Часто чую на свою адресу «у тебе така висока планка», «ти занадто багато хочеш», «трохи треба простішою бути». Це до теми того, якого хочу поряд партнера.На щастя, жінка зараз може «вижити» без чоловіка - і я про пряме значення цього слова. Вона здатна заробити, утримати себе, а часто і дітей. Так, деколи це дуже виснажує і «задовбує», але все ж фінансова опора на себе дає шанс не втрапити в токсичні чи залежні стосунки. Насправді я не хочу нічого надзвичайного і нічого такого, чого не можу дати сама партнерові. Тому це чесно. Хотіти рівноцінного. І не погоджуватися на менше. Тим паче, коли тобі 45+, то саме час дозволити «перебирати» 🤣 отака моя логіка. Є така східна мудрість: «У спрагу отруту не пʼють». Буду спраглою…Поки не натраплю на джерело чистої води. Або таки не вмру від спраги. Одне з двох) А загалом мене дуже надихають зараз історії відомих і не дуже відомих жінок, які знайшли своє кохання у досить зрілому віці, розпочавши нове життя. От Меріл Стріп (після розлучення) у свої 75 років щаслива з новим обранцем і збирається заміж. Надія є, прекрасні жінки! Доля завжди на стороні сміливих!P.S. А чоловіка я би хотіла такого, як оті двері позаду. Метафорично. Ну ви зрозуміли)Ольга Птаха#роздуми