Estadísticas de telegram channel - @knygoterapiia

Продовжую нашу регулярную рубрику про улюблені видавництва, які ви обирали тут.🌟Vivat — один із найпотужніших сучасних українських видавничих брендів. Він з’явився у 2013 році після об’єднання двох харківських видавництв — «Pelican» та «Аргумент-Принт». Досягнення й цінності брендуЗа кілька років Vivat увійшов у топ-3 лідерів ринку і досі утримує позиції: щороку видає близько 300 нових книжок та продає близько 2 500 000 примірників.📚 Гендиректорка Юлія Орлова в інтерв’ю для MC Today зазначила, що місія видавництва — створювати книжки, які читач захоче взяти до рук навіть якщо раніше не мав звички читати. Vivat робить ставку не тільки на тексти, а й на дизайн, формат, незвичні теми, аби захопити максимально широку аудиторію.Слоган видавництва: «Читай. Мрій. Дій». Vivat працює з книгами, що надихають і допомагають читачам рухатися вперед.🗺У Vivat є власна мережа офлайн-книгарень у різних містах, яка постійно розширюється (сподіваюсь, і в Ірпені буде!)Чим ще вирізняється видавництво✔️Великий вибір художньої літератури, non-fiction, перекладних хітів і українських авторів.✔️Паралельний розвиток дитячої, підліткової та дорослої лінійки. Асортимент дитячої літератури складається 50% перекладів і 50% робіт українських авторів та ілюстраторів. ✔️Активність у міжнародному просторі: продаж прав, участь у ярмарках, співпраця з іноземними партнерами. Це допомагає просувати нашу літературу у світі.✔️Періодичні розпродажі з великими знижками (дуже важливий пункт 😸)Серія «Українська класика»Як на мене, це окремий привід для любові до Vivat. Сучасне привабливе оформлення — чудовий спосіб познайомити нові покоління читачів (та й себе, якщо чесно☺️) з нашою літературною спадщиною 💪Вони видають не тільки «шкільну програму», а й багато менш відомих, але важливих текстів, повертаючи читачам забуті імена.Кілька книг різних жанрів, які можу порадити:Фантастика: Емілі Сент-Джон Мандел «Море спокою», відгук тут.Ромком: Аннабель Монаган «Нора змінює сценарій», відгук тут.Психологічний трилер: Даня Кукафка "Записки зі страти" відгук тут.Магічний реалізм: Ніккі Ерлік «Мірило», відгук тут.А про що для вас видавництво Vivat?P.S. Поки писала допис, оновились передзамовлення. #кт_видавництвоКниготерапія📗Підписатись

Розамунда Пілчер "Зимове сонцестояння", видавництво РМ 🌟Книга виправдала мої очікування на всі сто. Хотілося чогось затишного, неспішного, теплого, різдвяного — і саме таким це читання й вийшло ❄️"Елфріда, колишня акторка, переїжджає в селище Дібтон, подалі від міського галасу — і сподівається почати життя з чистого аркуша. Вона швидко звикає до сільських буднів, а місцеві мешканці вже звертаються до неї на «ти», однак попри все жінка почувається самотньою…Оскар кинув кар’єру музиканта в Лондоні, щоб одружитися із Ґлорією. Подружжя виховує доньку Франческу, і Оскар певен — щастя батьківства вартує будь-якої жертви.Керрі повертається додому з Австрії після невдалого роману з одруженим чоловіком і виявляє, що її мати й сестра так і не можуть дійти згоди. Наближається Різдво, і Керрі забирає до себе племінницю Люсі — тиху чотирнадцятирічну дівчинку, аби подарувати їй справжнє свято.Сем намагається жити далі після розставання з дружиною, яка кинула його заради іншого. Єдине, що залишилося в Сема, — робота. Вона й приводить чоловіка на північ Шотландії, і вже скоро він розуміє, що хоче залишитися тут назавжди.