Книготерапія 📗

Ніщо не завадить мені створити для вас регулярну добірку відео на вікенд!Сподіваюсь, у вас більше часу на те, щоб їх дивитись, ніж у мене 😸Розмова Віри Агеєвої та Едуарда Андрющенка про культурну пам’ять і таємниці архівів | Шалені авторки"А ось і відео з публічного запису Вірою Агеєвою та Едуардом Андрющенком. Чи готові ми до правди, яка десятиліттями зберігалася під грифом «цілком таємно»? Які бувають справи в архівах спецслужб і що ще може відкритися? І головне: чому сьогодні так важливо повертати собі власну історію." Нігілізм як месіанство | Тарас Лютий | Skovoroda auditorium "У четвертій лекції циклу про російський нігілізм у межах проєкту «Skovoroda auditorium» філософ Тарас Лютий говорить про Фьодора Достоєвського — письменника, який став одним із найвпливовіших критиків нігілізму та творцем його найвідоміших художніх образів." БЕЗ ПРАВОК: книга або екранізація, правила пітчингу, 60 тисяч доларів за роман про Україну"У восьмому випуску “Без Правок” говоримо про екранізації книжок, переклади, на які чекаємо, та вчимо правильно пітчити рукописи" «У Марго фінансові проблеми» | Розмова про фінансову грамотність і сексуальну освіту"Разом з Оксаною Желєзко та Ольгою Карі говорили не лише про роман, а й про реальність, у якій живемо всі ми. Про фінансову грамотність і сексуальну освіту. Про відповідальність і вибір. Про те, чи відрізнявся би сценарій української Марго — і наскільки наші життєві рішення залежать від підтримки, доступу до знань та економічної стабільності.Обговорювали поширені фінансові помилки, раціональні стратегії та страхи, про які не завжди наважуємося говорити вголос. Вийшла розмова про досвід, вразливість і силу — дуже жива, дуже чесна й дуже потрібна." Оксана Забужко та роман «Польові дослідження з українського сексу»: говорити українською. Біографія."Під час розмови йдеться про значення роману «Польові дослідження з українського сексу», сенси, які знаходять у цьому тексті читачі з різних країн світу (адже книгу перекладено 24 мовами), а також про атмосферу, що панувала в Україні у 1990-х роках, коли книжку було видано. " Чому Facebook боїться слова "український націоналізм"? Мирославв Шкандрій та Євген Стасіневич"Чому слова "український націоналізм" досі викликають бурю емоцій, а соцмережі Facebook та YouTube повністю блокували рекламу цієї події? Як зародився та змінювався цей рух і чому про нього варто говорити у спокійній та розважливій манері? У цьому випуску говоримо про одне з найґрунтовніших досліджень українського націоналізму 1920–1950-х років — книгу Мирослава Шкандрія. Це запис глибокої дискусії від 7 червня 2026 року з київської книгарні "Сенс" на Хрещатику, яка відокремлює факти від пропаганди." #кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись

Видавництво bez nazvy publishing надіслало мені книжку «Я, Тітуба, Чорна відьма із Салема» Маріз Конде.Чесно кажучи, коли побачила назву, подумала, що це якесь фентезі про відьом і магію. Але виявилося, що книга зовсім про інше ⬇️"Славнозвісні судові процеси над «відьмами з Салема» розпочалися 1692 року з арешту трьох жінок. Однією з них була Тітуба, темношкіра рабиня. Розповідаючи її історію від сонячного Барбадосу до суворої пуританської Нової Англії, Маріз Конде з яскравою уявою та іронічним гумором показує життя рабині-«відьми», лицемірство пуритан і механізми масової істерії. Авторка створює образ жінки, яка прагне свободи, любові та права на власний голос у світі колоніальної жорстокості та релігійного фанатизму. Книга порушує й досі актуальну проблему расових, соціальних, політичних та релігійних переслідувань." Для мене це одразу кілька нових знайомств: з авторкою Маріз Конде та з видавництвом. Тема виглядає доволі багатообіцяючою, як гадаєте?#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

