Печера Дракона

Європейська Солідарність повідомила, що вона готує подання до Верховної Ради геніального, як на мене, законопроекту. Суть у тому, що в разі, якщо суд визнає незаконним рішення РНБО про накладання санкцій, компенсувати постраждалому матеріальні збитки муситиме не держава Україна, а ті хто голосував за впровадження незаконних санкцій. Тобто - члени РНБО. З власних гаманців. Такий закон відкриває широчезні перспективи. Наприклад, за таким законом всю шкоду завдану накладанням санкцій на самого Петра Порошенка, компенсувати муситиме особисто Зеленський, бо за вирішенням суду саме він наклав на Порошенка "превентивні санкції". Гроші Зеленський має - він мільйонер. А якщо йому раптом не вистачить - може продати італійську віллу, лондонську квартиру, витягти гроші з криптогаманця. А якщо й цього буде мало - може посеред Оману збацати чогось на роялі, самі знаєте чим. Переконаний - прибуток буде нечуваний. Повторюю, ідеться про санкції які незаконними визнає суд. Якщо не визнає - проблем не буде. Зелені ж 5-6 ефективних менеджерів діють виключно за законом - все вірно?Ще цей законопроект убезпечить бюджет України від ще одної афери Зеленського - від виплат компенсацій Медведчуку. Бо я вже втомився писати, що санкції на Медведчука накладені були так, що Медведчуку достатьно тільки завершити судові процедури - і Україна йому виявиться винна як земля колгоспу. Бо санкції на Медведчука наклали так, що довести їхню незаконність - справа часу. І очевидно, це накладання висить міною уповільненої дії проти влади, яка прийде після Зеленського. А так - нуль проблем. Визнає суд санкції незаконними - з Медведчуком розплачуватиметься Зеленський і його 5-6 ефективних менеджерів. В разі чого - я нагадую про Оман і рояль. Було б не зле ще подібний законопроект поширити на тих хто незаконно заблокував сурутникову трансляцію для телеканалів "Прямий", "5-й" та "Еспресо". Аби не повадно було. Ви скажете - зелені ніколи в житті таке не приймуть? Можливо. Але війна колись завершиться. І тоді ми запитаємо у цієї влади багато про що. У тому числі - про цей законопроект і про те, чому за їхні дурниці відповідати мусимо всі ми - громадяни України? Логічно? Маємо право на власну думку, як заявляє Безугла. Думаю там Петро Олексійович має більш широкі плани, але про те він нам зараз (!) не скаже - і правильно зробить. І ще. ЄвроСолідарність подала законопроект, аби 50% доходів від копалин йшли до Інвестиційного фонду спільного із США (відповідно до угоди укладеної деленим урядом) а інші 50% аби направляли на ЗСУ. Це не останній законопроект який подасть опозиція.

​​Окопні РЕБи і детектори дронів. Такий напрямок тягнуть далеко не всі волонтерські групи, електронна техніка це завжди дорого. Але зараз без них - ніяк. Саме тому мобільні РЕБи і детектори дронів на фронт передає "Справа громад". Просто усвідомте. Такої війни як у нас зараз в світовій історії ще не було. Не було ще війн із аж настільки масовим застосуванням дронів і засобів боротьби із ними. Ми багато говоримо про подвиги наших дронарів, але сумна правда полягає в тому, в окупантів дроноводів ніяк не менше нашого. І апаратів не менше. ЗСУ від атак ворожих ФПВ, "Ланцетів" та "Бабів Ягів" потерпають не менше ніж вони самі. Саме тому у повний зріст постає питання захисту особового складу від ворожих БПЛА. Особливо - питання мобільного захисту. Отут потрібна радіоелектронна боротьба - станції РЕБ. І тут потрібні детектори дронів - аби вчасно знати що щось летить до тебе. Аби мати час заховатися. Цією технікою фронту допомагаєте ви. Руками "Справи громад". Приєднуйтеся! 💳 ПРИВАТ245169 3305 3948 0845💳 ІНШІ БАНКИ5375 4112 1895 1692🌐 USDT (TRC20)THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX🌎 Всі реквізити:https://spgr.org.ua/uk/donate/