Долі цих людей перетнуться у маєтку в Крейґані — мальовничому шотландському містечку — в найкоротший день року. Перетнуться, щоб змінитися назавжди. «Зимове сонцестояння» Розамунди Пілчер — роман про любов, вірність і зцілення зболених душ." Хочу відзначити, що головні герої — люди похилого віку. І їхня історія кохання, їхній спосіб жити, закохуватися, починати щось нове — це дуже важливий меседж. У нас часто вважають, що після 60 життя вже прожито. А Пілчер доносить, що нові стосунки, враження і зміни взагалі — усе це можливе в будь-якому віці. "Я приїхала сюди, щоб прожити тут сутінки свого життя." "Восени в мене завжди починається депресія. Така підвішена пора між літом і Різдвом. Мертвий сезон." "У цьому величезному безмежному світі Люсі почувалась крихітною, наче мураха. Малюсінькою піщинкою на тлі величної могутності природи. Вона така непомітна. Однак Люсі подобалось це відчуття. Жодна жива душа не знає, де вона." Книга не ванільно-солодка, на початку є і трагічні події. В кожного героя, звісно, є особиста травма. Але в цілому роман не драматичний, а врівноважений, місцями меланхолійний, затишний. Герої зустрічаються, їх долі перетинаються і починається магія зцілення 💫"Горе — це не просто почуття. Це стан, це задушлива ковдра невимовного болю, крізь яку не пробиваються промінці розради. Єдине, що захищало його, це частокіл мовчанки, який він звів навколо себе." " Треба жити далі, — сказав він собі. Хоч і повільно, проте рухатися вперед. Але в шістдесят сім, коли більше частина життя позаду, важко знайти нове джерело енергії. Задушлива ковдра, сплетена із шоку і страшної втрати, не лише перекривали йому світло та звуки. Вона наповнювала кожну клітинку його тіла невимовною непереборною втомою." Сподобались описи Англії та Шотландії — атмосферні, з дрібними побутовими деталями, традиціями й звичками 🇬🇧Взагалі текст дуже кінематографічний: поки читаєш, перед очима постійно виникає кадр за кадром — такий собі різдвяний фільм, повільний, трохи казковий і дуже душевний. Хоч книжка виглядає товстенькою, читається вона швидко — великий шрифт, багато повітря на сторінках. А наприкінці є ще невеликий фрагмент спогадів авторки про її життя в цій місцині. Цікаво!Тож якщо вам зараз хочеться повільного різдвяного читання, в якому багато тепла і водночас снігу, Англії, Шотландії і тих історій, після яких залишається приємний післясмак — раджу 👍#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні день народження Марка Твена — письменника, який навчив світ сміятися, мислити гостріше й дивитися на життя без прикрас. Саме його «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна» були серед моїх улюблених книжкових пригод у дитинстві.Кілька фактів про Марка Твена:✔️Марка Твена насправді звали Самюел Ленггорн Клеменс. Псевдонім "Mark Twain" — це річковий термін, що означає безпечну глибину для судна («дві сажні»).✔️Він працював журналістом і гумористом, і саме його фірмовий іронічний стиль підняв американську літературу на новий рівень.✔️«Пригоди Гекльберрі Фінна» Ернест Гемінґвей називав початком всієї сучасної американської літератури.✔️У Твена був блискучий талант до сатири. Він сміливо писав про расизм, нерівність, лицемірство та соціальні абсурди — у часи, коли про це не говорили вголос.✔️Його життя було не менш пригодницьким за твори. Працював лоцманом на Міссісіпі, золотошукачем, мандрівником, читав лекції по всьому світу.✔️Він товаришував із Ніколою Теслою. Відвідував лабораторію винахідника й зачаровував його своїми історіями.✔️Марка Твена переслідували економічні невдачі. Він збанкрутував через невдалу інвестицію у друкарську машину, але чесно повернув усі борги — навіть ті, яких юридично вже не мав сплачувати.У його бібліографії понад 30 творів, серед яких:«Пригоди Тома Сойєра»«Пригоди Гекльберрі Фінна»«Принц і злидар»«Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура»«Життя на Міссісіпі»«Таємничий незнайомець»Що читали? Любите Марка Твена?#кт_письменникКниготерапія📗Підписатись

