😉Рівно рік тому з друку приїхала моя дебютна книга – перша частина "Променів Аласі"😉Досі не віриться, що минув рік! За традицією, певно, треба зробити якесь ретро і підбити підсумки:🔸отже, перший наклад - 1500 примірників - закінчився ще в квітні, а за пару днів приїжджає другий🔸вийшла фінальна книга дилогії, цього разу вже більшим накладом (до речі, перша закінчена серія в Уроборосі!)🔸сумарно серія має 223 оцінки на Goodreads із середнім рейтингом ⭐️4.69🔸книга отримала нагороду "Вибір кураторки" на премії від "Своєї полиці" 🫶🔸були фестивалі (перші стенди видавництва на Книжковій та Арсеналі!), автограф-сесії, десь навіть трохи виступала🔸на подіях познайомилася з великою кількістю класний людей, чому дуже тішуся🔸а головне - в мене з'явилися справжні читачі й читачки! Комусь історія сподобалась🥹, комусь - ні😔, для когось вона стала особливою, а персонажі – рідними. Якщо порахувати сумарний час читання дилогії, то, думаю, набереться пару місяців перебування читачів у світі Сифізу, а це огого!Чи можна більше? Завжди. Чи задоволена я результатом? Цілком. Якщо читали дилогію – найкращим подарунком буде чесна оцінка й відгук на Goodreads. Взагалі, відгук – найкращий подарунок, бо це зворотній зв'язок, якого іноді так не вистачає 🫂❤️Далі більше 💪
👩 Поки сиділа на уроці словацької, бачила краєм ока в чаті питання, навіщо авторові взагалі офлайн-презентації, якщо можна все робити онлайн. Але питання кудись зникли (чи я сліпа не бачу🤷). Так як тут є багато колег та коліжанок, що дебютують чи хочуть дебютувати, є сенс трохи про це поговорили з позиції маркетолога. Тож, навіщо авторові офлайн-презентації?🔸Інфопривід. Тур чи офлайн-презентації дозволяють ще раз нагадати про книгу в соц.мережах і всюди, розвісити афіші події в книгарнях, створити buzz, тощо.🔸Залучення нової аудиторії. З одного боку завдяки модератор(к)ам (зазвичай обираються букблогер(к)и, які мають релевантну цільову аудиторію. Вони розповідають про це в себе в соц. мережах, заохочуючи прийти на подію, тощо), з іншого – завдяки афішам, інформації на локальних площадках і пр. Можливо, людина чула про книгу, але ще не читала. А тут приїжджає автор – цікаво піти послухати і вирішити, чи читати. Кілька разів чула буквально: "Я не хотіла читати, але познайомилася з тобою, купила і прочитала".🔸Стимулювання до купівлі й читання книги. Часто приїзд автора є приводом нарешті купити й прочитати ту книгу, аби "бути в темі" на презентації. 🔸Установлення особистого контакту. Оце я люблю найбільше – живе спілкування. Саме офлайн (на подіях, на презентаціях) найкраще формується лояльне коло читачів, теплі знайомства, тощо. До того ж читачам приємно особисно познайомитися з автором, отримати автограф, зробити фото і запостити у себе в соц. мережах (а автор таким чином також отримує крихту публічності).🔸Ну і останнє – просто приємно вийти з онлайн-бульбашки й поговорити з живими людьми, які хочуть прочитати чи вже читали твою історію, побачити читачів очима, послухати. Потрогати, якщо вже на те пішло:)Офлайн та онлайн класно працюють в тандемі, тож навіть попри складність організації, важкість дороги і все інше – думаю, це того варте🙌
🍹"Найкраще «найгірше», що могло статися" Юлія Лаба, ЛабораторіяПисала довгий пост про те, на якому морально-ридальному дні я зараз знаходжуся щодо "Променів" і тотального штилю, але потім видалила. Бо кому треба це ниття. Краще розкажу про книгу, яку вчора закінчила.Це друга книга авторки із вже знайомими нам персонажами (відгук на першу тут) – і це відчувається як повернення додому. "Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність." З цією книгою мені було... спокійно. Тут немає шалених емоційних гойдалок, розривів по надуманим причинам і всякого такого. Історія життєва і реалістична – з невдалими сексами, помилками, тяглістю, незнучними моментами. Це робить для мене цей ромком з одного боку унікальним, бо він не схожий на інші, з іншого – близьким, приземленним (в хорошому розумінні👆), бо він занадто схожий на життя.