Дозвольте познайомити Вас з іще одним відгуком про мій новий твір - художній роман "Пташники". Згоден геть чисто з усім і щиро дякую працівникам Центральної бібліотеки Солом'янки ім. Григорія Сковороди, що відвідали презентацію моєї книжки, де я підписав їм книжки. Дуже приємно читати відгуки бібліотеки. Позаяк не все влізло у скан, передрукую весь відгук. ""Пташники" – перший в Україні пригодницький роман про пілотів БПЛА. І написаний він справжнім пілотом БПЛА, письменником і журналістом, Дмитром Калинчуком. Ось що говорить про свою книгу сам автор: "Я описав те, що або бачив сам, або чув від людей, яким глибоко довіряю. Фронтову обстановку я списав просто з натури. Писати роман я почав у серпні 2022-го, коли 72-га бригада (і я у її складі) обороняли Бахмут. Закінчив вже після переводу інструктором у школу БПАК... Світ безпілотників, взагалі це окрема планета. Це нереально цікавий світ. Це світ виробників, які примудряються на своїх обмежених можливостях конкурувати з російським воєнпромом. Це світ волонтерів, без яких не було б нічого. І звісно, це світ пілотів та операторів, які водять, розвідують, корегують, атакують, бомблять, забезпечують... Захищають українське небо". Символічно, що "Пташники" (та ще й з автографом!) з'явилися в нашій бібліотеці напередодні 2 травня – Міжнародного дня безпілотника. Для України це не просто дата, а символ технологічного прориву в умовах війни, адже наші розробки в безпілотній авіації довели свою надзвичайну ефективність. І першим ввести українського читача в цей новий інноваційний світ наважився саме Дмитро Калинчук" Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИРоман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Замовити можна за посиланням. Натискайте. До речі, з'явилися чутки ніби українські безпілотники вже провели репетицію участі в параді на 9 травня - вже залетіли туди. Не думаю що це правда. Але все може бути.

Мережа гадає - бахнемо 9 травня по Москві, чи ні? Стрічка новин приносить пояснення, аргументи... А я от пригадую інший день - коли такого самого 9 травня ще в часи АТО, три українські БПЛА "Лелека-100" прорвалися до центру Донецька і там скинули листівки. Для фахівців це виглядало справжнім дивом. Донецьк був тоді накритий справжнім ковпаком РЕБів. Працювала ППО. І тим не менш - змогли. Апарати, створені маленкою фірмою з Дніпра, показали тоді дулю всьому російському військово-промисловому комплексу. Бо треба пам'ятати, у 2014 р. ми вступили у війну взагалі не маючи безпілотників на озброєнні. А вже у 17-му на фронті працювали "Лелеки", "Фурії", "Валькірії", "Мари", ПД, американські "Рейвени", китайські "Фантоми". І ще багато апаратів напівкустарного виробництва. Це було. І саме ці команди ентузіастів змогли дати ЗСУ безпілотники придатні для роботи. Те саме було в армії. Штатних посад "оператора БПЛА" не існувало. Хлопців оформлювали техніками, механіками, а то й взагалі стріляцями та кулеметниками. Формували підрозділи з назвами типу "група технічної підтримки штабу". Так працювали перші пілоти. Про те як оператори шукали собі техніку для роботи, а їхні командири шукали гроші аби ту техніку придбати - тема взагалі неосяжна. Там працювали всі - і волонтери, і фірми-спонсори, і пересічні громадяни. У ті часи, коли ми - бійці добробату - приїздили на фронт аби літати в інтересах прикордонників (наша Добровольча козацька рота БУК працювала спільно з ДПСУ), збройники нас відривали з руками. Нас просили політати для бойових бригад - провести авіарозвідку. І ми літали - приносили ворожі позиції зняті з неба. Розповісти про це... От саме аби розповісти про це я написав книжку. Художній роман, де показав всі ці деталі через пригоди головних героїв. Дмитро КАЛИНЧУК ПТАШНИКИХудожній пригодницький роман про пілотів БПЛА і про маловідомі обставини сучасної війни - війну електроніки і війну у небі. Натискайте! Нині наші БПЛА вирубають російські НПЗ. Нині наші апарати проходять тисячі кілометрів і атакують ворога в глибокому тилу. Нині безпілотники замінили собою частково розвідницьку авіацію, частково бомбардувальники, ракети та артилерію (ФПВ). Все це починалося тоді. З груп ентузіастів та волонтерів. З перших пілотів. Про все це і багато іншого у моїй книзі.

