Ейдос

​​Вітаю вас, товариство! Рубрика #дизматзнову в етері.Раніше я завжди їздив у подорожі з фотокамерою. Брав її навіть на звичайні прогулянки. Шукав свою, ідеальну, омріяну камеру. І зрештою… Повністю переїхав на iPhone. 😅Та все одно продовжую краєм ока поглядати за ринком і чекати хоч якихось серйозних проривів. А їх, відверто кажучи, вже років десять як не було.Але днями випадково натрапив на справжній витвір дизайнерського мистецтва. Погляньте на Sigma BF — компактну фотокамеру з мінімалістичним і до біса гарним дизайном.Тут усе настільки чисто й лаконічно, що в мене аж подих перехоплює: чорний (чи білий) алюмінієвий корпус, чіткі лінії, жодного зайвого елементу, кожна деталь — на своєму місці. Текстура на передній частині — для надійного тримання, але навіть вона настільки делікатна й збалансована, що не порушує загальної чистоти форми.Якихось технологічних революцій в ній немає. Просто надійна, стильна камера з якісною начинкою, яка дає повний контроль, як у старших моделей, але без громіздкого корпусу та зайвих складнощів.Мені спало на думку, що ця камера має «чесний» вигляд.Функціональність і естетика в чистому вигляді.Але, звісно, як і будь-який витвір дизайнерського мистецтва, коштує це задоволення доволі дорого (від 2300€).Напишіть свої враження. 🔥 чи таке собі?

​​#хвилинкадизайнераІ до важливих новин.Тільки-но, здається, менеджери, розробники та інші представники техіндустрії почали розбиратися хто є хто в дизайні, і що таке product design, і що таке user experience, як днями Head of Product Experience в Duolinguo вийшов з-за пічки й оголосив таке: «Сьогодні в Duolingo ми перейменували функцію «UX» на «Product Experience». Duolingo — це компанія, орієнтована на продукт. Продукт визначає наш бізнес, культуру та пріоритети. Наша функція охоплює дизайнерів продукту, копірайтерів та дослідників. Ми спробували використовувати загальну назву «UX». Вона не прижилася. Це не було схоже на нас. Вона здавалася… Застарілою».Далі трохи вічних роздумів про UI/UX і нічого важливого...А потім з’явився пан Якоб Нільсен в коментах і промовив:«Якби ми повернулися на 30 років назад, я б погодився із цією назвою. Але зараз у нас є назва user experience, і ми витратили 30 років на просування цієї назви. Тому мені не подобається її змінювати».Product Experience vs User ExperienceI мені це лунає суголосно з політичними новинами, до речі, й із тим, як один помаранчевий нарцис ставить свою велику країну на рейки just business, nothing personal. Так і тут: досвід користувача, чи продукту?Друзі, що думаєте, яка позиція (назва) вам імпонує більше?

​​#хвилинкадизайнера100 років The New YorkerЦього місяця легендарному журналу The New Yorker виповнюється 100 років. Звісно, я не можу назвати себе постійним читачем, але є одна річ, яка для нас, дизайнерів, стоїть окремо від усього іншого — це обкладинки журналу.Обкладинки The New Yorker — це не просто ілюстрації чи красиві картинки. Вони стали дзеркалом епох, способом розповісти про події, іронізувати над ними чи критикувати. Їхній вплив виходить далеко за межі видавничої сфери.1️⃣ Ікони візуальної культури. Деякі ілюстрації, створені провідними художниками, стали символами своєї епохи.2️⃣ Сміливість. Обкладинки часто сміливо торкаються гострих тем: політики, війни, культури. Вони викликали діалог і дискусії й залишалися стильними й дотепними. Обкладинки журналу — це один із тих прикладів, коли дизайн має шалений вплив на суспільство.3️⃣ Еволюція дизайну. За ці 100 років змінилися технології, стиль і підходи до дизайну, але The New Yorker залишився вірним своїй традиції розповідати історії через зображення. Він став прикладом для інших брендів, як поєднувати стиль, ідею та сенс в одному макеті.І на цьому тлі поділюся кількома моїми улюбленими обкладинками. А ви поділіться своїми в коментах.

