Ейдос

#хвилинкадизайнераПрочитав одну до біса банальну фразу, але зачепило: Minimum Viable Product ≠ Minimum Lovable Product.З робочого, хоч і давно минулого:Якось моя команда запустила MVP нової фічі в застосунку. І була вона достобіса епічною! Нашою метою була насамперед швидкість — запустити, аби все перевірити й далі будувати на тому фундаменті. Купа технічних нюансів, які треба було погодити, купа обертів навколо стейкхолдерів.Щось і якось зробили. Доволі швидко, навіть якісно. Спочатку показники давали нам змогу оголосити про невелику перемогу. Аж раптом стався справжній обвал по різних метриках!Цікаво, що ми робили тести й у кількох випадках були відгуки на кшталт: «Ну, так, воно працює, але якось не так гладко і приємно, як у ваших конкурентів». Але хто ж звертатиме увагу на такі абстрактні зауваги, які не можна виміряти?Long story short: щось просто життєздатне, за що завжди топить бізнес, майже ніколи не є привабливими. Привабливими є щось здорове, красиве, продумане, навіть, витончене. У таке можна закохатися!Ми, звісно, потім усе відкотили 😀 Й бізнес такий: «Ну, а тепер, дизайнери, вам зелене світло, додайте до цього ще і трошки любові». Робили ми це дуже довго. Зі ще більшою кількістю обертів та кульбітів. Зробили. Я не знаю, скільки витратили… Але, думаю, що зрештою заробили куди більше. Впевнений, що рано чи пізно, ця стратегія з MVP відійде в минуле. Цифровий світ і так уже перенасичений «життєздатним».

#хвилинкадизайнераПро glassmorphism і те, наскільки він жахливий якось в наступному пості... А поки що до хороших новин! 😁Передача дизайн-макетів у розробку — це, здається, одне з найстаріших проклять нашої професії. Наче все й красиво, але коли доходить до реалізації, то починається нескінченне: «А який тут відступ?», «А це кнопка чи просто текст?», «А де ця версія, бо в мене відкрилася інша…» тощо.Цю проблему намагалися вирішити ще Avocode, Zeplin, Abstract і всі ми давно розуміли: розробникам потрібен контекст, а не просто картинки з нотатками. Figma запровадила Dev Mode, який трохи полегшив життя. Але справжньої магії досі не ставалося. Усі ті питання залишалися актуальними.Донедавна.Figma анонсувала Dev Mode MCP — і це реально game-changer.Тепер такі інструменти, як Microsoft Copilot чи Cursor, зможуть «читати» Figma-файли майже як розробник, тільки в рази швидше, уважніше і, що важливо, у контексті всієї інфраструктури.Це не просто ще один експортер макетів. Це інтеграція штучного інтелекту в саму Figma на рівні структур, стилів, токенів і компонентів.Інакше кажучи: дизайн і код починають розмовляти однією мовою — без перекладачів у нашому з вами вигляді.Що таке Dev Mode MCP?🔹 Розуміє вашу дизайн-систему, всю інфраструктуру проекта, а не лише окремі екрани.🔹 Дає змогу ШІ-асистентам зчитувати структуру та логіку макета.🔹 Дає змогу автоматично витягувати токени, стилі, значення, логіку.🔹І потенційно зменшує кількість погоджень між дизайнером і розробником до… нуля?Що це означає для нас?Що доба «ось тут піксель поправ» минає. Розмови в стилі «пояснити розробнику, що ти мав на увазі» скоро стануть частиною історії. І наша роль продовжує стрімко змінюватися.

#хвилинкадизайнераЯ добре пам’ятаю будівлю моєї старої школи — місце, просякнуте радянською спадщиною, де я провів багато років, як на каторзі. Я пам’ятаю запилене футбольне поле біля мого будинку, де ганяв м’яча, поки сонце не опускалося нижче дахів. Запах свіжого хліба з пекарні недалеко від дому та вечірнє світло на бульварі Шевченка, де ми тусувалися з друзями. Усе це закарбувалося в пам’яті в найдрібніших деталях.А ще я пам’ятаю клацання-шипіння мого старого комп’ютера, що завантажувався, комфорт зелених пагорбів Windows XP, хвилювання від нового повідомлення в ICQ (прости господи) і ту знакову фразу, що безвідмовно підіймала настрій: EA Sports. It's in a game!, коли я запускав нову FIFA.Фізичний простір формує наші спогади, але оскільки наші життя суттєво перейшли в онлайн, чи усвідомлюємо ми, як дизайнери, як наші цифрові продукти впливають на людей емоційно, на життя і тепер уже навіть на спогади?У чудово написаній статті для Eidos Design мій колега і співавтор досліджує цю ідею з глибиною і цікавістю. Він запитує: «Чи можуть цифрові простори закарбуватися в нашій свідомості так само як і реальні місця»?Дуже раджу до читання! І, будь ласка, полайкате та підпишіться, якщо сподобається! ☺️Чи викликав у вас коли-небудь цифровий досвід почуття ностальгії? І чи ті зелені піксельні пагорби все ще змушують ваше серце прискорено битися?