Хто ми? Які ми? Хто вони такі - зовнішні пілоти на безпілотниках? Цікава взагалі ситуація складається. З одного боку, останнім часом про нашу роботу інформації багато. Щоправда - лише про один її бік. Про ударників - пілотів ударних дронів. Розвідка з БПЛА. Корегування за допомогою БПЛА. Про них дуже мало розповідають. Хоча вони з'явилися набагато раніше - ще в АТО. Ще коли пілотів було дуже мало і ворог реально збирав інформацію по пілотах. Тоді навіть приказка була: "Пілот живе тим довше, чим менше говорить про свою роботу". Нині все не так. Пілотів - багато. Існує окремий рід військ - сили безпілотних систем. Цілі батальйони пілотів щодня працюють своїми апаратами... Але хто ми? Які ми? Як ми працюємо? Як добуваємо свою техніку для роботи? Як це все складалося? Я дуже хотів розповісти про це. І тому сів писати книжку - художній роман. Книжка вийшла. Щойно пройшла презентація. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИРоман про сучасну війну і про пригоди зовнішніх пілотів БПЛА. Хто ми? Ми - люди, в яких свої сім'ї, рідні, проблеми, трагедії. Які ми? Різні. За кожним своя історія. А ще за нами волонтери, які збирають кошти на наші апарати. А ще з нами - виробники, які створюють ту техніку якою ми літаємо. Розвідуємо. Корегуємо. З нами товариші. Біля нас командування, з яким буває дуже важко. Ми тягнемо свою частину роботи. Війну електроніки. Війну у небі. Про це мій роман.

​​Дозвольте представити вам кілька осіб з бездоганною репутацією, за версією української влади. Номер 1. Народний депутат Роман Каптєлов (Слуга народу). За даними розслідування "Схем" депутат має квартиру у Москві, де напевно проживає зараз його рідна дружина, яка наразі працює у Москві у державній бюджетній установі та бере участь в заходах організацій що навчають пілотів БПЛА для армії окупантів. Превентивних санкцій проти депутата Каптєлова не впроваджено. Для НБУ його репутація - бездоганна. Номер 2. Колишній заступник голови офіса президента України (тобто Єрмака) Андрій Смірнов. Щойно детективи НАБУ викрили Смірнова на отриманні хабаря в особливо великих розмірах. За повідомленнями ЗМІ Смірнов отримав будинок вартістю $ 100 тисяч за правильні рішення Антимонопольного комітету. Характерно, що очолювала АКМУ у той час Ольга Піщанська - подруга родини Зеленських. Рідна сестра естра Піщанської керує кіпрською фірмою, на яку оформлена вілла Володимира Зеленського в Італії. Перевентивних санкцій проти Смірнова і Піщанської не впроваджено, для НБУ їхня репутація - бездоганна. Нромер 3. Чинний прем'єр-міністр України і член РНБО Денис Шмигаль. За даними розслідування "Слідство-Інфо" Шмигаль "забув" вказати в декларації автомобіль Range Rover Sport 2022 року, вартістю $84 500, власником якого стала дружина прем'єра. Ба-більше, авто записане на фірму мадам Шмигаль, яка не проводить ніякої діяльності. Лише автівкою володіє. Превентивних санкцій РНБО на Шмигаля не накладено, для НБУ він особа з бездоганною репутацією. Ба-більше, саме оцей бездоганний зараз розпоряджається українськими надрами. А хто для НБУ особа з небездоганною репутацією? А це лідер опозиції Петро Порошенко. Тому що президент Зеленський особисто наклав на Порошенка санкції - підтверджено судом. Наклав не за те що Порошенко щось вчинив, а превентивно, тобто на випередження, аби Порошенко чогось не вчинив - доведено судом. Тобто боїться Зеленський Порошенка - от і наклав санкції. А НБУ рада услужити зеленому баріну. І так, ви уявляєте який лемент здійняла би преса, акби щось подібне сталося в часи Порошенка? Прислухайтеся нині. Лемент чуєте? Я теж не чую. А демократію бачите?

