Ейдос

UX, який змушує мене кричати #3, 4, 5🤌 Коли Dark Mode — це насправді просто режим низької контрастності. Сірий текст на трохи темнішому сірому фоні. Що робить UI нечитабельним.Якщо вашому темному режиму потрібен ліхтарик, тоді варто повернутися на темну сторону сили! 😀Або🤌 Вікна, що запитують про відгуки… Миттєво!Я щойно зареєструвався. Нічого не натискав. І раптом: «Як ви оцінюєте свій досвід?»Та я ще не знаю, шановний! Дайте мені спочатку отримати цей досвід.Або 🤌 Модальні вікна з єдиним невидимим виходом.Немає кнопки «X». Вона ховається, наче знайомий, що винен тобі багато гроші. Немає кнопки «Закрити». Немає можливості закрити вікно, клацнувши за його межами. Це не модальне вікно! Це ситуація зі мною в заручниках!💥 Історія насправді розгорнулася шалена! Я вів таку рубрику в Notes (аналог стрічки на X) на Substack. Зрештою, дійшло до кількох десятків таких записів і я подумав… А чому б не зробити щось більш цілісне та ще й гарно оформлене? Так народився невеличкий посібник — UX Scream Sheet: 100 UX Sins That Make Your Users Scream зі збіркою найпоширеніших помилок та темних паттернів в UX дизайні, з посиланнями на джерела, що пояснюють, чому це погано і як їх уникати.Радо шерю цей файл із вами та користуючися нагодою, запрошую вас підписатися на Eidos Design на Substack, бо там уже купа різного контенту й не тільки від мене, а й від інших авторів і проект переростати в справжнє цифрове видання для дизайнерів.

#хвилинкадизайнераДосі рецензії на мою книгу були короткими статтями про те, яка вона чудова, і, можливо, одним реченням пояснювали, чому її варто прочитати. Це перша цілісна, розгорнута і чесна рецензія. Ось мій особистий хайлайт:"The greatest teacher in life is failure, and Vadym Grin gamely offers up his own wins and losses for us to learn from in a frank and helpful manner. At first, I felt like Grin's prose was almost too friendly, trying too hard to appeal to newcomers. But this amicable approach (take a shot every a "virtual hug" or a "warm and fuzzy feeling" is mentioned) works well in a book that serves as a mentor."Ні, я не намагався догодити читачеві за будь-яку ціну. Я просто пам’ятав усіх своїх викладачів, які не були захоплені своєю професією. Їхні заняття були нудними, і я міг думати лише про те, як не заснути. Замість того щоб використовувати суто науковий, повчальний тон, я вирішив писати у формі розмови. Переконаний, що такий підхід допомагає матеріалу краще запам’ятатися.P.S. Нова, сучасна обкладинка вже на підході! 😊А замовити книжку можна тут.

#хвилинкадизайнераЦей час настав — accessibility остаточно більше не є чимось nice to have, тепер це must have в усіх цифрових інтерфейсах.З 28 червня 2025 року (історія чомусь дуже любить день мого народження) в ЄС набув чинності European Accessibility Act — законодавство, яке зобов’язує забезпечувати цифрову доступність для користувачів. Мова йде про будь-які цифрові продукти: від сайтів і застосунків на смартфонах і телевізорах, але також і про банкомати та термінали, автомати купівлі квитків і сенсорні інтерфейси побутової техніки.І порушення — це не просто «ой ой, не працює», а реальні штрафи, втрачений ринок і юридична відповідальність.Дизайн стає юридичною категорією. Основні принципи доступності (WCAG 2.1 AA):– Контраст тексту ≥ 4.5:1– Alt-тексти, пояснювальні підказки– Повна клавіатурна навігація– Видимий фокус, skip to content, послідовна навігація, помітні помилки — контроль у користувача – Сумісність зі скрінрідерамиНа що звернути увагу дизайнеру:🎨 Контрастність кольорівЗа стандартом WCAG 2.1 AA🔗 Зрозумілі посиланняЖодних “натисніть тут”. Текст посилання має комунікувати дію.🧱 Ієрархія заголовківЛогічна структура (як в дизайні, так і в коді) важливіша за зовнішній вигляд (наприклад, h1 може бути лише 1 на сторінці). 🔒 Клавіатурна навігаціяУсі кнопки мають чіткий стан фокусу. 📖 Сумісність зі скрінрідеромСемантика, aria-labels. 🎥 Альтернативи до відеоСубтитри, транскрипти.В цьому контексті мені пригадуються вебсайти авіакомпаній — найогидніші користувацькі досвіди з усіх мені відомих 😁 Особливо, звісно, лоукости типу Ryanair, EasyJet, Wizzair, які не цураються темних патернів, на кожному кроці намагаються продати щось ще та максимально ускладнюють купівлю квитків у сподіваннях на користувацькі помилки.Для первинного контексту та розуміння чому доступність настільки важлива для бізнесів раджу глянути цей виступ — Piccia Neri: The EAA is coming to bite you in the Arse І якщо ви досі не встигли набути експертності по доступності та розуміння WCAG — не зволікайте. Беріть курси, консультації та хутчіше закрийте для себе всі питання на тему.