#хвилинкадизайнераСайти, зібрані в Notion, мають свій приємний ламповий вайб. Проте я вирішив, що я дозрів до чогось більшого ☺️Адже мій проект на Substack розвивається, наша з вами спільнота тут потроху зростає, незабаром виходить книжка (вже багато разів мною рекламована), зрештою, я роблю дизайн щодня, а також радо навчаю дизайнерів підвищувати власну ефективність, швидше лізти кар’єрною драбиною та відкривати нові горизонти в нашій справі. Я роблю доволі багато всього і все це об’єднано однією місією та вірою.Тож я оновив свій сайт! Вуу-хуу! 🎉Мова не йшла про черговий сайт дизайнера а ля резюме зі списком досягнень, а швидше про маніфест, який я тепер радо можу представити світу.Авжеж, я не міг прийти лише з хизуванням і без чогось насправді корисного! Тож заразом із цим оновленням я пропоную вам і новий допис — сьогодні говоримо про психологію в дизайні й розбираємо принципи, що використовує LinkedIn у своїх імейлах.Переходьте за посиланням, аби дізнатися як LinkedIn грає з нами в психологічні ігри через дизайн і контент.

#хвилинкадизайнераВітаю вас, товариство! Днями до мене звернулася дизайнерка, яка нещодавно переїхала з України до Берліна. Вона розповіла, що за пару місяців пошуку роботи відправила вже 30 резюме, але жодного результату. Лише кілька автоматичних листів із відмовами. Цей запит повторюється від однієї консультації до іншої. Ми маємо зрозуміти, що економічна реальність глобально змінилася у світі. Ринок праці в США, Європі та Україні переживає кризу, що триває з літа 2022 року (тут стаття DOU за січень 2023, в якій пояснюються її причини). І поки що нічого не передбачає якихось поліпшень і позитивних зрушень. Конкуренція і далі зростає, кількість вакансій скорочується, бо компанії прагнуть економити гроші, а вимоги до кандидатів стають дедалі жорсткішими. Тож нові реалії полягають у тому, що 30 резюме — це ніщо. Сам пошук роботи може тривати від півроку до року, залежно від вашого досвіду та навичок, а кількість відправлених резюме буде йти на кілька сотень. Для початківців — це найтемніші часи. Що робити? Кілька high-level порад:1️⃣ Зосередьтеся на якості вашого портфоліо. Сьогодні воно кардинально відрізняється від того, що ми робили пару років тому. Докладніше про це я писав тут.2️⃣ Персоналізуйте резюме та супровідний лист. Загальні шаблони не працюють. Рука ШІ видна всім неозброєним оком. Так, доведеться витрачати час, аби використати будь-який шанс виділитися з маси.3️⃣ Розвивайте мережу контактів. Багато вакансій зараз закриваються через рекомендації, тому варто будувати зв’язки в професійному середовищі.4️⃣ Розширюйте джерела пошуку роботи. Раніше я шукав роботу лише на LinkedIn (+ в кожній країні є свої djinni), але тепер платформ саме для пошуку роботи стало більше: wellfound, weworkremotely, toptal.5️⃣ Терпіння та наполегливість. Це нова реальність, яку можна лише прийняти. Пошук роботи в цифровій індустрії — це виклик, навіть якщо ви дуже крутий спеціаліст.Для тих, хто зараз активно шукає роботу в Україні, я також рекомендую підписатися на канал DezJob. Він існує вже понад 6 років і допомагає дизайнерам знаходити роботу. На ньому завжди актуальні вакансії для Web, UX/UI, Motion, Graphic, Product дизайнерів, з достойною оплатою, адекватними вимогами та перевіреними роботодавцями. Усі вакансії відбираються вручну.⠀Ринок зараз складний. Але робота знайдеться для того, хто не здається, хто продовжує шукати. Тому працюйте над своїми навичками, будьте наполегливими. І приходьте на кар’єрні консультації 👋

