Ейдос

Як вам наша нова двіжуха з М. ? 🙂 Стає веселіше, еге ж? Ну, а поки душний заходить у чат.Отже, Wrapped-сезон у розпалі!Свого часу Spotify та Duolingo (до речі, а хто перший це зробив? Spotify?) запустили цю хвилю і тепер кожен другий продукт намагається зробити свій річний підсумок. І виникає одна проблема — не всі Spotify та Duolingo. Особливо цьогоріч виділився LinkedIn, надавши мені купу «цікавих» фактів. Наприклад: 🔹 Мені показали, що мій «пік активності» цього року був… З 10:00 до 19:00. Ну дякую, Кеп!🔹 А ось перша людина (гадки не маю, хто це такий), яку я додав у LinkedIn у жовтні 2011. І як стосується 2025 wrapped? 🔹 The person you kept up with — якийсь рандомний чувак.Це точно «інсайти»? Це все має викликати в мене якісь емоції? «Який же я молодець»? Але в мене це викликає лише неприємне здивування.Схоже, хтось вирішив у LinkedIn: «Ну в Duolingo працює, у Spotify працює — значить, і в нас буде»!Але, як казала мені бабуся: «Те, що працює для одного продукту, може бути абсолютно безглуздим для іншої». У Spotify користувач має емоційний зв’язок з контентом — музика пов’язана з моментами життя. У Duolingo — гумор, меми, ігровий формат, відчуття: «Ого, я активно вивчав мову». Але якщо платформа — це мережа кар’єрного нетворкінгу, де взаємодія часто суто функціональна, просто підсумувати її в стилі: «Вау, дивись, ти проводив час на сайті з 10 до 19» — недостатньо і має дешевий, надуманий вигляд.Копіювати фічу, звісно, не те саме, що скопіювати її успіх.Що думаєте стосовно цього тренду і чи зацікавив вас LinkedIn Wrapped? А ще: чи маєте приклади нових wrapped, які вас приємно здивували?

Добрий день! Що ж, розпочнімо нову главу — чи то пак трек — в альбомі цього каналу. А ви колись узагалі бачили, щоби канал вели одразу двоє? Уже новинка-2026, виходить. Спершу думав підписуватись як М, бос Джеймса Бонда (обожнюю Джеймса Бонда, 😜), але виявляється, тут можна й із власного акаунта писати.І так, Вадим одразу любить вказувати в описі, де і ким працює, що додає ваги і визначає одразу напрям розвитку. А я що? Ну, я автоматизую через ШІ все, що потрапляє мені під руку в EOS Data Analytics, де я також по інерції закриваю задачі по контенту та ще й тягну імейл-маркетинг на 600к+ наших юзерів. А ще я допомагаю з контентом в Nektony, прекрасною командою, яка нещодавно випустила для макосі безкоштовну Firewally (підтримайте на ProductHunt лайком, раз уж ми тут!). І ще багато чого іншого, про що іншим разом розповім.Моя мета на наступний рік — бебехнуть щось таке, що би зробило бізнесу х10. Тільки я ще не придумав, х10 чого. х10 більше доходу ніж витрат на мою зп? Чи х10 від поточного вихлопу імейл- та контент-маркетингу? А може від ефекту моїх ШІ-ідей та автоматизацій? От беру відпустку на свята, аби добряче подумати над цим. Ідей купа, потрібен фокус.А так-то я люблю людей, я кінчений візіонер (мені легше придумати сюжет для книжки, ніж написати її), та діджитал-ентузіаст. Нема нічого прикольнішого, ніж зробити за допомогою сучасних технологій щось таке зручне й безшовне, що ще й звільнить час на чіпання трави.Ну, в добру путь!– М. 😎