#хвилинкадизайнераДнями одна моя менті (Даріє, якщо ти читаєш це, черкни щось у коментарях для підтвердження історії 😄), знайшла роботу своєї мрії. Ну, добре, про мрію ми ще не знаємо, але нову роботу точно знайшла!І для мене це справжнє свято. Бо саме успішне працевлаштування — це головна метрика ефективності моєї менторської роботи з дизайнерами.Зазвичай усе починається з простого запиту: «Що не так із моїм портфоліо та CV?».Але йде все трохи глибше. Ми не тільки разом аналізуємо кейси, виправляємо слабкі та підсилюємо важливі місця, але і пропрацьовуємо комунікативні навички, тренуємо проходження інтервью і додаємо впевненості, розширюємо розуміння ринку, ролей і загального впливу дизайну.🎯 А тепер — гарна новина!Я запустив невеликий, але важливий проєкт, який є частиною ком’юніті Eidos Design на Substack. Робоча назва — Eidos Doctor і це безплатна ініціатива для підписників, які активно шукають роботу та яким потрібна допомога з підготовкою портфоліо, резюме та інтерв’ю.Умова лише одна: бути підписаним на мій Substack Eidos Design. Цей проект уже переріс у справжній цифровий журнал про дизайн, зі своїми особливими категоріями та графічним оформленням. Маємо щомісячну розсилку з порадами, натхненням і практичними кейсами для дизайнерів. Статті на різноманітні теми, що спрямовані на розвиток навичок. Туторіали та есе, що спонукають до роздумів і нових стратегій у розвитку кар'єри. А тепер підписники отримують ще й додаткові можливості для бусту кар'єри через Eidos Doctor.Моя амбітна мета — 1000 підписників до кінця року на Substack. І кожна підписка насправді дуже важлива. Тож я дякую вам наперед за рішення доєднатися до спільноти й чекатиму на ваші запити 🙌

#хвилинкадизайнераПрочитав одну до біса банальну фразу, але зачепило: Minimum Viable Product ≠ Minimum Lovable Product.З робочого, хоч і давно минулого:Якось моя команда запустила MVP нової фічі в застосунку. І була вона достобіса епічною! Нашою метою була насамперед швидкість — запустити, аби все перевірити й далі будувати на тому фундаменті. Купа технічних нюансів, які треба було погодити, купа обертів навколо стейкхолдерів.Щось і якось зробили. Доволі швидко, навіть якісно. Спочатку показники давали нам змогу оголосити про невелику перемогу. Аж раптом стався справжній обвал по різних метриках!Цікаво, що ми робили тести й у кількох випадках були відгуки на кшталт: «Ну, так, воно працює, але якось не так гладко і приємно, як у ваших конкурентів». Але хто ж звертатиме увагу на такі абстрактні зауваги, які не можна виміряти?Long story short: щось просто життєздатне, за що завжди топить бізнес, майже ніколи не є привабливими. Привабливими є щось здорове, красиве, продумане, навіть, витончене. У таке можна закохатися!Ми, звісно, потім усе відкотили 😀 Й бізнес такий: «Ну, а тепер, дизайнери, вам зелене світло, додайте до цього ще і трошки любові». Робили ми це дуже довго. Зі ще більшою кількістю обертів та кульбітів. Зробили. Я не знаю, скільки витратили… Але, думаю, що зрештою заробили куди більше. Впевнений, що рано чи пізно, ця стратегія з MVP відійде в минуле. Цифровий світ і так уже перенасичений «життєздатним».