На каналі побільшало людей, тож саме час познайомитися ☺️Мене звати Любов, і «Книготерапія» — це мій затишний простір для всіх, хто любить читання.Цей канал переважно про книги. Тут багато відгуків, книжкових новин, рекомендацій, добірок, репортажів з книжкових подій та розмов про читання. Щомісяця я читаю 10–12 книжок і ділюся враженнями про кожну з них.Останнім часом у моєму житті стає дедалі більше психології. Я вчусь на гештальт-терапевтку, готуюся до вступу на психологію в магістратуру, проходжу навчання на психолога для ветеранів та їх сімей. Поки пишу про психологію не багато, бо задумувала під це окремий канал, але напевно скоро все буде тут. Для орієнтації на каналі:✔️ Відгуки на прочитані книжки шукайте в закріплених повідомленнях.✔️ Тут промокоди на знижки від видавництв та не тільки. ✔️ В нас є Книжковий клуб. А тепер про професійне:Я — копірайтерка та контент-маркетологиня з 15-річним досвідом. Чим можу бути корисною:✔️Для тих, хто хоче створити або розвинути свій телеграм-канал (будь-якої тематики) пропоную розробку контент-стратегії✔️Для тих, у кого вже є канал і бачення його розвитку, але є питання — консультації✔️Для тих, хто пише художню літературу або нонфік — послуги бета-рідера✔️ Для тих, хто сам писати не хоче, але треба — послуги копірайтингу (тексти для бізнесу, медіа, блогів).Для підписників — знижка 10%.✔️ Ви можете замовити рекламу на каналі — але відбираю те, що справді буде цікавим і корисним для моїх читачів.З будь-якими питаннями і пропозиціями пишіть @liybovboА тепер розкажіть кілька слів про себе: звідки ви, що любите читати, чим займаєтеся або як давно читаєте «Книготерапію» ❤️Книготерапія📗Підписатись

Макс Кідрук «Колонія», видавництво Бородатий Тамарин 🌟Книга мені дуууже сподобалася. Я очікувала насамперед наукову фантастику, але це і технотрилер, і антиутопія. Оповідь напружена, періодами моторошна, складно відірватися! 🔥 "2141 рік.Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній." До «Колонії» я читала у Кідрука лише «Ботів». Враження були неоднозначні. Сюжет мене зацікавив, але були питання до логіки та окремих рішень. Потім навіть запитувала автора, чи буде продовження. Він відповів, що вже переріс ту історію. І тепер, після «Колонії», я дуже добре розумію, що він мав на увазі. «Колонія» — це зовсім інший рівень. Вражає скільки знань і досліджень стоїть за цією історією, масштаб роботи, яку автор провів. Генетика, медицина, фізика, колонізація Марса, геополітика, соціальні процеси — все прописано настільки детально й переконливо, що світ роману здається реальним 👍“Колонія на Марсі мала стати взірцевою спільнотою, що позбулася всього найгіршого із Землі, але стала строго контрольованим суспільством, де купка багатіїв забороняє всім іншим робити будь що, що нібито загрожує спільним інтересам.” “Не хочу нікого лякати катастрофою планетарного масштабу, та ми зобов’язані бути чесними самі із собою: спершу треба полагодити цей світ — і лише потім вирішувати, чи заслуговує хтось жити в ньому двісті чи триста років.” “Ми не вступаємо в епоху епідемій, — обірвала її Ронна. — Епідемії були завжди. Ми вступаємо в епоху невиліковних інфекцій, а це означає, що світ скотився до точки, у якій накопичені за чотири сотні років знання про хвороби стають не потрібними. Вони більше не допомагають рятувати людей.” Цікаво (і боляче) читати про війну з Росією і про те, як автор бачить подальший розвиток подій, майбутнє України та світу 🇺🇦“Сумніваюсь, що запитання «навіщо» тут має сенс. Це росіяни, пане президенте. Безглуздо оцінювати їхні рішення з раціонального погляду.” “Постфактум вони, звісно, щось виглядають. Вибудують теорію, чому так трапилось, так само, як це робили історики впродовж десятиліть після Голокосту, Бучі чи Маріуполя у марних спробах з’ясувати, як люди опускаються до масового знищення інших людських істот.” "Росіяни планують новий напад на Україну і цього разу не повторюватимуть помилок, який припустився Путін і Сєчін у ХХІ столітті. Леон каже, що Росія серйозно налаштована влаштувати бійню, для якої знищення Маріуполя видаватиметься дріб'язковим інцидентом. Українці, певна річ, чинитимуть опір, а ось світ довкола них – ні." Єдиний мінус для мене — книга дуже важка й об'ємна, читати незручно, і з собою її не візьмеш. Також у виданні є схеми та ілюстрації. Для когось це бонус, але мені вистачило тексту.Фінал залишає більше запитань, ніж відповідей. Добре, що продовження вже є, і вже скоро я його прочитаю. Шкода лише, що третю частину доведеться чекати 🙏“Бувають моменти в житті, коли ти нічого не можеш змінити, коли почуття безсилля підточує тебе з середини. Проте ти не повинен зупинятися. Бо коли випаде нагода що-небудь змінити - а вона обов’язково випаде, повір, - ти мусиш бути готовим.” Тішить, що в нас є автори такого рівня, і що цю книгу читають не лише в Україні, а й за кордоном.Якщо любите масштабну наукову фантастику, де є не лише космос і технології, а й напружений сюжет та багато тем для роздумів про наше майбутнє — дуже раджу!#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Ще одна новинка в моїй бібліотеці — книга Ірени Светек "Білий вовк" від видавництвa Богдан 🌟"«Білий вовк» — другий із трилогії психологічний кримінальний роман словенської письменниці Ірени Светек. У густому прадавньому лісі Кочевський Ріг знаходять труп молодої жінки з перерізаним горлом і маскою білого вовка на обличчі. Прокурор Міо Ауреллі з командою слідчих знову береться до роботи та намагається з’ясувати, що символізує ця дивна маска. Стежки слідства ведуть до Товариства захисту кочевського вовка, у якому працювала жертва, та батьків убитої, які приховують великі сімейні таємниці. Коли ж у печері посеред Кочевського Рогу виявляють ще одне тіло, історія починає складатися у логічний пазл." Взагалі на цю авторку я звернула увагу, через те, що вона словенська письменниця, і події її романів відбуваються у Словенії.Мій син навчається в цій країні, я сама певний час жила там під час вимушеної еміграції, тому маю окремий інтерес. Минулого літа спеціально взяла першу книгу трилогії до Словенії й читала її саме там 📕Навкруги затишні краєвиди, і, здається, це найспокійніша країна у світі, але під час читання ця ілюзія розвінчується. Думаю, друга частина буде не менш моторошною.Можливо, візьму її в наступну поїздку. Це може стати цікавою традицією — читати книги про Словенію саме в Словенії 😀#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні день народження Гаррієт Бічер-Стоу (1811–1896) — американської письменниці, яка довела, що книжка може змінювати суспільство.Саме вона написала роман «Хатина дядька Тома» — одну з найвпливовіших книжок XIX століття. За перший рік після виходу в США продали понад 300 тисяч примірників, а згодом роман переклали десятками мов.Кілька цікавих фактів про Гаррієт Бічер-Стоу:▪️ Вона народилася в багатодітній родині: мала десять братів і сестер.▪️ Писати почала ще в молодості, але світову славу здобула у 41 рік після виходу «Хатини дядька Тома».▪️ Роман був натхненний реальними історіями поневолених людей та Законом про втікачів-рабів, який зобов'язував повертати втікачів навіть із вільних штатів.▪️ Книжка викликала величезний суспільний резонанс. Прихильники рабства публічно спалювали її та писали твори-відповіді.▪️ Існує відома легенда, що під час зустрічі з Авраамом Лінкольном він сказав письменниці: «То ось та маленька жінка, яка розпочала цю велику війну». Історики досі сперечаються, чи були ці слова сказані насправді, але вони добре показують вплив її книги.▪️ Бічер-Стоу була не лише письменницею, а й активною громадською діячкою, виступала за скасування рабства та права жінок.▪️ Після шаленої популярності «Хатини дядька Тома» вона написала ще понад 30 книжок, але жодна не перевершила успіх її найвідомішого роману.Читала цю книгу в школі. Цікаво, чи є вона зараз у програмі?Книготерапія📗Підписатись