У 2019–2021 роках я працював в OLX.І це був період, коли в директ мені постійно прилітало:«Мені надіслали цеглину замість телефона! Що робити»?Знайомі, знайомі знайомих, а також абсолютно незнайомі люди, усі з однаковим запитанням. І найгірше було те, що я нічим не міг допомогти. Не тому, що не хотів, а тому, що компанія системно ігнорувала шахрайство на платформі.Ні в Україні, ні в Польщі, ні в Португалії, на жодному ринку OLX не хотів по-справжньому розбиратися із фродом. Це взагалі ніколи не було в беклозі! У якийсь момент мені стало банально соромно говорити, що я там працюю. І я пішов.Тому новина, що monobank запустив свій monoбазар, мене відверто тішить!Нарешті, зʼявляється конкурент та ще й у форматі, де банк стоїть посередині угоди. Це якраз той випадок, коли в гру заходить гравець, у якого безпека і гроші не «десь там», а в центрі продукту. Конкуренція з боку банку, який контролює транзакції, дає шанс, що безпека і прозорість стануть не додатком, а стандартом.Я щиро сподіваюся, що це не буде просто ще один маркетплейс, а кілер OLX 😇

#хвилинкадизайнераПро пристрасть, яка тримає в гріНещодавно розмовляв із колегою, і ми зійшлися на думці: якщо щось і привело нас до успіху в дизайні — то це була пристрасть. Не курси, не ментори, не перемоги в конкурсах. Саме пристрасть.Але не кожен має цю пристрасть. Не кожен має справу, яка настільки «гріє», що змушує тебе перетворитися на креветку перед екраном, пилити щось ночами. І не через дедлайн, а саме за браком результату.Чи став би я дизайнером, якби думав лише про гроші?Навряд. Шістнадцять років тому, коли я робив перші кроки, я просто хотів зробити технології ближчими до людей. Бо сам не міг терпіти, наскільки все тоді було незрозумілим: по кожній дрібниці — перевстановлення Windows!Мене драйвило бажання зробити краще. Створити свою версію улюбленої гри. Саме це і привело мене до першого занурення у Photoshop.Чи став би я письменником, якби йшлося лише про публікації чи славу?Точно ні. Бо мене рухає потреба говорити до людей. Відчувати, що всередині щось визріло та мусить бути сказане. Це і є творчість — моя пристрасть, що завжди тримає мене в грі.Але сьогодні популярна інша думка: нібито не пристрасть веде до успіху, а успіх — до пристрасті.Тобто: зробив щось → дістав фідбек → закріпив → виріс. Звучить логічно. Але що робити тим, у кого ще немає успіхів і взятися їм немає звідки?Пригадую, як на одній лекції Оксана Забужко сказала:«Письменник — це той, хто не може не писати».Так, можна посперечатися. Але є одне «але». Графоман, зрештою, кине. А письменник продовжить. Попри мовчання редакцій, критику та синдром самозванця. Бо пристрасть не вимагає аплодисментів, вона просто живе в тобі.Так і в дизайні.Пристрасть — це те, що тримає тебе, рухає тебе, поки результати мовчать. Поки немає дофаміну. Поки ніхто не каже, що ти молодець.Успіх не може породити пристрасть. Успіх — це її наслідок.А на початку це часто самотність, невдачі й та сама дивна, вперта енергія, яка змушує тебе працювати до третьої ночі, бо… Бо просто хочеш.

#хвилинкадизайнера“Courage doesn’t always roar. Sometimes courage is the quiet voice at the end of the day saying, ‘I will try again tomorrow.’”Наткнувся на цю фразу й вона запустила деякі роздуми про нашу дизайнерську кар’єру.У світі дизайну хоробрість проявляється не червоними кнопками чи сміливими експериментами, що порушують усталені правила. Наша хоробрість — це вміння приймати складні рішення там, де легше було б промовчати. І що вищий у вас рівень — то важливішою вона стає.Хоробрість рухає кар’єру впередНа початку кар’єрного шляху легко злитися з середовищем: робити те, що кажуть, дотримуватися гайдлайнів, вчасно здавати макети. Але насправді кар’єра швидко розвивається у тих, хто бере на себе відповідальність: хто має сміливість сказати: «Це не працює. Давайте інакше!», хто не чекає дозволу, аби робити.Саме такі дизайнери виростають у лідерів. Бо вони не просто «виконують», вони формують візію, мислять стратегічно, піднімають планку для інших.Найстрашніше — не страх помилки, а байдужість.Коли ми мовчимо, бо боїмося критики, бо думаємо, що наш голос нічого не змінить. Тоді зменшується не лише наш вплив, але й сам дизайн. Він стає безпечним, передбачуваним, нецікавим. Мовчання — це теж дизайн-рішення. І воно має свою ціну: шкідливі патерни, які ніхто не наважується змінити; рішення, які шкодять користувачам; відчуття, що ти «просто виконавець», хоча насправді можеш вплинути на бізнес та людей.Дизайнери — моральні агентиМи часто кажемо, що ми розв’язуємо проблеми через інтерфейси. Але ми також впливаємо на те, як люди будуть почуватися в спілкуванні з брендом, продуктом, технологією. І, відповідно, на нас лежить моральна відповідальність вирішувати — що є прийнятним, а що ні. А такі рішення потребують трохи хоробрості.

#хвилинкадизайнераAdobe запустила AI Foundry — нову платформу для брендів, які хочуть створювати свій контент за допомогою ШІ, але з максимальною точністю до стилю та ідентичності бренду. Adobe назвала цю фічу deep-tuning (на противагу fine-tuning), давши можливість компаніям перенавчити базові моделі Firefly, використовуючи зображення, відео, стилі зйомки та інтелектуальну власність самого бренду. У такий спосіб на виході маємо генеративну модель, яка не просто знає про ваш бренд, а «думає» як ваш бренд!Уявіть: ви можете генерувати зображення, відео, текст, аудіо, векторну графіку чи 3D-сцени — і все це автоматично відповідатиме фірмовому стилю та вашим бренд-гайдам.Серед перших клієнтів — Home Depot та Walt Disney Imagineering.Ще один важливий момент: Adobe використовує лише ліцензований контент для навчання моделей. Тобто, якщо ви створюєте свою модель на основі власних брендованих матеріалів — результати є комерційно безпечними. Нема проблеми з потенційним порушенням авторських прав.Для багатьох компаній це справді переломний момент. Бо тепер можна дозволити своїм дизайнерам використовувати ШІ на повну й без юридичних ризиків. А також це змінює підхід до бренд-менеджменту. Замість того щоби писати 200-сторінковий брендбук, можна просто навчити модель, яка автоматично відчуває, що є «в стилі бренду».

#хвилинкадизайнераUX Collective, один із найвідоміших цифрових журналів для дизайнерів, опублікував свій 10-й щорічний звіт State of UX. І водночас оголосив, що це буде останній звіт у цьому форматі.Чому? Бо розмови про те, що все зміниться — вже не балачки про майбутнє. UX Collective дійшли висновку, що контроль над дизайном фундаментально перейшов від дизайнерів до складної мережі алгоритмів, автоматизованих інструментів і бізнес-інтересів. Сучасний дизайнер дедалі частіше налаштовує ШІ-інструменти, працює з метриками, оптимізує дизайн під них. А дизайну заради простоти, зрозумілості, людяного досвіду стає куди менше. Дизайнерські рішення випливають більше з організаційної політики, ніж із потреб користувачів.Звіт завершується словами:«If you love doing design, you will find your way.» І тут можна почути тут нотки зневіри. Але можна поглянути на це інакше — старі підходи більше не працюють, а саме визначення дизайнерської роботи переписується просто зараз.Тож, який він дизайнер у світі AI? Звіт пропонує кілька варіантів, але на цю тему є окрема, маленька й небанальна стаття, яку я пропоную вам до читання — Five Future Roles for Designers. Вона допоможе порефлексувати над майбутнім власної кар'єри.

#хвилинкадизайнера1. Ваше резюме — це не автобіографія. Це маркетинг.2. Портфоліо — не музей красивих пікселів, а доказ вашого вміння розв'язувати проблеми.За останні 3 місяці ми найняли 3х дизайнерів. Це сотні й сотні переглянутих свіжих CV та портфоліо.Мій рейтинг з топ-5 помилок, які я бачу в резюме та портфоліо дизайнерів. Знову й знову!1️⃣ “Брав участь у редизайні…”Треба: “Редизайнив чек-аут, що підвищило конверсію на 23% і зменшило drop-off на 15%.”Активність — це кльово, але важливий вплив. Не маєте точних цифр — «притягуйте за вуха» і ставте знак ≈ (прибилизно) перед цифрою. Важлива не сама цифра, а те, що ви знаєте навіщо ви це робили і як міряєте успіх. 2️⃣ Портфоліо — це історія, не виставка.Часи різноманітних кейсів на будь-який смак на Behance вже в минулому. І нікого не цікавлять double diamonds, wireframes, красиві іконки, набори шрифтів тощо.Структура кейсу: завдання, контекст, рішення з фінальними екранами, ваш вплив/результат.3️⃣ Одна й та сама версія резюме для всіх вакансій.Під кожну роль адаптувати ключові слова, релевантні кейси та навички. Тобто мати кілька CV та варіанти портфоліо залежно від того, що вимагається: UI, UX, Research.4️⃣ Портфоліо у вигляді Notion з 20 проектами без структури, послання на Google Drive, або сайт із фантастичним скролом, але битими зображеннями.Має бути: 3–4 сильні кейси без жодних лабіринтів, з чіткою та зрозумілою структурою.5️⃣ Наявність недбалих дрібниць, які вбивають перше враження.- Помилки в текстах- Розтягнуті, нечіткі зображення- Посилання, які не працюють- Word замість PDFПеревіряйте все і просіть друга, аби перевірив також!Якщо виконати усі 5 пунктів — вас помітять. Далі справа за вашими кейсами.

#хвилинкадизайнераТовариство, вітаю вас! Я до вас сьогодні з подарунками та заманухами 😁Основний формат, який ми маємо на Eidos Design на Substack (в доповнення до всіх інших статей) — це newsletter, що приходить двічі на місяць. І в останньому випуску я зробив огляд застосунку Lemio. Виявилося, що ці огляди читають і самі розробники цих продуктів! І за те, що я розрекламував їх (той рідкісний випадок, коли продукт отримав від нас найвищі оцінки), Lemio вирішили подарувати читачам Eidos Design промокод для преміум версії на 1 місяць. Тож я запрошую вас у цей випуск, дістати код, потестити застосунок та, звісно, підписатися на наш журнал 🤗Йдемо далі. Команда англомовного Eidos Design налічує вже 4 людини. Проект розростається не на жарт! І ми вирішили зробити наступний крок. У журналі ми багато пишемо про AI та пошук роботи для дизайнерів і маємо декілька ідей, як практично допомогти певними цифровими рішеннями. Нам потрібна допомога у валідації цих ідей. Тож, якщо маєте час, я також запрошую вас заповнити цей маленький опитувальник. За це ми даємо 3 місяці доступу до нашої преміум підписки, а якщо ви ще й на інтерв'ю з нами погодитися — тоді й на цілий рік! 😉Будемо дуже вдячні за ваш час і допомогу!

#хвилинкадизайнераНе минає і дня, щоб я не подумав або не обговорив із кимось, як можна автоматизувати, вдосконалити, пришвидшити щось за допомогою нових ШІ-інструментів.Ми вже чули про AI-fatigue, про FOMO, який дедалі частіше з’являється серед працівників digital-індустрії. І в якийсь момент я сам відчув тривожне усвідомлення: у гонитві за новизною, серед нескінченного шуму апдейтів, сповіщень, контенту й фідбеків, я все більше нагадую равлика, що сидить у своєму цифровому панцирі, намагаючись встигнути за цим шаленим рухом.Ну, це все трохи лірика. Але до чого тут дизайн? А до того, що з появою ШІ битва за нашу увагу стала ще агресивнішою. Контент, дизайн, продукти — все створюється щодня, як на конвеєрі. Більше хуків, більше нотифікацій, більше алгоритмічного галасу. І все це з однією метою — вполювати увагу людини, втримати її, використати.І я замислився: а чи є продукти, які не крадуть увагу, а поважають її як цінний ресурс?У цих роздумах я натрапив на чудовий TED Talk ще з 2016 року. Його дала Амбер Кейс, дослідниця та дизайнерка, яка говорить, що тиша — це нова розкіш. І що майбутнє за так званою calm technology — технологіями, які не вриваються у життя людини, а живуть на його периферії. Вони з’являються лише тоді, коли справді потрібні. Вони не вимагають більше уваги, ніж необхідно. Вони не кричать. Вони служать.Calm tech — це не менше дизайну. Це — більше поваги.Це той самий human-centered design, який ми всі декларуємо. Але от питання: а чи справді ми його ще практикуємо?Бо що далі — то більше дизайн стає не для людей, а проти них. Більше шуму, менше змісту. І вже якось навіть ніяково повторювати, що «дизайнери розв'язують проблеми користувачів». Здається, ми самі стаємо однією з проблем.