#хвилинкадизайнераПро glassmorphism і те, наскільки він жахливий якось в наступному пості... А поки що до хороших новин! 😁Передача дизайн-макетів у розробку — це, здається, одне з найстаріших проклять нашої професії. Наче все й красиво, але коли доходить до реалізації, то починається нескінченне: «А який тут відступ?», «А це кнопка чи просто текст?», «А де ця версія, бо в мене відкрилася інша…» тощо.Цю проблему намагалися вирішити ще Avocode, Zeplin, Abstract і всі ми давно розуміли: розробникам потрібен контекст, а не просто картинки з нотатками. Figma запровадила Dev Mode, який трохи полегшив життя. Але справжньої магії досі не ставалося. Усі ті питання залишалися актуальними.Донедавна.Figma анонсувала Dev Mode MCP — і це реально game-changer.Тепер такі інструменти, як Microsoft Copilot чи Cursor, зможуть «читати» Figma-файли майже як розробник, тільки в рази швидше, уважніше і, що важливо, у контексті всієї інфраструктури.Це не просто ще один експортер макетів. Це інтеграція штучного інтелекту в саму Figma на рівні структур, стилів, токенів і компонентів.Інакше кажучи: дизайн і код починають розмовляти однією мовою — без перекладачів у нашому з вами вигляді.Що таке Dev Mode MCP?🔹 Розуміє вашу дизайн-систему, всю інфраструктуру проекта, а не лише окремі екрани.🔹 Дає змогу ШІ-асистентам зчитувати структуру та логіку макета.🔹 Дає змогу автоматично витягувати токени, стилі, значення, логіку.🔹І потенційно зменшує кількість погоджень між дизайнером і розробником до… нуля?Що це означає для нас?Що доба «ось тут піксель поправ» минає. Розмови в стилі «пояснити розробнику, що ти мав на увазі» скоро стануть частиною історії. І наша роль продовжує стрімко змінюватися.

#хвилинкадизайнераЯ добре пам’ятаю будівлю моєї старої школи — місце, просякнуте радянською спадщиною, де я провів багато років, як на каторзі. Я пам’ятаю запилене футбольне поле біля мого будинку, де ганяв м’яча, поки сонце не опускалося нижче дахів. Запах свіжого хліба з пекарні недалеко від дому та вечірнє світло на бульварі Шевченка, де ми тусувалися з друзями. Усе це закарбувалося в пам’яті в найдрібніших деталях.А ще я пам’ятаю клацання-шипіння мого старого комп’ютера, що завантажувався, комфорт зелених пагорбів Windows XP, хвилювання від нового повідомлення в ICQ (прости господи) і ту знакову фразу, що безвідмовно підіймала настрій: EA Sports. It's in a game!, коли я запускав нову FIFA.Фізичний простір формує наші спогади, але оскільки наші життя суттєво перейшли в онлайн, чи усвідомлюємо ми, як дизайнери, як наші цифрові продукти впливають на людей емоційно, на життя і тепер уже навіть на спогади?У чудово написаній статті для Eidos Design мій колега і співавтор досліджує цю ідею з глибиною і цікавістю. Він запитує: «Чи можуть цифрові простори закарбуватися в нашій свідомості так само як і реальні місця»?Дуже раджу до читання! І, будь ласка, полайкате та підпишіться, якщо сподобається! ☺️Чи викликав у вас коли-небудь цифровий досвід почуття ностальгії? І чи ті зелені піксельні пагорби все ще змушують ваше серце прискорено битися?

​​#хвилинкадизайнераMaybe it’s just me, як то кажуть, але в нашому інфопросторі я досі нічого не чув про новий проект Banda — Geneva Moscow Convention. Натомість я випадково наштовхнувся на цю інформацію на Creative Review.Отже, Banda представила альтернативну версію Женевських конвенцій — «Московські конвенції». Ця робота фіксує та висвітлює всі ті порушення міжнародного права, що чинить московія. За допомогою потужних візуальних засобів, аналізу документів і виваженого контенту, Банда трансформувала банальні юридичні положення в переконливі візуальні та текстові меседжі, що мають на меті привернути увагу світової спільноти до московської агресії, варварства та беззаконня. Як вони самі зазначили: «Допомогти побачити реальність». Фізичні копії «Московських конвенцій» мають бути передані політичним лідерам і послам різних країн. Banda сподівається, що використовуючи мову міжнародного права, заразом із сильним візуальним дизайном, зможе достукатися до представників ООН і комісарів із прав людини.І знаєте, можна бути скільки завгодно песимістами, але та сама жорстока реальність нас із вами навчила, що й донати можуть бути ефективні, й що суспільний та медійний тиск таки реально допомагають здобути леопарди, ф-16 тощо. Тож чому б цьому проекту не вплинути на думки певних людей? Цілком може бути.

