Estadísticas de telegram channel - @nata_bagata

ДО ЖІНКИ, ЯКА ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА — НЕ ДОСТАТНЬО ХОРОША(авторка: Donna Ashworth)До жінки, яка дивиться навколо і думає:«Чому всі інші — такі сильні, рішучі, цілеспрямовані? А я ледве тягну себе із дня в день…»До жінки, яка здається собі не такою, що “встигає”.Яка втомилася порівнювати себе з усім тим блиском навколо.Знай: десь у цьому ж світі є інша жінка, вона дивиться на тебе —і думає те саме.Правда в тому, що зовні ми всі виглядаємо як ті, в кого "життя під контролем".Маска, усмішка, короткий вдих — і вперед.Ми давно навчилися робити вигляд, що все в наших руках.Навчилися ховати втому, сумніви й біль.Але насправді — ми робимо одне одній добру послугу,коли проявляємось справжніми.Змореними.Із запізненням.Із розгубленістю в очах.Простими людьми.Ми всі падаємо.І всі часом не справляємось.І це — нормально.Бо є дні, коли ми тримаємося впевнено.А є — коли життя тримає нас за горло.Та коли ми відкриваємо свої страхи,висвітлюємо тріщини — вони вже не мають такої влади над нами.Стає легше.Іноді навіть смішно.А ми, між іншим, давно не сміялися як слід.Тож якщо ти зараз відчуваєш себе "не такою"...Це для тебе:Ти — хороша як є.І завжди була.Тобі не потрібно відповідати уявленням про "сильну жінку, яка все витримує".Ти — жива.Недосконала.Дивовижна.Кохана.Я тебе бачу такою.Тепер і ти зроби маленьку справу:побач інших жінок також.Передай їм далі:– Ми вже достатньо хороші.Просто такими, як є.#жінкам

Часто чую на свою адресу «у тебе така висока планка», «ти занадто багато хочеш», «трохи треба простішою бути». Це до теми того, якого хочу поряд партнера.На щастя, жінка зараз може «вижити» без чоловіка - і я про пряме значення цього слова. Вона здатна заробити, утримати себе, а часто і дітей. Так, деколи це дуже виснажує і «задовбує», але все ж фінансова опора на себе дає шанс не втрапити в токсичні чи залежні стосунки. Насправді я не хочу нічого надзвичайного і нічого такого, чого не можу дати сама партнерові. Тому це чесно. Хотіти рівноцінного. І не погоджуватися на менше. Тим паче, коли тобі 45+, то саме час дозволити «перебирати» 🤣 отака моя логіка. Є така східна мудрість: «У спрагу отруту не пʼють». Буду спраглою…Поки не натраплю на джерело чистої води. Або таки не вмру від спраги. Одне з двох) А загалом мене дуже надихають зараз історії відомих і не дуже відомих жінок, які знайшли своє кохання у досить зрілому віці, розпочавши нове життя. От Меріл Стріп (після розлучення) у свої 75 років щаслива з новим обранцем і збирається заміж. Надія є, прекрасні жінки! Доля завжди на стороні сміливих!P.S. А чоловіка я би хотіла такого, як оті двері позаду. Метафорично. Ну ви зрозуміли)Ольга Птаха#роздуми

🌿 «Відпочинок — це як…» — 10 образів, які скажуть більше за словаІноді важко пояснити, чому нам так сильно потрібен відпочинок. Але варто підібрати правильний образ — і все стає на свої місця. 1. Відпочинок — це як ковток холодної води в спеку. Коли здавалося, що вже не витримаєш — і ось, стає легше. 2. Відпочинок — це як тиша після грози. Все ще трохи дзвенить у вухах, але всередині — спокій і свіже повітря. 3. Відпочинок — це як теплі обійми після довгої дороги. Нічого не треба говорити — просто бути. 4. Відпочинок — це як плед у вітряний осінній вечір. Укутуєшся — і світ уже не такий колючий. 5. Відпочинок — це як світанок після безсонної ночі. Нарешті щось прояснюється, і дихати легше. 6. Відпочинок — це як кнопка «пауза» в шаленому дні. Зупинитися, щоб не загубити себе. 7. Відпочинок — це як дощ на втомлену землю. Тихо падає — і повертає життя. 8. Відпочинок — це як зупинка біля дороги. Вийти, розім’яти ноги, глянути в небо — і зрозуміти, куди далі. 9. Відпочинок — це як улюблена книга, що чекає вдома. Знайома, затишна, завжди на твоєму боці. 10. Відпочинок — це як повільний танець із собою. Без мети, без плану, просто тому, що можна.Зроби паузу. Відпочинок — не розкіш. Це як подих між реченнями. Без нього — задихаєшся.#мотивація

МАЙСТЕР-КЛАС «ЯК ВИЙТИ ІЗ РАДЯНЩИНИ?»Вам знайомі ці голоси?– «Що люди скажуть?»– «Сиди тихо!»– «Не висовуйся.»– «Треба терпіти.»– «Не для себе живемо.»А якщо сказати їм: дякую, досить?Запрошую вас на майстер-клас про вихід із ментальної радянщини — з повагою до власної історії, але з рішучістю жити по-новому.Це буде простір для:• м’якої деконструкції старих установок,• відкриттів про себе,• розпізнавання внутрішнього “контролера”,• пошуку свободи в тілі, словах і виборі.Для кого:– для тих, хто втомився від “треба” і хоче “я хочу”;– для жінок і чоловіків, які шукають свободи без бунту,– для тих, хто хоче бути собою, а не частиною системи.Що буде:– практичні вправи,– міні-щоденник звільнення,– робота з внутрішніми заборонами,– гумор і тепло.Це не просто психологія. Це акт внутрішнього визволення.Бо радянщина — це не держава. Це стиль життя, з якого настав час вийти.Формат: онлайн, платформа Google MeatТривалість: 5 годин (з перервами)Дата та час: 22 червня, 16:00 - 21:00Вартість: 1000 грнЯкщо бажаєте взяти участь у майстер-класі - поставте + у коментарях.

Вчора на Закарпатті сталась трагедія,студент коледжу скоїв самогубство,вистрибнув з вікна 6 поверху гуртожитку,спасти його не вдалось попри зусилля медиків. Хлопець в себе в кімнаті залишив в телефоні передсмертне відео. Як стало відомо,хлопчина скоїв самогубство через те що не здав НМТ(Національний Мультимедійний Тест). Далі пряма мова журналіста Віталія Глаголи:Особиста думка щодо трагічної історії, яку дізнався нещодавно.Сьогодні в Україні розпочалось НМТ.Ці дні — стрес для тисяч випускників, але для когось ця подія вже стала фатальною.Я дізнався історію про хлопця, який не витримав.Він дуже боявся підвести маму. Їздив додому рідко, бо вдома був постійний крик. Друзі розповідають, що він мовчав про свої переживання, а мама, мовляв, не слухала, тільки вимагала. І вранці перед НМТ вона сказала:«Не здаси — поїдеш до брата в Чехію на заробітки».А він не хотів покидати Україну. Навчався за улюбленою спеціальністю. Хотів працювати тут. Мріяв.Та коли він не склав НМТ, сталося те, що сталося.Він просто не витримав.Я не хочу моралізувати, але я хочу, щоб батьки це прочитали.Бо іноді одна необережна фраза ламає сильніше за сам провал.Не кричіть. Не тисніть. Не ставте ультиматуми.НМТ, іспити, оцінки — все це не варте того, щоб дитина втрачала віру в себе.Ваша любов має бути без умов. Не за бали. Не за вступ. Не за «не підвів».Бо коли дитина знає, що її вдома зрозуміють і підтримають — навіть у найгірший день —вона ніколи не залишиться наодинці зі своїм болем.❤️ Підтримуйте своїх дітей. Особливо зараз!#батькам