❤️Що особливо сподобалось:🔸Рія. Якщо Ліна з попередньої книги була не зовсім "моєю" персонажкою, то Рія – моя. Я дуже розуміла її страхи, переживання, думки. Вона сильна, вперта, амбітна, проте сповнена власних травм та фобій. Взагалі, вона мені нагадала мою власну персонажку, а деякими рефлексіями, діями чи навіть реакціями особливо. Попри те, що Касі значно молодша й взагалі персонажка вигаданого світу, характери у них в чомусь схожі. Мені тепер цікаво обсудити це з тими, хто читав обидві книги 😉🔸Пови, особливо пов Лесика. Авторка чудово передала погляд і думки чоловіка, як на мене. Це рідкість, коли чоловічі пови не звучать як просто збочений любовний інтерес персонажки, а виглядають цілком собі правдоподібно. Тут обидва є цілісними персонажами, зі своєю аркою, думками та життевими позиціями.🔸Мова (ну добре ж пише!) і те, як авторка майстерно поєднала першу і другу книги. Події у цій відбуваються задовго до початку першої книги й багато що пояснюють і доповнюють. Аж захотілося перечитати першу іще раз, аби ширше на все поглянути.🔸Сенси й теми поза основною любовною лінією. Сексизм на роботі, комплекс старшої сестри і потреба усе контролювати, дружба й неможливість врятувати того, хто не хоче бути врятованим, страх втрати, тощо. Тут значно більше і глибше, ніж просто про кохання, тому я й називаю це "ромком+".Висновок – попри те, що я не по ромкомах (зазвичай мені мало суто любові – хочеться більш м'ясистого сюжетного фону, драми, оцього всього), але історії від Лаби я люблю і буду чекати наступні. Бо воно добре, смішно, життєво, місцями гаряче, але більше тепло. Ось там, в серденьку. На літо в таку спеку #почитати – саме те🙌
✍️ За останній час у мене доволі часто питали щодо продовження "Променів". Я сама винна, адже залишила собі у фіналі великі гачки, за які можна зачепитися. Проте на власному каналі хочеться бути чесною. Чи знаю я, що було б у продовженні? Однозначно. Попри ніби як сповнений надії фінал, персонажі залишилися в дуже складній соціально-політичній ситуації. Про це свідчить навіть тривожно кинуте Касією питання в епілозі: "Чи зможемо ми побудувати щось краще натомість?". Я знаю, якою буде Арі, її характер (просто жахливий!), історію та виклики. Вона вже існує. Але правда в тому, що навряд це станеться найближчим часом, якщо станеться взагалі. І на це є кілька причин.⭐️По-перше, "Промені" є цілком завершеною історією, де всі лінії доведені до логічного фіналу. Вони просто не потребують продовження. Можуть його мати, але не потребують.⭐️По-друге, зараз я не бачу в цьому сенсу. Якщо робити – то робити добре. Добре це довго і складно, а за ці зусилля хочеться мати якусь компенсацію. Я навіть не про матеріальну сторону, а про емоційну. На жаль, дилогія не стала хітярою і золотом буктоку, не отримала шаленої популярності й залишилася більш, скажімо так, нішевою історією. І це норм. Проте це означає таку ж нішевість і для продовження. Як авторка, я маю певні амбіції, хочу спробувати себе в різних жанрах, спробувати різне. Мені просто немає резону зараз вкладатися в продовження нішевої історії, адже значно раціональніше вкласти свій час у нові ідеї, які а) мають шанс вистрелити, б) маються в мене у достатній кількості.Звісно, якщо станеться диво і дилогія засяє достатньо яскраво, то я не зможу цього ігнорувати й з радістю повернуся до світу Сифізу, створеного мною з такою любов'ю. Але наразі бачу сенс іти далі й занурюватися у щось нове. Це не відміняє, проте, можливої появи мікро-епізодиків, які іноді просто з'являються і просяться на сторінки❤️