Побувала сьогодні в новому для себе книжковому клубі — і хочу поділитися враженнями 📚В Ірпені, у великому житловому комплексі «Синергія Сіті», є простір Synergia Hub. Там проводять різні події і, як виявилося, книжковий клуб. Чула про нього давно, але якось усе не складалося: то книжка не моя, то не виходило по часу. І ось нарешті вони читали «Вівці цілі», яку я теж планувала читати — ну і гріх було не піти.Досвід виявився цікавим і дуже відмінним від клубів, до яких я звикла.Тут не було формату «кожен по черзі ділиться враженнями». Хтось говорив багато, хтось мовчав — і в умовах, коли людей було близько 20, висловитися повноцінно було складнувато. Мені трохи забракло можливості поговорити 😸Оцінок книзі не ставили, але враження у всіх позитивні. Хоча комусь читалося важко через тему війни, комусь легко, як мені — бо я, мабуть, уже звикла до нашої дійсності і постійно читаю набагато складніші книги.А ще були й приємні цікавинки: ✔️презентація на великому екрані ✔️гра Kahoot (переможець отримав подарунок!) ✔️рандомний вибір наступної книги з запропонованих учасникамиЩодо останнього: кожен пише на папірці книгу, яку хоче читати наступного разу. Усі варіанти складають у банку і витягують один випадковим чином.І що ви думаєете? Витягнули мою рекомендацію — «Зимове сонцестояння» Розамунди Пілчер.А ще, той, чию книгу обирають, має провести наступний клуб 🔥Ну… мене цим уже не злякати 😉 А ще буде Книжковий Миколай — кожний готує подарунок, запаковує, кладе під ялинку і потім бере якусь книгу собі.Загалом досвід дуже теплий: нові люди, гарний простір, інший формат. Дякую організаторам. Радію, що у нас в Ірпені все більше й більше книжкових клубів ❤️Книготерапія📗Підписатись

За цей тиждень назбиралося стільки класних і корисних відео, що один п’ятничний дайджест просто лопнув би від перенавантаження 😅Тому вирішила частину відео представити сьогодні. Тож ловіть підбірку того, що можете подивитися вже зараз або відкласти на вікенд.Як Україна зберегла мову? Рустам Гаджієв про мови, що зникають • «Мовне питання» • Ukraїner"Що не так із метафорою Вавилонської вежі?Яку роль відіграє престиж у збереженні мови?Чи правда, що майже половина мов у світі загрожені?" Про есеїстику, критику і не тільки з Олександром Бойченком"Іронія й точність, уважність до деталей і вміння назвати речі своїми іменами – це все про Олександра Бойченка. У цьому епізоді говорили про те, як народжуються есеї, про об'єктивність літературної критики, про Олександрів підхід до редагування, а також про авторів, котрі його вразили." Андрій Кокотюха: чи може популярна література бути якісною? Зі своїми по суті"Чому Андрій Кокотюха ідентифікує себе ремісником, а не митцем? Чи вважає автор себе талановитим та прагне до популярності? Як Кокотюха почав писати книжки для дітей та чому вважає, що книжку, яку в перспективі не можна екранізувати, не варто писати взагалі?" Що імперія брехала про Сковороду? Справжнє життя мандрівного філософа | Без Брому"У цьому випуску розвінчуємо найпоширеніші міфи про Григорія Сковороду. "Рускій" чи український філософ? Босоногий жебрак чи інтелектуальний перформер? Наш гість — Тарас Лютий, доктор філософських наук, професор Києво-Могилянської академії та автор книги "Сковорода. Самовладання". Він аналізує, як Російська імперія століттями намагалася привласнити Сковороду і чому його справжня ідентичність — виключно українська." Віктор Круглов: про важливість читання, бібліотеки, книгарні та майбутнє книговиданняІ...далі буде!#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись

Ілларіон Павлюк "Книга Еміля", Видавництво Старого Лева 🌟Ви знаєте, як я чекала на цю новинку. Ви знаєте, як я люблю психологізм у прозі, і після кількох інтерв’ю з автором у мене було відчуття, що саме ця книга може стати моєю улюбленою в його творчості."Еміль не вміє спати. Взагалі. А його мама час від часу все забуває, не впізнає сина та не пам’ятає власного імені. Щоб їй допомогти, у Еміля є ритуал, якому треба слідувати до останнього слова.Вдвох вони переїжджають туди, де їх ніхто не знає, — на засніжений острів, де доводиться жити у школі. І якось вночі у порожніх шкільних коридорах лунає дзвінок телефона. Еміль підіймає слухавку та впізнає голос брата, що помер кілька років тому: «Допоможи мені повернутися!».Та як повернути того, хто помер? Як не втратити себе у світах, де між можливим і неможливим — тонка межа, а кожна помилка може коштувати життя? Що насправді забула мама Еміля? І чи варто їй це нагадувати? " Але щось не склалосяУлюбленою залишається «Я бачу, вас цікавить пітьма» — бо мені ближчий саме той жанр (психологічний трилер з елементами містики).А от «Книга Еміля» — це фентезі, а з цим жанром у мене стосунки складні. Спочатку мені все подобалося — багато психології, фантастики, дуже атмосферно. Але далі починається справжнє фентезі з багатошаровою міфологією, дивною мовою, істотами. Еміль тимчасово зникає і й стає важко читати, періодами змушувала себе. Було навіть це неприємне відчуття, що я не дуже розумна 😸Але після оглядів інших блогерів заспокоїлась: не тільки мені було не все зрозуміло. В якийсь момент я нарешті дозволила собі не намагатися думати, а просто читати і чекати, коли все пояснить автор. Поступово повернувся Еміль, а з ним і задоволення.Що сподобалось:Перш за все, психологізм. Головна тема книги — травма від втрати (дитини, брата, матері), стосунки батьків і дітей. Для Павлюка це автобіографічна історія, і це відчувається. В моєму психологічному каналі є фрагмент, який мене дуже зачепив. Сподобалось, як він дуже просто, але влучно, описує важливі речі:"Усе в цьому світі або заради любові, або через любов, або не має значення." "- Чому треба вірити в якісь там пророцтва? - Вірити треба в любов. Решту — враховувати. " "Немає нічого важчого за ту порожнечу, що в серцях." "Ти не вмієш брехати. Це велика цінність, не розгуби її. " "Шлях до мрії важливіший за мрію. " Окремий плюс — атмосфера дитинства в 90-х. Оці дрібні деталі побуту, шкільні спогади, шматок хліба, що його відгриз по дорозі додому — чіпляє. Ностальгую 🔔ПідсумокІлларіон Павлюк справді майстерно пише. І я вкотре радію, що в нас є такий письменник, у якого кожна книга — інший світ, інший жанр і інший досвід. Дуже хочеться, щоб ці історії екранізували 🎬Кому варто читати "Книгу Еміля"? Якщо ви фанат фентезі — думаю, це однозначний must-read.Якщо не фанат — може зайти, може ні, але спробувати варто. Просто готуватися до історії, яка вимагає ресурсу і зусиль. P.S. Щодо книжкового клубу: думала взяти роман на січень, але ще вирішуватиму разом з учасниками. Я зазвичай люблю підійти до книги ґрунтовно — історичне тло, символи, деталі, контексти. А тут, боюся, на клубі буде лавина запитань, на які я просто не зможу відповісти — а часу і ресурсу на занурення зараз мало. #кт_відгук Книготерапія📗Підписатись