А ось і другу порцію відео на вихідні привезли (перша тут) ⬇️Василь Шкляр й історичний роман як бестселер українською: Рік Шершня, Маруся, Чорний Ворон, Троща."Зустріч з читачами на фестивалі Книжкова Країна, модератока: Юлія Галушка, телеведуча, журналістка. Український письменник, громадський діяч, батько українського бестселера. Лауреат Шевченківської та багатьох інших літературних премій, автор широко відомих романів." Чому нам НЕОБХІДНО читати? Як література допомагає зрозуміти один одного і рятує демократію"Чи справді читання книжок робить нас розумнішими? Навіщо читати художню літературу, якщо будь-яку інформацію можна знайти за кілька секунд, а короткий переказ книги може зробити ChatGPT, Gemini чи інший штучний інтелект?" Книжковий клуб Litosvita – Анка Вознюк"29 травня 2026 року обговорювали роман Анки Вознюк «Шмуль і Марта»." Марлон Джеймс «Темна зірка»: правди, влади, оповідачі і монстри "Карколомний сюжет, філігранна стилістика тексту, химерний і нахабний оповідач, фантасмагоричні істоти, оповідки різної правдивості та навіть піт сідниць. У новому ютуб-випуску говоримо про фентезі-трилогію «Темна зірка» Марлона Джеймса, ямайського письменника, лауреата Букерівської премії." Світовий успіх українських ілюстрацій і книжок | АҐРАФКА | ТРЕНДСЕТЕРИ"У новому випуску подкасту «Трендсетери» говоримо з Романою Романишин та Андрієм Лесівим (творча майстерня «Аґрафка»), чиї книжки й ілюстрації здобули визнання у світі." Про сторітелінг з Тарасом Прохаськом"У цьому епізоді подкасту Тарас Прохасько розмірковує про природу сторітелінгу, пам'яті та оповідання як способу впорядкувати досвід. Розмова торкається того, як народжуються історії, чому деталі часто важливіші за сюжет і як мовчання та забування можуть творити текст." Як я і казала, відео багато. І ця тенденція не може не радувати ❤️#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні день народження Анни Франк — дівчинки, чий щоденник став одним із найвідоміших документів ХХ століття. Кілька цікавих фактів про неї:▫️ Анна Франк народилася 12 червня 1929 року у Франкфурті-на-Майні в Німеччині.▫️ У 1933 році, після приходу нацистів до влади, її родина переїхала до Амстердама, сподіваючись уникнути переслідувань.▫️ Свій знаменитий щоденник Анна отримала на 13-й день народження — 12 червня 1942 року. Вона називала його «Кітті» й писала до нього як до подруги.▫️ Лише за кілька тижнів після дня народження родина Франків була змушена переховуватися в в таємному притулку (відомому як «Схов» або Achterhuis) в Амстердамі.▫️ Анна мріяла стати письменницею або журналісткою. Коли почула по радіо заклик зберігати свідчення про війну, почала переписувати свій щоденник для майбутньої публікації.▫️ Записи охоплюють період від червня 1942 року до серпня 1944 року, коли схованку викрили.▫️ Із усієї родини війну пережив лише батько Анни — Отто Франк. Саме він виконав мрію доньки й опублікував щоденник у 1947 році.▫️ «Щоденник Анни Франк» перекладений десятками мов і входить до шкільних програм у багатьох країнах світу.▫️ Анні було лише 15 років. Вона померла в концтаборі Берген-Бельзен за кілька місяців до закінчення Другої світової війни.Читали «Щоденник Анни Франк»?Книготерапія📗Підписатись

