​​А тепер розповім вам про свою книжку. Бо я точно знаю - є читачі, до яких я ще не достукався. Яким не розповів про що мій твір і чому він має бути їм цікавий. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИРоман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Вова - простий веселий український хлопець. Кмітливий і гуморний. Товарищі по службі у ЗСУ навіть весь час перепитують, Вова - це ім'я чи позивний? Насправді - і те, і друге. До взводу дроноводів Вова попросився тому, що був майстром з ремонту побутової техніки і тому міг розібратися в електронній частині БПЛА. А ще тому, що він мав власний "Мавік". Реалії "пташників" показали - нічого крім як водити його ж власний "Мавік" Вові не світило. Але у взводі Вова познайомився з Тарасом - досвідченим пілотом, який тоді через волонтерів добував собі новий літак і якому до зарізу був потрібний другий номер на БПЛА - штурман. Тарас взяв Вову собі в екіпаж. І сам навчив його всім обов'язкам другого номера на безпілотнику. Навчатися довелося прямо на виконанні бойових завдань - часу і місця аби навчатися дроноводам ніхто не дав. Крок за кроком Вова опанував свої обов'язки. Стосунки з Тарасом складалися не просто, вічно заморений пілот постійно бурчав і гирчав. Повсякчасний недосип - норма для дроноводів. Проте, Тарас і Вова спрацювалися.Коли літак був втрачений, доля рознесла пілота й штурмана по різних групах. Але Тарасу вдалося добути новий безпілотник, він знайшов волонтерів, що профінансували. І Тарас знову покликав Вову до екіпажу. Коли ж у Тараса сталася біда в особистому житті, той таки Вова забрав у нього зброю аби не наробив дурниць. І він же допоміг пілоту подолати біль. Про це і про багато іншого - в моєму романі. Замовити мою книжку можна у видавців. За посиланням. Натискайте!