​​Поділюся з вами роздумами, які мають дуже опосередкований стосунок до дизайну.Місяць тому я мав честь презентувати свою дитячу книжку «Пригоди дракона Вогника», яка нещодавно вийшла в Україні, на ярмарку дитячої книги в Болоньї в Італії. Ця подія принесла мені радість довгоочікуваної розвіртуалізації з чудовими, неймовірно талановитими колегами з літературного кола. А ще — важливий інсайт.Вже майже десять років я живу серед вестернів. І одна з речей, до яких, напевно, ніколи не звикну — це їхня швидкість життя. Занадто повільна. Надто безпечна.Що й казати, коли в європейців досі очі на лоба лізуть від нашої «Дії» та «Нової Пошти»! А я вже почав миритися зі своєю «неадекватністю» — з тим, як нетерпляче чекаю на відповіді, як хочеться швидко щось почати й довести до кінця. Закрити гештальт. І рухатися далі.І ось у Болоньї я випадково потрапив на виступ колег дизайнерів із Telegraf.design та Юлії Козловець, координаторки «Книжкового Арсеналу». Їхня дискусія була присвячена українському локальному дизайну. Але зачепило мене дещо сказане зовсім не про дизайн. Пані Юлія сказала наступне: «У нашій країні — війна. Ми повернемося додому й маємо поспішати жити. Маємо якомога швидше робити своє. Бо ніхто з нас не знає, скільки часу нам відведено».І я подумав: «Ні, це не просто реакція на війну. Адже ми й до війни жили й працювали так. Це наш внутрішній поклик жити швидше, глибше, на повну. І це — важлива частина української ідентичності».Мені думається, що українцям властиве чітке та ясне розуміння: час — це розкіш. Ми працюємо швидко, якісно й в нас вирує пристрасть і спрага до результатів нашої життєдіяльності.P.S. Єдине фото, яке я встиг зробити, гуляючи містом 😄 Місце надзвичайно красиве! І вайб, як то кажуть, вайбив.

​​#хвилинкадизайнераThis changes everything.Я не буду зайвий раз переповідати, які нові продукти запустила Figma вчора, адже впевнений, ви це все знаєте й без мене. А як раптом ні, то в цьому відео короткий recap.Проте деякими думками я хочу поділитися з вами й буду радий почути ваші у коментарях.Отже, перше, що важливо зрозуміти — Figma тепер є цілою та великою екосистемою для створення цифрових рішень, а не окремим набором кількох інструментів для дизайнерів. Безсумнівно, це результат бізнес перегонів і спроби викинути з них Framer, WebFlow та інших. І ця спроба буде вдалою, якщо Figma швидко впорається із якістю коду, який вона тепер вміє генерувати. На цю саму мить, це більше нагадує ті перші візуальні редактори сайтів 10-річної давнини. Для прикладу. Наразі весь текст на сайтах, зроблених у Figma Sites самими ж розробниками — це один і той самий body текст із різними стилями. Тобто немає h1, h2, h3 і це не годиться абсолютно, бо це не тільки важливо для SEO, але і для AI інструментів, які сканують сайти також. Далі, якщо просто подивитися код тих сайтів, то можна побачити компоненти, які запхнені в 5-8 divах. Це створює величезне накопичення зайвого коду, робить сайт куди важчим, ніж він має бути. На кінець, купа багів із нестабільним layout-ом, де все стрибає, а прості мікроінтерації типу ховерів, просто не працюють. Але це не скепсис. Навпаки, я переконаний, що зі своїми ресурсами та прагненнями, Figma доведе все до того омріяного ними моменту, коли користувачі Framer та Webflow зроблять вибір на користь саме Figma. Але для цього потрібен час і багато роботи.А тепер про головне — створення такої екосистеми, у якій дизайнер може сам зробити дизайн, протестити та завайб-кодити продукт, відчиняє двері до наступної епохи. І саме тому вчорашня презентація надала мені ті самі емоції, що бентежили колись на презентаціях нових девайсів Apple.До цього часу дизайнери дизайнили, розробники розроблювали, а менеджери менеджерили. Нова ж епоха, про яку йдеться, це про поєднання експертностей і про можливості створювати цілі продукти соло. Ще пару років тому, я казав початківцям дизайнерам: «Не треба паритися про код, варто розуміти лише базові принципи, а зосередитися на дизайні». Не так давно я цю думку змінив. З приходом AI стало зрозуміло, що тепер одна людина (незалежно від попереднього досвіду в діджиталі) може зробити все. І ринок реагує миттєво. Компанії більше вже не шукають дизайнерів. Вони шукають спеціалістів із вирішення бізнес-завдань, які вміють у дизайн. А це змінює всю кон’юктуру нашої роботи. А з усіма оновленнями Figma, ми тепер маємо інструментарій для такої всеохопної роботи.І я впевнений, що відтепер ми будемо бачити дедалі менше UX/UI/Product дизайнерів, а також і суто frontend розробників. Ці ролі зрештою об’єднаються в одній спеціальності. Це новий технологічний світ, не просто з новими інструментами — а нова філософія створення продуктів. Це час для тих, хто готовий розширювати свої горизонти й виходити за межі «дизайну заради дизайну».Світ змінився, і наші ролі змінюються разом із ним. І це не виклик — це фантастична можливість. Можливість бути автором цілого, а не тільки частини.