Ми живемо в епоху домінування коротких форм. А я — та сама баба Яга, яка проти. І навіть телеграм канал в мене насичений текстами в кілька свайпів. І це тому, що мені не байдуже!Ми з моїми редакторами готуємо до друку книгу «Емоційний цифровий дизайн». Вона пройшла кілька раундів фідбеку від бета-рідерів і мені здається, що тепер я знаю все про те, як догодити: собі, видавництву, редактору, бета-рідерам, ринку… Це жесть 😀 Але цей пошук компромісів між різними інтересами — це нормальний процес, що завжди був частиною роботи. Дизайнерської зокрема.Проте, що мене від початку й до кінця напинало, так це коментарі на кшталт: «Книга використовує складні оберти й мені потрібно було кілька разів глянути в словник». Це подається як мінус. Тобто людина зазирає в словник, насичує свій словниковий запас, поліпшує навички володіння мовою, читаючи пізнавальний та фановий текст і жаліється на те, яке життя бентежне!Або інший тип коментарів: «Ви могли б сказати це простіше. Весь параграф можна замінити одним реченням». Можна! Але саме завдяки тому, що в параграфі є метафори та цікаві о́брази, читач точно знатиме та пам’ятатиме, що таке гештальт і чому це важливо в дизайнерській практиці.Усе довкола кричить: «Будь простіше, скороти, дай результат швидше»! Телеграм канали — яскравий приклад. Наш ефір забитий уривками, короткими постами, заголовками без контексту та підбірками на кшталт «10 кроків, щоб стати супермега». Але це все інформаційні снеки. Вони швидко з’їдаються і так само швидко забуваються.Проблема в тому, що такі снеки не дають насичення. В такому контенті немає жодної глибини. Вони не пояснюють процесу, не будують зв’язків між фактами, не дають цілісної картини. Це як дивитися на світ через щілину замка, замість того, щоби відчинити двері й побачити все.Короткі тексти обіцяють зекономити час, але насправді вони його крадуть. Бо замість того, щоб одного разу зануритись у якісний лонгрід чи книгу, дістати справжнє розуміння та відкрити сенси, ми ковзаємо поверхнею. І врешті-решт марнуємо ще більше часу, коли однаково доводиться повертатися до теми, аби зрозуміти все як треба.Лонгріди дають контекст, розкладають тему на складники й допомагають побачити як і чому. Саме з таких текстів ми виносимо щось справді цінне: нові ідеї, розуміння складних концепцій, відчуття зв’язків між речами.Контент може бути надихаючим. Він може змушувати думати, відчувати, відкривати нове. Якщо короткі форми — це снеки, то лонгріди це повноцінна вечеря. Тож, друзі, читаємо, занурюємося, смакуємо 😋

#хвилинкадизайнераВітаю вас, товариство! Ви коли-небудь намагалися намалювати велосипед по пам’яті? Якщо ні, обов’язково спробуйте. І якщо вам раніше не доводилося багато малювати велосипеди, то б’юся об заклад, що у вас вийде поганенько 😁І якщо результат все-таки не дуже, то не поспішайте засмучуватися. Людині важко намалювати велосипед по пам’яті через ілюзію знання. Це коли ми думаємо, що добре знаємо щось просте та знайоме, але насправді не можемо правильно відтворити його деталі.Чому так відбувається?1️⃣ Поверхневе кодуванняНаш мозок не зберігає всю інформацію про об’єкти, які ми часто бачимо. Він запам’ятовує лише загальні обриси, спрощену модель — колеса, раму, кермо. Але точне розташування ланцюга, як кріпляться педалі чи як саме побудована рама — це вже складніше.2️⃣ Фрагментоване сприйняттяМи зазвичай бачимо велосипед частинами: зверху, збоку, під кутом, іноді лише колесо чи кермо. Але рідко концентруємось на всій конструкції одразу. У пам’яті це залишається у вигляді окремих шматків, які важко скласти в єдину схему.3️⃣ Автоматизація процесівКоли ми їздимо на велосипеді, ми не аналізуємо, як він працює — просто крутимо педалі. Наш мозок «делегує» управління підсвідомим процесам, тому ми можемо чудово їздити, але не розуміти механіку велосипеда настільки добре, щоби відтворити її в малюнку.4️⃣ Концептуальне спрощенняМозок любить шаблони. Він не тримає в пам’яті всі деталі предметів, а зберігає спрощену концепцію. Саме тому, коли люди малюють велосипед, часто виходять абсурдні конструкції — з ланцюгом, який нікуди не веде, або рамами, які не з’єднують колеса.ЕкспериментиІталійський дизайнер Gianluca Gimini провів експеримент, де просив людей намалювати велосипед. Потім він робив із цих малюнків 3D моделі. Результати були катастрофічні — більшість з цих велосипедів фізично непридатні для їзди, що доводить усе вищезазначене, але це дуже фаново розглядати! 😄P.S. Мої дуже добрі друзі шукають UX/UI дизайнера на фріланс проект. Робота на стартап у сфері маркетингу — розробка веб-застосунка для запуску та менеджменту рекламних кампаній в соцмережах. Є первинні драфти та розуміння функцій в MVP. За деталями пишіть в особисті.