Один корисний ресурс підказав, що сьогодні день народження Ясунарі Кавабати — першого японського письменника, який отримав Нобелівську премію з літератури. Вперше чую про цього письменника ☺️, але все одно вирішила знайти кілька цікавих фактів:▫️ Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 року в Осаці.▫️ Майбутній письменник рано осиротів. До 15 років він втратив батьків, бабусю, дідуся та єдину сестру. Дослідники вважають, що саме цей досвід самотності вплинув на особливу меланхолійність його творів.▫️ У 1968 році Кавабата став першим японським лауреатом Нобелівської премії з літератури. У Шведській академії відзначили його здатність передавати «сутність японської душі».▫️ Письменник захоплювався традиційними японськими мистецтвами — чайною церемонією, каліграфією, поезією та театром. Ці мотиви часто з'являються в його книгах.▫️ Одним із найвідоміших творів Кавабати є роман «Країна снігу», який багато критиків називають шедевром японської літератури ХХ століття.▫️ Також читачам добре відомі його романи «Тисяча журавлів», «Стогін гори», «Давня столиця» та «Сплячі красуні».▫️ Кавабата був наставником іншого знаменитого японського письменника — Юкіо Місіми.▫️ Його стиль називають «літературою натяку». Автор рідко пояснює почуття героїв прямо, залишаючи простір для роздумів читача.▫️ У своїй Нобелівській лекції письменник говорив про красу, природу та духовні традиції Японії, а не про власні заслуги.▫️ Твори Кавабати перекладені десятками мов світу й досі залишаються одними з найвідоміших зразків японської класики ХХ століття.А ви читали Ясунарі Кавабату? Або хоча б чули про нього?Книготерапія📗Підписатись

Закінчую з подіями з Арсеналу важливою темою «Не героїзувати, а пояснювати: як говорити з молоддю про війну та її роль у війську».І ось деякі думки:✔️Підлітковий протест — нормальна частина дорослішання. Молоді люди шукають власну ідентичність, прагнуть самовираження й не завжди готові беззастережно приймати позицію дорослих. Тому заборони часто не працюють, а іноді навіть викликають ще більший інтерес до того, що забороняють. Натомість важливо показувати приклади людей, з якими хочеться себе асоціювати, і говорити чесно про реальність.✔️Сучасна війна — це не лише фронт. Це також технології, аналітика, дрони, інновації. І багато молодих людей можуть знайти себе саме в цих сферах.✔️ Велику роль відіграє родина. Розмови важливі, але ще важливіший особистий приклад дорослих. Патріотизм не обов'язково має виглядати пафосно. Часто він проявляється через реальні історії конкретних людей, які роблять щось для країни.✔️57% українців ніколи не спілкувалися з військовими. Можливо, тому одним із головних викликів сьогодні є брак живого контакту між цивільними та військовими. Особисті розмови часто дають більше розуміння, ніж десятки інформаційних кампаній.✔️ Молодь не живе в інформаційному вакуумі. На неї впливають соцмережі, блогери, друзі, онлайн-спільноти. Тому варто не лише критикувати чужий контент, а й створювати якісний свій. ✔️Контент для молоді не працює за принципом «зараз ми вас виховаємо». Книжки, комікси, мальописи, музика та історії можуть бути значно ефективнішими за лекції та моралізаторство. Підлітки швидко відчувають фальш, але добре реагують на щирість, гумор і можливість робити власні висновки.✔️ Книги, написані для підлітків або про їхній досвід під час війни, дають можливість прожити складні емоції, поставити важливі запитання й знайти власні відповіді. Не випадково читання часто стає безпечним простором для осмислення того, що відбувається навколо.Мабуть, головне завдання сьогодні — не виховувати, а будувати містки. Між поколіннями, між цивільними та військовими, між різними досвідами та поглядами.Книготерапія📗Підписатись