"Вона така успішна... А що зі мною не так?"Заздрість чи дзеркало сили? Жіноча конкуренція в казках і житті. А ви коли-небудь ловили себе на думці: "Чому я не можу так, як вона?"Це не просто думка. Це — дзвінок. Можливо, саме так у вас заговорила заздрість — одна з найделікатніших форм жіночої конкуренції. Це відчуття з’являється раптово. Ти гортаєш стрічку, бачиш усмішки, досягнення, захоплені коментарі — і всередині щось стискається. Ще мить — і заздрість вже сидить поруч. Тиха, стримана, але наполеглива. І, ні, вона не завжди про зло. Часто — про потребу.У моєму авторському проєкті «Жіночі сценарії в казках», розбираючи сюжет «Жіночий підступ», ми багато говоримо про конкуренцію — не завжди про відкриту боротьбу. У жіночому варіанті вона часто закодована в інтонаціях, поглядах, невидимих правилах і глибинних потребах.⠀ Жіноча конкуренція — це не війна. Це вистава. І ти — актриса, сценаристка і глядач одночасно.Чоловіки змагаються просто: виграв-програв, посперечались — потисли руки.А жінки... ми можемо посміхатись, мовчати — і водночас вести цілу внутрішню кампанію: “Чим я гірша?”, “Чому вона?”, “А може, я недостатньо…” Ми не воюємо — ми порівнюємо. І часто — самих себе з ідеалами, які самі ж і створили.⠀ У колективах, у мамських чатах, у дружніх компаніях, навіть серед сестер — гра починається. Хто “краще” варить борщ, чия дитина розумніша, хто має кращу фігуру після 40, 50, хто швидше вийшла заміж, хто більше досягла в бізнесі…Але, чесно? Часто ми самі не знаємо, за що боремось. І втомлюємось ще до того, як зрозуміли, навіщо це нам.Заздрість — це не гріх. Це стрілка компаса.Вона не завжди про "бути як вона".Частіше — про "нарешті побачити, чого хочу я". Бо як тільки ми чесно визнаємо: “Я заздрю”, — ми відкриваємо двері до себе. Не до того, щоб когось перемагати. А до того, щоб краще зрозуміти: де моя потреба, яку я сховала за образу, сором чи мовчання. А тепер — кілька питань для вас. Але не відповідей. Просто подумайте.• У якій ситуації я відчувала заздрість — і як вона мені «говорить» про мої справжні бажання?• Коли я востаннє змагалася з іншою жінкою — і чи справді я змагалася з нею, а не з власною невпевненістю?• Який комплімент я не можу щиро сказати іншій? І що це говорить про мене?• Чи вмію я радіти чужому злету, не знецінюючи себе? Жіноча конкуренція — це тонка матерія. Вона може стати отрутою, а може — ключем до себе.Важливо не боятись подивитись у це дзеркало. Бо, можливо, саме там — та жінка, якою ти давно хочеш стати.#саморозвиток

Ви не можете виправити токсичну/агресивну/нарцисичну людину. Ви не можете її змінити. Ви не можете змусити її подивитися на себе, самоаналізувати, зрозуміти чи розвинути самосвідомість. Вони рідко навчаються здоровішим комунікативним навичкам, бо емоційно незрілі. Їхнє его не дозволяє їм визнати будь-які провини або щиро вибачитися. Вони рідко звертаються по допомогу, хіба що для того, щоб продовжувати маніпулювати. Ви не можете навчити їх емпатії. Ви не можете змусити їх бути поважними, бо відчуття права на щось та неповага – це частина їхнього характеру та того, ким вони є. Ви не можете змусити їх слухати, бо їм просто байдуже.Спроби виправити їх лише виснажують вашу енергію та спотворюють вашу реальність. Ви постійно пояснюватимете елементарні принципи пристойності, надто все обмірковувати та ходитимете по колу. Вони перекручують ваші слова, розкритикують вас, грають роль жертви та змушують вас почуватися відповідальними за їхню поведінку. Але правда в тому, що вони *вибирають* бути такими. Не твоя робота зцілювати когось, хто відмовляється визнавати свої рани.Єдине, що ти можеш зробити, це зцілити себе. Наповни себе знаннями про насильство, емоційні маніпуляції та травматичні зв'язки. Встановлюй чіткі межі, поважай свої інстинкти та йди геть — навіть якщо це боляче. Відсутність контактів часто є єдиним шляхом до миру. Ти заслуговуєш на безпеку, повагу та любов, а не на хаос, провину та біль. #будні_психолога