​​#хвилинкадизайнераMaybe it’s just me, як то кажуть, але в нашому інфопросторі я досі нічого не чув про новий проект Banda — Geneva Moscow Convention. Натомість я випадково наштовхнувся на цю інформацію на Creative Review.Отже, Banda представила альтернативну версію Женевських конвенцій — «Московські конвенції». Ця робота фіксує та висвітлює всі ті порушення міжнародного права, що чинить московія. За допомогою потужних візуальних засобів, аналізу документів і виваженого контенту, Банда трансформувала банальні юридичні положення в переконливі візуальні та текстові меседжі, що мають на меті привернути увагу світової спільноти до московської агресії, варварства та беззаконня. Як вони самі зазначили: «Допомогти побачити реальність». Фізичні копії «Московських конвенцій» мають бути передані політичним лідерам і послам різних країн. Banda сподівається, що використовуючи мову міжнародного права, заразом із сильним візуальним дизайном, зможе достукатися до представників ООН і комісарів із прав людини.І знаєте, можна бути скільки завгодно песимістами, але та сама жорстока реальність нас із вами навчила, що й донати можуть бути ефективні, й що суспільний та медійний тиск таки реально допомагають здобути леопарди, ф-16 тощо. Тож чому б цьому проекту не вплинути на думки певних людей? Цілком може бути.

​​Поділюся з вами роздумами, які мають дуже опосередкований стосунок до дизайну.Місяць тому я мав честь презентувати свою дитячу книжку «Пригоди дракона Вогника», яка нещодавно вийшла в Україні, на ярмарку дитячої книги в Болоньї в Італії. Ця подія принесла мені радість довгоочікуваної розвіртуалізації з чудовими, неймовірно талановитими колегами з літературного кола. А ще — важливий інсайт.Вже майже десять років я живу серед вестернів. І одна з речей, до яких, напевно, ніколи не звикну — це їхня швидкість життя. Занадто повільна. Надто безпечна.Що й казати, коли в європейців досі очі на лоба лізуть від нашої «Дії» та «Нової Пошти»! А я вже почав миритися зі своєю «неадекватністю» — з тим, як нетерпляче чекаю на відповіді, як хочеться швидко щось почати й довести до кінця. Закрити гештальт. І рухатися далі.І ось у Болоньї я випадково потрапив на виступ колег дизайнерів із Telegraf.design та Юлії Козловець, координаторки «Книжкового Арсеналу». Їхня дискусія була присвячена українському локальному дизайну. Але зачепило мене дещо сказане зовсім не про дизайн. Пані Юлія сказала наступне: «У нашій країні — війна. Ми повернемося додому й маємо поспішати жити. Маємо якомога швидше робити своє. Бо ніхто з нас не знає, скільки часу нам відведено».І я подумав: «Ні, це не просто реакція на війну. Адже ми й до війни жили й працювали так. Це наш внутрішній поклик жити швидше, глибше, на повну. І це — важлива частина української ідентичності».Мені думається, що українцям властиве чітке та ясне розуміння: час — це розкіш. Ми працюємо швидко, якісно й в нас вирує пристрасть і спрага до результатів нашої життєдіяльності.P.S. Єдине фото, яке я встиг зробити, гуляючи містом 😄 Місце надзвичайно красиве! І вайб, як то кажуть, вайбив.