​​А тепер - про мою книжку. Нову. Свіженьку. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИГостросюжетний роман про сучасну війну та про пригоди пілотів БПЛА. "Усе змінилося, коли про загрозу масштабного вторгнення заговорили навіть колишні товариші по службі. Чотири місяці про новий виток війни з Росією волав нете що кожен телевізор, а кожна праска, фен та мікрохвильовка. Проте…Волали про таке не вперше, не вдруге і не вп’яте. Тарас звик. На всі побоювання родичів відповідав: тривожний рюкзак зібраний, а чому бути — того не минути. У глибині душі він і сам плекав надію, що росіяни просто лякають його Батьківщину. Однак…Увечері пролунав дзвінок.— Слава Україні, дорогий, — Тарас упізнав голос Вікінга, начальника розвідки батальйону. — Тут така справа. Нам наказали висуватися на Київ, займати оборону. Схоже, почалося. Почалося…Колишній командир мав таку звичку — повторювати останнє слово з попереднього речення, ніби смакуючи його на язику. Але Тарас зрозумів, що жарти закінчилися.— Тобто вам потрібна моя допомога? — запитав колишній пілот.— Так, потрібна. На складі лежить «Валькірія». Твоя колишня. Два роки не літала. Не літала…Далі можна було не пояснювати. Протягом останніх років багато обладнання припадало пилюкою на складах.— Я тепер керую розвідкою бригади, — продовжував Вікінг. — Мені до сказу потрібні очі. Треба, щоб ти цю «Валькірію» оглянув. Поясни хлопцям, як її водити. Як водити…— Та не треба пояснювати, — випалив Тарас. — Я сам нею буду керувати. Я приєднаюся до вас.У слухавці повисла коротка пауза.— Добре, — голос командира відчутно потеплішав. — Це знімає до біса проблем. Їхати, дорогий, тобі нікуди не треба. Ми висуваємося на Київ..." Про це і про багато іншого - у романі "Пташники". Замовити книжку можна у видавців. За посиланням. Просто натискайте!

​​Ще один відгук про мій твір - на сторінці певної читацької спільноти. Читачку тригернув мій роман. А мене тригернув відгук. Мова про цей мій твірДмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИДинамічний роман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Що тригернуло мене? Нюанси на які читачка звернула увагу. Власне, я писав цю книжку з цілком конкретною метою - хотів аби люди дізналися про те як створювалося те, що зараз ми називаємо Сили безпілотних систем. Про роботу пілотів та операторів. Про те як доводиться добувати техніку для роботи. Про те як хапаємо собі у другі номери першого-ліпшого і самі його навчаємо його обов'язкам - часто густо прямо на завданнях. Про те як доводиться працювати - підйом о 3-й, аби злетіти після заграв, польоти, звіти, наради в командирів і завдання на наступний день, що приходять о 12-й ночі, тому спиш дорогою на завдання і дорогою з завдання. Про те як можна забути помитися або поїсти, але не можна забути зарадити батареї та планшет з "Кропивою". Про те як пілоти тягнуть ящики зі своїми апаратами у слід за піхотою і про те як помешканням пілотів стають старезна глинобитна хата, або неошитий бліндаж з мишами. Поєднання 18-го ст. з 21-м - за плетеним тином, у глиняній хаті з балками тесаними сокирою, розкладені ноутбуки, планшети, монітор, зарядні пристрої з акумуляторами. І хлопці та дівчата сплять у спальниках на підлозі - на єдиному столі сушиться літак. БПЛА. А ще - робота волонтерів, які збирають на техніку кошти. А ще - виробники БПЛА, завдяки яким ми маємо свої крила. Все це я бажав описати. І все це я писав практично з натури. Судячи з відгуків - вдалося. Прочитаєте книжку - переконаєтеся самі. А придбати роман "Пташники" можна у видавців. За посиланням. Натискайте!