Скільки разів ви ловили себе на думці: «Я не такий, як треба», «Я недостатньо хороший», «Мене ніхто не любить просто так»? Низька самооцінка — це не лише про невпевненість. Це глибоке відчуття, ніби твоє право на любов і прийняття треба постійно доводити.Вона часто народжується не в дорослому віці, а значно раніше — у словах, які ми чули в дитинстві, у поглядах, що не несли тепла, у очікуваннях, яких ми не могли виправдати. Ми вчилися жити, ставлячи себе на останнє місце. А потім дорослішали — з усмішкою на обличчі, але з тріщинами всередині.Що таке низька самооцінка?Це не риса характеру. Це досвід. Це глибоко вкорінене переконання, що ми не заслуговуємо на повагу, любов або успіх. Люди з низькою самооцінкою часто:●ставлять надмірно високі вимоги до себе;●бояться помилок і критику сприймають як вирок;●не можуть сказати «ні», бо бояться бути відкинутими;●часто живуть з відчуттям «маски» — що хтось зрозуміє, що вони насправді «не такі класні».Але правда ось у чому: самооцінка — не вирок, її можна відновити. Не відразу, не магічно. Але — можливо.Що допомагає зцілювати низьку самооцінку?●Співчуття до себе.Замість того, щоб бити себе за помилки — уявіть, що ви говорите з дитиною. Щирою, наляканою, але гідною любові. Саме так — із м’якістю — варто говорити з собою.●Заміна внутрішнього критика на внутрішнього союзника.Помітили, як часто ми говоримо собі те, чого б ніколи не сказали другу? Настав час змінити це. Внутрішній діалог — потужний інструмент.●Терапія.Робота з психотерапевтом — це безпечне місце, де можна побачити справжнє джерело болю і поступово відпустити тягар. Це не слабкість, а мужність — піти всередину себе і залишитися там з повагою.●Оточення.Люди навколо нас можуть або підсилювати нашу тривогу, або підтримувати віру в себе. Важливо дозволити собі бути поруч із тими, хто бачить у вас цінність не за досягнення, а просто за те, що ви є.●Самооцінка — це не про те, щоб довести свою цінність. Це про те, щоб згадати її. Ви вже варті любові. Ви не мусите бути ідеальними, щоб бути гідними.І якщо зараз вам здається, що ви стоїте на руїнах — пам’ятайте, що саме з руїн починається відбудова. І вона — можлива. Крок за кроком. Разом.#самооцінка

«Коли ви сваритеся, ви повинні пам'ятати, що ви вдвох проти проблеми, а не один проти одного.»У відносинах буде все:і сльози, і образи, і ті моменти, коли хочеться грюкнути дверима.Але є правило, яке варто тримати в голові, навіть коли серце кричить:«Ми вдвох проти проблеми, а не один проти одного».Сварки — це не завжди погано. Це просто частина шляху, коли двоє вчаться бути однією командою.Бо любов — це не відсутність труднощів. Це бажання проходити їх разом.Знову і знову вибирати одне одного, навіть коли складно.Навіть коли боляче.Найміцніші стосунки — не ті, де не сваряться. А ті, де після кожної бурі будують новий міст.З розумінням. З повагою. З любов’ю.▫️Ось кілька речей, які варто пам’ятати в момент, коли все на межі:• Говоріть, а не кричіть. Слова мають силу — нехай вона буде зцілюючою, а не руйнівною.• Слухайте не для відповіді, а щоб зрозуміти. Це ключ до справжнього діалогу.• Навіть у гніві не забувайте, ким ви є одне для одного.• Не шукайте винних. Шукайте рішення. Разом.• Завжди пам’ятайте, за що ви колись трималися. І тримайтеся далі.Бо якщо ви вмієте залишатися разом не тільки в щасті, а й в штормах —це не просто кохання. Це вже сила.Інколи достатньо просто зупинитися, подивитися одне одному в очі й сказати:«Я не проти тебе. Я за нас».І цього буде достатньо, щоб усе змінити. #стосунки

Будь ласка, живіть — не просто існуйте.Беріть це життя у свої руки — обома долонями, з усією відвагою. Обіймайте його, трусіть, дякуйте за кожну мить.Любіть своїх дітей — навіть тоді, коли вранці доводиться по п’ятнадцять разів казати: «Іди чистити зуби!» Ви навіть не уявляєте, яке це щастя — поспішати з ними до школи, заплітати коси, збирати ланчбокси, сваритися за розкидані шкарпетки.Обійміть того, кого любите. А якщо ця людина не здатна обійняти вас у відповідь — не бійтеся відпустити. Шукай того, хто зможе тримати вас щиро й міцно. Кожен заслуговує на любов — взаємну, живу, справжню. Не погоджуйтесь на менше.Знайдіть роботу, яка не виснажує, а надихає. Не перетворюйтеся на в’язня зарплати. Бо, повірте, ніхто не напише на вашій могилі: «Він мріяв працювати ще більше».Танцюйте на кухні з друзями, смійтеся до сліз, їжте гарячі вареники просто з каструлі, пийте чай з липи на веранді. Справжня дружба — це найбільше багатство, яке ми можемо обрати самі. Вибирайте друзів, як скарби — уважно, з серцем, обережно, як вибираєте хрестик дитині чи мамину вишиванку на свято.Оточуйте себе красою — навіть у дрібницях. Квіти на підвіконні, вишитий рушник, улюблена чашка, тиша ранку. У житті буде й біль, і втрати — але шукайте свою веселку. І як знайдете — не відпускайте.Бо краса є завжди. Просто іноді треба зупинитися, вдивитися уважніше — і вона відкриється.Шарлотта Кітлі, “Лист тим, хто залишився”#цитати