​​#хвилинкадизайнераThis changes everything.Я не буду зайвий раз переповідати, які нові продукти запустила Figma вчора, адже впевнений, ви це все знаєте й без мене. А як раптом ні, то в цьому відео короткий recap.Проте деякими думками я хочу поділитися з вами й буду радий почути ваші у коментарях.Отже, перше, що важливо зрозуміти — Figma тепер є цілою та великою екосистемою для створення цифрових рішень, а не окремим набором кількох інструментів для дизайнерів. Безсумнівно, це результат бізнес перегонів і спроби викинути з них Framer, WebFlow та інших. І ця спроба буде вдалою, якщо Figma швидко впорається із якістю коду, який вона тепер вміє генерувати. На цю саму мить, це більше нагадує ті перші візуальні редактори сайтів 10-річної давнини. Для прикладу. Наразі весь текст на сайтах, зроблених у Figma Sites самими ж розробниками — це один і той самий body текст із різними стилями. Тобто немає h1, h2, h3 і це не годиться абсолютно, бо це не тільки важливо для SEO, але і для AI інструментів, які сканують сайти також. Далі, якщо просто подивитися код тих сайтів, то можна побачити компоненти, які запхнені в 5-8 divах. Це створює величезне накопичення зайвого коду, робить сайт куди важчим, ніж він має бути. На кінець, купа багів із нестабільним layout-ом, де все стрибає, а прості мікроінтерації типу ховерів, просто не працюють. Але це не скепсис. Навпаки, я переконаний, що зі своїми ресурсами та прагненнями, Figma доведе все до того омріяного ними моменту, коли користувачі Framer та Webflow зроблять вибір на користь саме Figma. Але для цього потрібен час і багато роботи.А тепер про головне — створення такої екосистеми, у якій дизайнер може сам зробити дизайн, протестити та завайб-кодити продукт, відчиняє двері до наступної епохи. І саме тому вчорашня презентація надала мені ті самі емоції, що бентежили колись на презентаціях нових девайсів Apple.До цього часу дизайнери дизайнили, розробники розроблювали, а менеджери менеджерили. Нова ж епоха, про яку йдеться, це про поєднання експертностей і про можливості створювати цілі продукти соло. Ще пару років тому, я казав початківцям дизайнерам: «Не треба паритися про код, варто розуміти лише базові принципи, а зосередитися на дизайні». Не так давно я цю думку змінив. З приходом AI стало зрозуміло, що тепер одна людина (незалежно від попереднього досвіду в діджиталі) може зробити все. І ринок реагує миттєво. Компанії більше вже не шукають дизайнерів. Вони шукають спеціалістів із вирішення бізнес-завдань, які вміють у дизайн. А це змінює всю кон’юктуру нашої роботи. А з усіма оновленнями Figma, ми тепер маємо інструментарій для такої всеохопної роботи.І я впевнений, що відтепер ми будемо бачити дедалі менше UX/UI/Product дизайнерів, а також і суто frontend розробників. Ці ролі зрештою об’єднаються в одній спеціальності. Це новий технологічний світ, не просто з новими інструментами — а нова філософія створення продуктів. Це час для тих, хто готовий розширювати свої горизонти й виходити за межі «дизайну заради дизайну».Світ змінився, і наші ролі змінюються разом із ним. І це не виклик — це фантастична можливість. Можливість бути автором цілого, а не тільки частини.

#хвилинкадизайнераPretty UI won’t get you hired anymore.Це не я придумав — це назва гарної статті від Mindaugas Petrutis, який розбудовує спільноту дизайнерів та інтерв’ює їх щодня (принаймні, він так заявляє) і який нещодавно описав справжній «вихід із матриці» одного з досвідчених спеціалістів.Ще 5 років тому цей дизайнер отримував стільки пропозицій роботи, що змушений був відмовляти. А тепер — тиша. Жодної відповіді на сотню поданих заявок. Чому?Бо правила гри змінились. І більше не працює портфоліо з гарними макетами й кейси в стилі «зробили редизайн — стало краще». Але це вже не нове і я писав про цю зміну неодноразово.Що мені насправді сподобалося в цій статті, це основна ідея — компанії більше не наймають «дизайнерів» як таких. Вони шукають вирішувачів бізнес-проблем, які ще й уміють дизайнити.Це означає:✔ Портфоліо має демонструвати не просто «новий досвід користувача», а показати, як він вплинув на метрики.✔ Показати не лише креатив, а усі обмеження, що були на шляху та складні компроміси, технічні виклики.✔ Розповідати історії не в стилі, як ти все зробив «за гайдом», дизайн-мисленням тощо, а як ти справлявся, коли команда скоротилася вдвічі.У тексті багато відвертостей, які змушують замислитися:— Чи говоримо ми мовою бізнесу, чи ховаємось за процесами?— Чи ми, бува, не ідеалізуємо дизайн настільки, що втрачаємо зв’язок із реальністю?— І найголовніше: чи чесно ми говоримо про свої факапи й реальні труднощі?Автор закликає переосмислити не лише портфоліо, а й себе як фахівця.💬 Мій улюблений момент:«Ми говоримо про user-centered design, але боїмося buisness-centered реальності».Ось посилання на статтю — варта вашої уваги та читання.