​​#дизматМені здається, що на кожному дизайнері, хай він креативний графічний дизайнер, творець логотипів і брендів, або ж суворий і системний дизайнер продуктів, але на нас усіх завжди висить тягар. І цей тягар — любов до нестандартних, красивих і інколи дуже непрактичних речей. І я не виняток 😅Ось, наприклад, уявіть годинник, який показує час… Удвічі повільніше. Це проєкт дизайнера й годинникаря Скотта Тріфта під назвою Today. Ідея проста і водночас геніальна: цей годинник робить лише один оберт за 24 години, даючи змогу по-іншому подивитися на свій день. Полудень і опівніч тут розділяють не сухі цифри, а м’який градієнт кольорів горизонту на світанку, вдень, на заході сонця та вночі.Цей годинник — це не про «встигнути за дедлайном», а про те, щоб відчути час, як цілий спектр моментів. «Життя з Today безповоротно змінює ваше сприйняття часу», — каже Скотт. І такий спокійний і філософський підхід до часу дуже надихає. Це такий годинник, який хочеться мати в себе й не для того, аби встигнути більше, а щоби пам’ятати, що день може бути не тільки про перегони та гонитву, а про можливість плавного та спокійного руху.Як вам такий концепт?

​​#хвилинкадизайнераВітаю вас, товариство!Любите ліпити сніговиків, як випадає така нагода? Я — обожнюю! Вочевидь їх також обожнює Боб Екштейн — карикатурист, ілюстратор, письменник і дослідник. Він живе та працює в Нью-Йорку й відомий своїми ілюстраціями для The New Yorker, а також кількома книгами, одна з яких і привернула мою увагу — «Історія сніговика». Ця робота зробила його, можливо, єдиним у світі дослідником сніговиків, їхнього культурного та дизайн-різномаїття. Екштейн намагався з’ясувати: хто, де й коли зліпив першого сніговика чи снігову бабу. Його дослідження вивели його на перше задокументоване народження сніговика у XIV столітті, але також він пересвідчився, що прагнення людини ліпити фігури зі снігу, сягає корінням прадавніх сторінок історії.Уявіть собі розмаїття дизайнів сніговиків у ті далекі часи: зима, з її великою кількістю снігу і хвилинами відпочинку після вдалого полювання… Напевно, рай для творчості, га? 😀Сніговики нагадують тезу, що кожна людина в певні моменти життя стає дизайнером. Погортайте ось цю фотоколекцію, аби в цьому пересвідчитися та дістати порцію естетичного задоволення.

#хвилинкадизайнераЧи завжди консистентність необхідна в дизайні?Яка ж насправді драматична битва розгортається завжди й усюди, коли ми, дизайнери, починаємо говорити про консистентність! Ми готові битися за неї до крові! Але інші наші колеги далеко не завжди поділяють нашу пристрасть 🙂Зараз я працюю в дуже великій компанії. У нас кілька продуктів, кожен із яких представлений на різних ринках під певними брендами. Дизайн-система вже давно не могла поратися з усіма запитами й таким навантаженням і тому перетворилася більше на UI кіт з атомами та молекулами. А далі вже дизайнери в командах мають самостійно створювати організми та патерни, нашаровуючи на свої інтерфейси ще й елементи окремих брендів. Коротко кажучи — хаос. І щодня хтось із дизайнерів каже про те, що нам потрібна революція: «Ми маємо зупинити наступ хаосу і привести всі інтерфейси до консистентного вигляду»!Я завжди був переконаним прихильником консистентності в дизайні, обстоюючи ідею єдності всього в цифровій екосистемі компанії. Але потім я зрозумів, що є певна межа, до якої підтримка консистентності взагалі можлива. Наприклад, коли продуктів стає декілька, брендів, у які вони запаковані багато, і все це обслуговується різними командами у віддалених куточках світу. Дизайнерам все одно дуже хочеться поєднати все за підручником, але це просто неможливо зробити, якщо масштаб вже настільки великий. І якщо за цим прагненням не стоїть ніякої реальної цінності для користувача або бізнесу, навіщо тоді вона?І, можливо, це окей? Важливо те, що користувачі все одно можуть розв’язувати свої задачі. Сліпе прагнення робити завжди й усюди однаково може часом придушити креативність і гнучкість дизайнерів, що в кінцевому підсумку тільки погіршить користувацький досвід.Консистентність — це все-таки рекомендація, а не догма. Аби дізнатися більше про підхід до консистентності в дизайні, пропоную вам ще додатково ознайомитися із цією чудовою статею, що й додала мені впевненості, що консистеність не завжди mist-have — Consistency in UX/UI Design: Nice to Have, Not a Must-Have.Що думаєте стосовно цього та які у вас стосунки з консистентністю? 🧐