🧐Плани на читання на кінець цього місяця складаються 50/50 з творів на вичитку як бета і легенького читання, бо літо і бо, якщо чесно, я сильно втомилась 😔▫️вичитую новий рукопис Катерини Корнієнко про орка та ельфа і хіхікаю. Залишилося зовсім трошки і вивантажуватиму пані авторці свої враження та моментики, які підмітила 🤭▫️читаю другу частину "Зоресвітла" Ярини Кендзьор (так-так, поки ви читаєте першу, яка щойно з друку, я вже маю другу💅). Читаю прискіпливо, аби і тут дати пані авторці якомога більше харчу для роздумів.▫️на черзі ще один рукопис, за який певно що візьмуся вже цього місяця, як тільки закінчу із якимсь з попередніх▫️хочу дочитати "Клару і сонце" Ішіґуро, бо я почала, потім закинула, а тут сьогодні показали перші кадри з майбутнього фільму – і я знову захотіла її читати 😕▫️"Найкраще «найгірше», що могло статися" Юлії Лаби, бо їду на море на пару днів і мені вона треба там. При чому я маю її підписану фізичну в Києві, але не взяла із собою, бо думала, що приїду на Арсенал і заберу. А ні. Доведеться купувати ще й електронку 🤷Добре хоч, що книжковий клуб цього місяця, власне, по моїй книзі, а її я вже читала. Разів сто насправді.А у вас які плани?
#рецензія на "Промені Аласі" ч.2 — Аліса КоржУроборос🌟🌸Безмежно люблю цю історію іще з першої частини, тому а) одразу кажу, що це #наполеглива_агітація і вона варта вашої уваги;б) попереджаю, що можливі спойлери до першої частини, відгук на яку отут;в) переймаюсь, що мені не вистачить слів, щоб описати, наскільки це чудові книжки, і краще б ви читали їх, а не цей відгук, але спробую.🌸Якщо перша частина здебільшого знайомила нас зі світом, героями та конфліктами, то друга одразу кидає в епіцентр бурі, де ставки ростуть із кожним розділом — політичні інтриги стають жорстокішими, таємниці б'ють під дих, а старий світ буквально розмиває свої межі. Після подій у Торгоніумі Касі та Трей опиняються в ситуації, коли на кону стоїть буквально все, а діяти потрібно негайно і рішуче, тож вони маневрують між соціальними групами, укладають крихкі союзи (зокрема й між собою), об'єднуються з повстанцями і намагаються зрушити старий устрій.🌸Касія як героїня дорослішає просто на очах — уже не просто дівчинка, змушена виживати в несправедливому світі, а жінка, здатна приймати доленосні рішення. Знову ж — однозначна перевага для мене, що події описані від першої особи і всі трансформації Касі ти переживаєш із нею (хоча саме тому іноді й хотілось підійти і силою розплющити їй очі🤭).Так, вона все ще іноді робить дурню, але бере за це відповідальність, балансує між "легко" і "правильно", між власними почуттями і добробутом інших, іноді дуже брудно грає (ооо, цей момент — я просто прифігіла, чесне слово).І все лише тому, що скрізь відчуває себе чужою."Це ж скільки я займаю місця, що мені його ніде нема" 🌸А ще мені сподобалось, що вона дозволяє собі, хоч іноді, бути слабкою і плакати. І вперто відмовляється вибачатись, коли накосячила — my girl😁.Головне, що свій урок з Уною вона засвоїла ще в першій частині.🌸До речі, про Уну — боюсь, що скільки б її не було в тексті, мені б все було мало. Дуже сподобалось, що за її ідеальною зовнішністю — попри всю драматичність долі — ховається добре серце. Обожнюю історії, у яких добре прописана дружба, і ця — саме така. "Насправді він геть не поганий, та якщо ти вирішиш інакше — я буду ненавидіти його разом із тобою"