#хвилинкадизайнераПовернувшись із відпустки я трохи надолужую все, що встигло трапитися в індустрії за останні тижні. Й ось виявилося, що почалося репутаційне падіння всесвітньовідомого ресурсу для пошуку менторів у різних сферах технологічної індустрії — ADPList.Цьому «скандалу» послугував цей пост опублікований місяць тому. Відтоді й дотепер, різні відомі спеціалісти галузі, які пропонували свої консультаційні послуги через цю платформу, публікують пости із вираженням недовіри до засновника проекта Фелікса Лі, критикою щодо принципів діяльності платформи і зрештою видаляють свої облікові записи.Це не дивно, бо сьогодні ви можете побачити допис: ‘ADPList Mentor’, чи не в кожного другого дизайнера на LinkedIn. А насправді знайти ментора, який є досвідченим спеціалістом і водночас прагне не чергової ачівки у власному профілі, а допомогти розвинутися саме вам на власному професійному шляху — це неоціненний подарунок долі.Я не брав і не надавав послуги через ADPList, але їхня розсилка для мене була завжди доволі цікавою. Зокрема, вони роблять власний річний звіт із назвою The State of Design Tools (і я сам неодноразово брав участь у їхніх опитуваннях щодо використання різних інструментів) й останні роки мені завжди було цікаво спостерігати, як Sketch все падає, але так і не зникає з дизайнерських радарів остаточно, як якісь раптові інструменти набувають популярності (наприклад, таким був Protopie і пару років він набирав обертів, а потім раптом зник, бо швидше за все був убитий Figma та Framer), а цьогорічний звіт має ще й окрему категорію щодо AI інструментів.Дуже шкода, що репутація цього ресурсу тепер заплямована і схоже, що компанія не збирається робити жодних зустрічних заяв. Інтернет уже повниться пропозиціями щодо заміни ADPList, і я думаю, що ми стоїмо на порозі появи нових, сподіваюся, більш ефективних і прозорих платформ для пошуку ментора.

Товариство, вітаю! Нещодавно тут, у коментарях, у мене сталася невеличка розмова про тайм-менеджмент, яка почалася з приємного зауваження, що мені вдається встигати працювати над багатьма проектами водночас. І також пролунало питання: «Як у вас виходить поєднувати це все? Можливо, поділитися своїм тайм-менеджментом?». Зізнатися, я підвис на кілька днів. Усе думав, чи є в мене щось таке «секретне», щодо мого тайм-менеджменту й щось, чим варто поділитися. А потім я поїхав у відпустку й думав над цим ще більше. Спочатку я дійшов до висновку, що, швидше «ні» й що весь мій секрет полягає в тому, що я креветка, яка має шалену жопкоусидливість, а всі мої поради можуть стати навіть шкідливими, аніж корисними. Але в подальшій розмові мене запевнили, що це норм і що шкоди я не заподію.Тож зізнаюся: я абсолютно повернутий на темі керування часом та шліфуванні навичок балансування між завданнями, життям, різними ролями тощо.Цей обіцяний пост про тайм-менеджмент не вийшов коротким, тож я запрошую вас переходити за цим посиланням, але тільки якщо вам цікава ця тема, а також, якщо не боїтеся моїх потенційно шкідливих порад 😀

#хвилинкадизайнераТовариство, вітаю вас!Отже, цей час настав — моя книга Emotional Digital Design вже в повному доступі на сайті видавництва Manning. Дуже скоро вона з’явиться в друкованому форматі (але тільки в США), а також в електроному варіанти на Amazon. Але навіщо чекати, якщо її можна дістати прямо зараз?Не так давно я був гостем на подкасті Flying With Flutter з Алленом Ваймою. Це подкаст, який більше орієнтований (і це очевидно за назвою) на розробників і ми багато говорили про Material Design, Flutter і співпрацю дизайнерів із розробниками. Але на самому кінці мені надали змогу також «прорекламувати» книгу, тож я ділюся з вами посиланням із тайм-кодом, аби ви переглянули саме момент із відповіддю на питання: «Чому ця книжка вартує уваги?».На додачу зазначу, що над книжкою я працював майже 2 роки 🙃 Разом зі мною над нею працювала ціла армія людей. На сьогодні це найголовніша праця в моєму житті та дуже якісний продукт, яким я насправді пишаюся. А ще вона написана фаново, тож це обіцяю приємне читання!P.S. До слова, я вже поступово починаю працювати над художньою книжкою про дизайн ☺️ So stay tuned!