рятують птахів і тварин, представники глибинного народу вбачають шпигунів 🤦🏼‍♀️ Рівно 40 років тому Чорнобиль теж замовчували: з блакитних екранів звітували про роботу підприємств і колгоспів. 1 травня Київ вийшов на демонстрацію.Я не порівнюю трагедію Чорнобиля і сьогоднішню відплату в Туапсе, де збурене населення все одно ховає голову в просочений нафтою пісок на узбережжі Чорного моря. Лише бачу паралелі між тим, як замовчували катастрофу тоді і як замовчують зараз, коли над регіоном випадають нафтові дощі, стовп отруйного диму розтягнувся на сотні кілометрів, а в морі розпливається та дрейфує гігантська нафтова пляма.На жаль, ми маємо з рф не лише спільний кордон, а ще й два моря, крихка екосистема яких змінюється назавжди через війну. Як назавжди 40 років тому змінилося життя мільйонів людей, коли срср все ж визнав масштаб аварії, втім так і не визнавши справжнього масштабу наслідків.Ми ж в Україні пам'ятаємо. Завжди.