🌸Ну і до вишневого варення вишеньки на торті — Трей. Не прогадала з першої частини, коли мені здавалось, що його поведінка не така однозначна. Авжеж, у нього своє бачення світу, за яке йому часто прилітає, але навіть через погляд ненадійного оповідача видно його власні мотиви і те, наскільки раніше він усе збагнув.Динаміка їхніх стосунків із Касі — це окремий вид мистецтва. Чи тортур. Іноді мені здавалось, що Аліса написала цей слоубьорн, щоб катувати мене особисто, але всі мої душевні муки були винагороджені, бо ця напруга, конфлікти і хімія — це все🤌🏽🌸Світобудова в цій частині теж масштабувалась — нам показують більше політики та її прихованих механізмів, нові сторони конфлікту і неочевидних союзників, прикрі зради (про певні я здогадувалась, але "ту саму" не очікувала аж ніяк). Є дуже тригерні моменти і демонстрація того, що всі події мають свою ціну, а перемоги не є подарунками долі.🌸Ну і фінал — звів до купи всі логічні кінці (меншого я й не очікувала!), дав пережити весь спектр емоцій, залишив по собі нотку щему і відчуття, що принаймні частина твого серця назавжди зостанеться серед пісків Сифізу.🍒 Міністерство Читацьких Справ 📖
Великий книжковий розіграш! Буде 11 переможців😳Нарешті я зібрала для вас багацько неймовірних призів і запускаю розіграш книжок українських авторок та авторів з автографами! Отже, у моєї мами є притулок для котів, де вже живе понад 200 котанів (частина евакуйована з прифронтових міст) і 8 собак. Щомісяця на них утримання притулку йде понад 60к грн. Тому я організовую збір з доволі амбітною як для мене метою — 30к грн (якщо вдасться зібрати більше — це буде просто чудово ✨). 🧡За донат кратний 100 грн ви зможете виграти одну з наступних книжок: Батьковбивця, Земля молодих, Таємний спадок. Братство, Сонцекрес, Найкраще «найгірше», що могло статися, Грімзнащо, Дея та всі її прокляття. 💚За донат кратний 200 грн ви зможете виграти один з комплектів книжок: Блакить та Мерехт, Хранителі корони та Ціна могутності, Неріздвяна історія та Убивство на поромі. ❤️А за найбільший донат ви отримаєте одразу 3 книжки від Юлії Нагорнюк з її автографами та автографами співавторки.Донатить можна сюди✨Буду дуже вдячна за допомогу та репости🤍 Ну і чим більше донатів, тим більше шансів перемогти✨
🧡 Мій відгук на другу частину дилогії «Промені Аласі» Аліси Корж зараз на межі з "вам треба ця книжка" та "це настільки моя тепла затишна гавань, що ділитись нею не хочу". Але оскільки жадоба є одним зі смертних гріхів, та й до смерті я не готова як мінімум доки не прочитаю все куплене, записуйте книжку в бажанки/підтягуйте ближче в списку tbr і не дякуйте. 📎Це той унікальний кейс, коли книга була ну дуже часто на слуху в моєму оточенні. Один з найкращих дебютів, який довів, що перша книжка — не привід бути поблажливими в оцінюванні. І от друга вривається з "а я можу ще краще", i bet you like it.📎Взагалі, ідеально читати всю дилогію за раз — це цільна історія без таймскіпів, деталізований продуманий світ зі своїми правилами, де від пустельного повітря, насиченого смертельним нейротоксином, країни відділяє захисний купол, а люди діляться на елітних панівних артіїв та бруднонароджених свартіїв.Якщо в першій частині персонажі були в доволі безпечній та зручній ситуації, останні події перекреслюють все і вимагають непростих рішень. До Касі, як головної героїні доєднується Трей, який захоплює етерний час своїм грінфлежним вайбом. Ріст персонажів тут прекрасний — Трей в моїх очах змужнів майже одразу, взяв на себе відповідальність та з непохитним терпінням чекав, поки Касі навчиться жити зі своїми травмами, а оскільки вони ще й вимушені були стати командними гравцями, без іскор в діалогах тут не обійшлось. 🦋Особливе місце в серці займає, звісно ж, Уна — приклад теплої щирої та дорослої дружби, де не обов’язково бути поруч з людиною щосекунди, достатньо факту її існування та віри в те, що є хтось, хто завжди стане тобі опорою.📖 Швидкий темп забезпечує чудова редактура і стиль авторки, тож я насолоджувалася історією сповна: бісилась, коли хтось тупив проявляв характер, злилась на зради та невдачі, загалом — хвилювалась, як за рідних, долала з ними як зовнішні труднощі, так і внутрішні переживання. 