​​А тепер розповім вам про свою книжку. Бо я точно знаю - є читачі, до яких я ще не достукався. Яким не розповів про що мій твір і чому він має бути їм цікавий. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИРоман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Вова - простий веселий український хлопець. Кмітливий і гуморний. Товарищі по службі у ЗСУ навіть весь час перепитують, Вова - це ім'я чи позивний? Насправді - і те, і друге. До взводу дроноводів Вова попросився тому, що був майстром з ремонту побутової техніки і тому міг розібратися в електронній частині БПЛА. А ще тому, що він мав власний "Мавік". Реалії "пташників" показали - нічого крім як водити його ж власний "Мавік" Вові не світило. Але у взводі Вова познайомився з Тарасом - досвідченим пілотом, який тоді через волонтерів добував собі новий літак і якому до зарізу був потрібний другий номер на БПЛА - штурман. Тарас взяв Вову собі в екіпаж. І сам навчив його всім обов'язкам другого номера на безпілотнику. Навчатися довелося прямо на виконанні бойових завдань - часу і місця аби навчатися дроноводам ніхто не дав. Крок за кроком Вова опанував свої обов'язки. Стосунки з Тарасом складалися не просто, вічно заморений пілот постійно бурчав і гирчав. Повсякчасний недосип - норма для дроноводів. Проте, Тарас і Вова спрацювалися.Коли літак був втрачений, доля рознесла пілота й штурмана по різних групах. Але Тарасу вдалося добути новий безпілотник, він знайшов волонтерів, що профінансували. І Тарас знову покликав Вову до екіпажу. Коли ж у Тараса сталася біда в особистому житті, той таки Вова забрав у нього зброю аби не наробив дурниць. І він же допоміг пілоту подолати біль. Про це і про багато іншого - в моєму романі. Замовити мою книжку можна у видавців. За посиланням. Натискайте!

​​"А коли станеться презентація роману "Пташники"?" - питають мене. Так-так, оцього. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИРоман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Відповідаю. Презентація роману "Пташники" відбудется на книжковому фестивалі "Книжкова країна", що станеться у Києві, 24-27 квітня на ВДНГ, за адресою Академіка Глушкова 1. Більше, поки що, сказати не можу. Видавці стараються аби це було 27 квітня - неділя. Коли буде точна інформація - я повідомлю. Але це точно буде Книжкова країна. Можете вже зараз планувати час. На фестивалі ви побачите живого мене, що зараз непросто, враховуючи що я служу в ЗСУ і фізично не можу собі дозволити часто вириватися зі служби. Очевидно, з'явитися я зможу тільки на цій презентації. Їздити з презентаціями в інші міста, на жаль, я не можу. Я служу в армії. Тому - ловіть момент. На презинтації буде живе спілкування, питання й відповіді, і звісно я буду підписувати книжки - тим хто ще не має мого автографу. А модератором буде Тамара Горіха Зерня. Про що мій роман? Це історія пригод пілота БПЛА, від моменту повномасштабного вторгнення. Це історія служби тих хто водить дрони, розвідує та корегує з неба. Книжка розповідає про всіх дотичних до сфери БПЛА - про пілотів, про волонтерів та про виробників безпілотників. Головний герой літає на "Валькірії" - українському БПЛА, розробленому волонтерами фонду АрміяСОС. Дрон створений волонтерами, воював в АТО і в оновленому вигляді (тепер як БПЛА "ГАЛКА") воює досі. Мій роман назвали вже "виробничим романом". Назвали "книжкою яка збирає докупи весь пазл з окремих відомостей про безпілотники". Книжку назвали "сучасним пригодницьким романом про нинішніх героїв". "Пташників" нарекли "суворою правдою роботи на низовому рівні". І це - найкращі відгуки про мою роботу. Власне - для того й писав. Аби показати, який він - хліб пілота та оператора безпілотника. Замовити книжку можна тут - у видавця. Натискайте!