Друзі, підтримаємо нове видавництво "Пан Коцький"? 😸Передзамовлення на їх першу книгу — «Міст» Лори Підгірної — відкрите!Лора Підгірна — письменниця, драматург, PhD з історії, викладачка КПНУ ім. І. Огієнка, екскурсоводка та активна громадська діячка. Про сюжетЧасом істина ховається там, де перетинаються минуле й сучасність.⚔️ Дві епохи. Дві імперії. Одна таємниця.100 рік н.е., римська провінція Дакія (сучасне Поділля). Легат Римус Октавіус Урс замість спокою отримує вигнання. Зруйнована переправа, місцеві племена, змови — і смерть, яка виглядає не випадковою. Хто й чому хотів прибрати Урса з дороги?1985 рік, Київ — Кам’янець-Подільський — Рим. Архітекторка Ольга Воляницька досліджує Замковий міст і натрапляє на сміливу гіпотезу: споруда може бути давньоримським віадуком Траяна. Це суперечить офіційній позиції СРСР — і одразу привертає пильну увагу КДБ.Незнайомець у Римі, небезпечна симпатія, шпигунські ігри, тиск спецслужб і вибір між правдою та безпекою.Міст стає не просто архітектурною пам’яткою, а точкою зіткнення двох імперій — Римської та Радянської.Цей роман про:✔️кохання, яке росте всупереч страху✔️зраду, яка ламає долі✔️силу людини, яка йде до істини, навіть коли це небезпечно✔️пам’ять, гідність і ціну свободиТаємниця Урса. Небезпечна гіпотеза Ольги. Історія мосту, що пережив імперії — звісно, я хочу прочитати роман і вже чекаю на свою книгу!Якщо бажаєте читати разом, замовляйте ось тут: https://pankotskyi.com.ua/shop/lora-pidhirna-mist/Ціна за передзамовленням: 585 грн замість 650 грн 🔥+ додаткові 5% знижки за промокодом knygoterapiiaОчікують з друкарні: 5 грудня 2025#кт_промоКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні знайшла для вас багато відео на вікенд 🔥Подивилась поки тільки про Афганістан. УВАГА, СПОЙЛЕРИ книг "Ловець повітряних зміїв" та "Тисяча осяйних сонць"! Але дуже цікаво, раджу подивитись після прочитання.Кромвель і шість дружин короля | Шалені автор(к)и | Віра Агеєва, Ростислав Семків Наші патрони і спонсори вже знають, яке захоплення у Ростислава Семківа і Віри Агеєвої викликала трилогія Гіларі Мантел, адже вони так багато розповідали про ці книжки в першій зустрічі "Шаленого читання". Тепер маємо окремий випуск про двічі лауреатку Букера Хоменко про фурор "Ребелії", феномен МУР та складні стосунки з українською літературою в школіАвтору найпопулярніших українських мюзиклів Олександру Хоменку вчителька прищеплювала ненависть до української літератури. А він в 23 роки створив театр, де головні герої українські письменники. Його вистави йдуть з аншлагами, а більшість глядачів - молодь і підлітки. Як молодим людям вдалося те, в чому поки неуспішне міністерство освіти і науки - в подкасті “Що там з НУШ”. Країна тисячі сонць. Розмова про АфганістанІсторикиня Богдана Сипко ділиться історіями про Афганістан другої половини ХХ ст. та розповідає про історичний контекст життя героїв книжок Халеда Госсейні. БЕЗ ПУШКІНА НЕ БУЛО Б ПУТІНА! Агеєва про культурну отрутуВіра Агеєва, літературознавиця, критикиня, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» — нова книга «Проти культурної амнезії», як Росія нав’язувала Україні власна історична пам’ять, важливість переіменування вулиць і реставрації колективної пам’яті, що об’єднує російськомовних і україномовних українців, зв’язок Пушкіна й Путіна, феномен Достоєвського, чому українці досі плекають російську культуру, протест Павла Тичини, міфи про «велику російську культуру» — теми розмови нового випуску «LIGA Подкаст». «Врозтіч»: правда про зраду, яку ніхто не хоче чути | Зумерка і міленіал читають #7Друзі! Вітаємо у новому випуску подкасту «Зумерка та міленіал читають». Сьогодні обговорюємо «Врозтіч» Ірини Виговської. ЯК Я ПИСАЛА РАДІОДИКТАНТ 2025 І ЩО З ЦЬОГО ВИЙШЛОЄвгенія Кузнєцова розповідає про досвід написання радіодиктанту і показую пʼять його діалектних версій у начитці авторів! Щось зацікавило?#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись

Побачила, що в США почався Національний тиждень юних читачів (National Young Readers Week).Вирішила поцікавитися традицією і виявилося, що мені є чим поділитися з вами.Свято виросло з програми “BOOK IT!”, започаткованої у 1984 році компанією Pizza Hut. Її ініціював тодішній президент корпорації Артур Гантер, натхненний труднощами свого сина з читанням.Після заклику президента Рональда Рейгана підтримати освітні ініціативи, Гантер разом із педагогами створив програму, яка винагороджувала дітей за читання… піцою 🍕.Діти, які досягали своїх читацьких цілей, отримували сертифікат “Читацька нагорода” та безкоштовну персональну піцу.Програма швидко стала наймасштабнішою освітньою ініціативою приватної компанії у США, отримала підтримку не лише від освітян, а й від президентів — спершу Рейгана, а згодом Білла Клінтона.У 1989 році “BOOK IT!” спільно з Центром книги Бібліотеки Конгресу США започаткували National Young Readers Week. Його головна ідея — залучити школи, бібліотеки, батьків і дітей до святкування читання.📕 Однією з найвідоміших традицій став “виклик директорів”: шкільні директори мали читати безперервно весь день, демонструючи власним прикладом, що книжки — це не обов’язок, а задоволення.У багатьох школах цей тиждень і сьогодні проходить у форматі читацьких марафонів, костюмованих днів літературних героїв, спільного читання вголос і навіть книжкових пікніків.🇺🇦 Було б чудово, якби така ініціатива з’явилася й у нас. В українському календарі поки що немає Дня молодшого читача, але кожен може створити його вдома — просто взявши книжку, сівши поруч із дитиною і занурившись у нову історію. До речі, тут я збираю відгуки на дитячі книги. Можливо, якась історія зацікавить саме вас.Книготерапія📗Підписатись

Отримала «Книгу Еміля» Ілларіона Павлюка — і дуже радію ❤️Книга надзвичайно гарна: чудове оформлення, кольоровий зріз і ще й листівка від автора 🥰Шрифт тут не великий, книга товста, тож швидко прочитати не вийде.Тому ще думаю, чи брати її на клуб у грудні, чи перенести на січень (дехто з вас просив саме січень). Але одне знаю точно — цю книгу ми точно будемо читати.І я почну вже сьогодні. Довго чекала на можливість почитати пів вихідного, і ось вона настала ☺️Читала всі попередні книги Павлюка — кожна з них по-своєму сильна, глибока і зовсім не схожа на інші. Але про «Книгу Еміля» у мене якесь особливе передчуття — ніби саме вона стане найулюбленішою. Бо, виходячи з інтерв'ю Павлюка, у ній багато психологічних і автобіографічних болючих моментів, а мені завжди відгукуються такі історії."Еміль не вміє спати. Взагалі. А його мама час від часу все забуває, не впізнає сина та не пам’ятає власного імені. Щоб їй допомогти, у Еміля є ритуал, якому треба слідувати до останнього слова.Вдвох вони переїжджають туди, де їх ніхто не знає, — на засніжений острів, де доводиться жити у школі. І якось вночі у порожніх шкільних коридорах лунає дзвінок телефона. Еміль підіймає слухавку та впізнає голос брата, що помер кілька років тому: «Допоможи мені повернутися!».Та як повернути того, хто помер? Як не втратити себе у світах, де між можливим і неможливим — тонка межа, а кожна помилка може коштувати життя? Що насправді забула мама Еміля? І чи варто їй це нагадувати? " А ви плануєте читати «Книгу Еміля»? І якщо так — коли саме?#кт_ппоповненняКниготерапія📗Підписатись