💕 Любовна лінія — "slow burn" здорової людини, (королева якого не покидає свій трон), настільки органічно прописана, зважені всі плюси та мінуси, аргументовані переживання та сумніви, зрозуміла мотивація персонажів. Завоювати довіру цих двох — задачка з зірочкою, з якою кожен намагався впоратись по-різному.🐈⬛ Не відходить на задній план і політична лінія. Незважаючи на досить юні роки та недосвідченість персонажів, вони вимушені вирішувати питання, від яких залежить не одне життя. Адже замахнулись на велику ціль, перешкодами до якої стає жорстокий світоустрій, зверхність еліти та оточення, повне зрадників. Соціум готується до змін, на які так давно чекав.Шалені емоційні гойдалки та кращого фіналу і не придумати. *зітхнула з полегшенням, витерла мокрі очі*🍒 Так сумно через те, що останні сторінки пригоди, яку я буквально прожила, завершуються, залишаючи за собою солодкий післясмак вишневого варення і надію на продовження.#Owlsbookwhispers
💁♀️ Нещодавно натрапила на цікавий сюжетний прийом – цугцванг.Загалом, цей термін означає становище у шашках та шахах, у якому будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції. В сюжеті – це коли автор(ка) ставить персонажа у ситуацію, в якій буквально не існує правильного вибору, адже будь-який варіант тільки погіршує ситуацію.Це може бути класичний моральний вибір (врятувати брата, врятувати коханого чи бездіяти, що призведе до смерті обох), чи щось більш вигадливе. Наприклад: ▫️ Персонаж може зізнатися в брехні й зруйнувати стосунки/шлюб, або продовжувати брехати й стати співучасником злочину.▫️ Вбивця заганяє детектива в кут, де арешт підозрюваного розкриє таємницю самого детектива.▫️Єдиний шанс врятувати мати – це віддати ворогові артефакт, з якого той здатен зробити ліки, проте потім ворог може використати його, аби знищити ціле місто.🤭 Чому це завжди класно працює для читача? Ми ЛЮБИМО страждання персонажів, бо це щось погане стається із ними, а не з нами. Також це створює класну напругу і додає реалістичності, адже в житті, на жаль, подібне трапляється часто. До того ж це класно розкриває персонажів, бо саме в подібних ситуаціях вони позбавляються масок і показують свій справжній характер.
👚"Імена тих жінок" Оля Фаль, 🧡 УроборосЦе буде дуже рваний відгук, адже я не дочитала, я доридала цю книгу. Клянуся, кожного разу, як сідала читати, мої очі ставали мокрими від сліз. Навіть коли розповідала іншим про неї, я плакала. Тож вимушена була зробити паузу й подихати. Я відчула кожну історію, кожне написане слово, кожнісіньку фразу. Це унікальна книга, бо це реальний болючий живий досвід справжньої прекрасної людини, влучно запакований в слова. На кожній сторінці хотілося клеїти наліпку. Текст сильний, сухий, динамічний, чесний і відвертий. Я обожнюю такі тексти й дуже чекаю, що авторка напише далі, бо, окрім всього, Оля чудова письменниця.Чесно, не знаю, як взагалі можна ставити оцінку подібним книгам. Як можна оцінити чийсь життєвий досвід? Пережити подібне – відсидку в люблінському СІЗО до отримання вироку з дітовбивцями й божевільними – не раджу нікому, 1 з 10. Прочитати цю книгу раджу усім, це ∞∞ (дві безкінечності) з 10. Вам буде боляче, гидко, страшно, щемко, радісно, весело, смішно – цілий спектр емоцій. Лежачи на дивані, я дивом прожила ці вісім з половиною місяців ув'янення разом з авторкою, і в сухому залишку лишилася тільки любов. Бо це історія про жінок, які мають імена💜Колись я думала, що ті, кого спіткають труднощі, потім ніколи не всміхаються. Але це не так. Навпаки.Люди, яким випало, окрім складнощів, іще й трохи погожих днів, проживають їх на максимум. Несамовито. По вінця вбираючи в себе щастя. Випромінюють його.
Для мене ця книга досконала в своїй чесності та є найсильнішим текстом, що я читала за роки (!).Олю, дякую, що поділилася своєю історією🫂#почитати
TGLIST.COM.UA
