Книготерапія 📗 | Лісітея. Витончені ігри» Наталі Івер, видавництво «Відкриття» Як я вже...

«Лісітея. Витончені ігри» Наталі Івер, видавництво «Відкриття» Як я вже казала, ця книга — мій перший експеримент із жанром роментезі 🦄Читати я починала з осторогою: боялася приторності, надмірної «солодкості», недостовірності, перевантаження фентезійними істотами, термінами й дивними правилами світу. Але дарма: світ вибудуваний зрозуміло, без хаосу й зайвого нагромадження, а сама історія читалась легко й захопливо."За місяць до свого пʼятнадцятиліття Дагона втрачає батька. А разом із ним і своє звичне життя доньки королівського генерала. Життя, в якому були тренування на мечах, подорожі і можливість вчитися. За місяць до свого девʼятнадцятиліття вона неочікувано отримує дари від змій і потрапляє до Лісітеї, чарівного королівства фейрі, де її тепло приймають і запрошують залишитись жити в казковому палаці серед моря білих квітів.З дитинства закохана у трави, Дагона тішиться дізнатись, що може розвивати свої зміїні дари в саду отруйних рослин і майстерні еліксирів. Ще вона знову бере у руки меч і тренується майже щодня із сильним досвідченим воїном. І робить це не лише тому, що дуже полюбляє — на неї чекають чотири випробування у “головного зла королівства”, Моракса, які є частиною угоди, укладеної з тим, для кого вигода — понад усе." Окрім суто пригод героїв, у центрі — різні типи стосунків: зі складнощами, вибором, конфліктами. Усе, як у звичайних людей — просто в іншому світі.Є троп від ненависті до кохання, і він поданий досить достовірно. У книжці є відверті сцени, але без перебору — вони не затьмарюють сюжет і не виглядають самоціллю 🍑Окремо хочеться сказати про головну героїню. Вона викликала симпатію: прагне самостійності, хоче розвивати свої дари й навички, шукає себе, а не просто пливе за обставинами. Тим і викликає до себе інтерес у головного героя:«У мене рано відібрали сім’ю, Мактан і Селена змогли її замінити. А потім з’явилася вона… Увірвалася, як кульова блискавка, розколола моє небо, і, дивлячись на неї, я забув, як дихати». «— З днем народження, моя прекрасна Кассіопеє… Я думав притягти тобі якусь частину монстра — кістку чи око, наприклад… Тому я вирішив подарувати тобі себе». Отже, це роментезі, з яким можна сміливо познайомитися, навіть якщо ви не маєте великого досвіду в жанрі. Не скажу, що тепер буду читати жанр постійно, але для різноманіття такі історії справді працюють — як казка, що дозволяє трохи перепочити від реальності 💫#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись