Печера Дракона

​​Здається я розумію, чому Фонд Петра Порошенка і "Справи громад" почали душити руками нацбанку. Справа в тому, що Фонд Петра Порошенка вирішив передати три комплекси РЕБ "Ай-Петрі" місту Кривий Ріг. Фонд Петра Порошенка повідомив про це на своїх сторінках в соцмережах. Тобто розумієте? Існує комплекс радіоелектронної боротьби "Ай-Петрі", здатний боротися з, мабуть, усіма ворожими безпілотниками. І не тільки. Існують вже підтверджені випадки збиття за допомогою РЕБ "Ай-Петрі" КАБів. Так-так, керованих авіабомб, якими ворог атакує Харків та Запоріжжя. Розробку і виробництво комплексів "Ай-Петрі" фінансував Фонд Петра Порошенка. А ще є місто Кривий Ріг, яке щойно постраждало від ракетної атаки. Кривий Ріг - рідне місто Володимира Зеленського. І от виходить так, що Петро Порошенко намагається допомогти рідному місту Зеленського - а команда Зеленського йому перешкоджає! Певно, у Зеленського бояться самої тези "Петро Порошенко допоміг рідному місту Зеленського". Та в Україні ще багато-багато міст, які потребують допомоги. У т ч РЕБами. Але Петру Порошенко допомогти їм заважають.

​​Влада пустилася берега. До переслідувань опозиції підключили вже НБУ. Від Міжнародного інвестиційного банку (МІБ) прийшли листи від нацбанку із запитаннями (сядьте аби не впасти): - чому на рахунки ГО "Справа громад" надходять кошти від Фонду Петра Порошенка?- чому Фонд Петра Порошенка перелічує кошти оборонним підприємствам?Ну, не читають у нацбанку соцмережі - що поробиш?Звісно МІБ переслав ці листи власникам рахунків. І знаєте? Насправді треба подякувати владі, що вона направила такі листи. Бо провладні Х-перди і ТГ-смітники писали що? Що Порошенко, мовляв, купує облігації на гроші вкладників. Але пожертви збирає не Фонд Петра Порошенка, а "Справа громад". І от ми дізнаємося, що саме "Справа громад" отримує кошти від Фонду Порошенка, а не навпаки. Дякуємо НБУ. Далі. Нам розповідали, що Фонд Порошенка тільки й виключно збагачує Порошенка. А виявляється, що Фонд Порошенка перелічує кошти "Справі громад" і (!!!) оборонним підприємствам. У тому числі Фонд Порошенка фінансує виробництво БПЛА. НБУ стверджує - дякуємо! Можна було б на цьому завершити. Але кожен підприємець знає, коли банк надсилає такі листи, стає не до сміху. Бо по-перше, виникає загроза блокування рахунків. А це вже серйозно. По-друге, стає очевидно, влада свідомо перешкоджає аби Петро Порошенко і "Справа громад" допомагали Збройним силам. Владі категорично треба аби допомога Фонду Порошенка Збройним силам зупинилася. Наприклад - тому, що жодне НБУ не повідомляє яким оборонним підприємствам перелічує кошти Квартал-95. Або, скільки дронів для фронту придбав міністр Чернишов - найбагатший міністр в зеленому уряді. Нарешті, по-третє, і от це справді небезпечно. Як ви гадаєте скільки інвестицій прийде в країну, у якій нацбанк використовують для політичних розправ проти патріотичної опозиції? А саме це й відбувається. Уже віщую, як зі своїх закутків вилазить ЗЕботва і глумливо заявляє: "А що таке? Всім банки присилають листи - чим Фонд Порошенка і "Справа громад" кращі?" Відповідаю. Здається ЗЕботва нещодавно звинувачувала прихильників Порошенка у цькуванні відомого волонтера і волала, що під час війни перешкоджати волонтерам - харам і смертний гріх. Цікаво, всім волонтерам - чи обраним? Перешкоджання допомозі ЗСУ руками державного нацбанку - це смертний гріх, чи якийсь інший? Це взагалі як? Українське керівництво війну веде проти кого? Проти Москви чи проти опозиції?

Якщо ви пропустили, повідомляю. Тамара Горіха Зерня нині здійснює величезний тур містами України, представляє свій новий роман "Шептуха". І не тільки містами України. Щойно Тамара відвідала Німеччину де представляла роман своїм німецьким читачам. Так-так. Книжки Тамари видають на Заході, роман "Доця" там розійшовся зі свистом. Нині Тамара представила свою нову книжку. Тамара відвідала Лейбцигський книжковий ярмарок, де так само були представлені роман "Шептуха" та інші книжки видавництва "Білка". І по поверненню з Німеччини Тамара поїхала містами України. Всі подробиці на сторінці Тамари. Думаю, якби подібний тур зробила письмениця - прибічниця чинної влади, її піарив би весь мономарафон. Але мономарафону піарити нікого - Квартал, хіба що. Вітаю Тамару. Підтримую. Тримаю кулаки. І ще, я із задоволенням спостерігаю як скриплять зубами блогерині-невдачниці, чиє графоманство ніколи не досягне рівня книжок Тамари Горіхи Зерня.Придбати Шептуху можна за посиланням. Натискайте. Всі подробиці там.

​​А тепер напишу про мою книжку. Тому що прийшли перші відгуки і маємо предмет для розмови. Читачі висловили свої враження і як автор я мушу відповісти. Дмитро КАЛИНЧУК ПТАШНИКИПригодницький роман про сучасну війну і про світ пілотів БПЛА. Серед відгуків, які я отримав, найбільше мені сподобалися такі: ми дізналися багато нового про безпілотники і про людей які ними керують. Мовляв - дуже багато інформації з різних боків, але "Пташники" зібрали її докупи мов пазл, і вийшло вельми промовисте й захоплююче видовище. Насправді - це найкращий відгук, бо саме цього я й бажав. Я сам бойовий пілот і інструктор з БПЛА. З дронами я працюю від 2015 р. Я знаю цих людей і багато спілкувався з ними. Я хотів показати атмосферу в якій живуть оператори БПЛА і люди дотичні до БПЛА. Люди для яких безпілотники не просто механізми, а бойові товарищі та любимі творіння. Інформації справді багато, і... мало водночас. За всім що розповідає преса непоміченим лишеється головне, як на мене. Люди. Ті хто водять апарати. Ті хто збирають кошти на дрони. І ті хто дрони виготовляє і вдосконалює. А це - цілий світ ентузіастів і осіб відданих своїй справі. Спілкуватися з ними - справжнє диво. Те що у нас такі люди є, мене щоразу переконує - Україна має дивовижне майбутнє. Бо, по-суті все різномаїття українських БПЛА створене саме цими людьми. З такими людьми ми... Ще мене зачепили коментарі, в яких обговорювалася особиста трагедія головного героя. Так, війна безжальна. Те, що трапилося з головним героєм мого роману, я списав з цілком реальної ситуації. Війна руйнує сім'ї. Війна розлучає рідних людей. Але завершення чогось - завжди початок чогось. В Україні багато самотніх людей - вони шукають свої половинки. Це я й хотів донести. Які відгуки мені не сподобалися? Та нема таких. Я читаю їх всі. Вони всі мені цікаві. Бо сподобалася моя книжка чи ні, але якщо люди мають що сказати - значить книжка їх зачепила. Значить все не дарма. Замовити мій новий роман можна прямо зараз. На сайті видавця. Натискайте!

​​Ну, а тепер про мою книжку. Бо інакше - ніяк. Через те що один кремлівський карлик вирішив погратися в солдатики, їздити з презентаціями я не можу, виступати на виставках я не можу, бо я служу у ЗСУ. Все що мені лишилося - інтернет. Аж допоки Україна не переможе. До речі, моя книжка про тих хто старанно наближає цей день. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИЗахоплюючий роман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Власне, читайте самі. "«Щоб літак гинув, а пілот лишався»… Приблизно так уявляє собі суть безпілотної авіації більшість пересічних громадян. У їхній уяві безпілотний літак — це лише робочий інструмент. Розхідник, як вогка серветка в перукаря. Загинув один, дають інший, і так без кінця.Тарас Роздорожний чудово знав, як відбувалося насправді. Почати з того, що саме тільки слово «дають» в українського пілота викликало саркастичну гримасу.Ага, дають. А тоді доженуть і ще раз дадуть.Добути безпілотник замість збитого вкрай непросто. Та й сам факт утрати літака…Професійним гонщикам або пілотам знайоме це відчуття — щира любов до техніки, з якою працюєш. До неї ставишся як до живої істоти. Як до товариша. Ти приймаєш апарат ще не пізнаним і не освоєним. Знайомишся з ним, притираєшся. У роботі потроху звикаєш до його витівок і забаганок. Дослухаєшся до звуків приборів, як до дихання немовляти. Чи не захворіло, бува?Коли літак розбивається, а таке не рідкість навіть на навчальних польотах, ти кидаєшся його ремонтувати. Якщо пошкодження значні, сидиш біля майстерні ремонтників, немов під дверима реанімації. Звичайний механізм із пінопласту й бальзи оживає у твоїй уяві, ти починаєш з ним говорити. А якщо за механізмом ще й бойова історія…Щойно збитий літак таку історію мав. За кілька років бойових дій, відомих пересічним українцям як АТО, Тарасова «Валькірія» пережила все, що тільки міг пережити бойовий БПЛА. Їй з кулеметів дірявили крила. Її глушили системами радіоелектронної боротьби. Вона падала аварійно, і її забирали із «сірої» зони. А ще вона літала. Багато літала. Над позиціями противника. У глибину ворожої оборони. Виконувала складні й важливі завдання. Для Тараса вона стала справді рідною.Тарас любив цей літак і не приховував свого ставлення. Разом вони були в горі й радості. Це «крило» не підводило; як надійний товариш, літачок тягнув бойову роботу, але щоразу повертався назад. Навіть коли зникала надія… Вертався. Приносив якісні зйомки, які рятували життя українських солдатів.Усе це тепер у минулому. Тепер літак лежав посеред поля. Безпорадний, нерухомий, нездатний навіть передавати сигнали. Що з ним? Тарас місця собі не знаходив..." Замовити книжку можна у видавця за посиланням. Натискайте! І так. Наразі це перша в Україні книжка про пілотів БПЛА, написана бойовим пілотом і інструктором з БПЛА. І це не нудна публіцистика - це художній пригодницький роман.

​​А тепер про літературу. Про мою нову книжку. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИЗахоплюючий роман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Тарас Роздорожний (позивний Пугач) - колишній службовець ЗСУ і пілот дрона. Колись у часи АТО він освоїв створений волонтерами з фонду "АрміяСОС" безпілотник "Валькірія" і кілька років був його оператором. Розвідував і корегував вогонь українських батарей. Все у минулому, Тарас вже цивільна особа. Але всі навколо почали говорити про наближення війни, хоча з екарнів закликають готуватися не до війни, а до травневих шашликів. Далі стається дзвінок колишнього командира - Пугача просять допомогти з безпілотником. Тарас погоджується допомогти своїм колишнім товаришам - і потрапляє на війну. Він боронить Київ. Його апарат збивають - дружній вогонь. Тарас починає водити коптер - бо коптер є, а оператора нема. Стає зрозуміло, що війна надовго - Тарас призивається до ЗСУ. Він добуває собі новий БПЛА "Валькірія" - через волонтерів. Він навчає собі штурмана - по ходу роботи. Він стикається із ситуацією коли всім потрібен безпілотник, але ніхто не хоче допомагати його добути. Він потрапляє під командування особи, що наказує літати без узгодження з сусідами - а це загроза втрати літака. Сперечатися безглуздо, коли Пугач намагається опиратися командуванню, його швидко відправляють в окопи - "аби голову провітрив". Пугач змушений сам літати і сам себе забезпечувати - через тих таки волонтерів. І тим не менш Пугач літає. Багато літає. Знаходить позиції ворога. Корегує артилерію і ракети. Несе окупантам покарання з неба. Ціна 420 грн. Замовити можна за посиланням. Натискайте! Це перший роман про роботу вояків Сил безпілотних систем. Перша книжка про пілотів БПЛА написана пілотом БПЛА.

​​Київрада влаштувала Єрмаку і його 5-6 ефективним менеджерам великий бада-бум. По факту, сьогодні можна говорити про початок великої прополки Києва від зав'ялої зелені. По-перше, Київрада більшістю голосів прийняла звернення до президента Зеленського, Верховної Ради та Кабміну щодо неприпустимості тиску на опозицію, військаових та представників органів місцевого самоврядування. Зокрема Київрада закликала скасувати санкції проти Петра Порошенка. Київрада відмітила що влада з головою занурилася у процес підготовки до нечесних виборів і зачистки усіх опонентів. Круто? По-друге. Київрада вирішила, що реалізація повноважень виконавчого органу влади - Київської міської військової адміністрації відбуватиметься лише за підписом міського голови. Тобто призначенця Єрмака, Тимура Ткаченка поставили в умови, коли всі його рішення набувають сили лише коли їх погодить мер Києва Віталій Кличко. Простіше кажучи Єрмаку і його менеджерам повідомили, що в Києві є міський голова обраний киянами і поки тривають його повноваження, саме він вирішуватиме що буде відбуватися в Києві. А варяги Єрмака мусять все узгоджувати з обраним киянами міським головою - варягів Єрмака кияни не обирали, тож хай ці гаврики бувають здорові. Зелень у Києвраді звісно спробувала скавчати, але в гучному реготі більшості їхнє скавчання зав'яло як зелені будяки на сонці. І це правильно. Приходить час полоти зелень. Київрада свою позицію висловила. Я навіть не сумніваюся, що ЗЕботва зараз сказиться і почне кілометрами строчити тексти і писати ролики про "страшну корупцію Кличка" та всілякі гадості про мера Києва і депутатів особисто. Висловлюватися сленгом дворового сявки і плечевої шльондри - фірмовий стиль шанувальників ЗЕ. Але факт є факт. Киян вже бомбардували байками про "страшну корупцію Кличка". Результат - кияни обрали Кличка а зелена кандидатка (Верещук) програла навіть кандидату від ОПЗЖ. І так буде знову. Київ зелені програли.

​​Давайте трошки вам покращу настрій. Вчора в результаті ізраїльського авіаудару по місту Хан-Юніс (сектор Гази) був убитий член політбюро ХАМАС Салах аль-Бардавіль. Очевидно, війна між Ізпраїлем і ХАМАС відновлюється знову. "Яка-така війна?!" - запитаєте ви. Там же Трамп заходився мирит всіх з усіма! Там же Віткоф всіх умовляв! Там же... Та отак. Замирювали. Умовляли. Віткоф знову таки. Але наразі у секторі Гази знову війна, а Вашингтон заявляє про повну підтримку відновлення бойових дій Ізраїлем з боку адміністрації Дональда Трампа. А пригадуєте як реагував Нетаньяху на фактично примушення з боку США до перемир'я з ХАМАСом? Ні, Нетаньяху тоді не волав про кляті США. Він не горлав, мовляв, ми і без США впораємося! Він не влаштовував чвари в Овальному кабінеті. Навпаки колишній капітан елітного спецпідрозділу "Сайрет Маткал" (явно здатній врізати так, що не встанеш) Нетаньяху вихваляв нечувану мудрість Трампа і відпускав президенту США комплімент за компліментом. Скільки я тоді прочитав дурниць, мовляв "Трамп злив своїх союзників" та "Нетаньяху простелився під Трампа"! Ну от - результат. Ізраїль продровжує бойові дії проти ХАМАС, а США зачистку сектору Газа не засуджують а навпаки щиро вітають. Додайте до цього, що на Нетаньяху був виписаний ордер Міжнародного кримінального суду, а зараз Трамп проти МКС впровадив санкції і прийняв Нетньяху у Білому Домі. І так, організаціям які постійно полоскали Ізраїль в лайні за "жорстокість у секторі Гази" тепер взагалі не до Ізраїлю - Трамп позбавих їх фінансування по лінії USAID. А без американського бабла захищати "права людини в секторі Гази" якось не випадає. Що відбувається? Кажу чесно - не знаю. ХАМАС - давній партнер Москви і те що Ізраїль знову зайнявся його методичним знищенням, Москву явно не радує. Можливо праві були ті, хто казав що Трамп миритиме Хамас і Ізраїль до останнього, а коли переконається що ХАМАС його посилає - дасть картбланш зносити сектор Гази з кінцями. Можливо справа в дипломатичному хисті Нетаньяху, який не приїздить до Трампа у флісці і не влаштовує з ним суперчок, а діє іншими методами. Можемо пригадати, Петро Порошенко теж не їздив до Трампа у флісці і теж не влаштовував суперечок - а вигідні Україні угоди з США привозив. А який стосунок все це має до нас? Та самий прямий. Треба зрозуміти, чому США так змінили ставлення до Ізраїлю. Якщо причина - перша з перелічених, ми маємо непогані шанси на успіх, коли у Вашингтоні переконаються до Путін їх дурить. Якщо у другому... Ну, Петра Порошенка порішати з Трампом з офіса Зеленського попросити можуть завжди. Якщо самі не здатні.

Ну, можете мене привітати - такого зі мною ще не було. Шанувальники ЗЕ намагаються мені заткнути рота, а якщо не замовчу - погрожують припхатися натовпом на презентацію моєї книжки і влаштувати скандал. Очевидно, ідеться про роман "Пташники" - пригодницький твір про пілотів БПЛА і (наскільки мені відомо) перший в Україні художній роман на таку тему. Іншої презентації найближчим часом просто не передбачається. Саме цю презентацію шанувальники ЗЕ уже мають намір зірвати. Бо, бачте, пишу не так. Бачте (тільки не смійтеся) - в моїх дописах вони бачать забагато російського ІПСО. Зауваження. Я ще й сам не знаю коли буде презентація "Пташників" (це визначає видавництво) і чи зможу там бути присутній я сам (я в ЗСУ служу і не відаю як складеться служба). Але вже - самі бачите. Багато чого я бачив в Україні, але аби погрожували зірвати презентацію твору - такого я не пригадую. Ну, все колись траполяється вперше. Митцям, що підтримують опозіцію час приготуватися ще й до такого. Так-так, це той самий Трегубов, якого можна побачити на обкладинці моєї сторінці на Фейсбуці - там він на одному фото зі мною, Юрієм, Бірюковим, Сашком Погребиським, Льошею Петровим, Марусею Звіробій і багатьма іншими цікавими особами. Тоді таке сусідство Трегубову ніяк не заважало. Я тільки одного не збагну. Якщо шанувальники ЗЕ планують на мою презентацію вломитися не з натовпом тітушок, а в компанії дуже добрих людей яких я знаю багато років (так пише Трегубов) - що заважає їм подзвонити або написати мені прямо зараз? Що заважає їм висловити свої претензії, вислухати мої пояснення і вказати в чому я не прав? Не факт що я з ними погоджуся, але що їм заважає зі мною просто поговорити? Бо наразі спроб поговорити я не бачу. Я бачу три ситуації - або мене намагаються купити, або влаштоюуть мені чвару і галасливо мене банять, або пишуть про мене поза очі якусь гидоту. Написати мені в приватні так, аби мене не хотілося послати у відповідь після перших же рядків і поговорити по людськи - такого ще не було. Я не збагну, навіщо "добрим і хорошим людям" (які типу знають мене багато років), аби поговорити зі мною одним (!), треба збиватися в натомп і приходити з відеокамерою туди де буде натовп свідків? Але як би там не було. Я проводив вже кілька презентацій моїх творів. Всі мої презентації - відкриті. На всіх на них я завжди відкритий до спілкування і готовий відповідати на всі питання - у тому числі і нелицеприємні. Ба-більше, на кожній я чекаю осіб яким сильно не подобається зміст мого блогу. Вже звик. Тому - ласкаво прошу. Хто зна, може з'явиться бажання книжку мою прочитати, наприклад? Детально з нашим діалогом ознайомитися можна тут. Натискайте І величезне прохання. Я прошу в коментарях не писати гидкого про організацію "Демсокира". По-перше, я точно знаю що не всі там поділяють погляди Трегубова, по-друге, серед членів "Демсокири" дуже багато фронтовиків та волонтерів, які справді мужньо воюють і старанно допомагають. Мій напарник був з "Демсокири". Члени "Демсокири" сильно допомогли мені технікою. Не треба всіх під одну гребінку - там різні люди.А замовити мою книжку можна тут. Передзамовлення триває до кінця тижня.

​​Все, досить з мене політики на сьогодні. Краще нагадаю про мою книжку. Поки що на неї все ще триває передзамовлення, наразі - до кінця тижня. Ще маєте час придбати мій роман зі знижкою, з автографом, та подарунковими стікерами. Дмитро КалинчукПТАШНИКИРоман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Мене запитують - мій роман автобіографічний? Відповідаю - і так, і ні. Коли я тільки почав писати "Пташників" (а це було біля Бахмуту, як раз коли там билася 72-а), тоді я хотів написати твір на абсолютно вигаданий сюжет з іншими героями. Але. Кілька разів підряд я наштовхнувся тоді на ситуації, коли фронтові байки, м'яко кажучи, не відповідали дійсності. Простіше - ті хто їх переказували, добряче прибрехували. Коротше писати книжку на такому матеріалі я не ризикнув, і тому описав події які відбулися або зі мною особисто, або з моїми гарними знайомими. Аби все було справжнє. Власне, на фронті я вів щоденик і добряче ним користувався під час роботи над романом. Проте. Головний герой роману - образ збірний і зі мною має мало спільного. Насправді він має кількох прототипів. Частина героїв списана з цілком реальних людей. Інші - образи збірні, через яких я хотів показати спільноту пілотів, волонтерів, виробників БПЛА. Хотів показати образи, настрої, характери. Показав життя фахівців, які боронять Україну в нашому небі. І тепер я представляю мій роман до вашої уваги. Ціна по передзамовленню - 340 грн. Замовляти тут - натискайте. Наскільки мені відомо, наразі це єдиний в Україні роман про дроноводів, написаний фаховим пілотом та інструктором з БПЛА. Прошу репосту. Хай ваші друзі також дізнаються про мій твір.